-
1 скочити
to leap up, to jump up, to start up, to spring up -
2 скочити
1) пры́гнуть, скакну́ть; ( вниз) спры́гнуть, соскочи́ть; (вверх, на что-либо) вспры́гнуть, вскочи́ть; ( изнутри) вы́прыгнуть, вы́скочить; подскочи́ть; отскочи́ть; перепры́гнуть, перескочи́ть2) вскочи́ть; воспря́нуть; ( приподняться) привскочи́ть3) (съездить, сходить) ската́ть -
3 скочити
skoczytyдієсл. -
4 скочити
падскокскакацьскок -
5 зіскочити
-
6 зіскочити
см. зіскакувати -
7 зіскакувати
= зіскочитиto jump, to spring down ( off) -
8 вискакувати
= ви́скокнути, ви`скочити1) выска́кивать, вы́скочить; ( прыжками) выпры́гивать, вы́прыгнуть2) (наверх, на что) вска́кивать, вскочи́ть3) (только соверш.: появиться, образоваться - о болячках) вскочи́ть
См. также в других словарях:
скочити — (4) 1. Стремительно перенестись куда л.; быстро оказаться где л.: Тъи (Всеслав) клюками подпръ ся о кони (окони?) и скочи къ граду Кыеву, и дотчеся стружіемъ злата стола Кіевьскаго. Скочи отъ нихъ лютымъ звѣремъ въ плъночи изъ Бѣлаграда, обѣсися… … Словарь-справочник "Слово о полку Игореве"
скочити — чу, чиш, док. 1) Зробити стрибок куди небудь. || в чого. Стрибнувши, спуститися, злізти з чого небудь. || на кого – що, у що. Стрибнувши, піднятися, залізти куди небудь. || Вистрибнути з чого небудь назовні. || Швидко наблизитись, підбігти до… … Український тлумачний словник
скочити — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
скочити — скочу, чиш, Пт. Стрибнути куди небудь … Словник лемківскої говірки
зіскочити — див. зіскакувати … Український тлумачний словник
зіскочити — [з іско/чиетие] чу, чиеш; нак. о/ч, о/чтеи … Орфоепічний словник української мови
зіскочити — див. зіскакувати … Словник синонімів української мови
зіскочити — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
отъскочити — ОТЪСКОЧ|ИТИ (17), ОУ, ИТЬ гл. 1.Отскочить, отбежать: ѡгни бо сѧ прикосъ. и възболѣвъ ѡтъскочи скоро. (ἀποπηδᾴς) СбТр XII/XIII, 153; ѿскочити ѿ мѣста. и бѣжати повелѣти сѹщимь с нимь. (ἀποπηδῆσαι) КР 1284, 385б; ˫ако ѿ ѡгнѧ ѿскочи. (ἐξεπήδησεν) ГА … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
скочить — скочу, укр. скочити, др. русск., ст. слав. скочити (Супр.), болг. скоча, скокна, сербохорв. ско̀чити, ско̏чи̑м, словен. skočiti, skọ̑čim, чеш. skočiti, слвц. skоčit᾽, польск. skoczyc, в. луж. skočic, н. луж. skосуs. См. скок … Этимологический словарь русского языка Макса Фасмера
вскочить — Общеслав. Преф. производное от скочити, суф. образования от скокъ. См. скакать … Этимологический словарь русского языка
