розголосити

См. также в других словарях:

• розголосити — див. розголошувати …   Український тлумачний словник

• розголосити — [розголоси/тие] лоушу/, о/сиеш; нак. си/, лоус і/т …   Орфоепічний словник української мови

• розголосити — 1) = розголошувати (піддати розголосові, оприлюднювати щось; пускати чутку, поговір), розбовкати, розбовкувати, розляпати, розляпувати, виляпати, виляпувати, розплескати, розпліскувати, розклепати, розклепувати, розтріпати, розтріпувати,… …   Словник синонімів української мови

• розголосити — дієслово доконаного виду …   Орфографічний словник української мови

• порозголошувати — ую, уєш, док. Розголосити усе чи багато чого небудь …   Український тлумачний словник

• продзвонити — дзвоню/, дзво/ниш, док., продзво/нювати, юю, юєш, недок. 1) неперех. Док. до дзвонити 1). 2) перех. і неперех. Дзвоном позначити час або повідомити про що небудь. || безос. •• Продзвони/ти по душі/ церк. забити у дзвони, оповіщаючи про чиюсь… …   Український тлумачний словник

• промовлятися — я/юся, я/єшся, недок., промо/витися, влюся, вишся; мн. промо/вляться; док. 1) перев. док. Мимоволі розголосити те, що повинно було зберігатися в таємниці; проговоритися. || Заговорити після тривалого мовчання. || чим. Взагалі сказати що небудь.… …   Український тлумачний словник

• проязичити — чу, чиш, док., перех., розм., заст. Розголосити …   Український тлумачний словник

• розголошений — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розголосити. || розголо/шено, безос. присудк. сл …   Український тлумачний словник

• розголошення — я, с. Дія за знач. розголосити …   Український тлумачний словник

• розмелювати — юю, юєш, недок., розмоло/ти, мелю/, ме/леш, док. 1) перех. Мелючи, подрібнювати, розтирати зерно, перетворюючи його на борошно або крупи. || Подрібнювати, розтирати що небудь, перетворюючи його на порошок або дрібну масу. || перен. Ударами або… …   Український тлумачний словник