підмовляння

1) подгова́ривание; науще́ние, подуще́ние; подстрека́ние; настра́ивание

2) угова́ривание

техн. отка́з (неоконч. - ещё)

відмовляння; переконання (у помилковості чогось)

* * *

1) розхолоджування; збентеження; відмовляння; відбивання охоти

2) занепад духу; смуток

3) перешкода, протидія; скрута

* * *

1) розхолоджування; бентеження; відмовляння

2) збентеження; зневіра

3) перешкода, ускладнення, протидія

відтворювання, відмовляння; переконування (у протилежному)

* * *

1) зречення (трону, посади тощо)

2) відмовляння (від чогось)

3) складання повноважень; відмова від посади

* * *

1) зречення ( від пре- столу); відмова (від права, претензії)

2) складання повноважень; відмова від посади

1) заперечування

2) зречення (чогось); відмовляння (від чогось)

3) самозречення; самопожертва

* * *

1) відсмикування, забирання (руки)

2) відкликання; вилучення, виведення

3) взяття назад; відмовляння, відмова (від обіцянки)

4) скасування, відміна, анулювання; знімання, зняття

5) відхід, вихід

6) усунення

7) військ. вихід з бою (тж withdrawal from action)

8) тех. відведення (газу); випуск (шлаку)

* * *

1) забирання

2) відведення

3) вилучення

4) взяття назад; відмова ( від обіцянки); відміна, анулювання; зняття ( кандидатури)

5) вихід (з домовленості, із складу учасників)

6) вихід, відхід

7) відсунення (засов;)

8) видалення

9) вiйcьк. відхід; вихід з бою ( withdrawal from action); відведення, виведення військ

10) мeд. абстиненція, відвикання, утримання (від паління, алкоголю, наркотиків)

11) тex. відведення ( газу); випуск ( шлаку)

1) розхолоджування; бентеження; відмовляння

2) збентеження; зневіра

3) перешкода, ускладнення, протидія

1) змова, змовини (-вин). Составлять (составить) -вор - учиняти (учинити) змову (змовини), змовлятися (змовитися) на кого и проти кого;

2) (заклинание) замова, замовини, нашепт (-ту); (действие) замовляння, відмовляння, шептання. [Він проти того скарбу знає замову (Квітка). Знає замовини. Не хотів він брати відьомського нашепту (Г. Барв.)].

* * *

спадщина, спадок (-дку) и (мн.) спадки (-ків), (гал.) дідицтво; специальнее: (от предков) предківщина, (от деда) дідизна, дідівщина, (от бабки) бабизна, бабівщина, (от отца) батьківщина, отцівщина, (от матери) материзна, (от брата) братовизна, братівщина, (от сестры) сестрівщина, (от свёкра) свекрівщина, (от тестя) тестівщина; срв. Наследие. [Після (Вольфової) смерти він зробився паном усієї його спадщини (Франко). Я спадок мав од батька: виногради, і ниву добру, і садок, і дім (Л. Укр.). Спадків по вас я не сподіваюся мати (Харківщ.). Йому, сироті, нігде узяти, тільки що спадками живитись (Квітка). Мале дідицтво, велике головництво (уголовщина) (Франко). Нам батьківщини не ділити (Приказка)]. В -ство, по -ству - у (на) спадщину, у (на) спадок, у спадку. [Мали власну землю і передавали її в спадщину (Доман.). Взяли собі у спадок всі пісні його (Л. Укр.). По ньому світ зоставсь на спадок иншим (Крим.)]. Вступать вступить в -ство - обіймати, об(ій)няти спадщину. Доставаться, достаться в -ство, по -ству кому от кого - припадати, припасти, спадати, спасти кому (спадщиною, спадком, у спадщину, у спадок, у спадку), діставатися, дістатися кому спадщиною и т. п. по кому (реже після кого). [Отець умер, на мене спав маєток (Куліш). Од якоїсь тітки у спадку йому дістався (М. Вовч.)]. Лишать, лишить -ства кого - позбавляти позбавити спадщини кого, не давати, не дати спадку кому, (об отце по отнош. к сыну ещё) висиновляти, висиновити кого. Оставлять, оставить в -ство - (за)лишати, (за)лишити спадком (у спадщину, у спадок), (завещать, словесно) відказувати, відказати, приказувати, приказати, (письменно) відписувати, відписати кому що. [Вмираючи, усе господарство приказала дочці (Квітка). Знай: спадщини тобі я ввік не відпишу (Самійл.)]. Отказ, отречение от -ства - зрікання, оконч. зречення спадщини (спадку), відмовляння, оконч. відмовлення (відмова) від спадщини. Отказываться, отказаться от -ства - зрікатися, зректися спадщини (спадку), відмовлятися, відмовитися від спадщини. Открытие -ства - відкриття спадщини. Получать, получить -ство - діставати, дістати, одержувати, одержати, відбирати, відібрати спадщину (спадок, спадки). [Одержавши невеличку спадщину від родича (Грінч.)]. Получить в -ство что - дістати, одержати, відібрати, здобути, прийняти, перейняти у (на) спадщину (у и на спадок, у спадку, спадщиною, спадком) що, (гал.) одідичити що. [Уклад життя, одібраний од батьків у спадщину (Рада). Перейняла добро на спадщину од своєї мами (Н.-Лев.). Одержаний у спадку по батькові фільварочок (Франко). Одібрав його (капітал) в спадку (Крим.)]. Утверждение в правах -ства - стверджування (оконч. ствердження) прав(а) на спадщину.

* * *

1) спа́дщина, спа́док, -дку; (имущество, полученное от деда) діди́зна; ( полученное от отца) ба́тьківщина, отчи́зна; ( полученное от матери) матери́зна

2) см. наследование 2)

1) см. Надстрой 1, неоконч.;

2) набудовування, намуровування;

3) нароблювання, накоювання (фіґлів, збитків, шкоди, капостів), наброювання;

4) настроювання, наладжування, ладження, налагоджування, виладновування, вилагоджування, направляння;

5) - а) настроювання, наладжування, направляння; б) намовляння, підмовляння, направляння, нараювання, наструнчування, настренчування, під'юджування, підтроюджування, наущання, нацьковування, підцьковування; в) настроювання, настру[е]нчування, підбурювання. Срв. Настраивать.

* * *

1) настро́ювання

2) нала́годження, настро́ювання

3) настро́ювання; підбу́рювання; підмовля́ння, намовля́ння

1) (действие) наущання, намовляння, підмовляння, призводження, направляння, оконч. наущення, намовлення, підмовлення, призведення, направлення; срв. Наущать;

2) (подговор) науст (-ту), наушання, (обычно) намова, намовка, (ум. намовонька), підмова, при(з)від (-воду), направа, (тайное) нашепт (-ту). [То намова була, бо він сам не годен те зробити (Кам'янеч.). Не здавайся на підмову (Чуб. V). Думають, що то з мене вся направа, щоб не оддавав бомаги (Козелеч.). Од Романа вся направа (Гнід.)]. По -нию - з намови, з підмови, (реже) з наусту, (реже) за намовою и т. д., за при(з)водом (Кониськ.). [Усе оце я чинила з намови і підговору злих людей (Ор. Левиц.). Зневажали князі громаду, за наустом духовенства (Куліш)].

* * *

1) ( действие) намовля́ння, намо́влення, підмовля́ння, підмо́влення; наущання, нау́щення и нау́щення

2) ( подговор) намо́ва, підмо́ва; науще́ння

відмовляння, відговорювання, відраджування и т. д. - см. Отговаривать и Отговариваться.

* * *