-
1 природа
1) природа, натура. [Пташки заспівали, комашня заметушилася, ліс загомонів, природа знов віджила (Коцюб.). Усміхалась весняним привітом натури краса (Л. Укр.)]. Законы -ды - закони природи (натури). Тропическая -да - тропічна природа. Мёртвая (тихая) -да, живоп. - мертва природа. Живая -да - жива природа, животвір (-твору);2) (врождённые свойства, наклонности) натура, природа, єство; (сущность) істота (реже стота); (характер) вдача. [Природу тяжко одмінити (Номис). Вовча натура тягне до лісу (Чуб.). Панської стоти не переробиш (Приказка). Вірив у матеріялістичну своїх теорій натуру (Корол.). Природа морали]. -да растений, животных - природа рослин, тварів. -да человека - природа (натура, єство, вдача) людини. Женская -да скажется - жіноча натура (істота, вдача) себе виявить. Отдать долг -де - см. Отдавать. -да вещей - природа или єство (істота) речей. [Ми не можемо знати саму істоту речей (Основа 1915)]. Это в -де вещей - це світова річ. Привычка вторая -да - звичка - друга натура. Гони -ду в дверь, она влетит в окно - крий, ховай погане, а воно таки гляне. По -де (по своим врождённым качествам) - з природи, з натури, природою, натурою (срв. п. 3). [Вона з природи чесна (Куліш). Епікуреєць з натури (Грінч.)]. Долгие по -де слоги - довгі з природи (з натури и т. д.) склади;3) (рождение, род) рід (р. роду), зрода (-ди). От -ды - зроду, від зроди. [Він від зроди такий (Левч.)]. Он от -ды глух - він зроду глухий. От -ды способный к чему - уродливий до чого (що робити). [Як феаки сами над усіх людей уродливі по морю гнати швидкий корабель (Потеб. Одис.)]. Он по -де (по происхождению) француз - він родом (з роду) француз, він природній француз.* * *природа; нату́рав приро́де веще́й — приро́дна (звича́йна, зрозумі́ла) річ
мёртвая \природа — нежива́ приро́да
на ло́не приро́ды — на ло́ні приро́ди
от приро́ды, с приро́ды — з приро́ди; зро́ду, зро́ду-ві́ку, зро́ду-зві́ку
по приро́де — за приро́дою, з приро́ди, приро́дою
-
2 природа
-
3 природа
-
4 природа
матем.; физ. приро́да -
5 природа функции
приро́да фу́нкції -
6 природа функции
приро́да фу́нкції -
7 природа функції
приро́да фу́нкцииУкраїнсько-російський політехнічний словник > природа функції
-
8 аналитическая природа
аналіти́чна приро́даРусско-украинский политехнический словарь > аналитическая природа
-
9 арифметическая природа
арифмети́чна приро́даРусско-украинский политехнический словарь > арифметическая природа
-
10 локальная природа
лока́льна приро́даРусско-украинский политехнический словарь > локальная природа
-
11 аналитическая природа
аналіти́чна приро́даРусско-украинский политехнический словарь > аналитическая природа
-
12 арифметическая природа
арифмети́чна приро́даРусско-украинский политехнический словарь > арифметическая природа
-
13 локальная природа
лока́льна приро́даРусско-украинский политехнический словарь > локальная природа
-
14 аналітична природа
аналити́ческая приро́даУкраїнсько-російський політехнічний словник > аналітична природа
-
15 арифметична природа
арифмети́ческая приро́даУкраїнсько-російський політехнічний словник > арифметична природа
-
16 локальна природа
лока́льная приро́даУкраїнсько-російський політехнічний словник > локальна природа
-
17 естество
-
18 натура
1) (природа) натура, природа;2) (врождённые свойства, наклонности) натура, (ум. натуронька), природа, (естество) єство, (сущность) істота, (характер) вдача; срв. Природа 2. [Маєм ми натуру преледачу (Самійл.). То вже в них натура мабуть, щоб покепкувати (Рудан.). Мало спільности, мало солідарности: індивідуалістична натура перемагає (Грінч.). Така вже вдача собача (Номис). Ти моєї вдачі (у тебя такая же -ра, как у меня): не любиш ходити по гостях (Звин.). Оригінальний, чутливої вдачі (с чуткой -рой) поет (Рада)]. Впечатлительная, нежная, сильная -ра - вразлива (сприйнятлива), ніжна, сильна (потужна, твёрдая: тверда) вдача (натура). По -ре - а) (по своим врождённым качествам) з натури, з природи, зроду, натурою, природою, на натуру. [Чистий лірик з натури (Рада). Гарний хлопець на натуру (Пісня)]; б) (по нраву кому) до (по) мислі, під мислі кому. -ра хлебного зерна - натура (природа) зерна (збіжжя, пашні). Привычка - вторая -ра - звичка - друга натура;3) (натуральная повинность, поставка вещами) натура. [Платити робітникам натурою (Пр. Правда)]. Получать жалованье, квартиру -рою - одержувати (здобувати, діставати) платню натурою (в натурі), мати ква(р)тиру в натурі (натурою);4) (у художников) натура, живовзір (-зору); (натурщик, -щица) натурник, -ниця. Писать (красками) с -ры - малювати з натури (з живовзору). [Малюватиме з живовзору, дивуючи професорів і товаришів (Д. Пісочинець)].* * *нату́ра; ( характер) вда́чабыть (стоя́ть) на \натура ре — иск. бу́ти (стоя́ти) на нату́рі
это в \натура ре веще́й — це в приро́ді рече́й, це приро́дна річ
втора́я \натура ра — дру́га нату́ра
плати́ть \натура рой — плати́ти натурою; с
\натура ры — з нату́ри
у него́ така́я \натура ра — у ньо́го така́ нату́ра (вда́ча)
-
19 внешность
1) (наружная поверхность) около. [Около (хатнє) було оббите дощем (Левиц.)];2) (внешний вид) зовнішність (р. -ности) вигляд, взір (р. взору). [Вигляд міста, села. Сіно гарне на взір];3) (наружная сторона явлений) поверховість (р. -вости), позверховість (позверховність), зверхність. [Любити поверховість, не ідею (Пачов.). Мужик переймає у пана позверховність (Грін.). Зверхність подій притемнює їхній внутрішній зміст];4) (внешность, наружность человека) - а) врода, природа, подоба. [Яка погана йому врода, а пан (Звиног.). Так, я, моя подоба, моє лице, мій вираз, все, зовсім (Фран.). Гарна дівчина, такої подоби не бачили у нас (Сторож.). Природа їй гарна, то й одягнутися хочеться краще (Звиног.)]; б) зовнішність, зверхність, поверховість. [Зовнішність у нього поважна. Всенька зверхність - од убрання й манер до способу розмови (Єфр.). Комічна поверховість (Фран.)];5) по внешности, внешним образом, внешне и т. д. - на погляд, на огляд, на око, з- погляду, з-околу, зверху, на взір. [То тільки здається, то тільки з-околу (Мирн.). Хоч як різняться зверху просте речення і найкращий твір (Єфр.). Становище, принадне на погляд, тяжке й образливе по суті (Єфр.). На взір чоловік середніх літ (Мирн.)]. Внешностью, наружностью, лицом (о людях) - на вроду, на обличчя, на вигляд. [Хороша дружина на вроду. Бридкий на обличчя. Непоганий на вигляд (Крим.)].* * *по \внешностьти — за зо́внішністю, з зо́внішності, за зо́внішнім ви́глядом, з зо́внішнього ви́гляду, зо́внішньо, зо́вні
-
20 мёртвый
1) (умерший) мертвий, мерлий, умерлий, померлий, неживий. [Краще живий хорунжий, ніж мертвий сотник (Номис). Не поможе воронові мило, а мерлому кадило (Номис). Дер із живого і з умерлого (Свидн.). Живого-б любила, а до неживого у яму-б лягла (Шевч.)]. Прикинуться -вым - удати неживого, знеживитися. Делает, как -вый - робить (порається) як мертвий (як неживий, по-мертвому). [Мляво, по-мертвому порався (Григор.)]. Упал -вый - упав мертвий (неживий), упав без духу. [І без духу в синє море з берега звалився (Рудан.)]. Приказано привести живого или -вого - наказано (звелено) привести чи живого, чи мертвого. Ни жив, ни мёртв - ні живий, ні мертвий (Номис). -вое тело (труп) - мертве тіло, труп (-па), мертвяк, смертяк (-ка);2) (перен.) мертвий. -вая бледность - мертвенна (смертельна) блідість (-дости). -вая вода - а) (стоячая) мертва вода, мертвовід (-воду), мертва нетеча. [Хмари стояли непорушно, неначе плавали в тихому мертвоводі (Н.-Лев.)]; б) (в сказках) мертвуща (мертвяща) вода. -вое волокно, текст. - мертве волокно. -вая голова, энтом. - а) (Sphinx Caput mortuum) адамова голова; б) (Acherontia Atropos) бульбяник мертвоголовий, цьмак (-ка). -вый груз - мертвий вантаж (- жу). -вые души - мертві душі. -вая заклёпка - а) (действие) сліпе заклепування (нютування); б) (предмет) сліпа заклепка (нюта). -вая изгородь - (о)горожа, сухопліт (- плоту), мертвопліт (-плоту). -вый инвентарь - мертвий інвентар (-ря). -вый капитал - мертвий капітал (-лу). -вый конец сети - зайвий кінець (-нця) мережі. -вый крест - мертвий (мертвечий) хрест (-ста), хрест з покійника. -вый лес - сухоліс (-су), сухолісся (- сся). -вое лицо - мертве (мертвенне) обличчя (лице). -вая петля - мертва петля. -вая пора - мертва доба. -вая пороша - перший глибокий сніг (-гу). -вая природа, живоп. - мертва (нежива) природа, тихе життя, натюрморт (-та). -вый сон - см. Мертвецкий (1) сон. -вая тишина - мертва тиша, гробова тиша. [Навкруги панує мертва тиша (Коцюб.)]. -вая точка - мертва точка. Сдвинуть с -вой точки - зрушити з мертвої точки, з мертвого місця. -вый цвет лица - мертвий (неживий) колір обличчя. -вый ход - мертвий хід (р. ходу). -вый шип, техн. - заплішений чіп (р. чопа). -вый штиль - мертве безвітря, мертва тиша, мертва штиля. -вый язык - мертва, нежива, вимерла мова. -вый якорь - мертва котва, мертвий якір (р. якора). Пить -вую (чашу) - пити не прохмеляючись, пити кухоль непрохмільний.* * *1) прил. ме́ртвийлежа́ть мёртвым грузом — лежати ме́ртвим капіта́лом
2) в знач. сущ. ме́ртвий, -ого; ме́рлий
См. также в других словарях:
ПРИРОДА — 1) в широком смысле всё сущее, весь мир в многообразии его форм; понятие П. в этом значении стоит в одном ряду с понятиями материи, универсума, Вселенной. 2) В более узком смысле объект науки, а точнее совокупный объект естествознания… … Философская энциклопедия
ПРИРОДА — ПРИРОДА (греч. φύσις, лат. natura), одно из центральных понятий античной философской мысли, обладающее широким спектром значений. Греч, существительное φύσις происходит от глагола φύω («выращивать», «рождать», «производить на свет», med.… … Античная философия
ПРИРОДА — это неустанное спряжение глаголов «есть» и «быть поедаемым». Уильям Индж В природе ничто не пропадает, кроме самой природы. Андрей Крыжановский Окружающая среда: то, во что превращается природа, если ее не охранять. Мы не можем ждать милостей от… … Сводная энциклопедия афоризмов
ПРИРОДА — ПРИРОДА, природы, мн. нет, жен. 1. Совокупность естественных условий на земле (поверхность, растительность, климат), органический и неорганический мир, все существующее на земле, не созданное деятельностью человека. Материалистическое… … Толковый словарь Ушакова
ПРИРОДА — жен. естество, все вещественное, вселенная, все мирозданье, все зримое, подлежащее пяти чувствам; но более наш мир, земля, со всем созданным на ней; противополагается Создателю. Вся. природа красуется весною. Природа проснулась с зарею. Я люблю… … Толковый словарь Даля
природа — игра природы... Словарь русских синонимов и сходных по смыслу выражений. под. ред. Н. Абрамова, М.: Русские словари, 1999. природа натура, естество; сущность, характер; душа, свойство, троян, мир, основные черты Словарь русских синонимов … Словарь синонимов
природа — ПРИРОДА (греч. (риочс;, лат. natura) одно из центральных понятий философской и научной мысли, обладающее широким спектром значений. В наиболее общем смысле П. определяют как «совокупность всего сущего» и одновременно как реальность,… … Энциклопедия эпистемологии и философии науки
Природа — Природа ♦ Nature Physis древних греков и natura Лукреция и Спинозы – сама реальность с ее независимостью и спонтанностью, с ее способностью к самовоспроизводству и саморазвитию. Тем самым противостоит искусству или технике (как нечто… … Философский словарь Спонвиля
Природа — Природа. Н. Л. Бродский правильно отметил, что стихотворения Пушкина нередко насыщены не только терминологией, но и идеологией передовых мыслителей Запада (Литературная учеба, 1937, № 1 и 2). Например, термин природа уводил читателя пушкинской… … История слов
ПРИРОДА — 1) в широком смысле все сущее, весь мир в многообразии его форм; употребляется в одном ряду с понятиями: материя, универсум, Вселенная.2) Объект естествознания.3) Совокупность естественных условий существования человеческого общества; вторая… … Большой Энциклопедический словарь
ПРИРОДА — 1) в широком смысле все сущее, весь мир в многообразии его форм (материя, универсум, Вселенная); 2) в более узком смысле совокупный объект естествознания. Природа в целом выступает как общее понятие об объекте, задающее принципиальную схему… … Экологический словарь
