-
1 правовий критицизм
ПРАВОВИЙ КРИТИЦИЗМ - напрям у філософії права. Виник у 70-х рр. в США і Великій Британії як ліворадикальне відгалуження реалізму правового. З позицій філософських ідей марксизму, аналітичної філософії, критичної соціальної теорії Габермаса П.к. аналізує проблеми співвідношення політики і права, ідеології і права, соціальної сфери і права. Намагається довести суттєву невизначеність сучасних правових систем, випадковий характер багатьох правових норм і принципів, їх політичну заангажованість, легітимацію правом соціальної несправедливості (Даксбері, Фіцпатрик, Хант, Келман, Унгер). До П.к. прилягає правовий фемінізм і правовий критицизм расової зорієнтованості.В. Кузнєцов -
2 правовий прагматизм
ПРАВОВИЙ ПРАГМАТИЗМ - напрям у філософії права, який виходить із трактування істини не як відношення правового знання до реальності, а як оцінки обґрунтованості його структури та практичної ефективності панівних правових норм. П.п. заперечує існування абсолютних правових норм, однозначно прийнятних для всіх суб'єктів права, і доводить необхідність будувати розуміння права та вичленування його норм на основі аналізу правозастосування і судової практики, особливо за умов існування альтернативних правових теорій. Традиційний П. п. (Пірс) звертається до ідеального поняття правової істини як результату нескінченного самокорегування і правильного використання раціонального методу правового аналізу С. учасний правовий прагматизм (Рорті) ототожнює істинне з адекватно обґрунтованим в контексті практичного використання правових норм.В. Кузнєцов -
3 правовий реалізм
ПРАВОВИЙ РЕАЛІЗМ - напрям у філософії, що намагається побудувати свої уявлення про природу і функціювання будь-якої правої системи на основі вивчення емпірично фіксованих дій правових інститутів і індивідів, не зводячи його до логічного аналізу фактичних правових ситуацій. Виник як альтернатива правовому формалізмові. П.р. шукає не обґрунтування діючих правових систем в моральних імперативах, а акцентує увагу на соціальній обумовленості права, на розробці концептуальних засобів опису і пояснення запроваджених юридичних систем, що випливають з правової практики. Виділяють два різновиди П.р. Американський (Холмс, Ллевелін, Франк) зосереджується на фактичних обставинах запровадження законів, застосування правових норм і їх залежності від особистісних моральних і політичних факторів. Крайня форма амер. П.р. відома як правовий критицизм. Скандинавський (Олівекрона, Росс) дає філософське обґрунтування юридичних систем на основі практичної дії правових норм, а самі правові норми розглядає як породження синтаксичних імперативних форм сучасного законодавства. П.р. наголошує на інтерпретативному характері правових норм і правових фактів, що дозволяє використовувати право як засіб політичних маніпуляцій. Підриваючи довір'я до об'єктивності правових норм і принципів, П.р. підготував ґрунт для виникнення правового економізму, правового фемінізму, юрименрики, судового біхевіоризму.В. Кузнєцов -
4 правовий економізм
ПРАВОВИЙ ЕКОНОМІЗМ - напрям у філософії права, який для аналізу правових принципів і норм, оцінки ефективності правових систем звертається до економічних факторів і утилітаристських міркувань, теоретичних і емпіричних методів економічної науки. Найвпливовішим представником П.е. є Познер. П. е. вважає існування тих чи тих правових систем і відповідних їм правових інститутів, судових рішень із загальноправових питань виправданим, якщо їх функціювання забезпечує максимізацію матеріальних вигод і упередження або мінімізацію матеріальних втрат індивідів чи суспільства в цілому. При цьому припускається, що механізм вільного ринку створює необхідні передумови для добровільної і справедливої реалізації кожним індивідом своїх уподобань і устремлінь, зростання суспільного багатства і щастя. Для оцінки економічних ситуацій, що складаються після прийняття відповідних законодавчих актів, дій уряду та судових інстанцій і порівняння їх з попереднім економічним станом, вводяться певні критерії. Існування ефективної економіки П. е. пов'язує з правовим регулюванням підприємницької діяльності та відшкодування ними втрат, заподіяних людині, суспільству чи природі (Пігу), розподілом прав власності в умовах вільного ринку (Коуз). Досягненнями П. е. вважається також експлікація загальноправових понять "розумна обережність", "ділова недбалість" тощо, дослідження антимонопольного права. П. е. критикується іншими напрямами філософії права за абсолютизацію вартісно-грошових відносин, зведення правового підходу до економічного.В. Кузнєцов -
5 правовий критицизм расової зорієнтованості
ПРАВОВИЙ КРИТИЦИЗМ РАСОВОЇ ЗОРІЄНТОВАНОСТІ - напрям у філософії права, що виріс з правового критицизму і є ідейним відображенням руху за рівні громадянські права в США. Трактує діючу правову систему як таку, що неадекватно відбиває світобачення, інтереси та цінності білої раси і є несправедливою щодо інших рас та національних меншин, світобачення і стереотипи поведінки яких не враховуються. Обстоює необхідність створення правової системи, що усуває расову і етнічну дискримінацію в американському суспільстві, враховує відмінності політичного бачення світу, сприйняття права і правових інститутів расово-етнічними більшістю і меншістю, забезпечує взаємне порозуміння між ними (Белл, Креншоу, Уїльямс).В. КузнєцовФілософський енциклопедичний словник > правовий критицизм расової зорієнтованості
-
6 правовий позитивізм
ПРАВОВИЙ ПОЗИТИВІЗМ - напрям у філософії права, що здійснює осмислення та обґрунтування такого права, яким воно є насправді, а не яким має бути, на підставі аналізу емпіричних фактів формування і фунціювання юридичних систем та відповідних їм інститутів. На відміну від правового натуралізму, П.п. розмежовує право і мораль, визнає існування права лише як права позитивного, тобто як конкретних діючих юридичних систем, що виражаються засобами специфічних мов і оцінюються за формальними ознаками, а не моральними вимогами чи критеріями. Джерелом позитивного права виступає воля суверена або суспільства, зафіксована в суспільному договорі. Сама юридична система являє собою ієрархічну систему правових норм, що мають приписувальну силу Р. озквіт П.п. припав на XIX ст. і був пов'язаний із потребою подолати методологічні труднощі, що виникли через неможливість "дедуктивного виводу" юридичних наслідків із природничо-правових гіпотез. Існують певні модифікації П.п.: аналітичний (Бентам, Остин) - застосовує логічний підхід до аналізу усталених юридичних систем, правових понять і методів; історичний (Савіньї) - акцентує на самобутності юридичних систем окремих народів, обумовлених їхнім власним соціокультурним досвідом; "нормативний" (Кельзен) - прагне обґрунтувати систему правових норм шляхом послідовного зведення їх до деяких "базових норм". Сучасний П.п. (Харт) дещо пом'якшує вимоги класичних постулатів, залучивши до аналізу позитивного права, зокрема, герменевтичні методи.В. Кузнєцов -
7 правовий постмодернізм
ПРАВОВИЙ ПОСТМОДЕРНІЗМ - напрям у філософії права, який розглядає природу правового знання та передумови його істинності, раціональну та емпіричну обґрунтованість, процес правової аргументації з позицій, що виходять за межі постулатів модерністської західної філософії і спираються на засади філософського модернізму. В П.п. процес правової аргументації в широкому розумінні постає у вигляді пошуку беззастережних підстав для обґрунтування правових суджень і переходу від одних тверджень до інших (Патерсон). Ці підстави мають вписуватись у соціально-історичний контекст минулої, теперішньої та майбутньої правової практики і випливають із неї. Так, при обґрунтуванні норм конституційного права США виділяється шість форм аргументації, які повинні узгоджуватися між собою: історична, що звертається до намірів законодавців; текстуальна, що спирається на характер мовного виразу; доктринальна, що використовує правові теорії і правові прецеденти; етична, що випливає з моральних переконань; структурна, що фіксує відношення між конституційними інститутами; прагматична, що виходить із балансу витрат та вигод від введення правових норм (Боввіт, Рознер). Окреслена система форм правової аргументації не вважається самодостатньою, оскільки допускає ряд неперевірених припущень.В. КузнєцовФілософський енциклопедичний словник > правовий постмодернізм
-
8 правовий фемінізм
ПРАВОВИЙ ФЕМІНІЗМ - напрям у філософії права, що вийшов із правового критицизму і розглядає право з позицій феміністської ідеології. Трактує існуюче право як відображення світобачення, інтересів і цінностей чоловіків і тому несправедливе щодо жінок. Виходячи з відмінностей між чоловіками і жінками, П. ф. розглядає шляхи і способи реформування права, подолання жіночої дискримінації та створення справедливих щодо жінок правових систем. Акцентує увагу на специфічних "жіночих" проблемах (аборти, суррогатне материнство, сексуальне насильство тощо) і піддає критиці існуючі правові погляди і норми, що регулюють ці проблеми (Сміт, Крамер, Мак-Кіннон).В. Кузнєцов -
9 правовий натуралізм
див. натуралізм правовий -
10 натуралізм правовий
НАТУРАЛІЗМ ПРАВОВИЙ - напрям у філософії права, що ґрунтується на ідеї існування поряд з правовими нормами реальних юридичних систем принципів природного права, які регулюють колективну та індивідуальну поведінку людей безпосередньо чи опосередковано через юридичні системи і виступають позаправовими стандартами їх оцінки. Н.п. порушує низку філософських проблем щодо походження, характеру і форм маніфестації принципів природного права, способів виявлення і розв'язання суперечностей між вимогами природного права і юридичними системами, взаємовідношень права з релігією, мораллю, політикою тощо. Традиційний Н.п., що був панівним до серед. XX ст., стверджує, що принципи та категорії природного права випливають із "справжньої" іманентної природи людини і суспільства, характеризуються незмінністю, позаісторичністю та незалежністю від суб'єктивних факторів, відіграють визначальну та оцінювальну роль щодо останніх, виступають регулятивами реально існуючих юридичних систем, зокрема, у вигляді принципів справедливості, загальної обов'язковості, рівності перед законом. Норми природного права існують як наслідок природного порядку, дії законів природи (Цицерон, Аристотель, Гоббс, Локк) або як запроваджені Богом, Творцем світу і людини (Тома Аквінський, Августпин, Лютпер). Відповідно до цього вирізняються два способи пізнання принципів природного права: людський розум і релігійне одкровення. Особливо багато уваги приділяється цим питанням в християнських версіях Н.п. Традиційний Н.п. історично змінювався. Зокрема, якщо в Середні віки мета природного права вбачалася в зорієнтованості колективної та індивідуальної поведінки на добро, то в Новий час вона полягає в усталенні меж для вільної реалізації індивідами своїх цілей. Для сучасного Н.п. характерним є виведення принципів і норм природного права із етичних, соціальних та політичних теорій. Необхідною умовою продуктивного функціювання будь-якої юридичної системи є врахування потреби у співробітництві та взаємних зобов'язаннях суверена і виконавця, законодавця і громадянина, а також міжособистісних взаємин, ефективності суспільних інститутів (Фуллер) В. исувається вимога моральної оцінки правових систем і окремих законів О. станні повинні містити правові норми, що дозволяють найповнішу моральну інтерпретацію, зокрема, судових рішень (Дворкін).В. Кузнєцов -
11 legal approach
-
12 legal nihilism
-
13 სამართლებრივი
правовий -
14 retlig
правовий -
15 legal effect
правовий наслідок; правова дія, правовий вплив; правовий ефект; юридична сила; юридичне значення -
16 enforceable legal instrument
правовий документ, що застосовується примусово; правовий документ, що примусово проводиться у життяEnglish-Ukrainian law dictionary > enforceable legal instrument
-
17 legal status
правовий статус; правовий режим -
18 actual legal document
-
19 coercion of law
-
20 competence of witness
правовий статус належного свідка; свідоцька дієздатність (правоздатність, правомочність); право давати свідчення ( про свідка)
См. также в других словарях:
правовий — а/, е/. Стос. до права (у 1, 2, 4 знач.). •• Міжнаро/дна правова/ допомо/га співробітництво держав у наданні взаємної допомоги в галузі правосуддя. Правова/ держа/ва в політико юридичній теорії – держава, найважливішими ознаками якої є панування… … Український тлумачний словник
правовий — [правови/й] м. (на) во/му/ воув і/м, мн. воув і/ … Орфоепічний словник української мови
правовий — прикметник … Орфографічний словник української мови
авторсько-правовий — а, е. Стос. до авторського права на свою інтелектуальну власність … Український тлумачний словник
договірно-правовий — а/, е/. Заснований на договірному праві, на його нормах … Український тлумачний словник
економіко-правовий — а/, е/. Який пов язаний з економікою та правом, базується на їх засадах. •• Еконо/міко правови/й про/стір єдиний комплекс економічних і правових заходів на якій небудь певній території … Український тлумачний словник
історико-правовий — а, е. Який пов язаний з історією та правом … Український тлумачний словник
міжнародно-правовий — а/, е/. Що стосується міжнародного права, норм, що регулюють відносини між державами. •• Міжнаро/дно правова/ відповіда/льність зобов язання одного суб єкта міжнародного права ліквідувати шкоду, завдану іншому суб єкту в результаті порушення… … Український тлумачний словник
авторсько-правовий — прикметник … Орфографічний словник української мови
державно-правовий — прикметник … Орфографічний словник української мови
міжнародно-правовий — прикметник … Орфографічний словник української мови