попустити

см. попускати I

техн. вытравля́ть, ослабля́ть, отдава́ть, отпуска́ть, потрави́ть ( ослабить натяжение), стра́вливать

1) (мотузок, віжки) to slacken, to loosen; to let go

2) (поступово слабшати, зменшуватися) to abate

3) (давати змогу, дозволяти) to let, to permit, to allow; to tolerate; to be indulgent; ( потурати) to connive (at), to wink (at), to shut one's eyes (to)

попустити, послабити трохи. Срв. Ослаблять. [Нащо так притягаєш, - попусти трохи].

отпустить

1) пускати, пустити, відпускати, відпустити, повідпускати кого куди, звідки; (отправлять) відряджати, відрядити кого. -стить кого на волю, домой - (від)пустити кого на волю, додому. -сти душу на покаяние - пусти з душею;

2) давати, дати, видавати, видати, відважувати, відважити, наділяти, наділити кому що, що на що. -скать провизию - видавати (відважувати) харч (-чи ж. р. и -чу м. р.). Правительство -стило сто тысяч рублей на это дело - уряд дав (приділив) сто тисяч карбованців на цю справу. -скать кому-л. в кредит - давати кому на [в] борг (и набір), боргувати, наборгувати, поборгувати, вірити кому и на кого, навіряти кому. Лавочник -скает мне в кредит на сто рублей - крамар на сто карбованців мені навіряє (дає мені на борг). Он никому не -скает в долг - він нікому не боргує (не дає на борг), він ні на кого не вірить. -скать на вес - давати вагою. -скать что-л. по счёту кому - вилічувати (сов. вилічити) кому що. -скать скупо - видавцем (ви)давати. -скать товары (за границу) - виправляти, вивозити, випроваджати, відпроваджати крам (за кордон). -стить остроту, словечко - пустити дотеп, (на чей-л. счёт) прикладку прикласти кому, квітку кому пришити. -скать комплименты - компліменти садити. -скать штуки, -стить штуку - витворяти, платати штуки, наплатати штук, утнути, устругнути штуку;

3) -скать, -стить грехи кому - розгрішати, розгрішити кого, відпускати, відпустити гріхи кому;

4) запускати, запустити, попускати, попустити що. -стить бороду, косу - запустити бороду, косу. -стить кудри - попустити кучері;

5) (ослаблять) попускати, попустити; відпускати, відпустити. -стить верёвку, струну - попустити мотуз, струну. -стить пояс - відперезати, по[від]пустити пояс. -стить сталь - м'якшити (відгартувати) крицю, сталь. -стить тормоз - розгальмувати;

6) (отточить) нагострювати, нагострити, вигострювати, вигострити. -скать, -стить косу (покосную) - клепати (н. вр. клепаю и клеплю), відклепати косу;

7) відпустити, полегшати (чаще безл.). [Було так у грудях стисло, а це трохи відпустило]. На дворе -стило - надворі відлигло. Мороз -стил - мороз пересівся, перетис. -нный - відпущений, попущений и т. д.

* * *

несов.; сов. - отпуст`ить

1) відпуска́ти, відпусти́ти и повідпуска́ти

2) ( выпускать) випуска́ти, ви́пустити и повипуска́ти; ( пускать) пуска́ти, пусти́ти и попуска́ти

3) ( ослаблять) попуска́ти, попусти́ти, відпуска́ти, відпусти́ти

4) ( о боли) відпуска́ти, відпусти́ти, безл. ле́гшати, поле́гшати

5) ( предоставлять в пользование) відпуска́ти, відпусти́ти, ( давать) дава́ти, да́ти, ( выдавать) видава́ти, ви́дати и повидава́ти, ( продавать) продава́ти, прода́ти

6) (отращивать волосы, ногти) відпуска́ти, відпусти́ти и повідпуска́ти, ( запускать) запуска́ти, запусти́ти и позапуска́ти

7) ( оттачивать) спец. виго́стрювати, ви́гострити и повиго́стрювати, наго́стрювати, нагостри́ти и понаго́стрювати; ( косу) клепа́ти, наклепа́ти, несов. поклепа́ти, ви́клепати

8) мет. відпуска́ти, відпусти́ти

попустить

1) попускати, попустити, допускати, допустити, давати, дати, дозволяти, дозволити кому що, кому що зробити; срв. Допускать;

2) (потворствовать) потурати кому, (попуск) попускати, попустити кому. [Не попускаймо собі навіть у дрібничках (Коцюб.)];

3) (верёвку) попускати, попустити (мотузку). Попущенный - попущений, дозволений.

* * *

несов.; сов. - попуст`ить

1) дозволя́ти, дозво́лити, попуска́ти, попусти́ти; (несов.: попустительствовать) потура́ти

2) ( делать менее натянутым) диал. попуска́ти, попусти́ти, відпуска́ти, відпусти́ти

и Опущать опустить

1) (ниже) спускати, спустити, знижати, знизити, осаджувати, осадити. [Треба камінь у млині осадити];

2) спускати, спустити. [Рушниками, що придбала, спусти мене в яму]. -тить невод в прорубь под лёд - затопити невід; (окно в вагоне) відсунути, спустити вікно; (крышку сундука) зачинити скриню; (шлюзный ставень) заставити (и спустити) заставку, заставити воду; (свет в лампе) прикрутити лямпу, світло. -тить глаза - спустити очі, погляд. -кать, -тить голову - спускати, спустити, хнюпити, похнюпити голову, хнюпитися, похнюпитися. Угрюмо -тить голову - понурити голову, понуритися. -тить руки - спустити руки. Он и руки опустил - йому й руки впали. -тить крылья - спустити крила. -тить хвост - попустити хвіст. -тить руку в воду - спустити (встромити) руку в воду. -тить концы пояса, ленты - попускати, попустити (кінці в пояса, стрічки). -тить платье - спустити сукню нижче. Высоко поднял, да низко опустил (о хвастунах) - високо літав, та низько сів. Поднял руку да не опустил - замірився, та не вдарив;

3) (из рук, из глаз) пускати, пустити з рук, з очей. -тить удобный случай - проминути добру оказію, (добру) нагоду, упустити слушний випадок;

4) (ослаблять) попускати, попустити. [Попусти трохи струни]. -кать парус, занавес - спускати вітрило, завісу;

5) -кать, -тить что-либо в книге, в разговоре - випускати, випустити, поминати, поминути, проминати, проминути. Опущенный - спущений, знижений, попущений. -ный взгляд - похнюплений (понурений) погляд. -ная голова - похнюплена (понурена) голова. С - ной головой - похнюпий, никлий, похнюпа (общ. р.), понура (общ. р.).

1) попустити віжки (поводи); розгнуздати

2) перен. звільнити, попустити; дати волю

1) (известное пространство) місце (-ця, им. мн. місця, р. місць и місців), (редко місто), місцина, містина; срв.

I. Местечко. [Сідай, - місця стане (Кониськ.). Із яких то місць на той ярмарок не понавозили усякого хліба! (Квітка). Порожніх місців за столами не знайшла я (Н.-Лев.). У тих містах, де тече річка Самара (Стор.). Немає місцини в моєму дворі, щоб не скуштувала моїх сліз гірких (Мирний)]. Каждое тело занимает определённое -то - кожне тіло займає (бере, забирає) певне місце. Это не ваше -то - це не ваше місце. Здесь мало -та для двоих - тут мало місця для (на) двох. Прошу занять -та - прохаю сісти на свої місця; срв. Занимать 1. Нет -та - нема(є) місця. На -то - на місце. [Постав книжку на місце (Київщ.)]. На -те, не на -те - на (своєму) місці, не на (своєму) місці. [Усе в тебе не на місці стоїть (Київщ.)]. Всё хорошо на своём -те - все на своєму місці гарне (добре). В другое, в иное -то - в инше місце, (куда-либо) куди-инде, куди-инше. [Пішов на ярмарок, а може куди-инше (Рудч.)]. В другом, в ином -те - в иншому місці, инде, (где-либо) де(сь)-инде. [«Ходім до мене вечеряти!» - «Ні, я вже обіцявся инде» (Куліш). Треба пошукати помочі де-инде (Грінч.). Десь-инде живе (Сим.)]. Во всяком другом -те - в усякому иншому місці, скрізь-деинде. Ни в каком, ни в одном -те - в жадному місці, ніде. В разных -тах - у різних місцях; (отдельно) різно. [Ми живемо не вкупі, а різно (Звин.)]. В отдалённых -тах - по далеких світах. [Кинувся по далеких світах сіна добувати (Грінч. II)]. Из другого -та - з иншого місця. С -та на -то - з місця на місце. До этого -та - до цього місця, (до сих пор) досі, досіль, до-сюди, поти; срв. Пора. [До-сюди треба вивчити (Київщ.). От поти твій город, а далі вже мій (Грінч.)]. До какого -та - до якого місця, (до каких пор) докуди, подоки; срв. Пора. Всякие -та - всякі місця, всі усюди (-дів). По всяким, по всем -там - по всіх усюдах, скрізь. Со всех мест - з усіх місць, звідусіль, звідусюди. -тами, в некоторых -тах - місцями, (реже місцем), подекуди, де-не-де, де-де, де-куди, инде. [Місцями і женці біліли, і копи вже стояли (Свидниц.). Місцем такі були здоровенні байраки, що боже світе! (Грінч. II). Сивина подекуди із чорним волоссям (Куліш). Тихо навкруги… Лиш де-не-де прокинеться пташка (Коцюб.). Де-куди видно немов ряди великих білих комах, - то косарі (Франко). Инде протрухли дошки (Кониськ.)]. К -ту сказать - до речи, до діла сказати. [Говорить зовсім не до речи (Київщ.)]. Тут говорити вільно, аби до діла (Київщ.)]. Ваши слова здесь совсем не у -та - ваші слова тут зовсім не до речи (не до діла, но до ладу). Здесь хорошее -то для сада - тут гарне (добре) місце під сад, тут гарна (добра) місцина для саду (під сад). Долго ли проживёте в наших -тах? - чи довго проживете в наших місцях? Есть хорошие -та в книге - є гарні місця (уступи) в книжці. По -там! - на місце! на місця! Ни с -та(!) - ані руш(!), ані з місця. [Стій, кажу тобі, ані руш! (Київщ.). Як ускочила в баюру - коні, ані руш (Липовеч.). І вся варта ані з місця (Рудан.)]. Не трогайтесь с -та - не рушайтеся з місця. С -та не двинусь - з місця не зрушуся. С -та в карьер - см. I. Карьер. Нигде -та себе не найду - ніде місця собі не знайду; не знаю, де приткнутися, де приткнути себе. Он и -та не пригреет - він і місця не нагріє. Только -то тепло (бежал) - (утік) і місце холодне; см. И след простыл (под Простывать). Пора костям на -то - кістки давно просяться на спочинок. Бойкое -то - розигри (-рів), людне місце. [Він на таких розиграх живе, що хто йде, не мине (Сл. Гр.)]. Больное, слабое -то - болюче, дошкульне місце, болячка, слаба сторона. [Найпекучіші потреби та болячки свого часу (Єфр.). Він знає, що рахунки - моя слаба сторона (Франко)]. Попал на его больное -то - трапив йому саме на болюче. Верное, надёжное -то - певне місце. Возвышенное -то - високе місце, підвищення (-ння), високість (-кости). Глухое пустынное -то - глухе, безлюдне, пустельне місце, закуток (-тку), закутень (-тня), застум (-му). [Село наше у закутні такому, що ніхто туди не зайде (Кам'янеч.). І засвітився світ по застумах московських (Куліш)]. Жёсткое, мягкое -то (в вагоне) - місце тверде, м'яке. Купе на два -та - купе на дві особі, двоособове купе. Живописные -та - мальовничі місця, -ча місцевість (- вости). Защищённое -то - см. Защищённый. Лобное -то - см. Лобный. Неведомое -то, -мые та - безвість (-ти), (реже) безвісті (-тей и -тів). [Пливе у сірі безвісті нудьга (Коцюб.)]. Новозаселённое -то - новозалюднене місце, новоселиця. Общее -то - загальне місце, загальник, трюїзм (-му). -та отдалённые, не столь отдалённые - місця далекі, не такі далекі, неблизькі світи (-тів). Открытое, видное -то - відкрите місце. На открытом, на видном -те - на видноті, (пров.) на видноці. [Поклади щось на видноті, щоб було напохваті (Н.-Лев.). Пусти в сіни, не хочу стояти на видноці (Гнід.)]. Отхожее -то - см. Отхожий. Почётное -то - почесне місце; (красный угол) покуття (-ття), покуть (-ти) (в кр. углу для новобрачных) посад (-ду). [Онисю посадили на посаді (Н.-Лев.)]. Пустое -то - порожнє місце. Сборное -то - збірне місце, збірний пункт (-ту), зборище. Свалочное -то - смітник (- ка), смітнище. Святые -та - святі, праведні місця, (куда ходят на отпуст) відпустові місця. [І де ходила, в яких-то праведних містах, а в нас, сердечна, опочила (Шевч.). Відпустове місто Люрд (Калит.)]. Складочное -то, -то складки - складовище. Сохранное -то - схованка, сховище, схова, криївка, (пров.) підра (-ри) и підря (-рі). [Треба десь сховати, та схованки ніякої не знайду (Звин.)]. Спальное -то - спальне місце. Укромное -то - затишок (-шку), захист (-ту), захисток (-тку). [Край берега, у затишку, прив'язані човни (Глібів)]. Укрытое - то - скрите місце, скриток (-тку). Усадебное -то - садиба, ґрунт (-ту). Якорное -то - якірна стоянка. -то битвы, сражения - см. Побоище 2. -то водворения - місце (для) оселення. -то встречи - місце (для) зустрічи, (свидания) місце сходин. Назначено -то встречи - визначено місце (для) зустрічи; ви[при]значено місце, де зустрітися (зійтися, з'їхатися). -то действия - місце дії, дійове місце. -то (постоянного) жительства - місце (постійного) перебування (пробування, проживання). Зарегистрироваться по -ту жительства - зареєструватися при (на) місці перебування. -то заключения - місце ув'язнення, арештантська (-кої), в'язниця, тюрма. -то исполнения - місце виконання. -то для лежания, для сидения (в вагоне) - місце лежаче, сидяче. -то ловли - лови (-вів), ловище. -то назначения - місце призначення. -то нахождения - місце перебування, місце, де перебуває. По -ту назначения - до призначеного місця. -то охоты - місце полювання, ловище, (стар.) гони (-нів). -то платежа - місце виплати. -то преступления - місце, де вчинено злочин, місце злочину. На -те преступления - на місці злочину; на гарячому (вчинку). -то проезда - місце для проїзду, проїзд (-ду). [Проїзду не дав і на ступінь (Звягельщ.)]. -то рождения - місце народження; (геолог.) родовище. -то сбора, собрания - місце збору, зборище. -то службы - місце служби (урядування). По -ту службы - (на вопр.: куда) на місце служби; (где) на (при) місці служби, на службі; см. По 1. -то в театре - місце в театрі. -то у(с)покоения - місце спочинку (спочиву), спочинок (-нку). [Чия домовина?-Анакреонтів спочинок (Грінч.)]. Быть на первом, на главном -те - бути на першому місці, перед водити. Быть убитым на -те - бути вбитому, де стояв (-яла, -яло) или на місці. Взять -то (напр., для проезда) - взяти (купити) місце. Дать -то кому - дати місце кому. Занимать первое -то между кем - займати переднє (чільне) місце серед кого. Занимать, занять -то кого, чего - заступати, заступити кого, що. Иметь -то где, когда - відбуватися, діятися, траплятися, сов. відбутися, статися, трапитися, несов. и сов. мати місце де, коли. [В поліклініці не раз траплялися прикрі випадки (Пр. Правда). Цікаво навести кілька фактів, що мали місце під час перевірки в різних установах (Пр. Правда)]. Оставлять, оставить -то кому, чему - лишати, лишити, (редко) кидати, покинути місце кому, чому, для кого, для чого. [Валуєвський циркуляр не кидав місця для путящої народньої книжки (Єфр.)]. Освобождать, освободить, очищать, очистить -то - звільняти, звільнити, пробирати, пробрати місце; прийматися, прийнятися; см. Очищать 3. [Пообідали і вставайте, звільняйте місця для инших (Київщ.)]. Подхватить с -та (о лошадях) - взяти з копита. [Коні зразу стрепенулися, взяли з копита, і ми помчали з гори (Короленко)]. Производить, произвести дознание на -те - вивідувати на місці, переводити, перевести дізнання на місці. Сойтись, собраться, сложить в одно -то - зійтися, зібратися, скласти до-гурту, у-гурт, до-місця, до купи, ум. до-купки, до-купочки, до- купоньки. [Вовк, медвідь і кабан зібрались у-гурт (Рудч.). Судна наші, розсипавшись, знов зійшлись докупи (Куліш)]. Считаться -тами - рахуватися місцями. Устоять, не устоять на -те - встояти, не встояти на місці. Уступать, уступить -то кому, чему - поступатися, поступитися місцем кому, (редко) попускати, попустити місця (місце) кому, чому. [Всі (що сиділи на колоді) посунулися, поступаючась місцем (мені) (Коцюб.). Краплі котилися і зникали, щоб попустити місце новим (Грінч.)]. Наше -то свято! - дух свят при нас (при нашій хаті)! сила божа-хрестова з нами! С -та не встать, света белого не видать! - бодай я з цього місця не зійшов (не зійшла), бодай я світу не побачив (не побачила)! Не человек -том красится, а -то человеком - не місце скрасить людину, а людина місце. Невеста без -та, жених без ума - молода - грошовита: вся в дірках свита; молодий - тямуха: в голові макуха; молода без скрині, без калитки, молодий без клепки (Гуманщ.);

2) места (по отнош. к админ. центру) - місця. [Як запроваджують на місцях ленінську національну політику (Пр. Правда)];

3) (должность) посада, місце, (редко) помістя (-стя). [Дамо посаду в конторі на 1200 річних (Кониськ.). По вакаціях треба в Кам'янець за місцем (Свидниц.). Чи не знаєте, де-б тут помістя можна знайти? (М. Вовч.)]. -то конторщика - місце конторника. Доходное -то - поживна посада, тепленьке місце; срв.

I. Местечко 2. Насиженное -то - насиджене (тепле) місце. Быть при -те - мати посаду, бути на посаді. Быть без -та - бути без посади, (шутл.) сидіти на бурку, ганяти собак. Он без -та, не у -та - він без посади, він не має посади. Занимать, занять -то - обіймати, обняти, (о)посідати, (о)посісти посаду. Лишить -та - скинути з посади. Лишиться -та - (по)збутися посади, втратити посаду. Определять, определить к -ту - см. Определять 3. Поступить на -то - дістати посаду, стати на посаду. Он вполне на своём -те - він цілком на своєму місці;

4) (учреждение) установа, уряд (-ду). Оффициальное -то - урядове місце. Присутственное -то - см. Присутственный. Судебное -то - судова установа;

5) (о клади, грузе) пакунок (- нка), пака. У меня три -та багажа - у мене три пакунки;

6) анат. placenta - послід (-ду), послідень (-дня), ложисько; см. Послед 2.

* * *

1) мі́сце; ( местечко) місци́на, місти́на

2) ( служба) мі́сце; ( должность) поса́да

отдать

1) віддавати, віддати, відступати, відступити кому що. -ать назад - повертати, повернути. -вать все свои силы, всё своё время чему - усі сили свої, увесь свій час віддавати чому, усі сили свої обертати (покладати) на що. -дать свою жизнь чему - своє життя віддати, присвятити чому, своє життя покласти на що. -дать богу душу - богу душу віддати. -ать долг, долги - віддати, повернути кому борг, повіддавати, повертати борги. Не - дать (долга) - (шутл.) віддати на жидівське пущення (на жидівського Петра). -вать деньги в долг, взаймы, на проценты - давати гроші в позику, на процент. Срв. Долг. -ать в-наём, в- наймы кому что - наймати, на(й)няти кому що. -дать на хранение, на продержание - дати на перехованку, на передерж(ув)ання. -дать под заклад - дати в (на) заставу, заставити що. - дать в залог (недвижимое имущество) - записати в заставу (нерухоме майно). -дать в дар (пожаловать) кому что - віджалувати, повінити кому що. Он -дал жене половину своего состояния - він віддав (відступив, повінив) жінці половину свого статку. -вать в наследство - поступати в спадок кому. -вать землю в аренду, на откуп - здавати (пускати) землю в посесію, в (на) оренду. -дать рукопись в печать - віддати рукопис до друку, пустити рукопис у друк. -дать приказ, повеление - дати наказ, наказати, звеліти, загадати. -ать поклон - віддавати, віддати поклін кому, (ответно) відклонитися кому. -дать честь, хвалу кому - віддати шану, хвалу кому. -дать долг природе - віддати належне натурі. -дать последний долг кому - останню шану кому віддати. -вать салют - ясу воздавати. -дать кому пальму первенства - віддати (признати) першенство кому. -дать кому справедливость - признати кому справедливість, визнати за ким справедливість. -даю это на вашу волю, на ваше усмотрение, на ваш выбор - даю це вам на волю (на вашу волю). -дать на чей суд - дати на чий суд. Не -вать себе отчёта в чём-л. - не здавати собі справи в чому, не тямити чого. Не -даю себе отчёта, что со мною происходит - сам себе не розбираю, що зо мною робиться (діється). Ни в чём не -вать себе отчёта - нічого не приймати до свідомости. -вать в школу - віддавати, записувати до школи кого. -дать в ученье - (від)дати в науку кого. -ать под суд - ставити, поставити на суд, віддавати, віддати до суду кого. -дать город на разрушение (разграбление) - пустити місто на руїну (на пограбування). -ать кого-л. в жертву, в добычу кому, чему - (по)давати, (по)дати, (по)пускати, (по)пустити кого на поталу кому, чому. -ать на посмеяние, на смех - подавати, подати на глум, на сміх кому кого, що. -ать на попечение кому кого - припоручати, припоручити кому кого, що. -дать руку дочери - заручити дочку. -ать дочь замуж - видавати, видати, (від)давати, (від)дати дочку заміж за кого, дружити, одружити дочку з ким. -дать в солдаты, в лакеи - віддати (завдати) в москалі, в льокаї. -дать в услужение, в наймы - (від)дати в службу, в найми, завдати на послуги кого, на(й)няти кого куди. -дать кого под власть (под иго) кому - піддати кого під кого, піддати кого під ярмо кому, піддати кого під чию кормигу. -дать кого, что во власть кому - віддати, попустити кого, що кому. [Не попустимо рідного краю ляхам];

2) (о вкусе, запахе) відгонити, дхнути, душити, безл. відгонитися. Вода -даёт гнилью - вода відгонить (дхне, душить) гнилизною. Его образы -дают чем-то екзотическим - його образи відгонять (дхнуть) чимсь екзотичним;

3) відбивати, відбити. Это ружьё сильно -даёт - ця рушниця дуже відбиває. Пушка -даёт (назад) - гармата відбиває (сідає). -дай назад - оступись! поступись!

4) (отражать звук) віддавати, віддати, відгукувати, відгукнути. Эхо -вало слова - луна відбивала слова;

5) мор. (о снасти) - попускати, попустити. -ать паруса - розпустити, розвинути вітрила. -дать якорь - (за)кинути якір (кітвицю), стати на якір. -дать корму - відвернути корму. -дать причал - віддати кінці, спустити з линов. -дай причал! - віддай кінці! спускай з линов!

6) віддавати, віддати, відлиг(ну)ти; полегшати. На дворе -дало немного - надворі трохи віддало, відлигло. Стужа -даёт - мороз меншає. Больному -дало - хорому полегшало. Отданный - відданий и т. д.

* * *

несов.; сов. - отд`ать

1) віддава́ти, відда́ти и повіддава́ти ( давать) дава́ти, да́ти; ( отражать звуки) відбива́ти, відби́ти

2) (несов.: иметь какой-л. привкус, припахивать) відго́нити, віддава́ти; тхну́ти

3) (об огнестрельном оружии, о механизме) відбива́ти, відби́ти, віддава́ти, відда́ти

4) ( снасти) мор. віддава́ти, відда́ти; ( отпускать) попуска́ти, попусти́ти

5) (становиться слабее; отпускать) відпуска́ти, відпусти́ти, віддава́ти, відда́ти; ( становиться легче) ле́гшати, поле́гшати

послабить

1) попускати, попустити. [Попустив трохи мотузка];

2) (мирволить, потворствовать) пільгувати, попільгувати, пільжити, попільжити. попускати, попустити, потурати кому, чому. [Ви тій сваволі не пільгуйте. Не попускаймо собі навіть у дрібничках (Коцюб.)];

3) (желудок) (гал.) розвільняти, розвільнити (шлунок). Послабленный - попущений.

* * *

несов.; сов. - посл`абить

1) ( ослаблять) послабля́ти и посла́блювати, посла́бити

2) (перен.: делать поблажки кому-л.) попуска́ти, попусти́ти, несов. потура́ти

3) (безл.: слабить) проно́сити, пронести́

припустить

1) кого к чему - припускати, припустити, (во множ.) поприпускати кого до чого; срв. Подпускать, -стить телёнка к корове - припустити теля до корови. -скать пиявки - припускати п'явки. -скать скот - спускати (парувати, спаровувати) худобу;

2) кого куда; чего во что - припускати, припустити кого куди; (подбавлять) придавати, придати, припускати, припустити, підливати, підлити, підсипати, підсипати чого в що. -стить краски в белила - придати фарби в білила;

3) (об одежде) напускати, напустити, припускати, припустити, попускати, попустити. Сукно ссядется, надо вершка два -стить - сукно збіжиться, треба вершків зо два напустити (припустити). -стить платье в рукавах - попустити вбрання в рукавах;

4) (охотн. собак) нагонити, нагнати, напускати, напустити, (лошадей) припускати, припустити. [Я і припустив коня вороного - міст мені вломився (Ант.-Драг.)];

5) (пуститься бегом) припустити, двигнути, припекти. [Як припустив бігти - утік (М. Вовч.). Вона як двигнула, то й на цей день не бачив (Житом.)]. Дождь -стил - дощ припустив, припіжив. [Дощику припусти та на наші капусти (Приказка)]. Припущенный -

1) припущений; спущений;

2) припущений, приданий, підлитий, підсипаний и т. д.;

3) напущений, попущений.

* * *

несов.; сов. - припуст`ить

 1. попустити; розпустити; послабити;

 2. потурати, попустити

1. n

1) вуздечка; повід (тж перен.)

2) перен. стримуюче начало; перешкода; узда

3) металева рама з кляпом (знаряддя покарання)

4) анат. уздечка (язика)

5) тех. ресорний хомут; затяжка

2. v

1) загнуздувати

2) приборкувати, стримувати

3) (bridle up) задаватися, гнути кирпу; зазнаватися

4) обурюватися, висловлювати обурення

* * *

1) вуздечка, узда

2) стримуюче начало; перешкода

3) = branks

4) aнaт. вуздечка ( язика)

5) тex. ресорний хомут, затяжка

6) eл. короткий відрізок провода

7) мop. бридель

8) вуздечка ( аеростата)

1) загнуздувати

2) приборкувати, стримувати

3) (звич. bridle up) задирати ніс, величатися, бундючитися; обурюватися, виражати обурення

1. n

1) ковзання; сповзання

2) помилка, промах

3) ліфчик

4) комбінація; нижня спідниця

5) дитячий фартушок

6) pl плавки

7) наволочка

8) паросток, живець; саджанець; пагін

9) звич. pl мисл. шворка (для мисливських собак)

10) мор. елінг; стапель

11) геол. зсув

12) тех. зменшення кількості обертів; пробуксовка

13) довга вузька смужка (чогось)

14) скіпка, скалка

15) поет. нащадок

16) маленька тендітна істота

17) бланк, реєстраційна картка; аркуш

18) друк. гранка, відбиток

19) амер. вузька лавка (у церкві)

20) pl театр. лаштунки

21) розм. вузький прохід (проїзд)

22) суспензія твердих тіл у рідині

23) амер. скисле молоко

2. v

1) ковзати; плавно (швидко) пересуватися

2) прослизнути; зникнути, утекти

3) рухатися тихо (непомітно)

4) промайнути; проходити непомітно

5) зробити (щось) тихо і непомітно

6) вислизнути, зісковзнути; випадати (з пам'яті)

7) посковзнутися

8) тех. буксувати, сковзати

9) помилятися, робити промах

10) розм. втрачати сили, слабнути

11) спадати, знижуватися (про ціни тощо)

12) вивихнути

13) скидати, звільнятися (від чогось)

14) зриватися (з язика)

15) уставити, укинути (слово)

16) ухилятися (від удару)

17) с.г. викинути плід (про тварин)

18) зал. відчіпляти (вагон)

19) мор. попустити (якірний ланцюг)

20) спускати (петлю)

21) спускати (собак)

22) обійти, обвести (противника — футбол)

23) плавно переходити (з одного стану в інший)

24) погіршуватися, зменшуватися

25) швидко вдягтися (into)

26) швидко скинути з себе одяг (out of)

27) випускати (стрілу)

28) зрізати (живець)

* * *

1) ковзання: сповзання

2) помилка; промах

3) ліфчик; комбінація; дитячий фартушок; pl плавки; наволочка

4) pl швора, шворка ( для мисливських собак)

5) мop. сліп; стапель

6) гeoл. зсув; невелике скидання; висота скидання

7) тex. падіння числа оборотів; пробуксовка

1) ковзати; плавно або швидко пересуватися; ( over) пропустити; забути; поставитися неуважно

2) рухатися тихо або непомітно; вкрастися (нaпp., про помилку); проходити непомітно; зробити ( що-небудь) тихо е непомітно

3) вислизати; втекти

4) вислизати, зісковзувати; знімати, стягувати

5) послизнутися; тex. ковзати, буксувати

6) помилятися, робити промах ( slip up)

7) слабшати, втрачати сили; спадати, падати, знижуватися

8) вивихнути

9) звільняти; скидати

10) вислизати ( з пам'яті)

11) зриватися ( з язика)

12) вставити (слово, зауваження)

13) ухилятися ( від удару)

14) c-г. викинути плід ( про тварин)

15) зaл. відчіплювати ( вагон)

16) мop. витравити ( якірний ланцюг)

17) спускати ( собак)

18) переносити не пров'язуючи ( петлю- у в'язанні)

19) обвести, обійти ( супротивника- футбол)

20) to slip from smth to smth, to slip into smth переходити від одного до іншого

21) to slip smth into smth (непомітно, потихеньку) всунути що-небудь куди-небудь

22) to slip smth out of smth (непомітно, потихеньку) витягти що-небудь звідки-небудь

23) to slip into clothes (швидко) одягтися

24) to slip out of clothes (швидко) скинути з себе одяг

25) to slip smth over smb усучити кому-небудь що-небудь; обійти, обдурити кого-небудь у чому-небудь

1) довга вузька смужка; тріска; скіпка

2) пагін, відросток; черешок; саджанець; пoeт. нащадок; маленька істота

3) стандартне друковане повідомлення або попередження; бланк, реєстраційна картка

4) пoлiгp. гранка ( відбиток)

5) cл. вузька лава ( церковна)

6) pl театр. лаштунки

1) cпeц. суспензія

2) cл. скисле, зсіле молоко

3) тex. склопаста, шлікер

1) (свобода) воля, свобода. [Дай рукам волю, сам підеш у неволю]. Лишенный воли - позбавлений волі, заневільний, поневолений, заневолений. Пастись на воле - йти самопаски, самопасом. Давать (дать) волю - давати (дати) попуск, попускати (попустити) кому. Сила воли - завзятість (р. -тости). По своей воле - по волі, по своїй (власній) волі, із своєї (власної) волі, своєю волею, з доброї волі, самохіть, самохіттю, охотою. Не по своей воле - несамохіть, не своєю волею, не з власної волі. Против воли - неволею, наперекір. [Неволею сина оженила. Не наперекір-же богам ти зродився і згодувався]. Волей-неволей - рад-не-рад, хоч-не-хоч, хіть або й нехіть;

2) действовать наперекор чьей воле - іти проти чиєї волі. Исполнять, исполнить волю - вволяти (вволити) чию волю. Пусть будет воля божья - дійся воля божа.

* * *

1) загин, загибіль (и загибель) (р. -бели), згуба; реже: погибель, гибель (р. -бели), погуба, ещё реже: пагуба, згин, загиб, загиба; (галицк.) загибок, пропадок, загиблиця (р. -ці), (уничтожение) заглада. [Терпи до загину (Шевч.). Боротися до загину (Грінч.). Готують нам загибель (Крим.)]. На гибель, на верную гибель - на загин, на згубу, на згин, на певну (видющу) згубу. Привести к гибели - довести до загину, завести в погибель (Квітка). Гибель ему (Сгинь он!) - хай він згине! на нього пропасть!

2) (бедственное положение, безвременье) безголов'я. [ Бенькетують вражі ляхи, - наше безголов'я (Шевч.)];

3) (пагуба) погуба, згуба. [Той метал - був погубою й для тіла, а не тільки для душі (Крим.)];

4) (съедение, разорение) потала. [Попустити свій край на поталу (Леонт.)];

5) (несметное множество) сила, сила-силенна, безліч (р. -чи), незліченно, незліченно чого-неб.; до напасти, до смутку чого-неб. [Грошей у його до смутку. Курей тут - до напасти. Грошей незліченно].

* * *

1) загибель, -лі, поги́бель, ги́бель; ( смерть) заги́н, -у

2) ( множество) ги́бель; си́ла, си́ла-силе́нна, род. п. си́ли-силе́нної, бе́зліч, -і