неуважний

См. также в других словарях:

• неуважний — а, е. 1) Який не відзначається уважністю, зосередженістю. || Який виражає неуважність. 2) Який не виявляє уваги у ставленні до кого , чого небудь. || Власт. такій людині …   Український тлумачний словник

• неуважний — прикметник …   Орфографічний словник української мови

• байдужий — 1) (який не звертає уваги на кого / що н., не виявляє зацікавлення), байдужний, індеферентний, байдужливий, апатичний; збайдужілий, знеохочений, незацікавлений (який утратив цікавість до кого / чого н.); безпристрасний (не схильний до почуттів,… …   Словник синонімів української мови

• безуважний — а, е, рідко. Те саме, що неуважний …   Український тлумачний словник

• невидющий — а, е. 1) Який нічого не бачить; позбавлений зору; сліпий. || у знач. ім. невидю/щі, щих, мн. (одн. невидю/щий, щого, ч.; невидю/ща, щої, ж.). Людина, яка не бачить; сліпа людина. 2) Дуже темний, непроглядний. || Крізь якого нічого не видно.… …   Український тлумачний словник

• недбалий — а, е. 1) Який ставиться до своїх обов язків байдуже, без належної старанності, не піклується, не турбується про кого , що небудь. || Який свідчить про байдужість, відсутність старанності, уваги до чого небудь. Недбале ставлення. || у знач. ім.… …   Український тлумачний словник

• неуважливий — невва/жливий, а, е. Те саме, що неуважний …   Український тлумачний словник

• неуважність — ності, ж. Абстр. ім. до неуважний …   Український тлумачний словник

• неуважно — Присл. до неуважний …   Український тлумачний словник

• роззявкуватий — а, е, розм. Позбавлений спритності, незграбний, неуважний …   Український тлумачний словник

• розсіяний — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до розсіяти. || розсі/яно, безос. присудк. сл. 2) у знач. прикм. Розкиданий на великому просторі, розташований рідко. 3) у знач. прикм., фіз. Поширений у різних напрямках на великому просторі або на значній площі,… …   Український тлумачний словник