невідоме

матем. неизве́стное

1. n

1) (the unknown) невідоме

2) (the unknown) незнайомий, незнайомець

3) мат. невідоме, невідома величина

2. adj

1) невідомий

2) незвіданий

* * *

1) ( the unknown) невідоме; незвідане

2) ( the unknown) незнайомець; the Great U. "великий незнайомець" (прізвисько В. Скотта)

3) мaт. невідоме, невідома величина

1) невідомий

2) незвіданий

3) юp. невстановлений

I. невідомий, незнаний, (незнакомый) незнайомий (-ого), незнайома людина. [Закон не вимагає одвічати незнаному на визов (Куліш)].

II. Неизвестный и Неизвестен, прлг. -

1) невідомий, незнаний, незвісний, беззвісний, (незнакомый) незнайомий, несвідомий (кому), (преимущ. непостижимый) недовідомий; срв. Неведомый. [Що там, на тих невідомих річках, якими пливе чужий тобі народ? (Коцюб.). Зовсім невідомий мені чоловік (Кониськ.). Перша причина речей нам невідома (В. Підмог.). Незнані таємниці (Дніпр. Ч.). Доля незнана (Л. Укр.). Я приїхав у незнаний край (М. Рильськ.). Незнані досі твори Шевченка (Доман.). Незвісне досі чуття любови (Франко). Дивився на незнайому йому молодицю (Кониськ.). Манастир той недалечко, а дорога несвідома, стежками (М. Вовч.). Діло нове, або й зовсім недовідоме (Куліш)]. -ное будущее - невідоме (недовідоме) майбутнє, (описат.) безвість (-ти) віків. -ная величина, мат. - невідома величина. -ное время - невідомий час. -ный народ - невідомий народ (гал. нарід). Он никому -тен - його ніхто не знає, він нікому невідомий. Мне это -но - мені це невідомо, я цього не знаю, (пров.) я про (за) це (те) не (з)вістен (не звісний, не відомий). [Чи вона їх знівечила, - я про те не вістен (Кониськ.). Може хто і вбив, а ми про те не відомі (Кониськ.)]. Мне -но это дело - мені невідома ця справа, я не знаю цієї справи. Имя его -но - ім'я його невідоме (незнане);

2) (незнаменитый) невідомий, незнаний. [Не сумуй, поете безталанний, що ти малий, поміж людьми незнаний (Грінч.). Брут скоріше буде незнаним селюхом, ніж… (Куліш)].

* * *

1) прил. невідо́мий; незна́ний; недовідо́мий

2) в знач. сущ. невідо́мий, -ого; ( незнакомец) незнайо́мий

1) (неизвестный) невідомий, незнаний, (изредка) незвісний, (редко) недовідомий, несвідомий (кому); (малоизвестный) маловідомий, малознаний. [В руках невідомих братів станеш ти (зброя) кращим мечем на катів (Л. Укр.). В ньому живе щось велике, невідоме (Коцюб.). Із далекої, невідомої країни (Васильч.). Невідоме йому життя, незнані країни (Грінч.). Лечу в краї таємні і незнані (Олесь). Шукання незнаного щастя (Дніпр. Ч.). Не сумуй, що ти малий, поміж людьми незнаний (Грінч.). В тобі, мистецтво, є захист: у красі незнаних слів (М. Рильськ.). Незвісне досі (йому) чуття любови (Франко). Ті недовідомі добре часи, як Україна поміж татарвою й Литвою хилялася (Куліш). Недовідома далечінь (Корол.). Це діло мені овсі несвідоме (Сл. Гр.)]. -мая даль - невідома (незнана, недовідома) далечінь, безвість (-ти), (реже) безвісті (-тей и -тів). -мое место - см. Место 1;

2) (непонятный, непостижимый) недовідомий (кому), (таинственный) таємничий. [Славили недовідомого їм бога (Куліш). Мене якась недовідома сила одвернула од його (Кониськ.). Якийсь тайний, недовідомий голос шепче йому, що… (Франко). Лечу в таємничу безодню (Франко)].

* * *

1) ( the unknown) невідоме; незвідане

2) ( the unknown) незнайомець; the Great U. "великий незнайомець" (прізвисько В. Скотта)

3) мaт. невідоме, невідома величина

1) невідомий

2) незвіданий

3) юp. невстановлений

сщ. невідоме, незнане, (чаще) недовідоме (-ого). [Вірить в невідоме (Франко). «L'inconnu» (Фляммаріона) - «Невідоме» (Крим.)].

заздалегідь невідомий

* * *

1) (состояние) а) (неизвестного) невідомість, незнаність, незвісність, безвісність; незнайомість; недовідомість; срв. Неизвестный 1. [Нема у світі гірше, як та невідомість, непевність (М. Вовч.). Кожна хвилина наближала страшну невідомість (Коцюб.). Жах, болючий, як невідомість (Черкас.). Накипіло на серці у купця з недовідомости й горя (Корол.)]. Полная -ность - цілковита невідомість. -ность о чём - невідомість про (за) що. Быть в -ти о чём - бути в невідомості, (нічого) не знати про (за) що, (пров.) бути незвісним (невідомим) про (за) що. Жить в -ти - жити в невідомості. [Невідомість, що в їй живемо (Грінч.)]; б) (незнаменитого) невідомість, незнаність (-ости). Жить в -ти - жити в невідомості, жити (нікому) невідомим (незнаним);

2) (неизвестное) невідомість, невідоме, незнане (-ого), безвість (-ти) и (мн.) безвісті (-тей). [Лине в безвість чоловік (Вороний). «Куди ти йдеш?» - «Не знаю. Так, на безвість» (Л. Укр.). Правда й сила в безвістях пропали (Млака)].

* * *

сщ. невідоме, незнане, безвість (-ти) и (мн.) безвісті (-тей), (непостижимое) недовідоме (-ого); срв. Неведомое, Неизвестность 2. [Вірить в недовідоме (Франко)].

* * *

1) невідо́ме, -ого; незна́не

2) мат. невідо́ме

1) усувати; виключати (з — from)

2) ліквідувати, знищувати

3) ігнорувати, не брати до уваги; не зважати

4) хім. відщеплювати, виділяти, відводити

5) фізл. очищати; видаляти (з організму)

6) мат. елімінувати; виключати (невідоме); зводити рівняння до одного невідомого

* * *

1) усувати, виключати; cпopт. зняти зі змагання

2) знищувати, ліквідувати

3) ігнорувати, не брати до уваги; не рахуватися

4) xiм. відщеплювати, виділяти, відводити, видаляти; фiзioл. очищати; виділяти; видаляти з організму

5) мaт. виключати ( невідоме)

1) походження; (возникновение) по(в)стання. -ние этого обычая нам неизвестно - походження (повстання) цього звичаю нам невідоме. Рукопись болгарского -ния - рукопис болгарського походження. -ние видов - походження (повстання) видів. -ние языка - походження (повстання) мови. Слово, -ние которого неизвестно - слово, якого походження невідоме;

2) походження, рід (р. роду), коліно, уродження. [Соромився свого походження, гордував своїми земляками (Леонт.). Найбільше право давав тоді чоловікові рід його, а не розум і дотепність (Куліш)]. По своему -нию - родом, з роду, походженням, з походження свого. Он немец по -нию - він німець родом, з роду, походженням, з походження. Человек знатного, благородного, низкого -ния - людина високого (великого), шляхетного, низького роду, коліна, уродження. [Високі уряди і королівщини роздавав король панам великого коліна (Куліш). Повсякчас корить свого чоловіка за те, що він низького коліна (Яворн.)]. Мужицкого, мещанского, барского -ния - мужицького, міщанського, панського роду, коліна; (диал.) мужицької, міщанської, панської ложі. [То були все панського коліна люде (Єфр.). А як ти, ци нашої мужицької ложі, ци міщанської, ци панської? (Стефаник)]. Одного -ния с кем - одноколінний з ким. [Стародавнього князівського роду, одноколінного з князями Збаразькими, Вишневецькими й Воронецькими (О. Лев.)].

* * *

1) (неизвестность) невідомість, незнаність; (непонятность, непостижимость) недовідомість (-ости);

2) (неизвестное) невідоме, незнане; (непостижимое) недовідоме (-ого).

1) 24-а літера англійського алфавіту

2) мaт. ікс, невідома величина

3) дещо таємне або невідоме; загадка; хтось таємний або невідомий; = містер Ікс

4) хрест, хрестик; X's and O's гра в хрестики та нулики

5) мaт. абсциса

6) (X) неправильна відповідь ( на екзамені)

7) (X) фільм, на який діти до 16 лет не допускаються

8) римська цифра 10

9) (X) aмep. банкнота в десять доларів

10) pl; cл. ( x's) витрати

11) cкop. вiд Christ (X.)

12) що-н. у формі букви Х

1) (тж. X out) закреслити ( в машинопису); забити ( літерою х); анулювати, відмінити

2) зробити вибір, дати відповідь (відмітивши хрестиком; тж. X in)

1) 24-а літера англійського алфавіту

2) мaт. ікс, невідома величина

3) дещо таємне або невідоме; загадка; хтось таємний або невідомий; = містер Ікс

4) хрест, хрестик; X's and O's гра в хрестики та нулики

5) мaт. абсциса

6) (X) неправильна відповідь ( на екзамені)

7) (X) фільм, на який діти до 16 лет не допускаються

8) римська цифра 10

9) (X) aмep. банкнота в десять доларів

10) pl; cл. ( x's) витрати

11) cкop. вiд Christ (X.)

12) що-н. у формі букви Х

1) (тж. X out) закреслити ( в машинопису); забити ( літерою х); анулювати, відмінити

2) зробити вибір, дати відповідь (відмітивши хрестиком; тж. X in)

1) 24-та літера англійського алфавіту

2) мат. ікс, невідома величина

3) щось таємниче (невідоме, загадкове); загадка

4) хрест, хрестик

5) поцілунок (в кінці листа)

6) (X.) амер. десятидоларовий банкнот

7) pl розм. видатки

1) 24-та літера англійського алфавіту

2) мат. ікс, невідома величина

3) щось таємниче (невідоме, загадкове); загадка

4) хрест, хрестик

5) поцілунок (в кінці листа)

6) (X.) амер. десятидоларовий банкнот

7) pl розм. видатки

1) усува́ти, виключа́ти ( помилки тощо - from)

2) ліквідува́ти, зни́щувати

3) хім., фізл. очища́ти; виділя́ти; видаля́ти ( з організму)

4) мат. зво́дити рівня́ння до одного́ невідо́мого; виключа́ти ( невідоме)

1) (физиономия) обличчя (-ччя), лице (-ця), вид (-ду), твар (-ри), образ (-зу), (персона, часто иронич.) парсуна, (морда) писок (-ску). [Звичайна маса людська має обличчя не типові (Крим.). Гарна, хоч з лиця води напитися (Номис). В його на делікатному виду зайнявся рум'янець (Н.-Лев.). Дзеркало, що об'єктивно показує скривлену твар (Єфр.). Парсуна розпухла (Борзенщ.). От вітер! так і смалить писок (Проскурівщ.)]. Большое -цо - велике (здорове) обличчя (лице), великий (здоровий) вид, -ка (-ва) твар. Здоровое -цо - здорове обличчя (лице). Красивое -цо - гарне (вродливе) обличчя (лице). Открытое -цо - відкрите обличчя (лице). Полное -цо - повне обличчя (лице), повний вид, -на твар. [Твар у діда Євмена була повна (Кониськ.)]. Светлое, чистое -цо - ясне, чисте обличчя (лице), ясний, чистий вид. [З ясним видом випустив останнє дихання (Франко)]. Убитое -цо - сумне обличчя (лице), сумний (приголомшений) вид. Умное, интеллигентное -цо - розумне, інтелігентне обличчя (лице), розумний, інтелігентний вид. [Розум проймав кожну риску на інтелігентному видові (Грінч.)]. Выражение -ца - вираз (-зу), вираз обличчя, вираз на лиці (на обличчі, на виду). [Супротивність у всьому, - в убраннях, у виразі обличчів, у поглядах (О. Пчілка)]. -цо его мне знакомо, незнакомо - його обличчя мені відоме, невідоме, по знаку, не по знаку. В -цо знать, помнить кого - в обличчя, в лице, в образ, у твар знати, пам'ятати (тямити) кого. [Хоч не бачила вас в образ, та чула й знала вас (Харківщ.). А козака ні однісінького у твар не знав і не тямив (Квітка)]. -цом, с -ца - з лиця, з виду, на виду, на лиці, на обличчя, на вроду, образом, в образ; (по виду) лицем, обличчям, видом. [Непоганий з лиця (Н.-Лев.). Висока й огрядна, повна на виду (Н.-Лев.). Моя мила миленька, на личеньку біленька! (Пісня). Бридкий на обличчя (Крим.) Хороша на вроду (Глібов). А який же він в образ? (Короленко). Він мені одразу не сподобався, перш усього обличчям (Крим.)]. -цом к кому, к чему - обличчям (лицем) до кого, до чого, очима до чого, куди, проти кого, чого. [Стояла вона очима до порога, коло вікон (Свидниц.)]. -цом к селу - обличчям (лицем) до села. -цом к -цу с кем - лицем до лиця, лицем (лице) в лице, віч-на-віч, очі-на-очі, око-на- око з ким, перед віччю в кого. [В писанні (М. Вовчка) сам народ, лицем до лиця, промовляє до нас (Куліш). Ми стали мовчки, лице в лице, око в око (Кониськ.). Вони стояли одна проти одної, віч-на-віч (Єфр.). Перед віччю в хижої орди (Куліш)]. -цом к -цу с чем - віч-на-віч, на-віч, лицем в лице з чим. [Віч-на-віч з неосяжним видовищем вічности (М. Зеров)]. Встретиться -цом к -цу - зустрітися (стрітися) лицем до лиця, лицем в лице, віч-на-віч. [Лицем в лице зустрівся з отим страхом (Кониськ.)]. Говорить с кем с -ца на -цо - розмовляти з ким віч-на-віч. Ставить, поставить кого -цом к -цу, с -ца на -цо - зводити, звести кого віч-на-віч (очі-на-очі, на-віч) з ким, з чим. [Нехай же я вас віч-на-віч зведу; тоді побачимо, хто бреше (Сл. Гр.). Письменник звів тих людей на-віч з обставинами, які вимагали жертв (Єфр.)]. Перед -цом кого, чего - перед лицем кого, чого, перед чолом чого, перед очима чиїми. Перед -цом всех присутствующих, всего света - перед лицем (перед очима) усіх присутніх, усього світу. По -цу - з лиця, з обличчя, з виду, з твари. [Видно це було з його лиця (Франко). З твари знати було, що Явдосі справді не гаразд (Кон.)]. Быть к - цу, не к -цу кому - бути до лиця (редко до твари), не до лиця, личити, не личити, лицювати, не лицювати кому, (поэтич.) подібно, не подібно кому, (подходить) приставати (пристати), не приставати (не пристати) кому, пасувати, не пасувати кому и до кого, (подобать) випадати, не випадати, впадати, не впадати кому; срв. Идти 7. [Тобі яка (шапка) до лиця: сива чи чорна? (Кониськ.). Червона гарасівка тобі до твари (Шейк.). Ці бинди їй дуже личать (Поділля). Так говорить не личить пуританам (Л. Укр.). Це сантименти, які не лицюють нам тепер (Єфр.). Дивися, ненько, чи хорошенько і подібненько (Чуб. III). Сидіти дома не пристало козакові (Бороз.). Землею владати не випадало людям не гербованим (Куліш)]. Она одета к -цу - вона вдягнена (вбрана) до лиця, її вбрання личить (лицює, до лиця, пристає) їй. Изменяться, измениться на -це - мінитися, змінитися, (о мн.) помінитися на лиці, на виду, (реже) з лиця. [Затремтів, аж на лиці змінився (Мирний). Вона, бідна, й з лиця змінилась та труситься (Тесл.)]. На нём -ца нет, не было - на йому образу нема(є), не було, він на себе не похожий (зробився, став), був. [На жадному не було свого образу: всі білі, аж зелені (Свидниц.)]. Вверх -цом - догори обличчям, горілиць, (диал.) горізнач. [Ниць лежить, рука під головою; повернув його Олекса горілиць (М. Левиц.)]. Вниз -цом - обличчям до землі, долілиць. Написано на -це у кого - написано (намальовано) на виду (на обличчі) у кого. Спадать, спасть с -ца - спадати, спасти з лиця, охлявати, охлянути на обличчі. Ударить в -цо, по -цу - ударити в лице (у твар, грубо у писок), ударити по лицю (по виду). [Як ударить у писок, так кров'ю й заллявся (Проскурівщ.). Вдарив конокрада по виду (Дм. Марков.)]. Не ударить -цом в грязь - і на слизькому не спотикнутися. С -ца не воду пить - байдуже врода, аби була робота;

2) обличчя, образ (-зу); срв. Облик. [Куліш каже, що москаль хоче загладити наше обличчя серед народів (Грінч.)];

3) (особа) особа, персона, (устар. или иронич.) парсуна. [Ач, яка висока парсуна! Харк.)]. Это что за -цо? - це що за особа (персона, людина)? (иронич.) що це за парсуна? Аппеллирующее -цо - особа, що апелює. Важное -цо - важна (поважна, велика) особа, велика персона (ирон. парсуна, моція). Видное -цо - видатна (поважна, значна, більша) особа. Видные -ца - видатні (більші) люди (особи), високі голови. Это одно из самых видных лиц в городе - це один з найвидатніших (найзначніших) людей в (цьому) місті. Действующее -цо - дійова (чинна) особа; (в драм., литер. произв.) дійова особа, діяч (-ча), (персонаж) персонаж (-жа). Главное действующее -цо - головна дійова особа; головний діяч, головний персонаж, герой, героїня. Доверенное -цо - (м. р.) вірник, повірник, (ж. р.) вірниця, повірниця. [Пан Дзерон, мій повірник, перший купець з Молдави (Маков.)]. Должностное -цо - урядова особа, урядовець (-вця), особа на (офіційнім) уряді. [Пильнував перейнятися видом значної урядової особи (Кониськ.)]. Должностные -ца - урядові люди (особи), урядовці. Духовное - цо, -цо духовного звания - духовна особа, духовник, особа духовного стану. Знатное -цо - значна (вельможна, висока) особа. Оффицальное -цо - офіційна особа. Подставное -цо - підставна особа. Постороннее -цо - стороння (чужа) особа. Посторонним -цам вход воспрещён - стороннім (особам) входити заборонено. Сведущее -цо - тямуща особа, (осведомленное) обізнана особа. Сведущие -ца - тямущі (обізнані) люди, (стар.) свідомі люди, досвідні особи (люди). Физическое, частное, юридическое -цо - фізична, приватна, юридична особа. -цо, принимающее участие в деле - особа, що бере участь у справі, учасник у справі. Три -ца Тройцы, церк. - три особи Трійці (торж. Тройці). Бог один, но троичен в -цах, церк. - бог один, але має три особи. В -це кого - в особі, в образі кого, (о двух или нескольких) в особах, в образі кого. [В його особі виправдано увесь єврейський народ (О. Пчілка). Такого він знайшов собі в образі Юрія Немирича (Грінч.). Українська нація в особах кращих заступників своїх (Єфр.). Голос народу, в образі кількох баб (Єфр.)]. От чьего -ца - від кого, від імення, від імени, (гал.) в імени кого. От своего -ца - від себе, від свого ймення. Торговать от своего -ца - торгувати від себе, держати крамницю на себе. От -ца всех присутствующих - від імени (в імени) всіх присутніх; від усіх присутніх. Представлять чьё -цо - репрезентувати (заступати) кого, чию особу. Смотреть на -цо - уважати на кого, на чию особу, сприяти чиїй особі, (возвыш.) дивитися на чиє лице. [Ти не догоджаєш нікому, бо не дивишся на лице людей (Єв. Мор.)]. Правосудие не должно смотреть на -ца - правосуддя не повинно вважати ні на чию особу, сприяти чиїйсь особі. Служить делу, а не -цам - служити ділу (справі), а не окремим особам (а не людям);

4) грам. - особа. Первое, второе, третье -цо - перша, друга, третя особа;

5) (поверхность) поверх (-ху), поверхня. -цо земли - поверхня (лице) землі. Стереть с -ца земли - см. Земля 7. Исчезнуть с -ца земли - зникнути (щезнути, зійти) із світу, з лиця землі. По -цу земли - по світах. [Пішла по світах чутка, що у пустелі… (Коцюб.)]. По -цу земли русской - по лицю землі руської. Сровнять что под -цо, запод -цо - зрівняти що врівень з чим, пустити що за-під лице. -цо наковальни - верх (-ху) ковадла;

6) (лицевая сторона) лице, личко, перед (-ду), правий (лицьовий, добрий, горішній, зверхній) бік (р. боку); срв. Лицевой 2. [Дав спід із золота, лице - з алмазів (Крим.). У ваших чоботях шкура на личко поставлена (Лебединщ.)]. -цом, на -цо - лицем на лице, з-переду, на добрий (на правий, на горішній) бік. [Хоч на лице, хоч навиворот, то все однаково (Кобеляч.). Не показуй з вивороту, покажи на лице (Кониськ.). На виворот сукно ще добре, а з-переду зовсім витерлося (Сл. Ум.). Та як бо ти дивишся? Подивись на добрий бік! (Звин.)]. Подбирать под -цо что - личкувати що. Показывать, показать товар -цом - з доброго кінця крам показувати, показати. Товар -цом продают - кота в мішку не торгують. Человек ни с -ца, ни с изнанки - ні з очей, ні з плечей; ні з переду, ні з заду нема складу. -цо карты, монеты - см. Лицевой 2;

7) (фасад здания) чоло, лице, перед. [Наняв великий двір і хату чолом на базар (М. Макаров.). Хата у його лицем на вулицю (Кониськ)]. Обращённый -цом к чему - повернутий (чолом) до чого. [Всі повернуті до моря будинки були зачинені (Кінець Неволі)]. Это здание имеет двадцать сажен по -цу - ця будівля має з чола двадцять сажнів;

8) лице; см. Поличное;

9) быть, состоять на -цо - (об одушевл.) бути присутнім; (о неодушевл.) бути наявним, бути в наявності, наявно; срв. В наличности (под Наличность). По списку сто человек, на -цо восемьдесят - за списком (за реєстром) сто чоловік(а), присутніх вісімдесят. Все ли служащие на -цо? - чи всі службовці тут? (є тут? присутні? тут присутні?). По счёту хлеба (зернового) много, а на -цо ничего - за рахунком збіжжя багато, а в наявності (наявно) нема нічого. По кассовой книге числится сто рублей, а на -цо только десять - за касовою книгою є (лічиться) сто карбованців, а в наявності (наявних, готових грошей, готівки) тільки десять. Вывести на -цо кого - вивести (витягти) на світ, на сонце (на сонечко), на чисту воду кого; (дать личную ставку) звести кого на очі з ким.

* * *

1) обли́ччя, лице́; вид, -у

2) (перен.: облик) обли́ччя, лице́

3) ( личность) осо́ба

4) ( лицевая сторона) лице́

5) грам. осо́ба