наш

мест. прит. наш (ж. наша, ср. наше; р. нашого, нашої, нашого), (нам свойственный, у нас принятый, обычный: обычнее русского «нашинский») наський (ж. наська, ср. наське). [Наша дума, наша пісня не вмре, не загине (Шевч.). Наських (таких, как у нас) пирогів ляхи не печуть (Номис). Свині не наські, а якісь нові (Кониськ.)]. Это не ваше дело, а -ше - це не ваша справа, а наша. Не наш - не наш; (чужой) ненаський, чужий. [Цього тепер не можна сказати, бо в хаті є ненаські люди (Козелеч.)]. По -му - а) (как у нас) по-нашому, по- наському, по-наськи. [Убрана не по-наськи (Л. Укр.)]; б) (по нашему мнению) на нашу гадку (думку), як на нас; в) (на нашем языке) по-нашому, нашою мовою, по-наському, по-наськи. [Поки, батько встане та розкаже по-нашому про свої гетьмани (Шевч.). Не по-арабськи випливають оповідання з-під мого пера, а по-наському таки, рідною моєю мовою українською (Крим.)]. Вот это по -му! - оце по-нашому (по-наському, по-наськи)! По -му вышло, выйдет - на наше вийшло, вийде. -ша взяла! - наше зверху! За кем -ше не пропадает, не пропадало - де наше не пропадає, не пропадало. Наш брат - наш брат (братчик); см. Брат. Не -му брату чета - не нам грішним пара (рівня). Наши (близкие, земляки и т. п.) - наші. [Могили… питають у буйного (ветра): «Де наші панують?» (Шевч.). Пішли наші вгору! (Номис)]. И вашим и -шим - і вашим і нашим. Знай -ших! - знай наших! отакі наші! Увидите ваших, так кланяйтесь -шим - побачите ваших, - вітайте наших.

* * *

нашептать

1) кому что - нашіптувати, нашептати, підшіптувати, підшептати, (о мног.) понашіптувати що, чого. [Плескотливі хвилі нашіптували мені яку- небудь екзотичну поезію (Крим.). Співати тобі (місяцеві) думу, що ти-ж нашептав (Шевч.). «Тебе обкрадають» - десь у глибу душі підшіптував якийсь голос (Крим.)];

2) -тать - а) (наделать шептаньем) нашептати, нашепотіти (-почу, -потиш), нашепотати (-почу, -почеш); б) (пошептать изв. время) нашептати, нашепоті[а]ти, попошептати (досхочу) и т. п.;

3) кому на кого - нашіптувати, нашептати, натуркувати, натуркати, (о мног.) понашіптувати, понатуркувати кому на кого; срв. Наговаривать 2 и Наушничать. [Нашіптують на мене, що я і такий і сякий (Полтавщ.). Шайтан натуркував їм у вуха облудні думки (Леонт.)];

4) что и на что (навораживать) - нашіптувати, нашептати, зашіптувати, зашептати, замовляти, замовити, заворожувати, заворожити що. Нашёптанный -

1) нашептаний, підшептаний, понашіптуваний;

2) нашептаний, попошептаний;

3) нашептаний, натурканий, понашіптуваний, понатуркуваний;

4) нашептаний, зашептаний, замовлений, заворожений. [Нашептана вода (Київщ.)]. -ться -

1) (стр. з.) нашіптуватися, бути нашіптуваним, нашептаним, понашіптуваним и т. п.;

2) (вдоволь, сов.) - а) (шепча) нашептатися, нашепоті[а]тися, попошептати (досхочу) и т. п., (о мног.) понашіптуватися; б) (шепчась) нашептатися, нашепоті[а]тися, вишептатися, попошептатися, попошепоті[а]ти (досхочу), (о мног.) понашіптуватися. [Ви ще шепочетесь! невже не нашепотілися? (Брацл.)].

* * *

несов.; сов. - нашепт`ать

1) наші́птувати, нашепта́ти, -шепчу, -ше́пчеш и мног. понашіптувати; (наговаривать на кого-л.) нату́ркувати, нату́ркати и натурча́ти

2) (на что - произносить наговор, колдовать) наші́птувати, нашепта́ти (на що), шепта́ти, пошепта́ти, шепота́ти, -почу, -почеш, пошепота́ти, шепоті́ти, -почу, -потиш, пошепоті́ти (над чим)

1) нашіптування;

2) нашіптування, натуркування;

3) нашіптування, зашіптування, замовляння, заворожування. Срв. Нашёптывать 1, 3 и 4.

* * *

1) ( действие) наші́птування; нату́ркування; наші́птування, шепта́ння

2) ( нашёптанное) наші́птування, шепта́ння, на́шепт, -у

несов.; сов. - нашепт`аться

-ница нашіптувач, -вачка; (наушник, -ница) шептун (-на), -тунка, шепотинник, -ниця, шепотільник, -ниця.

1) наше́птаний; нату́рканий

2) наше́птаний, поше́птаний

намазать

1) намазувати, намазати, намащувати и намащати, мастити, намастити що чим, чого и що, (жиром, особ. свиным ещё) насмальцьовувати, насмальцювати наяложувати, ялозити, наялозити, (бараньим ещё) налоювати, налоїти, (дёгтем, ваксой и т. п. ещё) наш[с]маровувати, ш[с]марувати, наш[с]марувати; (сильно) квацювати, наквацювати що чим; (о мног.) понамазувати, понамащувати, понасмальцьовувати, понаяложувати, поналоювати, понаш[с]маровувати. [Намазала хліб маслом (Київщ.). Намазала масла на хліб (Київщ.). Понамазував підошви смолою (Чуб. II). Чимсь треба намащати оцю виразку, то вона швидше загоїться (Канівщ.). Ой ти, Гандзю чорнобрива, чим ти брови намастила? (Пісня). Наялозив смальцем губи (Київщ.). Наквацював чоботи, аж дьоготь тече (Сл. Гр.)];

2) (плохо написать, нарисовать) намазувати, намазати, мазюкати, намазюкати; (особ. о плохом письме красками) ляпати, наляпати; (особ. о безграмотном письме) базграти, набазграти (що); срв. Намарывать 2;

3) (загрязнять) мазати, намазати, ялозити, наялозити (що). Намазанный -

1) намазаний, намащений, насмальцьований, наяложений, налоєний, наш[с]марований, наквацьований, понамазуваний и т. п.;

2) намазаний, намазюканий, наляпаний, набазграний;

3) намазаний, наяложений. -ться -

1) намазуватися, намазатися, понамазуватися, бути намазуваним, намазаним, понамазуваним и т. п. -ться белилами, румянами - намазуватися, мазатися, намазатися, намальовуватися, малюватися, намалюватися, (слегка) підмазуватися, підмазатися, (о мног.) понамазуватися, понамальовуватися, попідмазуватися білилом (біллю), рум'янами (красилом). [Вони все своє життя мастяться товстим шаром гриму (Ніков.). Вона гарна тільки як намалюється (М. Грінч.)];

2) (вдоволь, сов.) намазатися, намаститися, наш[с]маруватися и т. п.; срв. Мазать.

* * *

несов.; сов. - нам`азать

1) нама́зувати, -зую, -зуєш, нама́зати, -ма́жу, -ма́жеш и мног. понама́зувати, нама́щувати, -щую, -щуєш, намасти́ти, -мащу́, -ма́стиш и мног. понама́щувати, сов. помасти́ти; нашмаро́вувати, -ро́вую, -ро́вуєш, нашмарува́ти, -ру́ю, -ру́єш; ( жиром) наяло́жувати, -жую, -жуєш, наяло́зити, -яло́жу, -яло́зиш

2) (пачкать, грязнить) нама́зувати, нама́зати, наяло́жувати, наяло́зити, брудни́ти, набрудни́ти

3) (плохо, небрежно писать, рисовать) ма́зати, нама́зати, сов. наля́пати; прен. мазю́кати, намазю́кати

-земка земляк (-ка), землячка, наш чоловік (мн. наші или наські люди), (наш) краянин (мн. наші краяни), (наша) краянка.

брат, (мн.) брати, браття, братове; (ласк.) братік, братічок, братонько, братечко, братко, братуньо, братусь, братусик, братуха, братило; (соб.) братва. [Сьогодні в мене гості, братва приїхала - всі троє (Крим.)]; (двоюродный, троюродный) двоюрідний, брат у перших; троюрідний, брат у других. [Він мені доводиться брат у перших: наші батьки були рідні брати]. (Соб.) братья и сёстры двоюр. - братителі; (б. крёстный) хрещений; (названный, крестовый) побратим, побратимець (р. -мця). -тья сводные - зведенюки, зведенята, зведені брати. Брат по отцу, но не по матери - мачушенко. Брат (ближний, товарищ, собрат по званию, ремеслу, занятиям) - брат. [У ляхів - пани, на Москві - реб'ята, а в нас брати. Товаришу, рідний брате, виклич мені дівча з хати]. Братья милые - брати любі, браття любе. [Ой щасливі, браття любе, ви такую мавши долю]. Брат (член братства) - братчик; наш брат (солдат, пахарь и т. п.) - наш братчик (салдат, хлібороб і т. и.). [Було там багато нашого братчика].

* * *

1) брат

2) (член братства, монах) бра́тчик, брат

1) домовий, хатній, домашній. [Завелися у них домові чвари (Куліш). Хатнього злодія не встережешся. Засновується спілка держав, цілком незалежних у своїх хатніх справах. «Домашній промисел» Франка]. Домашние невзгоды - хатнє лихо, (шутливо, семейные дрязги) хатня морква. (О домашних животных) - свійський, подвірній, хатній. Дбав про те, щоб із диких звірів робити свійських (Крим.). Коли нема диких качок, то з досади і свійських лущить. Кошики з яйцями всякої подвірньої птиці (Неч.-Лев.). Казала польова миша хатній (Казка)]. Домашний скот (соб.) - худоба, (одна скотина) худобина. Домашняя птица (собир.) - дробина, дріб (р. дробу). [Худоби повна загорода, дробини повне подвір'я]. Домашний скарб, -ние вещи - збіжжя, рухомість домова. [По дворах, навантажені всяким збіжжям, стоять вози, готові в дорогу (Васильч.). Збували скот і рухомість домовую (Мирн.)]. Домашнего изделия - доморобний, саморобний, домашній. Домашнего тканья - домотканий, самотканий. [Мої хусточки самотканії]. Домашнее заключение, арест - домашній арешт. Домашний обыск - трус у господі. По домашним обстоятельствам - з домашніх (хатніх) причин;

2) домашние (о членах семьи) - сем'яни, домашні, хатні, домові, свої, наші; (о домочадцах) челядь; ср. Слуги. [Це сем'яни наші - велику сем'ю маємо. Жадний собака не гавкнув на його, звичайно, як на свого хатнього (Крим.). Буднішня одежа в хаті шита з полотна, що вироблять хатнії (Франко). Скоро вже й наші приїдуть. З усією челяддю виїхали на косовицю].

* * *

1) домашній; (находящийся, работающий в доме) ха́тній

2) ( о животных) сві́йський, дома́шній

1) годувальник, годівник (-ка), хлібодавець (-вця), хлібодар (-ра), хлібодарник. [Удержання цілої сім'ї, на чолі котрої стояв він, яко годувальник (Екон. наука). Сагайдачний, наш батько, хлібодарник і гетьман (Куліш)];

2) (благодетель) кормитель, добродій (-дія), ум. добродієчко. [Сотворіть милостинку, дорогі кормителі! (Яворн.)]. -лец наш! - добродієчку наш!

* * *

1) годува́льник, годівни́к, -а; хлібода́вець, -вця, хлібода́р

2) (в обращении - зват.) го́лубе, ба́течку

наговорить

1) чего - наговорювати, наговорити, наказувати, наказати, набалакувати, набалакати, (шумя) нагомоніти, (о мног.) понаговорювати и т. п. чого. [Наговорив на осиці кислиці, а на вербі груші (Приказка). Наказав три мішки гречаної вовни (с три короба) (Приказка). Набалакав такого, що й за день не розбереш (Сл. Ум.). Нагомоніли повну хату (Богодух.)]. -рить вздору (чепухи, пустяков) - наплескати, нагородити, наверзти, наторочити, наплести, намолоти, (набормотать) намимрити, набубоніти, наха(ра)маркати, наварнякати, набелькотати, (наболтать) нацвенькати, напащекувати (дурниць, нісенітниць). [Се мабуть вам снилося, а ви й повну хату наторочили (Куліш)];

2) на кого - наговорювати, наговорити, наказувати, наказати, лихословити, налихословити, наклепувати, наклепати на кого, обмовляти, обмовити кого, набріхувати, набрехати на кого, про кого, славу (неславу, лиху славу, поговір) пускати, пустити про кого, натуркувати, натуркати чого кому про кого. [Наговорив на його сім мішків горіхів (Свидн.). Накаже дідові на мене, а мені на діда (Звин.). Там такого на мене наклепав, що хоч з села тікай (Сл. Гр.). Набрехала на мене, що ходив я до тебе (Пісня). Не любить мене свекруха, обмовляє мене (М. Вовч.)]. Дурак сам на себя -вает - дурень сам себе обмовляє;

3) (знахарски) наговорювати, наговорити, нашіптувати, нашептати, замовляти, замовити що (воду, зілля и т. п.). Наговоре[ё]нный -

1) наговорений, наказаний, набалаканий, понаговорюваний и т. п.: наплесканий, наторочений, наплетений, намелений, наварняканий, наха(ра)марканий, нацвеньканий, напащекований;

2) наговорений, наказаний, налихословлений, наклепаний, набреханий, натурканий;

3) наговорений, нашептаний, замовлений. -ться -

1) (стр. з.) наговорюватися, бути наговорюваним, наговореним, понаговорюваним и т. п.;

2) (вдоволь) наговорюватися, наговоритися, набалакуватися, набалакатися, набесідуватися, нагомонітися. [З ким вірно люблюся, не наговорюся (Метл.)];

3) (напрашиваться) напрошуватися, напроситися, напрохуватися, напрохатися, набиватися, набитися, нав'язуватися, нав'язатися до кого з чим, на що; срв. Навязываться 3. [Напросився в гості на обід (Сл. Ум.)].

* * *

несов.; сов. - наговор`ить

1) нагово́рювати, -рюю, -рюєш, наговори́ти, -ворю́, -во́риш и мног. понагово́рювати, наказа́ти, -кажу́, -кажеш сов., набала́кувати, набала́кати

2) ( на кого-что - возводить напраслину) нагово́рювати, наговори́ти и мног. понагово́рювати (на кого-що); ( врать) набрі́хувати, -бріхую, -бріхуєш, набреха́ти, -брешу, -бре́шеш и мног. понабрі́хувати (на кого-що); ( оговаривать) обмовля́ти, обмо́вити, -влю, -виш и мног. пообмовля́ти (кого-що); (несов.: наушничать) наші́птувати, нату́ркувати, -кую, -куєш (на кого); ( клеветать) клепа́ти, -па́ю, -па́єш и -плю́, -плеш, наклепа́ти (на кого)

3) этногр. наговорювати, наговорити, наші́птувати, нашептати, -шепчу́, -ше́пчеш, замовля́ти, замо́вити, -влю́, -виш

наколдовать

1) что (воду, зелье и т. п.) - начаровувати, начарувати, наворожувати, наворожити, нашіптувати, нашептати, наговорювати, наговорити, замовляти, замовити, (о мног.) поначаровувати и т. п. що. [Як наговорить воду та вип'єш, то відразу поможе (Канівщ.). Оце-ж ворожка воду замовляє (Звин.)];

2) что кому - наворожувати, наворожити, приворожувати, приворожити, начакловувати, начаклувати, (о мног.) понаворожувати и т. п. що кому. [Пішли вони вдвох до ворожки, щоб вона приворожила їм дитину (Звин.)]. -жить болезнь кому - наворожити х(в)оробу кому, поробити, починити що кому. [Так ворожка поробила (Шевч.). Це мені на весіллі так пороблено (Богодух.). Починено, та й знаючи починено! (Квітка)];

3) (наживать колдовством) виворожувати, виворожити, заворожувати, заворожити, (о мног.) повиворожувати, позаворожувати що. [Виворожив карбованця в дурної баби (Канівщ.)]. Наворожённый -

1) начарований, наворожений, нашептаний, наговорений, замовлений, поначаровуваний и т. п.;

2) наворожений, приворожений, начаклований, понаворожуваний и т. п.;

3) виворожений, заворожений, пови[поза]ворожуваний. -ться -

1) начаровуватися, начаруватися, поначаровуватися; бути начаровуваним, начарованим, поначаровуваним и т. п.;

2) (вдоволь, сов.) начаклуватися, начаруватися, навідьмуватися, (наворожиться) наворожитися.

* * *

этногр.; несов.; сов. - наколдовать

1) (вызывать что-л. колдовством) начаро́вувати, -ро́вую, -ро́вуєш, начарува́ти, сов. начаклува́ти, -лу́ю, -лу́єш; (сов.: наворожить) наворожи́ти, -рожу́, -ро́жиш

2) (придавать чему-л. волшебные свойства) начаро́вувати, начарувати, сов. наворожи́ти; ( нашёптывать) нашіптувати, нашепта́ти, -шепчу́, -ше́пчеш; ( наговаривать) нагово́рювати, -рюю, -рюєш, наговори́ти, -ворю́, -во́риш; ( заговаривать) замовля́ти, замо́вити, -влю, -виш

1) навіювання, навіяння кому чого. [Гіпнотичне навіяння. Боже навіяння]. Внушение свыше - надхнення (навіяння) з неба. Внушение на расстоянии - навіяння (вмовляння) через далечінь (Крим.);

2) (уговаривание, убеждение) намовляння, умовляння, намова. [Сильніша в неї та думка, ніж наші намови й наші сльози (Фран.)]. Следовать чьим-л. внушениям - іти за чиїмись намовами;

3) (выговор) застереження, напоумлення, вимова, нагана, сувора, пригрущання, угрущання. [Нехай іде до пана; там почує напоумлення. Послухай старечої сувори (М. Вовч.)]. Делать внушение - вичитувати, вичитати кому-неб., зробити застереження, (сильнее) висловлювати нагану. [Вичитавши всьому гуртові, директор почав брати в шори поодинці (Васильч.)].

* * *

1) виклика́ння; вселя́ння; навіва́ння, наві́ювання; підка́зування; прище́плювання, прище́плення; умовля́ння; вплив, -у

2) ( воздействие на психику) суге́стія, наві́яння, наві́ювання; ( гипноз) гіпно́з, -у

3) ( наставление) повча́ння, напу́чення, нау́ка; ( наущение) намо́ва; ( выговор) дога́на; ( совет) пора́да; ( уговаривание) умовля́ння; ( предупреждение) застереження

час (р. часу), пора, час-пора, часина, година, доба (р. доби), діб (ж. р.) (р. доби). Короткое время - малий час, часочок, часинка, мала часина. В короткое время - за малий час, не за великий час, за малу часину. Продолжительное время - великий час, довший час. Во время (во времена) кого, чего - за кого, за чого, за часів кого, чого, під що, підчас чого, при чому, по-при що, серед чого (и просто орудн. пад.). [Був ще за панського права кухарем (Грінч.). То було за царя Панька, як земля була тонка. За часів Соломона. За часів наростання народньої сили, письменство вело за руку наш народ (Єфр.). Мочила коноплі під холод та захолодила ноги (Тесл.). При добрій годині всі куми й побратими. Серед бурі страшно на морі. Це діялося постом = во время поста]. Во-время - см. ниже В своё время. Со времени - від часу, від часів. [Від часу революції]. До времени - до якогось часу, покіль-що. С какого времени? - відколи? з якого часу? С этого времени - відтепер, з цього часу. С того времени - відтоді, відтогді, з того часу, з тих часів. С давнего времени - з давніх часів, здавна, з давньої давнини, з давнього давна, з давніх давен, од найдавніших давен. С незапамятных времён - з-поконвіку, з передвіку, з правіку. С того времени, как - з того часу як, відколи, одколи. [Відколи прийшов, ще й слівцем не прохопивсь]. В какое время? - якого часу? Около того времени - близько того часу. В это время - в цей час, під цей час, сей час, тут, у цю пору, в ці пори. А в это время - аж тут, аж під цей час. В то время - тоді, того часу, в той час, під той час, тими часами, на той час, на ту пору. В то же время - рівночасно, одночасно, в той-таки час, в той самий час. В одно время - заразом. [Не всі бо заразом! Я думаю й слухаю заразом]. В одно и то же время - за одним заходом, одночасно. [Франко мусів бути за одним заходом і воїном, і робітником (Грінч.)]. Тем временем - тимчасом, поки-що. В то время, как - як, тимчасом як. [Як були ми в його, бачили його брата]. Всё время - раз-у-раз, раз-по-раз. В своё время - за свого часу, свого часу, в свій час, (своевременно) на свій час. Не в своё время - не в час, невчасно, не свого часу. Всему своё время - на все свій час. Для своего времени - як на свій час, як для свого часу. Во всякое время - повсякчас, повсякчасно, на всяку діб. Это было не в наше время - це ще не за нас було, не в наші часи те діялося. В недавнее время - недавніми часами. В прежнее время - попередніми часами, за попередніх часів, давніших літ, перше, попереду, (вульг.) допреж сього, спрежду. В последнее время - останнім часом, останніми часами. В старое время - за давнього часу, в старовину. По теперешним временам - як на тепер, як на ці часи. До последнего времени - до недавна. В другое время - иншим часом. До сего времени - досі, до сього часу. До того времени - доти, доті[и]ль, (диал.) дотля. До поры до времени - поки-що, доки-що, до слушного часу, до часу. [До часу глек воду носить (посл.)]. До позднего времени - допізна, до пізньої години. Раньше времени - без часу. На-время - на час, до часу, про час. [Хай буде про час і така, навпослі я зроблю гарну]. На некоторое время - на якийсь час. На определ. время - на безрік. На вечные времена - на вічні часи, на безвік, в вічний час. Спустя, через некоторое время - згодом, згодя, перегодом, з- перегодом, перегодя, небавом, незабаром, невдовзі, невзадовзі, далі-подалі, далі-далі, по якійсь годині, за якимсь часом. Спустя долгое время - по довгому часі. В непродолж. времени - см. Вскоре. С течением времени - де-далі, з часом. В течении некоторого времени - на протязі (протягом) якогось часу. В течение непродолжит. времени - не за великий час, на протязі (протягом) недовгого часу. От времени до времени - час од часу, з часу до часу. По временам, время от времени - часами, десь-не-десь, коли-не-коли, десь- колись. В ночное время - уночі, нічною добою, нічної доби, вночішнього часу. Время предрассветное - досвіток. Время дообеденное - задобіддя, задобідня година. В обеденное время - в обіди. Время послеобеденное - пообідній час, сполуденок (р. -нку). Время перед вечером - підвечірок (р. -рку). Время, когда ложатся спать - ляги, обляги, вляги, лягмо, лягови, (нареч.) облягома. [Іде він до неї о пізніх лягах. Облягома приїхав. Були пізні лягма. У пізні лягови пряду]. Время вставания - устанок. [Робив од устанку до смерку]. Утреннее время - зарання, заранок. [Півень співа поки зарання, а потім спить]. Время года - пора, доба року. Время после зимы, когда ещё возвращаются зимние явления - відзимка. Время между весною и летом - залітки. Время, когда греет солнце - вигріви. Время пахания - оранка. Время уборки сена - косовиця, гребовиця. Время перед новой жатвой, перед новым хлебом - передні[о]вок (р. -вка). Время жатвы - жнива. Время возки копен - возовиця, коповіз (р. -возу). Время рождения овец - обкіт (р. -коту). Время, когда пасётся скот - пасовиця. Время роения пчёл - рійба, ройовиця. Время собирания мака - макотрус. Время опадания листьев - листопад. В свободное время - на дозвіллі, гулящого часу, вільного часу, на гулянках, гулянками, гуляючи. Есть время - є коли. Отсутствие свободного времени - нікольство. Не хватать, не доставать времени - ніколитися. [Не поможу тобі, бо й самому ніколиться]. Нет времени - нема коли, ніколи, не маю часу. Удобное, благоприятное время - добра нагода, добра година, слушний час, сприятлива година. Надлежащее время - слушний час. Неблагоприятное, бедственное время - лихий час, лихоліття, лиховщина, тяжка година, знегіддя, знегода. В условное время - в належиту годину. В лучшие времена - за кращих часів. Определённое время - визначений (призначений) час (термін). В определённое время (в опред. сроки) - певними речінцями. Теперешнее время - теперішні часи, сьогочасність (р. -ности). Старые времена - старі часи, давнина, старовина, старосвітчина. Время, в которое жили деды - дідівщина, дідизна. Настоящее время - час теперішній (и грамм.). В настоящее время - тепер, тепереньки, теперечки, сейчас, нині. До настоящ. времени - донині, дотепер. Время прошлое, давно минувшее - час минулий, давній, давно минулий (и грамм.), давні часи, давня давнина. Время будущее - час майбутній, прийдешній (и грамм.). На будущее время - на далі, на дальший час, на потомні часи. В давние времена - давньою порою, давніми часами, у давні давна. Относящийся к этому, к тому, к новому времени - сьогочасній, тогочасній, тоговіковий, тодішній, новочасній. Условленное время, проведенное в обучении ремеслу - термінування. Время летит - час біжить, час не змигнеться. Требующий, отнимающий много времени - забарний, загайний, бавний, забавний. Время прибавочное (для работы) - надробочий час. Время упущено - проминуто час, (шутл.) пора перепорилася.

* * *

за кем за чем

1) ганятися за ким, за чим, уганяти за ким, за чим [Ганялися батьки наші по степах за білорогими сугаками (Куліш). Порожнії втіхи - нема що за їми вганяти (Грінч.)], а специальнее - упадати за чим. [За новинками впадати (Л. Укр.)]. Гоняющийся, гоняющаяся за чем (любитель, любительница чего) - гонитель, гонителька за чим, на що. [Наші родителі за тим не гонителі. Я на ті оселедці не гонителька]. Гоняющийся за деньгами - грошолов;

2) (бегать, ездить взапуски) бігати (їздити) навипередки, переганятися.

* * *

1) (религ.) жертва, офіра. Умилостивительная, благодарственная -ва - благальна, подячна жертва. Искупительная -ва - спокутна жертва. Совершать, приносить -ву - правити жертву, приносити жертву. Принесение в -ву людей - людські жертви;

2) (дар) жертва, пожертва, дар, даровина, подання, поданок (р. -нку); (на церковь) посвят (р. -ту);

3) (добыча) жертва, здобич (р. -чи). Предать, оставить на -ву - віддати, пустити, кинути на поталу. Дом наш сделался -вою пламени - будинок наш стався (зробився) здобиччю (жертвою) полум'я (огня).

* * *

заключиться

1) кінчатися, скінчитися [Так кінчаються всі наші розмови];

2) міститися (вміщатися), вміститися в чому, складатися з чого. [У цьому міститься вся їхня мудрість];

3) полягати, лежати в чому. [Завдання суспільства полягає в тому, щоб помагати особі в боротьбі за існування (Наш). Вага такого поділу лежить у його практичній зручності (Єфр.)]. Дело -чается в том - справа полягає в тому;

4) стр. з. - ув'язнюватися; складатися, підписуватися и т. п.; срв. Заключать 1 и 5. Брак -тся в загсе - шлюб беруть у загсі, шлюб записується в загсі.

* * *

1) ( содержаться) місти́тися (мі́ститься)

2) (состоять в чём-л.) поляга́ти

3) (заканчиваться, завершаться) закі́нчуватися, -чується, заве́ршуватися

4) ( помещаться) поміща́тися

5) (о договоре, условии) уклада́тися, склада́тися

6) ( в тюрьму) ув'я́знюватися, -нююся, -нюєшся