напускати

техн. напуска́ть, нахлёстывать ( соединять с напуском)

напустить

1) кого, чего - напускати, напустити, (о мног.) понапускати кого, чого; срв. Напускать 8. [Висилає крепаків ловити живих зайців і напускати в садок (Мирн.). Хто це напустив собак у хату? (Сл. Гр.). І щук звелів у став понапускати (Глібів)]. Он -тил жильцов, да и сам им не рад - він понапускав пожильців, та й сам їм не радий. Не - кайте дыму в комнаты - не напускайте диму до покоїв;

2) что (вниз) на что - напускати, напустити, насовувати и насувати, насунути, (о мног.) понапускати, понасовувати, понасувати що на що. [Насунула хустку на самі очі (Лубенщ.). Понапускала начоси аж на брови (Київщ.)];

3) кого, что на кого, на что - напускати, пускати, напустити, (о мног.) понапускати кого, що на кого, на що, (натравливать) нацьковувати, нацькувати, (о мног.) понацьковувати кого на кого, кого ким. [Нацькувала-б мене всіма собаками на селі (Н.- Лев.)]. -кать собак на зверя, охотн. - спускати собак (хортів) на звіра. -скать ястреба на утку - пускати яструба на качку. Неприятель -тил на нас свою конницу - ворог пустив (кинув) на нас свою кінноту. -тили голодного на кашу - пустили голодного до каші;

4) чего во что и что - напускати, напустити, наливати, налити и (зап.) налляти, (нацеживать) націджувати, націдити, наточувати, наточити, (о мног.) понапускати, поналивати, понаціджувати, понаточувати чого в що и що; срв. Наливать 1. [Напустив повнісіньку кухню води (Київ)];

5) что на кого - завдавати, завдати кому чого, наганяти, нагнати кому, на кого чого, (о мног.) позавдавати, понаганяти; срв. Причинять. -ть страх на кого - завдавати, завдати кому страху (ляку), наганяти, нагнати страху (ляку) на кого, наганяти, нагнати духу (холоду) кому; срв. Напугивать. -ть болезнь, сон - наганяти, нагнати, насилати, наслати х(в)оробу, сон на кого. [Напускає туману на варту, насилає сон твердий на неї (Л. Укр.)]. -ть порчу - напуст напускати, напустити на кого, наслання насилати, наслати на кого, зурочувати, зурочити кого; срв. Портить 4;

6) на себя что (притворяться) - удавати, удати з себе кого, якого, строїти з себе кого, (фамил.) пришивати, пришити собі що. -ть на себя дурь, болезнь - удавати, удати з себе дурня (дурника, дурного), х(в)орого, строїти з себе дурня (дурника, дурного), х(в)орого, (фам.) пришивати, пришити собі х(в)оробу;

7) (у портных) -ть против мерки - пускати, пустити більше (ширше, довше) проти мір(к)и, припускати, припустити проти мір(к)и. -ть складку - закладати (робити), закласти (зробити) згортку;

8) (только сов.). - а) (во множ.) понапускати, напустити, (о блохах) понапруджувати, напрудити. Собака -кала блох - собака напустив (напрудив) бліх. Собаки -кали блох - собаки понапускали (понапруджували) бліх; б) напускати кого, чого; напускати, накидати чого и чим в кого, в що и т. п.; срв. Пускать. Напущенный -

1) напущений, понапусканий;

2) напущений, насунений и насунутий, понапусканий, понасовуваний;

3) напущений, пущений, нацькований, понацьковуваний; спущений;

4) напущений, налитий, наллятий, націджений, наточений, поналиваний и т. п.;

5) завданий, нагнаний, напущений;

6) уданий и удаваний;

7) пущений закладений. -ться -

1) (стр. з.) напускатися, пускатися, бути (на)пусканим, (на)пущеним, понапусканим и т. п. Собаки -ются по сигналу - собак спускають на гасло. Вашими соседями скотина -ется в наши луга - ваші сусіди пускають худобу на наші луки;

2) (набрасываться на кого, на что) накидатися, кидатися, накинутися на кого, на що, (нападать) нападатися, напастися, насідатися, насістися, (привязываться) наскіпуватися и наскіпатися, наскіпатися, присікуватися, присікатися, (перен.) накривати, накрити мокрим рядном кого, (на еду, питьё с жадностью) допадатися, допастися до чого, (о мног.) понакидатися, понападатися, понасідатися; понаскіпуватися, поприсікуватися. [Накинувся на мене ваш собака, трохи не порвав (Лубенщ.). Напалась на мене, що я беруся до вищої науки (Н.-Лев.). Чого ти насідаєшся на мене? (Сл. Гр.). Наскіпався мов на батька (Номис). Присікався до чоловіка, - як не б'є (Рудч.). Тільки я на двері, а батько та і накрив мене мокрим рядном (Богодух.). Допався як муха до меду (Номис)];

3) (вволю, сов.) напускатися; накидатися; нарушатися и т. п.; срв. Пускать, -ся.

* * *

несов.; сов. - напуст`ить

1) напуска́ти, напусти́ти, -пущу́, -пу́стиш и мног. понапуска́ти; (мног.: впустить) попуска́ти

2) (на кого - о внешнем виде, поведении) напуска́ти, напусти́ти и мног. понапуска́ти (на кого); ( на себя что) удава́ти (удаю́, удає́ш) [з се́бе], удати (уда́м, удаси́) [ з се́бе] (кого, якого)

3) ( побуждать к нападению) напуска́ти, напусти́ти и мног. понапуска́ти; ( пускать) пуска́ти, пусти́ти; ( собак) спуска́ти, спусти́ти и мног. поспуска́ти; ( натравливать) нацько́вувати, -ко́вую, -ко́вуєш, нацькува́ти, -цькую́, -цькує́ш

припустить

1) кого к чему - припускати, припустити, (во множ.) поприпускати кого до чого; срв. Подпускать, -стить телёнка к корове - припустити теля до корови. -скать пиявки - припускати п'явки. -скать скот - спускати (парувати, спаровувати) худобу;

2) кого куда; чего во что - припускати, припустити кого куди; (подбавлять) придавати, придати, припускати, припустити, підливати, підлити, підсипати, підсипати чого в що. -стить краски в белила - придати фарби в білила;

3) (об одежде) напускати, напустити, припускати, припустити, попускати, попустити. Сукно ссядется, надо вершка два -стить - сукно збіжиться, треба вершків зо два напустити (припустити). -стить платье в рукавах - попустити вбрання в рукавах;

4) (охотн. собак) нагонити, нагнати, напускати, напустити, (лошадей) припускати, припустити. [Я і припустив коня вороного - міст мені вломився (Ант.-Драг.)];

5) (пуститься бегом) припустити, двигнути, припекти. [Як припустив бігти - утік (М. Вовч.). Вона як двигнула, то й на цей день не бачив (Житом.)]. Дождь -стил - дощ припустив, припіжив. [Дощику припусти та на наші капусти (Приказка)]. Припущенный -

1) припущений; спущений;

2) припущений, приданий, підлитий, підсипаний и т. д.;

3) напущений, попущений.

* * *

несов.; сов. - припуст`ить

пустить

1) пускати, пустити, (во множ.) попускати кого, що (куди, звідки). [Пусти-ж мене, отамане, із полку додому (Пісня). Коні у чисте поле попускав (Манж.). Давали, та з рук не пускали (Номис). Як візьмеш ти за рученьку, - не мусиш пустити (Метл.)]. -стить на волю - пустити на волю, відзволити кого. -стить в отпуск кого - пустити, відзволити в відпустку кого. Его не -стили в отставку - йому не дано відставки (димісії). -стить кого по миру, с сумою - з торбами, на жебри, старцем (старцями) кого пустити. -стить лошадь во весь дух, во весь опор - пустити, погнати коня що-духу, на всю витягу. -стить лошадь рысью, в галоп - пустити коня ристю, учвал;

2) (метать, выбрасывать) пускати, пустити, кидати, кинути що и чим в кого, в що. -стить стрелу, пулю, ядро - пустити стрілу, кулю, набій. [Пустимо стрілку, як грім по небу (Ант.-Драг.)]. -стить камень или камнем в собаку - пустити, кинути каменюкою в собаку. Он -стил в него тарелкою - він пожбурив у нього тарілкою. -скать ракеты - пускати ракети. -скать пузыри - см. Пузырь 3. -стить себе пулю в лоб - пустити собі кулю в лоба. -скать кому пыль в глаза - ману пускати (напускати), туману пускати (напускати) на кого, туманити кого, очі замиулювати, очі замилювати кому. [То вона тільки таку ману пускає (Мирн.). Бач! Якого туману пускає своєю червоною шапкою (Кониськ.)]. -скать, -стить молву, славу - пускати, пустити поголоску (поголоски), славу, розголошувати, розголосити що. [Бігав по людях, розпитував, пускав поголоски (Коцюб.). А ще до того розголосили, що вона славна ворожка, то так до неї люди йшли, як по свячену воду (Яворськ.)]. -скать, -стить в огласку что - розголошувати, розголосити що. -стить что в продажу - пустити що в (на) продаж, виставити на продаж що. -стить капитал в оборот - пустити капітал в оборот. -скать, -стить в ход, в дело - пускати, пустити що в діло; (о машине, механизме и т. п.) пускати, пустити, запускати, запустити що, ставити, поставити (машину) на роботу. [Тонка іронія, безощадний сарказм, гнівне обурення - все пускає він у діло, щоб здискредитувати систему гніту (Єфр.). Саме ото перед дев'ятою п'ятницею і пустили той млин уперше (Кониськ.). Моє діло, як кажуть, мірошницьке: запусти та й мовчи (Номис)]. -скать, -стить в ход все средства - усіх засобів заживати, зажити (уживати, ужити), на всі способи братися (взятися). -стить кровь больному - кинути, пустити кров хворому (недужому). -стить корабль ко дну - корабель на дно пустити. -стить на ветер - пустити на вітер, на хух. -скать, -стить корень, корни - пускати, пустити корінь, пускати, попускати коріння. [Ти глибоко у глиб твердий корінь пусти, гілля вгору розкинь (Рудан.)]. -скать, -стить побег, отросток, побеги, отростки - пускати (виганяти и вигонити) пагін, нарост, пагони, нарости, пустити (вигнати) пагін, нарост, попускати (повигонити) пагони, парості, пароститися, попароститися. Деревья начинают -скать почки - дерева починають броститися (наброщуватися, бростатися, брунитися, набрунькуватися, набруньковуватися, бруньчитися, прищитися, наприщуватися); срв. Почка (Выбрасывать -чки). -стить почки - наброститися (набростатися, набрунитися, набруньчитися, набрунькуватися, наприщитися). [Вже дерево набрунилось (Звяг.). Вишні добре вже набрунькувалися, - тіль-тіль не розів'ється листочок (Новомоск.)]. -скать, -стить росток, ростки (о зерне) - кільчитися, накільчитися, ключитися, наключитися, назублюватися, назубитися, (во мн.) викільчитися, покільчитися, поключитися, поназублюватися. [Вже кільчиться гречка, пшениця (Кам'ян.). Він злиденний господар: у його в коморі геть покільчилась пшениця (Поділля). Посіяла вже, як насіння поключилось (Рук. Левиц.). Уже котре зерно на мокрій землі, те назубилося (Міюс.). Вже наключилося зерно (Черкас. п.)]. Пущенный - пущений (во множ. попусканий); (брошенный) кинутий и кинений; (в ход) запущений; (применённый) зажитий, ужитий; (о молве) розголошений.

* * *

несов.; сов. - пуст`ить

пил (-лу, мн. пили, ум. пилок, пилочок), порох (-ху, мн. порохи, ум. порошок); (в воздухе) курява, курево и куряво, кура, копіт(ь) (-поту и -тю), кіпоть (-птю), кіптяга, кушпела. [І в пилу на шляху діямант він найшов (Самійл.). Не пили пилили, не тумани вставали, як з города Озова, в тяжкої неволі три брати втікали (Мартин.). Сухий, гарячий, весь у поросі день вже гас за вікном (Коцюб.). Малі босі ноженята підкидали порох - три рази в один бік, три рази в другий (Коцюб.). Вірли крильми землю збили, порохами скопотили (Ант.-Драг.). У хаті по стінах порохи (Кам'ян.). Ох, як тяжко тим шляхом ходити, широким, битим, курявою вкритим (Л. Укр.). Курява стовпом від коней та коліс знялася над шляхом (Боров.). Сіріла курявом широка проїжджа дорога (Мирн.). Михайло погнав коня так, що тільки кура по дорозі курить (Грінч.). За коником став копіть (Чуб.). Збили такий копіт, наче по хаті сто гусей літало (Свидн.)]. До Пречистої коноплі потіпать, а після Пречистої мички микать, щоб надворі, а то в хаті кіптю повно (Борз.). - Не продам, - обзивається дядько з кіптяги-куряви за возом (Неч.-Лев.)]. Пыль снежная - сніговий пил. Облако -ли - хмара пилу, куряви. [Густа хмара сірого в'їдливого пилу закривала від його все (Грінч.)]. Он весь в -ли - він увесь у пилу, в поросі. Сметать пыль - змітати пил, порох и порохи. Поднимать, поднять пыль - збивати, збити, спилити; пил, пилюгу, куряву и курево, кіптягу, копіт, курити, пилити; срв. Пылить, Напылить. [Він збивав у номері страшенну пилюгу (Яворн.). Хіба я курю? Я злегка мету (Мирн.). Їду я, - це-ж як подме вітер, так і спилив кіптюгу поперед мене (Катерин.)]. Поднялась облаком пыль - знялася хмарою курява, кіптяга, закуріла хмарою курява, кіптяга, знявся хмарою пил, кіпоть, закуріло, запиліло, закушпелило. Покрыть -лью - прибити, укрити пилом, порохом. Покрыться -лью - припасти, укритися пилом, порохом, закуритися, запорошитися, закуріти. [Не жаль мені доріженьки, що пилом припала (Пісня)]. Покрытый -лью - запорошений пилом, порохом припалий, прибитий. [Стомлена, спечена, пилом прибита, журиться нива дощем неполита (Манж.). Втер хусточкою припале пилом лице (Неч.-Лев.)]. Пускать пыль в глаза - ману пускати (напускати), туману пускати (напускати) кому и на кого, перед ким, туманити кого, (гал.) бляхманом очі заносити кому. [Отак Антосьо ману пускав і камбраттям (товаришам), і перед урядом, і по селах (Свид.)]. Цветочная пыль - краска, квітковий пилок.

* * *

1) пил, -у, по́рох, -у, порохня́ва; ( в воздухе) ку́рява; кі́птява, кіптяга́, кіптюга

2) бот. пило́к, -лку́; пил

жарт. обдурювати, дурити, напускати туману

* * *

1) набирати, набувати; приймати, брати на себе

2) вживати (заходів)

3) присвоювати, узурпувати

4) удавати; симулювати

5) вважати, припускати

6) бундючитися, бути самовпевненим (гордовитим)

7) приймати в товариство

* * *

1) приймати, брати ( на себе); уживати (нaпp., заходів)

2) привласнювати, узурпувати

3) припускати, допускати

4) прикидатися, напускати на себе; заноситися, бундючитися; поводитися зарозуміло

5) набувати (певного характеру, форми)

1. n фр.

1) базікання; дурниці

2) хвастощі; напускання туману

2. v

брехати; напускати туману, замилювати очі

* * *

1) нісенітниця, балаканина

2) хвастощі, напускання туману ( на кого-небудь)

1. n

1) собака, пес

2) самець (вовка, шакала, лисиці)

3) знев. падлюка, негідник

4) розм. хлопець, парубок

5) pl амер., розм. ноги

6) pl (the dogs) розм. змагання хортів

7) pl залізна решітка для дров (у каміні)

8) тех. хомутик; зуб (муфти); защіпка

9) астр.

2. v

1) ходити слідом; вистежувати, стежити (за кимсь)

2) нацьковувати собак; зацьковувати

3) закріпляти

4) мор. задраювати

* * *

1) собака, пес

2) самець (вовка, лисиці, шакала)

3) негідник, собака, тварюка

4) хлопець, малий

5) pl; aмep. ноги

6) pl ( the dogs) змагання хортів

7) acтp.

8) cкop. вiд dog-fish

9) pl залізна підставка для дров ( у каміні)

10) мop. задрайка

11) тex. хомутик; зуб ( муфти); кулачок ( патрона); упор, зупинник; собачка; цвяходер, обценьки

12) cл. мотлох, барахло ( про товар); халтура ( про твір); страшило, страховидло ( про жінку)

1) невідступно слідувати ( за ким-небудь); вистежувати ( кого-небудь), стежити, слідкувати; переслідувати, не давати спокою

2) цькувати собаками, напускати собак

3) cпeц. закріплювати

4) мop. задраювати

1. n

1) їзда

2) катання, прогулянка (на машині тощо)

3) під'їзна дорога, алея; просіка

4) переслідування (ворога, звіра тощо)

5) військ. наступ; атака, удар

6) гонка, поспіх

7) амер. (громадська) кампанія

8) енергія, наполегливість; раж, розпал, розпаленілість, збудження, шал

9) стимул, спонукання, внутрішній імпульс

10) тенденція, напрям

11) амер., розм. дешевий розпродаж товарів

12) сплав лісу; сплавний ліс

13) спорт. удар (по м'ячу)

14) тех. привод, передача

15) гірн. штрек

2. v (past drove; p.p. driven)

1) водити, вести; правити, керувати, управляти

2) їздити, їхати

3) везти; підвозити

4) відганяти, проганяти

5) переслідувати, гнати (звіра, худобу)

6) мчати, нестися; ганяти

7) забивати, убивати; заганяти

8) підганяти

9) розм. зволікати

10) вести (справу тощо)

11) проводити, прокладати (дорогу, залізницю)

12) гірн. проходити (горизонтальну виробку)

13) спорт. бити (по м'ячу)

14) перевантажувати, перевтомлювати (роботою)

15) укладати (угоду)

* * *

1) їзда; прогулянка, катання (в екіпажі, машині); поїздка

2) під'їзна дорога, алея; дорога для екіпажів; просіка

3) гін, гонитва, переслідування (ворога, звіра)

4) вiйcьк. наступ, атака, удар

5) гонка, поспіх

6) aмep. ( громадська) кампанія; прагнення

7) енергія, напористість

8) стимул, спонукання, внутрішній імпульс

9) тенденція, напрям

10) aмep. розпродаж товарів за низькими цінами

11) сплав лісу; сплавний ліс

12) удар ( по м'ячу); драйв (теніс, крикет); cпopт. штовхання

13) тex. привід, передача; обч. дисковід; стрічкопротягувальний пристрій, стрічкопротягувальний механізм

14) гipн. штрек

15) дека ( магнітофон без підсилювача)

1) водити, вести, правити; керувати; їздити, їхати; водити машину; управляти конем; бути хорошим або поганим в експлуатації ( про машину)

2) гнати ( худобу); відкидати, тіснити ( ворога); гнати; розвіювати ( сумніви)

3) гнати, нести, переміщати ( хмари); нестися; налітати; переміщатися

4) нестися, мчати

5) заганяти, забивати, вбивати ( клин); втикати; входити, встромлюватися (нaпp., про цвях)

6) підганяти, квапити; перевантажувати; завалювати роботою

7) затягувати, відтягувати

8) переслідувати, гнати ( звіра); гнати, сплавляти ( ліс)

9) вести ( справу)

10) проводити, прокладати ( дорогу); гipн. проходити ( горизонтальну виробку); гipн. бурити ( свердловину)

11) ловити дрифтерною сіткою ( рибу)

12) нагнітати, напускати (воду, газ)

13) cпopт. ударяти ( по м'ячу); відбивати драйвом ( м'яч)

14) крутити (обруч, серсо)

1) наділяти; обдаровувати; надавати

2) надівати, одягатися (у щось)

* * *

1) наділяти, надавати; обдаровувати

2) облачати; надягати, облачатися (у що-небудь)

3) напускати на себе; прикидатися

1. n

1) густий туман

2) імла, дим (пил) у повітрі

3) невідання, неясність; замішання; збентеженість

4) фот. вуаль

5) отава

6) травостій, що залишився на зиму

7) шотл. мох

2. v

1) обкутувати (укривати) туманом

2) затуманювати (ся)

3) спантеличувати, бентежити; напускати туману

4) фот. покриватися вуаллю; бути туманним (невиразним)

5) пасти худобу на отаві

6) пастися на отаві (про худобу)

7) залишати отаву нескошеною на зиму

8) заростати мохом

* * *

1) густий туман

2) імла; дим або пил, що стоять у повітрі

3) неясність; замішання; невідання

4) фoтo потьмяніння, вуаль, затемнення

1) огортати, покривати, покрити туманом; затуманюватися

2) спантеличувати, бентежити, дивувати

3) фoтo покриватися вуаллю, бути неясним, туманним

1) отава

2) травостій, що залишився під зиму

3) дiaл. мох

1) пасти худобу на отаві; пастися на отаві ( про худобу)

2) залишати траву нескошеною на зиму

3) дiaл. заростати мохом

n амер., розм.

ошуканець, крутій, шахрай

* * *

розм.. окозамилювач; любитель напускати туману; ошуканець, шахрай

1) який високо піднімає ноги ( про коня)

2) виряджений, вичепурений; який любить напускати туману ( про людину)

3) aмep. який шукає задоволень, розваг; веселий, дозвільний

1. n

1) фокус

2) фокус-покус, спритність рук; обдурювання, окозамилювання

2. v

1) показувати фокуси

2) обдурювати; шахраювати; напускати туману, морочити

* * *

1) магічна формула, яку виголошує фокусник або заклинатель

2) фокус, трюк; вправність рук; фокус-покус, обдурювання, ошукування, окозамилювання