-
1 наметати
техн. намётывать, прихва́тывать -
2 намётывать
наметатьI. 1) (набрасывать чего) накидати, накидати, метати, наметати, навергувати и навергати, навергати, (о мног.) понакидати, понавергувати чого. [Навергали купу каміння (Кам'янеч.)]. -тать сена - накидати сіна (в копну: в копицю; в стог: в стіг, в стіжок; на сеновал: в сінник). Много ли -тал пару? - чи багато наорав пару (напаренав, напаренив)?;2) (детёнышей) метати, наметати, приводити, привести (малят) (о суке ещё) щенити, нащенити цуценят (щенят) и т. п.; см. Метать 2. [Львиця так свині сказала: «Ти наметала десяток поросят, а я одно львеня» (Боров.)]. -тать икры - навикидати ікри, нанереститися, натерти кашки;3) (шить на живую нитку) нафастриґовувати, нафастриґувати, наживляти, наживити (ниткою), (о мног. или во мн. местах) понафастриґовувати, понаживляти (ниткою) що; (петли) обкидати обкидати, (о мног.) пообкидати (петельки, застіжки);4) (руку) набивати, набити, наламувати и наломлювати, наламати и наломити, (о мног.) понабивати, поналамувати и поналомлювати руку. -тать глаз - наламати, (навчити) око. Намётанный -1) накиданий, наметаний, наверганий, понакид(ув)аний, понавергуваний; наораний;2) наметаний, приведений; навикиданий, натертий;3) нафастриґований, понафастриґовуваний, наживлений, понаживляний (ниткою); обкиданий, пообкид(ув)аний;4) набитий, наламаний и наломлений. -ная рука - набита (наламана, призвичаєна) рука. -ный глаз - звичне (наламане, навчене) око. -ться -1) (стр. з.) накидатися, бути накиданим, понакид(ув)аним и т. п.;2) (навыкать) привчатися, привчитися, призвичаюватися, призвичаїтися (до чого), наламуватися, наламатися, набивати, набити руку, (о мног.) попривчатися, попризвичаюватися, понабивати руку. [Давніш я цього не вмів, тепер наламавсь (Звин.)];3) (вдоволь, сов.) - а) накидатися, наметатися, навергатися и т. п.; срв. Метать; б) накидатися, наметушитися и т. п.; срв. Метаться 2 и 3.II. Намётывать, наметнуть что - накидати, накинути, (о мног.) понакидати що на кого, на що. [Накинув петлю коневі на шию і зловив його (Київщ.)]. -ться - накидатися, бути накинутим, понакиданим.* * *I несов.; сов. - намет`ать1) (меча, набрасывать) накида́ти, наки́дати, мета́ти (мета́ю, мета́єш и мечу́, ме́чеш), намета́ти2) ( производить потомство) мета́ти, намета́ти; ( рождать) приво́дити, -дить, привести́, -веде́; ( икру) викида́ти, ви́кинути и навикида́ти3) ( делать опытным) нала́мувати, -мую, -муєш, налама́ти, призвича́ювати, -ча́юю, -ча́юєш, призвича́їти и призви́чити; ( набивать) набива́ти, наби́ти, -б'ю́, -б'є́ш\намётывать тать глаз — призвича́їти око
II портн.; несов.; сов. - намет`ать\намётывать тать ру́ку — наби́ти (налама́ти) ру́ку
наме́тувати, намета́ти; ( петли) обкида́ти, обки́дати и мног. пообки́дати -
3 намётывать
ρ.δ.βλ. наметать 2.ρίχνομαι κλπ. ρ. ενεργ. φ.βλ. наметать 2ρ.δ.βλ. наметатиτρυπώνομαι (ράβομαι πρόχειρα).
См. также в других словарях:
наметати — НАМЕ|ТАТИ (4*), ЧОУ (ЩОУ), ЧЕТЬ (ЩЕТЬ) гл. Бросая, наполнить что л.: и поставиша скѹдельницю. и наметаша полнѹ. ЛН XIII–XIV, 81 об. (1215); здѣ ѡбрѣтоша много множство избьены(х) ѿ ан҃гла Г(с)нѧ. и останокъ побѣже. трупь˫а мр҃твыхъ своихъ… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
наметати — I намета/ю, намета/єш і намечу/, наме/чеш, док., перех. 1) Накидати в одне місце у певній кількості чого небудь. 2) Народити у певній кількості (про тварин). II див. наметувати … Український тлумачний словник
наметати — 1 дієслово доконаного виду зшити наметати 2 дієслово доконаного виду накидати; народити про тварин … Орфографічний словник української мови
наметаний — I а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до наметати I. 2) у знач. прикм. Досвідчений, добре натренований (про руки, очі і т. ін.). II а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до наметати II … Український тлумачний словник
