наметати

См. также в других словарях:

• наметати — НАМЕ|ТАТИ (4*), ЧОУ (ЩОУ), ЧЕТЬ (ЩЕТЬ) гл. Бросая, наполнить что л.: и поставиша скѹдельницю. и наметаша полнѹ. ЛН XIII–XIV, 81 об. (1215); здѣ ѡбрѣтоша много множство избьены(х) ѿ ан҃гла Г(с)нѧ. и останокъ побѣже. трупь˫а мр҃твыхъ своихъ… …   Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)

• наметати — I намета/ю, намета/єш і намечу/, наме/чеш, док., перех. 1) Накидати в одне місце у певній кількості чого небудь. 2) Народити у певній кількості (про тварин). II див. наметувати …   Український тлумачний словник

• наметати — 1 дієслово доконаного виду зшити наметати 2 дієслово доконаного виду накидати; народити про тварин …   Орфографічний словник української мови

• наметаний — I а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до наметати I. 2) у знач. прикм. Досвідчений, добре натренований (про руки, очі і т. ін.). II а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до наметати II …   Український тлумачний словник