Перевод: со всех языков на все языки

со всех языков на все языки

нагородити

  • 1 нагородити

    Українсько-англійський словник > нагородити

  • 2 нагородити

    I нагороди́ти II
    (что и чего) нагороди́ть; (нагромождать что-нибудь; говорить, писать вздор) навороти́ть
    III
    ( кого и что) награди́ть; (перен. и обычно с указанием, за что) вознагради́ть; увенча́ть

    Українсько-російський словник > нагородити

  • 3 нагородити

    узнагарода

    Українсько-білоруський словник > нагородити

  • 4 nagrodzić

     нагородити

    Praktyczny słownik polsko-ukraiński > nagrodzić

  • 5 нагороджувати

    = нагородити
    1) to reward, to recompense, to remunerate; ( орденом) to decorate ( with)
    2) ( здібностями) to gift, to endow ( with)
    3) тк. док., розм.

    Українсько-англійський словник > нагороджувати

  • 6 нагораживать

    нагородить
    1) (надгораживать) на(д)городжувати; на(д)городити, (о мног.) пона(д)городжувати; (тёрном) тернити, натернити, затернити (терном) що. [Щось тин сів, - не минеться нагороджувати (Лубенщ.). Загородив високу лісу (плетень), ще й терном натернив (Мирг.)];
    2) (городьбы) нагороджувати, нагородити, (о мног.) понагороджувати чого [Нагородив хлівів за-для овець (Сл. Гр.)];
    3) нагромаджувати, нагромадити, накопичувати, накопичити, (о мног.) понагромаджувати, понакопичувати чого; см. Нагромождать;
    4) (пустомелить) верзти, верзякати, плести, плескати, торочити, молоти (дурниці, нісенітниці), нагородити, наверзти и т. п. (дурниць, нісенітниць). [Наплескав такого, що й купи не держиться (Звин.)]. -дил с три короба - нагородив три міхи козячої вовни (Куліш), намолов три мішки гречаної вовни (Приказка). Чего только он тут не -дил! - яких тільки дурниць (нісенітниць) він тут не намолов (не наплескав, не наторочив)! Нагороже[ё]нный -
    1) на(д)городжений, пона(д)городжуваний, натернений, затернений;
    2) нагороджений, понагороджуваний;
    3) нагромаджений, накопичений, понагромаджуваний, понакопичуваний;
    4) наверзяканий, наплетений, наплесканий, наторочений, намелений. -ться -
    1) на(д)городжуватися, на(д)городитися, пона(д)городжуватися; бути на(д)городжуваним, на(д)городженим, пона(д)городжуваним и т. п.;
    2) (вдоволь, сов.) нагородитися, попогородити (досхочу).
    * * *
    несов.; сов. - нагород`ить
    1) ( настраивать) нагоро́джувати, нагородити, -роджу́, -родиш и мног. понагоро́джувати
    2) ( нагромождать) нагромаджувати, нагрома́дити, -джу, -диш, накопи́чувати, накопи́чити; нагороджувати, нагородити и мног. понагоро́джувати
    3) ( наговаривать чепухи) напліта́ти, наплести́, -плету́, -плетеш, сов. наплескати, -плещу, -пле́щеш, наверзти́ (нагороди́ти) [дурниць, нісені́тниць]

    Русско-украинский словарь > нагораживать

  • 7 награждать

    наградить кого, за что чем нагороджати и нагороджувати, нагородити, (зап.) надгороджати и надгороджувати, надгородити кого, за що и що чим, (иногда) кому що, (вознаграждать) винагороджати и винагороджувати, винагородити кого, за що и що чим, давати заплату, заплачувати, віддячувати, віддячити кому чим, дарувати кого чим, (одарять) в[об]даровувати, в[об]дарувати кого чим, (иронич.) відважувати, відважити кому що, шанувати, вшанувати кого чим (о мног.) пона(д)городжувати, повинагороджувати, пов[пооб]даровувати. [Гей ви, раби, візьміть сього співця, нагородіть його! (Л. Укр.). Нагородити службу того, хто так стояв за край свій рідний (Куліш). Тобі доля нагородила пару волів (Гнідич). Най вам бог, бабусю, стократне надгородить (Франко). Чим-же тебе за твою службу винагородити? (Г. Барв.). Царівну оддав, щастям дарував (Голов.). Коли твоя велика ласка чим слугу свойого вдарувати (Франко). Перетерпівши все, що доля одважувала у нас кріпакові (Рада)]. -дить по заслугам - нагородити, як заробив. Природа -дила его крепким здоровьем, выдающимися способностями - природа вдарувала його міцним здоров'ям, надзвичайними здібностями. Мать -дила детей поровну - мати вдарувала (нагородила) діти (дітей) рівно. Да -дит тебя судьба за твою доброту, милость - хай тебе (тобі) доля нагородить (хай тебе доля вдарує) за твою добрість, ласку. Кто -дает, тот и карает - яка рука жалує, тая й карає. Его хорошо -дили - його добре нагородили (винагородили). Он -дил меня батожьём - він ушанував мене (подякував мені) канчуками. -дить (пожаловать) его достоинством - надати йому гідність;
    2) (подавать милостыню) подавати, подати, дарувати, подарувати кому що. -дите хоть копеечку! - подайте (подаруйте) хоч копієчку! Награждённый -
    1) на(д)городжений, винагороджений, в[об]дарований, пона(д)городжуваний и т. п.;
    2) поданий, подарований. -ться - на(д)городжуватися, на(д)городитися; бути на(д)городжуваним, на(д)городженим и т. п.
    * * *
    несов.; сов. - наград`ить
    нагоро́джувати, нагороди́ти, -роджу, -родиш и мног. понагоро́джувати; ( вознаграждать) винагоро́джувати, ви́нагородити, -джу, -диш; ( одарять) обдаро́вувати, -ро́вую, -ро́вуєш, обдарува́ти, -ру́ю, -ру́єш и обдари́ти, -дарю́, -да́риш и мног. пообдаро́вувати, сов. одарува́ти, одари́ти; ( наделять) наділя́ти, наділи́ти, -ділю́, -ді́лиш и мног. понаділя́ти

    Русско-украинский словарь > награждать

  • 8 garter

    1. n
    1) підв'язка
    2) (the G.) орден Підв'язки
    2. v
    1) надіти підв'язку
    2) нагородити орденом Підв'язки
    * * *
    I n
    2) ( the Garter) орден Підв'язки
    II v

    English-Ukrainian dictionary > garter

  • 9 винагороджувати

    = ви́нагородити
    вознагражда́ть, вознагради́ть

    Українсько-російський словник > винагороджувати

  • 10 medal

    1. n
    медаль; орден
    2. v
    нагороджувати медаллю (орденом)
    * * *
    I [`medl] n
    медаль; орден
    II [`medl] v

    English-Ukrainian dictionary > medal

  • 11 reward

    1. n
    1) нагорода, винагорода
    2) відплата; покарання
    3) грошова винагорода, премія (за знахідку тощо)
    4) компенсація
    2. v
    1) нагороджувати; винагороджувати; давати нагороду

    to reward smb. for his valour — нагородити когось за мужність

    2) віддячувати; віддавати належне
    3) відплатити, покарати
    * * *
    I [ri'wxːd] n
    1) нагорода, винагорода; відплата; кара, покарання
    2) грошова винагорода, премія (за видачу злочинця, знахідку)
    II [ri'wxːd] v
    1) винагороджувати; відплачувати
    2) давати нагороду або грошову винагороду; платити, виплачувати ( платню)

    English-Ukrainian dictionary > reward

  • 12 garter

    I n
    2) ( the Garter) орден Підв'язки
    II v

    English-Ukrainian dictionary > garter

  • 13 узнагарода

    винагорода
    винагородження
    винагороду
    компенсація
    нагорода
    нагороджувати
    нагородити
    приз

    Білорусько-український словник > узнагарода

  • 14 вознаграждать

    -ся, -градить, -ся
    1) на(д)городжувати (кого чим), -ся, на(д)городити, -ся, винагороджувати, -ся, винагородити, -ся, дарувати кого, обдарувати; (за прич. убытки) відшкодовувати кого, -ся, відшкодувати, -ся. -граждать чем за что - віддаровувати чим що;
    2) (навёрстывать, заменять) надолужувати, -ся за що, надолужити, -ся, наганяти, нагнати, навертати, навернути, покривати, -ся, покрити, -ся. [Окрім зовнішнього життя, є внутрішнє - і у визначних людей воно надолужить за перше (Єфр.). За один вечір усе нажену. Хоч і тиждень нічого не робитиму - за два дні все наверну (Крим.)]. Вознаграждённый -
    1) на(д)городжений, винагороджений; (за убытки) відшкодований;
    2) (навёрстанный) надолужений, покритий, навернений.
    * * *
    несов.; сов. - вознаград`ить
    (кого) винагоро́джувати, ви́нагородити (кого), віддя́чувати, віддя́чити и віддя́кувати (кому); диал. віддя́чуватися, віддя́читися, несов. віддя́куватися (кому)

    Русско-украинский словарь > вознаграждать

  • 15 милосердный

    милосердний, милосердий до (или для, супроти) кого. [Милосердний цар хотів мене нагородити (Л. Укр.). Для вбогих він немилосердний (Крим.). Був він вельми милосердий до вбогих (Куліш)]. -ный человек - милосерд(н)а людина, милосердник, (женщина) милосердниця. [Смієшся, зробивши милосердника тираном (Куліш)].
    * * *
    милосе́рдий, милосе́рдний

    милосе́рдная сестра́ — сестра жалібни́ця, род. п. сестри́-жалібни́ці

    Русско-украинский словарь > милосердный

  • 16 наворачивать

    наворотить
    1) (наезжать) навертати, навернути, набігати, набігти, наїжджати, наїхати на кого, на що чим. [Коні набігли на паркан (Канівщ.)];
    2) (наваливать) навертати, навернути, нагортати, нагорнути що на що. [Зима замети навертає (Мирний). Ач яку купу нагорнув! (Звин.)];
    3) (приваливать) навертати, навернути, привалювати, привалити, накривати, накрити кого, що чим. [Хай мене наверне важка ця скеля, що на їй сиджу (Мирний)];
    4) (сворачивать на кого) навертати, навернути, скидати, скинути що на кого. [На другого навертати не годиться: це не я, а він зробив (Чернігівщ.)];
    5) (клонить, склонять) навертати, навернути, нахиляти, нахилити кого, що на що, до чого. [Наверни мене на їх віру (Манж.). «Причепа» навертає думку до побутової повісти (Рада)]. Навороченный - навернений и навернутий; нагорнений и нагорнутий; привалений, накритий; скинений и скинутий; нахилений. -ться - навертатися, навернутися; бути навертаним, наверненим, навернутим и т. п.
    * * *
    несов.; сов. - наворот`ить
    1) наверта́ти, наверну́ти, -верну́, -ве́рнеш и мног. понавертати; ( нагребать) нагорта́ти, нагорну́ти, -горну́, -го́рнеш и мног. понагорта́ти
    2) (несов. накручивать) накру́чувати, наві́рчувати, -чую, -чуєш
    3) (чего - сов.: беспорядочно наговорить, написать), нагородити, -роджу́, -ро́диш (чого), наплести́, -плету́, -плете́ш (чого)
    4) (несов.: управлять кем-чем-л.) заправляти
    5) (несов.: есть с аппетитом) наверта́ти, наверну́ти

    Русско-украинский словарь > наворачивать

  • 17 наговаривать

    наговорить
    1) чего - наговорювати, наговорити, наказувати, наказати, набалакувати, набалакати, (шумя) нагомоніти, (о мног.) понаговорювати и т. п. чого. [Наговорив на осиці кислиці, а на вербі груші (Приказка). Наказав три мішки гречаної вовни (с три короба) (Приказка). Набалакав такого, що й за день не розбереш (Сл. Ум.). Нагомоніли повну хату (Богодух.)]. -рить вздору (чепухи, пустяков) - наплескати, нагородити, наверзти, наторочити, наплести, намолоти, (набормотать) намимрити, набубоніти, наха(ра)маркати, наварнякати, набелькотати, (наболтать) нацвенькати, напащекувати (дурниць, нісенітниць). [Се мабуть вам снилося, а ви й повну хату наторочили (Куліш)];
    2) на кого - наговорювати, наговорити, наказувати, наказати, лихословити, налихословити, наклепувати, наклепати на кого, обмовляти, обмовити кого, набріхувати, набрехати на кого, про кого, славу (неславу, лиху славу, поговір) пускати, пустити про кого, натуркувати, натуркати чого кому про кого. [Наговорив на його сім мішків горіхів (Свидн.). Накаже дідові на мене, а мені на діда (Звин.). Там такого на мене наклепав, що хоч з села тікай (Сл. Гр.). Набрехала на мене, що ходив я до тебе (Пісня). Не любить мене свекруха, обмовляє мене (М. Вовч.)]. Дурак сам на себя -вает - дурень сам себе обмовляє;
    3) (знахарски) наговорювати, наговорити, нашіптувати, нашептати, замовляти, замовити що (воду, зілля и т. п.). Наговоре[ё]нный -
    1) наговорений, наказаний, набалаканий, понаговорюваний и т. п.: наплесканий, наторочений, наплетений, намелений, наварняканий, наха(ра)марканий, нацвеньканий, напащекований;
    2) наговорений, наказаний, налихословлений, наклепаний, набреханий, натурканий;
    3) наговорений, нашептаний, замовлений. -ться -
    1) (стр. з.) наговорюватися, бути наговорюваним, наговореним, понаговорюваним и т. п.;
    2) (вдоволь) наговорюватися, наговоритися, набалакуватися, набалакатися, набесідуватися, нагомонітися. [З ким вірно люблюся, не наговорюся (Метл.)];
    3) (напрашиваться) напрошуватися, напроситися, напрохуватися, напрохатися, набиватися, набитися, нав'язуватися, нав'язатися до кого з чим, на що; срв. Навязываться 3. [Напросився в гості на обід (Сл. Ум.)].
    * * *
    несов.; сов. - наговор`ить
    1) нагово́рювати, -рюю, -рюєш, наговори́ти, -ворю́, -во́риш и мног. понагово́рювати, наказа́ти, -кажу́, -кажеш сов., набала́кувати, набала́кати
    2) ( на кого-что - возводить напраслину) нагово́рювати, наговори́ти и мног. понагово́рювати (на кого-що); ( врать) набрі́хувати, -бріхую, -бріхуєш, набреха́ти, -брешу, -бре́шеш и мног. понабрі́хувати (на кого-що); ( оговаривать) обмовля́ти, обмо́вити, -влю, -виш и мног. пообмовля́ти (кого-що); (несов.: наушничать) наші́птувати, нату́ркувати, -кую, -куєш (на кого); ( клеветать) клепа́ти, -па́ю, -па́єш и -плю́, -плеш, наклепа́ти (на кого)
    3) этногр. наговорювати, наговорити, наші́птувати, нашептати, -шепчу́, -ше́пчеш, замовля́ти, замо́вити, -влю́, -виш

    Русско-украинский словарь > наговаривать

  • 18 decorate

    - to decorate smbd. with an order нагородити когось орденом

    English-Ukrainian diplomatic dictionary > decorate

  • 19 decoration

    v
    1. орден, знак відзнаки, нагорода
    2. pl святкові прапори/ знамена; гірлянди; святкове убрання/ оздоблення
    - foreign decorations іноземні нагороди
    - exchange of decorations обмін нагородами
    - forms of decorations види нагород
    - to wear decorations одягати/ носити нагороди/ нагородні знаки
    - D. Day День пам'яті загиблих у війнах (США, 30 травня)

    English-Ukrainian diplomatic dictionary > decoration

  • 20 garter

    English-Ukrainian diplomatic dictionary > garter

Страницы
  • 1
  • 2

См. также в других словарях:

  • нагородити — I = нагороджувати 1) (кого що чим і без додатка дати нагороду кому н., дати що н. у винагороду за певні заслуги тощо), пожалувати (кого чим, кому що); відзначити, відзначати (виділити кого / що н. серед інших похвалою, нагородою тощо);… …   Словник синонімів української мови

  • нагородити — I див. нагороджувати I. II див. нагороджувати II …   Український тлумачний словник

  • нагородити — [нагороди/тие] роуджу/, о/диеш; нак. ди/, роуді/т …   Орфоепічний словник української мови

  • нагородити — 1 дієслово доконаного виду віддячити нагородити 2 дієслово доконаного виду набудувати; наговорити багато нерозумного …   Орфографічний словник української мови

  • понагороджувати — I ую, уєш, док., перех. Нагородити багато чого небудь, у багатьох місцях. II ую, уєш, док., перех. Нагородити багатьох …   Український тлумачний словник

  • наділити — I = наділяти (кого чим надати яких н. властивостей, якостей, уміння тощо), у[в]ділити, у[в]діляти (кому що), дати, давати (кому що); нагородити, нагороджувати (перев. чимось небажаним, неприємним); обдарувати, обдаровувати (чимось хорошим) Пор.… …   Словник синонімів української мови

  • понагороджувати — 1 дієслово доконаного виду нагородити багато чого небудь, у багатьох місцях понагороджувати 2 дієслово доконаного виду нагородити багатьох …   Орфографічний словник української мови

  • Левковские — Герб Трубы Описание герба: В белом серебряном поле т …   Википедия

  • Велавский, Давыд — Велавский Давыд Давыд Велавский Имя при рождении: Давыд Род деятельности: Панцирные бояре Дата рождения: конец …   Википедия

  • винагороджувати — ую, уєш, недок., ви/нагородити, джу, диш, док., перех. Давати що небудь як плату за працю, нагороду за якісь заслуги. || Давати або робити що небудь замість чогось утраченого, заподіяного і т. ін …   Український тлумачний словник

  • нагороджений — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до нагородити I. || нагоро/джено, безос. присудк. сл …   Український тлумачний словник

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»