милити

sabunlamaq

милити. Мылованный - милений.

 милити, намилювати

1. n

1) мило

2) розм. лестощі

3) амер., розм. гроші; хабар

2. v

1) намилювати (ся); милити (ся)

2) розм. лестити

* * *

1) мило

2) лестощі

3) cл.; cл. гроші ( що йдуть на підкуп)

4) радіо, тб. "мильна опера", багатосерійна передача ( для домогосподарок); сентиментальна п'єса., мелодрама

1) намилювати; милити; намилюватися; милитися

2) лестити (soap up, soap down)

взмылить милити, намилити, (в. лошадь) вмилити. [Кінь дуже вмилений, мабуть довго біг]; (в. кому голову) милити (намилити) чуба.

* * *

несов.; сов. - взм`ылить

1) зми́лювати, зми́лити; ( намыливать) нами́лювати, нами́лити

2) ( лошадь) зми́лювати, зми́лити, умилювати, уми́лити

мыливать милити, намилювати що. -лить голову кому - давати прочуханки, милити (гріти) чуба кому. Мыленный - милений.

* * *

подмылить милити, на[по]милити трохи.

* * *

несов.; сов. - подм`ылить

1) мило

2) лестощі

3) cл.; cл. гроші ( що йдуть на підкуп)

4) радіо, тб. "мильна опера", багатосерійна передача ( для домогосподарок); сентиментальна п'єса., мелодрама

1) намилювати; милити; намилюватися; милитися

2) лестити (soap up, soap down)

лаяти (сов. вилаяти), сваритися на кого, сварити кого, картати, бештати, шпетити, гримати, на зуби брати (сов. взяти) кого. [Батько свариться на мене, щоб не гуляв із хлопцями до пізнього пізна]. Бранить с укорами - ганити кого. Б. с головомойкой - милити кого. [Добре милила чоловіка, як прийшов п'яний]. Б. назойливо кого-либо из семьи, преимущ. мужа - скребти (скромадити) моркву кому. Б. сильно - лаяти на всі боки (заставки), кобенити, коренити, корешувати, шельмувати, штапувати, паскудити, клясти в батька-матір, батькувати, банітувати. Б. как собаку - псякувати, псячити, собачити (кого или кому). Б. скверными, площадными словами - лаяти неподобними словами, москалів гонити, матіркувати, по-московському загинати.

* * *

вымылить

1) намилювати, намиляти, помиляти (напр. білизну), сов. намилити;

2) (коня) вмилювати, вмилити.

* * *

несов.; сов. - в`ымылить

головка, головушка

1) голова, ум. голівка, голівонька, увел. головище. Выше всех - ою - за всіх головою вищий. Рубить, отрубить голову кому-л. - стинати, стяти кому голову, стинати, стяти кого. Задирать -ву - дерти голову, (иронически) кирпу гнути. Повесить -ву - похнюпити голову, похнюпити ніс, похнюпитися, понуритися. В голове, как молотом бьёт - в голові так і креше, в голові наче ковалі кують. Вниз головой - см. Вниз. Ходить с непокрытой головой (ирон. о замужней женщине) - волоссям світити. С непокрытой -вой - простоволосий. Покачать головою - покрутити головою, похитати головою. Кивнуть -ой - кивнути головою. Поднимать головы - набиратися духу, сміливости. Стоять, постоять головой за кого-л., за что-л. - важити життям за кого, відважувати, відважити життя за кого, за що. Платиться, поплатиться головой - накладати (накласти, наложити) головою (душею), заплатити своєю головою. Сложить голову - лягти головою, зложити голову, трупом лягти. Бей в мою голову! - бий моєю рукою! Мылить, намылить голову кому-л. - милити, намилити чуба, чуприну, (длительно) скребти моркву кому. Осмотреть кого с головы до ног - обміряти, обкинути кого поглядом від голови до ніг. Очертя голову - осліп, наосліп, на одчай душі, на одчай божий. Сломя голову - стрімголов, прожогом. Голова кругом идёт - голова обертом іде (ходором ходить, кружка йде), голова туманіє, морочиться (паморочиться) світ, голова макітриться, світ вернеться кому. Закружилась голова у кого-л. - заморочило голову кому, заморочилася голова кому. Не сносить ему головы - накладе він головою, не топтатиме він рясту. Как снег на голову - неждано-негадано, несподівано. Разбить на голову - впень, до ноги побити. Сколько голов, столько умов - що голова, то розум. С больной головы на здоровую - швець заслужив, а коваля повісили; винувата діжа, що не йде на ум їжа. Глупые головы - цвілі голови. Глупая голова - дурна, капустяна голова, макітра. Низкоостриженная (или голая) голова (насмешл.) - гиря, макотиря. Лохматая г. (насмешл.) - кудла, кучма. Сорви- голова - шибеник, шибай-голова. Победная головушка - побіденна голівонька. Жить одною головою - самотою жити. Он (она) живёт одною головою - одним-один (одна) живе, самотою живе. С головы на голову - всі до одного (жодного), геть-усі. Вооруженный с ног до головы - о[у]зброєний до зубів. Голова сахару - голова, брила цукру. Голова пласта (геол.) - лоб верстви. Мёртвая голова (бабочка) - летючий павук. В головах - в головах. В головы - в голови, під голову. Под головами - під головами. Из-под головы - з- під голів;

2) (ум. память) голова, думка. Мне приходит, пришло в голову - мені спадає, спало на думку, упадає, упало на думку, набігає, набігло на думку, спливає, сплило на думку. Забрать себе в голову - убгати собі в голову, у голову забрати, узяти щось собі в голову, взяти собі думку. Засело что-л. в голове - запало щось у голову, уроїлось у голову кому. [Уроївсь мені в голову Семен небіжчик]. Не выходит из -вы что-л. - не сходить, не виходить, не йде з думки, стоїть мені на думці. Ломает себе голову - клопоче собі голову; сушить собі голову (мозок), у голову заходить, ходить до голови по розум. Взбрело в -ву кому - ухопилося голови кому, спало на думку, (вульг.) забандюрилося кому що. Потерять - ву - стерятися, заморочитися. Теряю голову - не дам собі ради, нестямлюся, нестямки напали мене. Вбить в голову кому - втовкмачити кому. Выкинуть из головы - спустити з думки що. Пойти с повинной головой к кому - повинитися (повинуватитися) кому, учинити покору. Голова полна тяжёлых мыслей - важкі думи обсіли голову. У него голова не в порядке - немає в нього (не стає йому) третьої (десятої) клепки в голові. Вскружить кому голову - закружити (закрутити) кому голову. Забивать кому -ву - морочити голову кому, памороки забивати кому;

3) (начальник, предводитель) голова. Голова городской, сельский - голова міський, сільський. Быть, служить -вой - головувати. Пробыть, прослужить головой - проголовувати. Он всему делу голова - він до всього привідця (привідець, призвідник), він на все голова.

* * *

лаяти, картати кого, милити голову кому.

* * *

измылить змилювати, змилити, вимилювати, вимилити, (о мн., всё) поз[пови]милювати (багато, все). [Половину змилила мила (Н.-Вол. п.)]. Измыленный - змилений, вимилений. -ться - змилюватися, вимилюватися, бути змиленим, вимиленим.

* * *

несов.; сов. - изм`ылить

намылить намилювати, милити, намилити, (о мног.) понамилювати кого, що. [Їдна шиє, друга миє, третя поливає, а четверта милом милить (Чуб. V). Понамилюй сорочки (Богодухівщ.)]. -лить голову кому - намилити (нагріти) чуба кому, намилити кого, дати прочуханки кому. Намыленный - намилений, понамилюваний. -ная вода - см. Намылки. -ться -

1) намилюватися, милитися, намилитися, понамилюватися; бути намилюваним, намиленим, понамилюваним;

2) (вдоволь, сов.) намилитися.

* * *

несов.; сов. - нам`ылить

пінити, запінювати. -нить лошадей - милити коні.

* * *

пиливать

1) пиляти, (диал.) пилувати;

2) (переносно) гризти кого, голову гризти кому, (вульг.) моркву скребти (скромадити) кому, чуба милити кому.

* * *

1) пиля́ти; (дрова, дерево) різати

2) перен. гри́зти, гри́зти го́лову; скребти́ (скромадити) мо́ркву, струга́ти мо́ркву (кому)

-махнуться давати, дати маху (хиби), хибити, схибити, милити, змилити, огулитися, шпака вбити, давати, дати хука, скиксувати; (редко) осковзнутися; (только стреляя, бросая, мяч и т. п.) прокидати, прокинути, не влучити, не втрапити; (в игре, где нужно поймать брошенное) стратити. [Цей маху не дасть (Конис.). Великого маху дав я (схибив я) в цій справі. Крий Боже схибити в чому, - пропала вся наша справа і громадська вкупі (Л. Укр.). Він не хибне тебе, хоч як високо висить (Франко). Як хоче чогось добутися, то вже не змилить. Стрельнув і схибив - трохи понизив. Та й пан не огулився, що таку кралю полюбив (Лебед. нов.). Скиксуєш раз - тоді прощай (Котл.). Я тим осковзнувсь трохи, що рано посіяв. Стріляв на вовка та й прокинув (схибив). У кремняхи гуляла, аж чотири рази стратила (Борз.)].

* * *

несов.; сов. - промахн`уться