-
1 кобыла
1) кобила, кобилиця, лошиця, (ув.) кобилище, (презр.) кобиляка; (годовалая) стригуха, стрижачка, (бесплодная) комонниця, (выкидывающая плод) змітка. [Норовиста, як кобила (Номис). Як корова за телям, як лошиця за лошам (Чуб. I)]. Из -был да в клячи - був волом, та став кізлом; був колись оріх, а тепер свистун. Ты -лу кнутом, а -ла хвостом - йому те, а він своє;2) (доска, на кот. наказывали кнутом преступника) кобила, ко[і]зли (- зел и -злів);3) (у скорняков) кобила, кобилиця.* * *коби́ла, коби́лиця и кобили́ця; ( молодая) лоши́ця -
2 козлы
I. 1) (в экипаже) передок (-дка), козла (-зел), (диал.) козелок (-лка). [Старшина примостився на передку з поштарем (Грінч.). Сідайте на козла (Брацлавщ.). Принц сів собі коло фурмана на козелку (Яворськ.)];2) (воен.) козла. [Стали в ряд, а ратища в козла поставили (ЗОЮР. I)].II. 1) (множ. от Козёл) - см. Козёл 1 - 4;2) (подставка для настилки досок) козли (-зел и -злів) и козла (-зел), кобильниця и кобильниці (-ниць), кобилиця. [Бруса вкладають у козли, зроблені з дубової роздвоєної сохи (Бонд. виробн.). Посеред двору понастановляно було, на дерев'яних кобильницях, кілька довгих столів (Яворн.)];3) (у пильщиков) козли, кобилиця, кобильниці; (для продольной распилки досок) стелюга;4) (для подъёма тяжестей) коза, козелець (-льця), коливорот (-ту). [Коза - дрюк з двома розтоками, неначе голова і дві ноги кози (Яворн.)].* * *ко́зла, -зел, ко́зли, -лів; ( сиденье в экипаже) передо́к, -дка; ( подставка) коби́ла, коби́лиця и кобили́ця -
3 кобылка
1) кобилка, лошичка, кобильчина, (молодая, уж и не жеребёнок) кобиля (-ляти), кобильча (-чати, ср. р.). Сколько -ке не прыгать, а быть в хомуте - стрибай не стрибай, а в голоблі ставай (Приказка);2) (в струнных музык. инструм., в шерстобитном лучке) кобилка;3) (для снимания сапог) роззувачка;4) (подпорка) підпора, підпірка, (вилообразная) соха, сішка, (козлы) кобилиця, ко[і]зли (-зел и -злів);5) (цокольная, карнизная) кобилка;6) (грудная кость у птиц) кобилка, місток (-тка);7) энтом. Cicada - кобилка, коник.* * *1) уменьш.-ласк. коби́лка; лоши́чка2) спец. коби́лка3) энтом. коби́лка, ко́ник
См. также в других словарях:
кобилиця — і, ж., рідко. 1) Те саме, що кобила 1); лошиця. 2) перев. мн. Те саме, що козла 2) … Український тлумачний словник
кобилиця — іменник жіночого роду, істота рідко … Орфографічний словник української мови
кобилиця — ці, ж. Св. 1. Те саме, що кобаня. Станок для роблення коліс. 2. Жеребна кобила … Словник лемківскої говірки
КОБЫЛИЦА — Лукьян (1812 24.Х.1851) предводитель антифеод. крест. движения на Буковине в 40 х гг. 19 в. Род. в с. Путыла на Буковине в семье крепостного. В 30 е годы в обстановке усиления антикрепостнич. борьбы К. был избран уполномоченным от сел. общества… … Советская историческая энциклопедия
Кобылица, Лукьян — Лукьян Кобылица (укр. Лук’ян Кобилиця; 1812(1812), Путила, ныне … Википедия
Кобылица Лукьян — [1812, с. Путила, ныне Черновицкой обл., ‒ 24.10.1851, Гура Хуморулуй, ныне у. Сучава, Румыния], предводитель антифеодального крестьянского движения на Буковине в 40 х гг. 19 в. Род. в семье крепостного. К. в 1843 возглавил движение крестьян 16… … Большая советская энциклопедия
Кобылица — Лукьян [1812, с. Путила, ныне Черновицкой обл., 24.10.1851, Гура Хуморулуй, ныне у. Сучава, Румыния], предводитель антифеодального крестьянского движения на Буковине в 40 х гг. 19 в. Род. в семье крепостного. К. в 1843 возглавил движение… … Большая советская энциклопедия
козла — зел, ко/зли, ів, мн. 1) Сидіння для погонича спереду брички, фаетона тощо; передок. 2) Колода на чотирьох похилих ніжках, що використовується в парі з іншою як підставка для чого небудь; кобилиця (у 2 знач.). •• Ста/вити збро/ю в ко/зла (в… … Український тлумачний словник
