-
1 зшукувати
= зшука́тисобира́ть, собра́ть; иска́ть, разыска́ть; (соверш.) понаходи́ть -
2 зшукати
см. зшукуватисобра́ть; разыска́ть; понаходи́ть -
3 отыскивать
-ся, отыскать, -ся відшукувати, -ся, відшукати, -ся (о мног. повідшукувати, - ся), знаходити, -ся и, (реже) знаходжати, -ся, знайти, -ся, (о мног. познаходити, -ся), віднаходити, -ся, віднайти, -ся, вишукувати, -ся, вишукати, -ся, нашукувати, нашукати, вискіпати, (о предметах, находящихся в разн. местах) зшукувати, -ся, позшукувати, -ся. [Покрадені речі всі познаходжено. Віднайти шлях до народу (Фр.). Вишукати деталі. Нашукав якісь легенди (Грінч.). Роботу він собі нашукає не одразу (Крим.). Зшукую вівці, що пастухи порозгублювали]. -вать, -кать друг друга - відшукувати, відшукати один (одне) одного, зшукуватися, зшукатися з ким. [Насилу ми з ним зшукалися]. -вать, -кать путём расспросов - напитувати, напитати кого, що. -кать дороги - (образно) ухопити тропи. Где это вы такую глупость -кали? - де це ви таку дурницю вискіпали? (Л. Укр.). -вать судом - правити, виправити з кого судом; позивати кого за що, випозивати з кого що. Отысканный - відшуканий, віднайдений, знайдений. -ный судом - випозиваний. Срв. Искать.* * *несов.; сов. - отыск`атьвідшу́кувати, відшука́ти и повідшу́кувати; ( находить) знахо́дити, знайти́ и познахо́дити и понахо́дити; ( выискивать) вишу́кувати, ви́шукати и повишу́кувати, несов. ви́нишпорити, ви́скіпати
См. также в других словарях:
зшукувати — ую, уєш, недок., зшука/ти, а/ю, а/єш, док., перех. Шукати в різних місцях кілька чи багато предметів, тварин і т. ін. || тільки док. Познаходити … Український тлумачний словник
зшукувати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
зшукати — див. зшукувати … Український тлумачний словник
