-
1 закінчувати
= закінчити1) to finish, to end, to complete, to conclude2) ( навчальний заклад) to graduate ( from) -
2 закінчувати
см. закінчити -
3 закінчувати
close up, end, finish, quit, (виступ обвинувачення, захисту, наведення доказів тощо) rest -
4 закінчувати
დასრულება, დამთავრება, გათავება -
5 закінчувати
закончыцьканецмэтасканчаць -
6 закінчувати
bitirmek, ikmal etmek -
7 закінчувати допит
Українсько-англійський юридичний словник > закінчувати допит
-
8 закінчувати передчасно
Українсько-англійський юридичний словник > закінчувати передчасно
-
9 закінчувати справу миром
Українсько-англійський юридичний словник > закінчувати справу миром
-
10 закінчувати судовий розгляд
Українсько-англійський юридичний словник > закінчувати судовий розгляд
-
11 закінчувати чергування
Українсько-англійський юридичний словник > закінчувати чергування
-
12 закінчувати юридичний факультет
( університету) graduate from law schoolУкраїнсько-англійський юридичний словник > закінчувати юридичний факультет
-
13 закінчити
= закінчитися; док. див. закінчувати, закінчуватися -
14 доривати
I = дорвати1) ( закінчувати рвати) to finish tearing; to finish picking2) (про одяг і т. ін.) to wear down, to wear outII = дорити( закінчувати рити) to finish digging; ( рити до якогось місця) to dig (to, as far as) -
15 вивершувати
= вивершити( закінчувати) to end, to finish, to complete; to crown, to consummate -
16 добирати
= добрати1) ( закінчувати брати) to gather ( what is left), to finish gathering2) ( підбирати) to select, to choose, to sort out3) ( розуміти) to understand, to grasp -
17 доказувати
= доказати1) ( закінчувати говорити) to finish telling, to tell (to, as far as) -
18 дописувати
= дописати1) ( закінчувати писати) to finish writing2) ( додавати до написаного раніш) to add3) тк. недок. to send one's correspondences to a newspaper -
19 допрацьовувати
= допрацювати( закінчувати працювати) to finish working -
20 доробляти
= доробити1) ( закінчувати робити) to finish working2) ( доопрацьовувати) to put the finishing touches (to); to elaborate
См. также в других словарях:
закінчувати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
закінчувати — закінчити (доводити що н. до кінця, до завершення), кінчати, кінчити, скінчати, скінчити, покінчити, докінчувати, докінчити, завершувати, завершити, довершувати, довершити, вивершувати, вивершити, повершити, порішити; викінчувати, викінчити… … Словник синонімів української мови
закінчувати — [зак’і/нчуватие] уйу, уйеиш … Орфоепічний словник української мови
закінчувати — ую, уєш і рідко закінча/ти, а/ю, а/єш, недок., закі/нчи/ти, кі/нчу/, кі/нчи/ш, док., перех. Доводити що небудь до кінця, до завершення; кінчати. || Завершувати чи бути кінцем, завершенням чогось. || Кінчати, завершувати навчання (у школі,… … Український тлумачний словник
закінчувати — чую, чуєш, Доводити що небудь до кінця, до завершення … Словник лемківскої говірки
закінчати — див. закінчувати … Український тлумачний словник
закінчити — див. закінчувати … Український тлумачний словник
закінчуваний — а, е. Дієприкм. пас. теп. і мин. ч. до закінчувати … Український тлумачний словник
закінчування — я, с. Дія за знач. закінчувати … Український тлумачний словник
закінчити — див. закінчувати … Словник синонімів української мови
увінчувати — ую, уєш, недок., увінча/ти, а/ю, а/єш, док., перех. 1) Класти вінець кому небудь на голову як знак високої шани, високого звання чи нагороди за заслуги тощо. || перен. Будучи нагородою, уславлювати що небудь. Увінчувати лаврами. 2) Прикрашати… … Український тлумачний словник
