-
1 закінчити
= закінчитися; док. див. закінчувати, закінчуватися -
2 закінчити
-
3 закінчити
зака́нчивать, зако́нчить, ока́нчивать, око́нчить, конча́ть, ко́нчить; (о последней части, о последнем моменте) заключа́ть, заключи́ть (что чем) -
4 закінчити
zakinczytyдієсл.zakończyć, ukończyć, dokończyć -
5 закінчити
закончыцьканецмэтаскончыць -
6 закінчити
bitirmek, ikmal etmek -
7 закінчитися
-
8 закінчувати
= закінчити1) to finish, to end, to complete, to conclude2) ( навчальний заклад) to graduate ( from) -
9 закінчувати
см. закінчити -
10 мати
I ж ім.II дієсл.Мати Божа! виг. — my goodness!
1) to have; to possess; to have gotмати інтерв'ю з кимсь — to interview smb.
мати місце — to have a place; to take place, to occur, to happen
не мати ні друзів, ні рідні — to have neither kith nor kin
2) з інф. (бути повинним, змушеним) to must, to have to3)мати голову на плечах — to have one's head screwed on the right way, to know what is what
мати гострий язик — to have a glib ( sharp) tongue, to have one's tongue well oiled
мати значення — to matter, to be of importance ( consequence)
мати важливе значення — to be important, to be significant
це не має значення — it doesn't matter; it is of no importance
мати вагу — to be influential ( про особу); to carry weight ( про думку) ( consequence)
мати доступ — to have access (to)
мати звичку (до чого-небудь) — to be accustomed (to); to be in the habit (of), to be given (to)
мати зуб (на кого-небудь) — to have a grudge ( against), to be out to get smb.
мати можливість — to be in a position, to have the possibility ( opportunity) of (+ gerund), to have a ( good) chance
мати на увазі — to bear ( to have) in mind
я не мав на увазі — І did not mean this (that, it); it was not my intention (to)
мати на озброєнні — військ, to operate; to mount; to be armed with
мати претензії — to claim, to lay claim (to), to pretend (to), to aspire (to)
мати силу юр. — to be valid; ( від якоїсь дати) to come into force
мати смак (чого-небудь) — to taste (of)
мати смисл — to be not unreasonable, to make sense
мати тенденцію — to tend, to trend
мати щось проти когось — to have smth. against someone
мати юридичну дію — to enure, to inure, to operate
-
11 полюбовно
amicably, to the mutual satisfaction (of) -
12 школа
ж1) ( навчальний заклад) school; ( будинок) schoolhouseвища школа — higher school; university, college; higher education
початкова школа — primary ( elementary) school
середня школа — secondary school; амер. high school
вечірня школа — evening school, night school, night-school
школа бізнесу — business ( commercial) school, school of business
закінчити школу — to finish school, to leave school
2) (набування знань, досвіду) schooling, training, schoolпройти хорошу школу — to get systematic training, to be well trained; to gain wisdom by experience
3) ( науковий напрямок) trend, school4) с.-г., див. шкілка -
13 збудувати
1. qurmaq, qurıp çıqmaq, qurıp bitirmek (закінчити будівництво)2. temelini qoymaq (закласти підвалини)
См. также в других словарях:
закінчити — [зак і/нчиетие] чу, чиеш, чиемо/, чиете/; нак. к і/нч, к і/нчтеи і [зак інчи/тие] чу/, чи/ш, чиемо/, чиете/; нак. чи/, ч і/т … Орфоепічний словник української мови
закінчити — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
закінчити — див. закінчувати … Український тлумачний словник
закінчити — див. закінчувати … Словник синонімів української мови
закінчувати — закінчити (доводити що н. до кінця, до завершення), кінчати, кінчити, скінчати, скінчити, покінчити, докінчувати, докінчити, завершувати, завершити, довершувати, довершити, вивершувати, вивершити, повершити, порішити; викінчувати, викінчити… … Словник синонімів української мови
закінчувати — ую, уєш і рідко закінча/ти, а/ю, а/єш, недок., закі/нчи/ти, кі/нчу/, кі/нчи/ш, док., перех. Доводити що небудь до кінця, до завершення; кінчати. || Завершувати чи бути кінцем, завершенням чогось. || Кінчати, завершувати навчання (у школі,… … Український тлумачний словник
закінчений — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до закінчити. || закі/нчено, безос. присудк. сл. 2) у знач. прикм.У якого певна якість досягла повноти, завершення … Український тлумачний словник
закінчення — я, с. 1) Дія за знач. закінчити. 2) Кінцева частина, кінець чого небудь. 3) грам. Змінна частина слова, що додається до його основи і служить для виявлення його граматичних значень у сполученнях з іншими словами в реченні … Український тлумачний словник
покінчити — чу/, чи/ш, док. 1) перех. (заст.) і неперех. Завершити, закінчити що небудь; довести до кінця. || Витратити до кінця. 2) перех. (заст.) і неперех. Ліквідувати що небудь, позбутися чого небудь. || Покласти край чомусь, припинити тривання чого… … Український тлумачний словник
укінчити — чу, чиш, док., діал. Закінчити … Український тлумачний словник
покінчати — а/ю, а/єш, док., перех. Закінчити багато чого (одне за одним). || Закінчити що небудь у кілька заходів; у різний час (про всіх чи багатьох) … Український тлумачний словник