-
1 закоріненнй
укорени́вшийся -
2 закорінений
zakonnenyjприкм. -
3 вкоренение
закорінювання, укорінювання, (сов.) за[в]кореніння.* * *укорі́нення, укорі́нювання -
4 закоренение
закорі́нення; погруза́ння -
5 закоренелый
закоренілий, закорінений, запеклий. [Закорінений грішник. Запеклий ворог. Огонь запеклих не пече (Шевчен.)].* * *закорені́лий; (неисправимый, упорный) запе́клий -
6 deep-seated
adj1) глибокий; закорінений2) твердий, непохитний3) затаєний, глибоко прихований* * *a1) який глибоко сидить; глибокий2) укорінений; твердий; непохитний3) затаєний ( про почуття) -
7 вкоренять
вкоренить закорінювати, закоренити, укорінювати, укоренити.* * *несов.; сов. - вкорен`итьукорі́нювати и укоріня́ти, укорени́ти -
8 вкореняться
вкорениться1) закорінюватися, закоренитися, укорінюватися, укоренитися. [Що раніше посієш жито, то краще укорениться];2) угніздитися, засісти. [Міцно засіли забобони в селянську душу].* * *несов.; сов. - вкорен`итьсяукорі́нюватися и укоріня́тися, укорени́тися -
9 внедрение
заглиблення, впровадження чогось углиб, (прививка) вщеплювання, вщеплення, защеплення, закорініння; всеління. [Упровадження нових звичаїв у глиб нашого життя. Насильниче вщеплювання атеїзму в маси (Азб. Комун.)].* * *впрова́дження, впрова́джування; укорі́нення, укорі́нювання -
10 гнездящийся
прич.яки́й (що) гнізди́ться (мо́ститься, ку́блиться); прил. гніздови́й; (в ком) закорі́нений, загніжджений, власти́вий (притама́нний) -
11 закорузнуть
-
12 закорючивать
-ся, закорючить, -ся закарлючувати, -ся, закарлючити, -ся загинати, загнути карлючку, загинатися, загнутися карлючкою. Закорюченный - закарлючений, загнутий (загнений) карлючкою.* * *несов.; сов. - закор`ючитьзакарлю́чувати, закарлю́чити -
13 корениться
1) коренитися, укоренятися и укорінюватися, закорінюватися; (перен.) мати корінь у чому. [Сучасне раз-у-раз корениться в минулому (Єфр.). Воля козацька мала корінь глибоко в самому народі (Куліш)];2) у[о]пиратися; срв. Упорствовать и Упрямиться.* * *корени́тися -
14 укоренившийся
1) прич. яки́й (що) укорени́вся2) в знач. прил. укорі́нений, закорі́нений -
15 Внедрённый
впроваджений (у глиб чого-неб.), заглиблений, в[за]щеплений, закорінений, вселений. -
16 Закореняться
закорениться закорінюватися, закоренитися; см. Укореняться. -
17 deep-rooted
[ˌdiːp'ruːtɪd]adj(гли́боко) вкорі́нений, закорі́нений -
18 deep-seated
[ˌdiːp'siːtɪd]adjглибо́кий; закорі́нений; (гли́боко) прихо́ваний -
19 zakorzeniony
[закоженіони]adjукорінений, вкорінений, закорінений -
20 stumbrā ieaugusi miza
▪ Terminiru закор celtn.Kai98▪ EuroTermBank terminiMašB, BūVPru закоpETB
- 1
- 2
См. также в других словарях:
закорінений — дієприкметник … Орфографічний словник української мови
закорінено — прислівник незмінювана словникова одиниця … Орфографічний словник української мови
закорінитися — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
закор — зарок зорка корза … Краткий словарь анаграмм
ғӯзакор — [غوزه کار] кҳн. он ки ғӯза кишт мекунад … Фарҳанги тафсирии забони тоҷикӣ
ғӯзакорӣ — [غوزه کاري] кҳн. ғӯза кишт кардан, кишти ғӯза … Фарҳанги тафсирии забони тоҷикӣ
закорінений — а, е. Який закоренився, міцно вріс корінням у землю (про рослини) … Український тлумачний словник
закорачивать — закор ачивать, аю, ает … Русский орфографический словарь
закорачиваться — закор ачиваться, ается … Русский орфографический словарь
закорить — закор ить, р ю, р ит … Русский орфографический словарь
закоробить — закор обить, бит … Русский орфографический словарь