-
1 грань
ж1) ( площина) side; (алмаза, гайки) facet, pane, table; тех. face, edge, heelгрань куба мат. — cube face
2) ( межа) verge, border -
2 грань
I -і; диал.горя́щие у́гли; горя́щие у́голья; жарII -і1) (сторона, линия) грань; (разграничительная черта, граница) рубе́ж2) мат. грань -
3 грань
-
4 грань
hran'ж. -
5 грань
ზღვარი; მიჯნა; წახნაგი; კიდე -
6 грань
hane; sıñır -
7 грань кристала
crystal face; face of crystalУкраїнсько-англійський словник з аналітичної хімії > грань кристала
-
8 верхня грань
supremum, upper edge -
9 філігрань
ж -
10 філігрань
-іфилигра́нь -
11 філігрань
filihran'ж. -
12 площина базису
ru\ \ плоскость базисаen\ \ basal planede\ \ Basisflächefr\ \ \ plan de baseгрань у ґратці Браве, якщо така грань є єдиною, наприклад, центрована у гексагональних ґратах -
13 межа
-і́2) (перен.: высшая мера чего-нибудь, конец) преде́л, грани́ца -
14 пруг
-а1) кро́мка; ( только о ткани) покро́мка; ( узкий край или узкая сторона предмета) ребро́; (линия раздела, то, что отделяет одно от другого) грань2) ( складка на поверхности чего-нибудь) рубе́ц; ( след на теле от раны) шрам3) спец. ля́мка4) сте́бель; перен. ле́нта, коса́ -
15 пружок
-жка́; уменьш.1) кро́мочка; покро́мка; ребро́; грань2) ру́бчик; шра́мик3) стебелёк; ле́нточка, коси́чка4) (узкая часть, выделяющаяся на общем фоне) поло́ска5) ( линия лица) черта́, уменьш. чёрточка -
16 ребро
-а́1) ребро́2) (место пересечения двух плоскостей, грань, узкий край предмета) ребро́; ( доски) кро́мка -
17 руб
-
18 центр інверсії
= центр симетріїru\ \ [lang name="Russian"]центр инверсии, центр симметрииen\ \ inversion centerde\ \ Inversionszentrumfr\ \ \ centre d'inversionуявлювана точка, відбиття в якій грані кристала дає протилежну грань -
19 Пуанкаре, Жюль Анрі
Пуанкаре, Жюль Анрі (1854, Нансі - 1912) - франц. математик, філософ, фізик, астроном. Як філософ, відомий своїми працями з загальнометодологічних проблем розвитку науки. В галузі основ математики був безпосереднім попередником інтуїціонізму, непримиренним критиком програми логіцизму; П. вважав, що лише інтуїція, осягнення істини не шляхом доведення, а безпосереднім інтелектуальним баченням її змісту дозволяє здійснити стрибок до принципово нового знання. Проте П. не абсолютизував інтуїтивний метод і не виключав вагомої ролі логіки у забезпеченні достовірності знання. В процесі творчості П. вирізняв кілька ступенів, які розгортаються наступним чином: після обов'язкової свідомої роботи й невдалих спроб досягти результату починається безугавна підсвідома праця, що приводить до вирішальної ідеї результату, який обов'язково повинен перевірятися (підготовка, інкубація, натхнення й перевірка). Тим самим П. акцентував увагу на ролі підсвідомого у пізнанні світу. П. зробив вагомий внесок у методологічний аналіз парадоксів теорії множин, був ініціатором сучасної постановки проблеми непредикативності. Філософські погляди П. пов'язуються з доктриною конвенціоналізму. П. відкидав спрощений підхід до питання розмежування наукових істин і умоглядних побудов і в зв'язку з цим - до визначення статусу математичних, насамперед геометричних, теорій у пізнанні реальності. Він вважав, що принципи та закони наукових теорій не є ані синтетичними істинами a priori (у розумінні Канта), ані істинами a posteriori (у розумінні матеріалістів XIX ст.), вони - умовні положення, єдиною абсолютною вимогою до яких є лише несуперечливість їх поєднання в теорії. Практика змушує вибирати ті з них, які роблять теорію максимально простою і ефективною у застосуванні. В цих межах вчений вільний у виборі принципів (законів) з множини можливих, що обумовлено відносним характером самих зазначених вимог. І незрідка П., порушуючи надзвичайно тонку грань між визнанням конвенцій в науці і філософським релятивізмом, не дотримувався якоїсь послідовної системи. Втім, безперечна цінність його концептуального аналізу й філософських поглядів полягає у науково-методологічних висновках і узагальненнях природничо-наукового матеріалу, що базувалися на його глибоких спеціальних знаннях та особливій індивідуальній здатності вченого до широкого охоплення й розуміння наукових теорій.[br]Осн. тв.: "Наука і гіпотеза" (1902); "Цінність науки" (1905); "Наукаі метод" (1908).
См. также в других словарях:
грань — грань, и … Русское словесное ударение
грань — грань, и … Русский орфографический словарь
грань — грань/ … Морфемно-орфографический словарь
Грань — Грань: Грань (телесериал) американский научно фантастический телесериал. Грань (геометрия) плоская поверхность предмета, составляющая угол с другой такой же поверхностью. Грань (часть цифр) часть цифр большого числа, выделенная… … Википедия
ГРАНЬ — ГРАНЬ, граница жен. рубеж, предел, межа, конт, край, кромка, конец и начало, стык, черта раздела. Граница земель, владения. * Честолюбию его нет границ, ни меры. Он выходит из границ приличия. Межи да грани, ссоры да брани. Рубеж (рубить) и грань … Толковый словарь Даля
грань — сущ., ж., употр. сравн. часто Морфология: (нет) чего? грани, чему? грани, (вижу) что? грань, чем? гранью, о чём? о грани; мн. что? грани, (нет) чего? граней, чему? граням, (вижу) что? грани, чем? гранями, о чём? о гранях 1. Грань это одна из… … Толковый словарь Дмитриева
грань — См. край … Словарь синонимов
грань — ГРАНЬ, арх., диал. – Граница. – Воеводы Чеботая Челищева то грань испокон веку (2. 298). Алт. словарь 1. 235: грань «граница между землями, принадлежащими разным хозяйствам». Сл.РЯ XI XVII 4. 125: грань (в 4 м значении) «граница, рубеж» (1624 г.) … Словарь трилогии «Государева вотчина»
грань — Грань, грана: жар [5;7;V] жар, вогнище [9] жар, розжарене вугілля [I,II,IV,XII(Ів.Фр.);1;13;14;15] жар, розжарене вугілля, вогнище [52] жевріюче вугілля [54] розжарене вугілля [X] розжарене вугілля, жар [8] розжарено вугілля, жарина [VI] грань… … Толковый украинский словарь
ГРАНЬ — ГРАНЬ, грани, жен. 1. То же, что граница (книжн. поэт.). «Там, за гранью непогоды.» Языков. Он находится на грани безумия. 2. Каждая из плоскостей, образующих ломаную граненую поверхность тела (мат.). У куба шесть граней. Камень мелкой, чистой… … Толковый словарь Ушакова
ГРАНЬ — ГРАНЬ, и, жен. 1. Плоская часть поверхности геометрического тела. Грани куба. 2. перен. То, что отличает, отделяет одно от другого. Есть г. между проступком и преступлением. • На грани чего (книжн.) в непосредственной близости к переходу в другое … Толковый словарь Ожегова