-
1 ГОВ
сокр. от генератор обратной волны -
2 говірний
техн. говорно́й ( о телефонной трубке) -
3 говённый
груб. прост.merdeux; merde f -
4 говённый
груб. прост.merdeux; merde f -
5 Говённый
1) гівняний;2) поганий, паскудний, паршивий. -ное дело - кепська (паршива) справа. -
6 говённый
/gɐˈvʲɵnɨ(j)/
-
7 говённый
прост. груб.lousy, stinking sl -
8 оперативная память для хранения тёгов
Information technology: tag RAMУниверсальный русско-английский словарь > оперативная память для хранения тёгов
-
9 Гавливать
говіти. -
10 говорной
говірний, розмовний. Говорная труба - говірна труба.* * *лит.говірни́й -
11 говельщик
говільник, спасенник.* * *церк.гові́льник, спасе́нник -
12 говельщица
говільниця, спасенниця.* * *церк.говільниця, спасе́нниця -
13 говеть
говіти, спасатися.* * *церк.гові́ти -
14 разговорчивость
гові́ркість, -кості, говірли́вість, -вості, балаку́чість, -чості, балакли́вість -
15 разговорчивый
говірки́й, говірли́вий, балаку́чий, балакли́вий; диал. розмо́вний -
16 Говение
говіння. -
17 говор
1) (диалект) говірка, мова. [Гуцульська говірка. Проста мова];2) (шум, гул голосов) гомін (р. -мону), говір (р. -вору), (громкий) гамір (р. -мору). [Чувся гомін і регіт. В містечку зчинився гамір].* * *1) го́вір, -вору; (шум, гул) го́мін, -мону; ( гам) га́мір, -мору2) (молва, слухи) поголоска, по́голос, -у, чу́тка, чутки́, -то́к3) ( манера говорить) мо́ва, го́вір; гові́рка, говіро́к, -рка4) лингв. го́вір, гові́рка -
18 налог
нало́гimposto;облага́ть \налогом imposti;прямо́й \налог direkta imposto;ко́свенный \налог nerekta imposto;подохо́дный \налог enspeza imposto.* * *м.impuesto m, tributo m, carga f, contribución fпрямо́й, ко́свенный нало́г — impuesto directo, indirecto
подохо́дный нало́г — impuesto sobre la renta de la persona física (сокр. IRPF)
нало́г на доба́вленную сто́имость (сокр. НДС) — impuesto sobre el valor añadido (сокр. IVA)
нало́г на иму́щество — impuesto sobre el patrimonio
нало́г на недви́жимое иму́щество — impuesto sobre bienes inmuebles
муниципа́льный нало́г — impuesto municipal
нало́г с оборо́та — impuesto de circulación (sobre las ventas, sobre el tráfico de las empresas)
уклоне́ние от нало́гов — evasión fiscal
нало́г с дохо́дов корпора́ции — impuesto de sociedades
нало́г на при́быль — impuesto sobre utilidades
обложе́ние нало́гом — imposición de impuesto
обложи́ть нало́гом — someter a impuesto, imponer contribución, gravar con impuesto; cargar censo
облага́емый нало́гом — imponible, gravable, tributable
взима́ть нало́ги — recaudar (impuestos)
взима́ние нало́гов — recaudación de impuestos
снижа́ть нало́г — desgravar vt
* * *м.impuesto m, tributo m, carga f, contribución fпрямо́й, ко́свенный нало́г — impuesto directo, indirecto
подохо́дный нало́г — impuesto sobre la renta de la persona física (сокр. IRPF)
нало́г на доба́вленную сто́имость (сокр. НДС) — impuesto sobre el valor añadido (сокр. IVA)
нало́г на иму́щество — impuesto sobre el patrimonio
нало́г на недви́жимое иму́щество — impuesto sobre bienes inmuebles
муниципа́льный нало́г — impuesto municipal
нало́г с оборо́та — impuesto de circulación (sobre las ventas, sobre el tráfico de las empresas)
уклоне́ние от нало́гов — evasión fiscal
нало́г с дохо́дов корпора́ции — impuesto de sociedades
нало́г на при́быль — impuesto sobre utilidades
обложе́ние нало́гом — imposición de impuesto
обложи́ть нало́гом — someter a impuesto, imponer contribución, gravar con impuesto; cargar censo
облага́емый нало́гом — imponible, gravable, tributable
взима́ть нало́ги — recaudar (impuestos)
взима́ние нало́гов — recaudación de impuestos
снижа́ть нало́г — desgravar vt
* * *n1) gener. canon, cañón, derecho, imposición, pecho, pedido, carga, contribución, gabela, gravamen, impuesto, renta, subsidio, tira, tributación, tributo2) econ. arbitrio, canón, gravamen fiscal, impuesto a pagar, prestación3) Peru. juanillo -
19 говорливый
балакучий, балакливий, говіркий, говорючий, гомонливий, мовний. [Такий говіркий, за все розпитує (Васильч.). Гомонлива дітвора]. Срв. Болтливый.* * *балаку́чий, балакли́вий, говірли́вий, говірки́й, говорю́чий, гомінли́вий, гомінки́й, речи́стий -
20 метель
завірюха, метелиця, завія, сніговійниця, сніговиця, сніжниця, (вьюга) хуртовина, хвища, хвижа, х[ф]уґа, віхола, кушпела, хуртеча, хурделиця, хурта, хвирса, (о)хиза, (небольшая) кура, курява, курявиця. [Аж гульк - зима впала, свище полем завірюха (Шевч.). Сипле сніг як з рукава, крутить завірюха (Боров.). Метелиця засипала, як піском, землю снігом (Н.-Лев.). В сніговійниці студеній (Франко). Ой, пустилася сніжниця - і світу не видно (Переясл.). Довгої зимової ночи гуде надворі хуртовина (М. Левиц.). От де хвища! цієї зими ще й не було такої (Козелеч.). За хвижею і людей не видно (Основа 1861). І не лякає нас страшенна хуґа (Самійл.). Ґави сідають купами, - буде віхола (Манж.). Була тоді кушпела велика (Новомоск.). Надворі мете хуртеча (Щогол.). Не велика курява та багато людей губить (Номис)]. -тель верхняя - завірюха верхова. -тель нижняя - завірюха низова (піша), (за)метіль (-тели), заметь (-ти). [Заметіль позамітала шляхи (Н.-Лев.). Ой, на брата та метіль мете (Пісня)]. Поднялась -тель - знялась (піднялась, пустилась) завірюха, метелиця и т. д., завіхолилось, закушпелило, захурделило, закурило. [Закрутило, закушпелило шляхом (Мирн.)].* * *завірю́ха, заметіль, -лі, мете́лиця, ( вьюга) снігові́й, -ві́ю, снігови́ця, снігові́йниця, сніжни́ця, ві́хола, хуртови́на, ху́га, хугові́й, -ві́ю, заві́я, хурде́лиця, хурди́га, хурте́ча; диал. меті́ль, хви́жа, замета
См. также в других словарях:
говѣниѥ — ГОВѢНИ|Ѥ (76), ˫А с. 1. Благоговение, благочестие: анг҃льск<ѹ>ю слѹжъбѹ приимъ. и тѹ съ страхъмь и говѣниѥ<мь> дьржавъ. Изб 1076, 257; и съ нимь ид˫аше володимиръ съ многымь говениѥмь. и съ нимь митрополитъ и поповьство СкБГ XII, 25в; … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
говѣти — ГОВѢ|ТИ (8*), Ю, ѤТЪ гл. 1. Почитать кого л., что л., поклоняться кому л., чему л.: ѥвлогии же говѣ˫аше ѥмѹ акы ѡц҃ю. ПрЛ XIII, 13в; мендошане же говѣ˫аху козлу ˫ако б҃у. ГБ XIV, 16г; сего ради поговѣи кр҃щнью. ˫ако достоино чти. неже всѩко говѣи … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
говѣинѣи — (2*) сравн. степ. к говѣиныи в 1 знач.: слыши ˫ако говѣинѣиша ѥго [Моисея] стварѩѥть вл(д)ка Пал 1406, 120в; говѣинѣиша˫а средн. мн. в роли с.: не токмо самѣмъ очиститисѩ повелѣ но и || ризы сво˫а испрати. наставлѩ˫а ихъ ѿ плотьскыхъ на дх҃вна˫а… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
говѧдо — ГОВѦД|О (4*), А с. Крупный рогатый скот: аще конь или говѩдо. аще ли свинь˫а, или боранъ. проломить плодъ. или подрываеть нощью. да сѩ ѹбьеть. ЗС XIV, 33; и быша ему овца и говѩда многа. и раби мнози. ПрЮр XIV, 56; Данилъ же и Василко… даста емѹ… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
говёха — ГОВЁХА, и, ГОВЁШКА, и ГОВНЯШКА, и, ГОВЯШКА, и. 1. ж. Кал. 2. м. и ж. Негр. 3. ж. Нечто плохое, низкопробное. Ты мне какую то говёху вместо машины подсунул (продал плохую машину). От говно … Словарь русского арго
ГОВ — генератор обратной волны ГОВ глубинная опреснённая вода ГОВ Гражданское общество и власть http://civic.kmu.gov.ua/ гос., сетевое, Украина … Словарь сокращений и аббревиатур
говён — ГОВЁН, арх. – Краткая форма прил. говенный от сущ. говно. Нередко в народн. присказках. – Дерзок ты, Афонька, стал не по чину. Умён уж больно, да говён последнее время (3. 232) … Словарь трилогии «Государева вотчина»
гов — вигук незмінювана словникова одиниця … Орфографічний словник української мови
говіти — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
єговізм — іменник чоловічого роду … Орфографічний словник української мови
єговіст — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
