вказівка

См. также в других словарях:

• вказівка — іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири вказівки …   Орфографічний словник української мови

• вказівка — (указі/вка), и, ж. Керівна настанова або порада …   Український тлумачний словник

• вказівка — [ўказ і/ўка] = указівка ўкие, д. і м. ўц і, мн. з іўки/, з іво/к дв і ўказ і/ўкие …   Орфоепічний словник української мови

• указівка — див. вказівка …   Український тлумачний словник

• указівка — [ўказ і/ўка] = вказівка ўкие, д. і м. ўц і, мн. з іўки/, з іво/к дв і ўказ і/ўкие …   Орфоепічний словник української мови

• веління — (вказівка комусь зробити, виконати що н. / не робити чогось), вимога, повеління; розпорядження (у менш категоричній формі); команда (розпорядження, висловлене коротко і владно) …   Словник синонімів української мови

• рецепт — а, ч. 1) Письмова вказівка лікаря аптеці про виготовлення і застосування ліків, оптиці – окулярів і т. ін. хворому. Рецепт еліксиру молодості. || Спеціальний бланк із такою вказівкою лікаря. 2) Вказівка про склад і спосіб виготовлення будь якої… …   Український тлумачний словник

• довготерміновий — а, е. Те саме, що довгостроковий. •• Довготерміно/ва платі/жна вказі/вка розпорядження (вказівка) клієнта своєму банку на проведення деяких регулярних виплат. Довготерміно/ва по/зика, креди/т позика, що надається на тривалий період часу, на строк …   Український тлумачний словник

• воно — його/ (з прийм. до ньо/го, від ньо/го і т. ін.), займ. особ. 3 ос. одн., с. 1) Уживається на позначення предмета мовлення, вираженого іменником середнього роду однини в попередньому реченні або після цього займенника. 2) розм. Уживається в… …   Український тлумачний словник

• інструкція — ї, ж. Керівна вказівка; настанова. || Зібрання вказівок, настанов, як виконувати що небудь …   Український тлумачний словник

• навід — воду, ч., заст. Вказівка, порада. •• Да/ти на/від дати вказівку, порадити, навчити, як треба зробити що небудь …   Український тлумачний словник