вияснити

вияснити що.

-ся, выяснить, -ся вияснювати, -ся, виясняти, -ся, вияснити, -ся, з'ясовувати, -ся, з'ясувати, -ся, виясувати, -ся; висвітлювати, -ся, висвітлити, -ся. [Треба висвітлити цю справу]. Выяснить вопрос - з'ясувати справу. Выяснить себе что - з'ясувати самому собі що, дорозумуватися чого, усвідомити собі що. Выясненный - вияснений, з'ясований, висвітлений, виявлений. Выясняемый - вияснюваний, з'ясовуваний.

* * *

несов.; сов. - в`ыяснить

1) (состояние известного) звісність (-ности);

2) слава. [Повсюдну світову славу і гучний розголос дали Хейямові не його цінні математичні арабські писання (Крим.)]. Приобрести -ность - слави придбати (зажити), визначитися, в мову ввійти. [Зажила вона собі ще того щасливого часу слави доброї панночки (Г. Барв.). Антосьо все в мову входив між товариством і в городі (Свидн.)]. Он приобрёл большую -ность - він великої слави здобув (зажив, придбав) собі, (здобувся); він велику славу має. Это доставило ему большую -ность - це дало йому велику славу. Дело это получило громкую -ность - справа ця мала широкий розголос (набула широкого розголосу). Пользоваться -ностью - мати славу, тішитися славою. [Тішаться славою і неповні антологічні гарні переспіви фон-Боденштедта (Крим.)]. Пользующийся громкой (широкой) -ностью - голосний, широкославний, славнозвісний. [Я хочу бути великим чоловіком і славним, голосним на ввесь край (Франко). Котляревський з високих постаментів поспускав на долівку широкославних героїв (Куліш)]. Ставить, поставить в -ность кого о чём - доводити, довести до відома кому про що, повідомляти, повідомити кого про що, виявляти, виявити кому що. [Про це вже доведено до відома його батькові (М. Грінч.). Ферідун зараз виявив синам, що треба їм поїхати до царя Єменського (Крим.)]. Привести в -ность - з'ясувати, вияснити, визначити що, (подсчитать) підрахувати що. [Утрати від пожежі ще не з'ясовано (не вияснено) (М. Грінч.)]. Не все древне-русские рукописи приведены в -ность - не про всі староруські рукописи позбирано звістки. -ность (знание случившейся беды) всё же лучше мучительной неизвестности - і злая вість не така мука, як безвість; ліпше вже знати про лихо, ніж не знати та думками мучитися;

3) славнозвісність; см. Знаменитость.

* * *

1) відо́мість, -мості; (слава, популярность) сла́ва, популя́рність, -ності, славнозві́сність

2) (перен.: известный человек) відо́ма осо́ба (люди́на); ( знаменитость) знамени́тість, -тості

изъяснить з'ясовувати и (реже) ясувати, з'ясувати, яснити, з'яснити, вияснювати и виясняти, вияснити, (толковать) тлумачити, витлумачувати, витлумачити що кому; срвн. Раз'яснять, Об'яснять. [Давай яснити нам та баба - як і що, і до чого (Новом. п.). Ви просто все і коротко з'яснили (Куліш)]. Изменённый - з'ясований, з'яснений, вияснений.

* * *

несов.; сов. - изъясн`ить

истолковать тлумачити, витлумачувати, витлумачити, товмачити, витовмачувати, витовмачити, витолковувати, витолкувати, (выяснять) по[ви]яснювати и по[ви]ясняти, вияснити, пояснити що. [Невже Володимир справедливо витолковує його відносини до Зої? (Крим.). Так витолковує свій незвичайний учинок Мирон (Єфр.)]. Истолкованный - витлумачений, витовмачений, витолкуваний. -ться - тлумачитися, товмачитися, витолковуватвся, бути витлумаченим и т. д. [Його вчинки витолковуються неправдиво (М. Грінч.)].

* * *

несов.; сов. - истолков`ать

объяснить виясняти, вияснити, поясняти, пояснити, ясувати, з'ясовувати, з'ясувати, яснити що кому. [Почав виясняти, як сталося, і вияснив докладно. Я вам залюбки, поясню. Давай яснити нам та баба - як і що, і до чого, - аж набридла]. Об'яснённый - вияснений, пояснений, з'ясований.

* * *

несов.; сов. - объясн`ить

объясниться вияснятися, вияснитися, пояснятися, пояснитися, з'ясовуватися, з'ясуватися. [Незабаром виясниться, через віщо це сталося. Справа поясняється дуже просто]. Об'ясняться, об'ясниться с кем (по поводу недоразумения, несогласия в чём) - порозуміватися, порозумітися з ким, виясняти, вияснити непорозуміння. -ся в любви - освідчатися, освідчитися кому, признаватися кому про кохання. -ся знаками - порозуміватися на миґах.

* * *

несов.; сов. - объясн`иться

1) (выяснять отношения, улаживать недоразумения) порозуміва́тися, порозумі́тися; ( давать объяснение) поя́снювати и поясня́ти, поясни́ти; ( выяснять) з'ясо́вувати, з'ясува́ти; (несов.: переговорить) переговори́ти; (несов.: поговорить) поговори́ти

2) (становиться понятным, выясняться) з'ясо́вуватися, з'ясува́тися

3) (несов.: разговаривать, изъясняться) розмовля́ти, говори́ти

4) (несов.: иметь объяснение в чём-л.) поя́снюватися, поясня́тися

5) строит. (несов.) поя́снюватися, поясня́тися; з'ясо́вуватися

пояснить з'ясовувати, з'ясувати, вияснювати и виясняти, вияснити, пояснювати и поясняти, пояснити, яснити, з'яснити, (освещать) висвітлювати и висвітляти, висвітлити, висвічувати, висвітити, (истолковывать) товмачити, витовмачувати, витовмачити, тлумачити, витлумачити кому що. [Давай яснити нам та баба, як і що і до чого (Гр.). Ви просто все і коротко з'яснили (Куліш)]. Суметь -нить - доказати. [Не докажу вам, яким робом добро Марченків перейшло до нових панів (Кониськ.)]. Пояснённый - з'ясований, вияснений, пояснений, з'яснений, висвітлений, висвічений, витовмачений, витлумачений. -ться - з'ясовуватися, з'ясуватися, бути з'ясованим, вияснюватися и вияснятися, вияснитися, бути виясненим и т. д.

* * *

несов.; сов. - поясн`ить

I. и Прояснивать Прояснить или Проясняться, -ясниваться, проясниться (о погоде и переносно) вияснятися и вияснюватися, вияснитися, прояснятися и прояснюватися, прояснитися, (яснеть) ясніти, проясніти, поясніти, яснішати, прояснішати, пояснішати, заяснюватися, заяснитися, (ведренеть) розгодинюватися, розгодинитися, вигодинюватися, вигодинитися, годитися, розгодитися, вигодитися, на годині стати, випогоджуватися, випогодитися, розхмарюватися, розхмаритися, (рассветать) розвиднятися и розвиднюватися, розвиднитися, розвидняти, розвидніти, видніти, повидніти, вивидніти, вивиднітися, виднішати, повиднішати. [Нехай виясниться, бо дуже нахмарило (Номис). Дивлюсь - на сході тьма, не проясняється, не дніє (Кониськ.). Дощу не буде, вже розгодинюється (Гр.). Почало було хмарити, а потім вигодинилось (Переясл.). Розхмарилось після дощу (Хор. п.). От вже надворі стало годиться (Прил. п.). На сході не ясніло (Грінч.). Їдьмо, вже розвидняється (Звин.). Ранок яснішав (Коцюб.). Проясниться сонечко, осяє, огріє (Черн.). Вияснилось бліде та понуре обличчя Грицькове (Г. Барв.). Його насуплене лице не розвиднювалось навіть тоді, як губи осміхались (Н.-Лев.). Розвиднялося у мене на душі (Кониськ.). Обличчя їй де-далі випогоджується (Л. Укр.). Навіть похмуре обличчя погонича иноді розхмарювалося і осміхалося (Крим.). Похмуре панове обличчя вигодинюється, ясніє (Васильч.). Моя потьмарена душа заясниться, на них дивлячись (Крим.). І коли тобі вивидниться, Україно?.. Коли? (Крим.). Коли ваш розум проясниться? (Кул.). Їй почало дещо прояснюватися в голові (Франко)]. -вает(ся), -няет(ся), безл. - яснить. [Відтіль мов яснить: може ще й погода буде (Хор. п.)]. На дворе прояснило, -яснилось - надворі вияснилось, вигодинилось, випогодилось. Прояснённый - вияснений, прояснений.

II. прояснить что виясняти и вияснювати, вияснити, проясняти и прояснювати, прояснити, роз'ясняти и роз'яснювати, роз'яснити, (освещать) висвітлювати, висвітлити що; срв. Выяснять, Раз'яснять. [Проясни чоло нахмурене (Котл.). І місяць, далекий, таємний край неба прояснював темний (Черн.). Мудрість у чоловіка роз'яснює лице його (Еккл.)]. Случай -нил это тёмное дело - випадок висвітлив (вияснив) цю темну справу. Прояснённый - вияснений, прояснений, роз'яснений, висвітлений. -ться - вияснятися и вияснюватися, вияснитися, прояснятися и прояснюватися, прояснитися; висвітлюватися, висвітлитися; бути виясненим, висвітленим. [На спільній нараді подекуди все те проясниться (Франко)].

* * *

несов.; сов. - проясн`ить

1) (делать ясным, отчетливым) проясни́ти и проя́снювати, проясни́ти

2) ( выяснять) ви́яснити и вия́снювати, ви́яснити, з'ясо́вувати, з'ясува́ти

дерево) вилощити, налощити, вишліх(т)увати; (металл) вияснити.