виявити

 виявити

виявити легкодухість (малодушність).

 виявити, розкрити, відкрити

показать

1) показувати, показати, указувати, указати; (проявлять) виказувати, виказати, являти, явити, появляти, появити, виявляти, виявити, знак подавати, (о мн.) повиказувати, повиявляти и т. д. кого, що, на кого, на що. [Покажи палець, а він і руку просить. Появив себе нездатним до роботи. Подає жінці знак, що сердиться на неї]. -вать дорогу - показувати дорогу. -зать рукою (глазами) на что - показати (скинути) рукою (очима) на що. -зать пример - призвід показати (дати). [Сусідчин хлопець показав мені призвід красти]. -зать хороший пример - подати добрий приклад; показати добру дорогу. -вать вид - удавати, удати, в знаки давати, ознаку давати, дати. [Удав, ніби не розібрав. Удав, що заснув. Дівчата сходяться у гурт, дають ознаку, буцім кого переховують (Мирн.)]. А он и виду не -вает - а він і в знаки (і знаку) не дасть. -вать себя чем, каким - являти, явити себе чим, яким; (притворно) удавати, удати з себе що. [Він явив себе надзвичайно вражливим. Він удавав з себе знавця]. Не -вай людям слёз - не показуй людям сльози (Шевч.). Не -вай другим своих мыслей - не виявляй иншим своїх думок. -зать себя кому - показати себе; датися в знаки. [Я ще тобі себе покажу, знатимеш! Далися тобі в знаки]. -вать кого в наилучшем свете - виявляти, виявити кого в найкращому світлі. Ваши глаза -ют ваши чувства - ваші очі виявляють ваші почуття. Речь твоя -ет воспитанность - річ твоя являє виховання (Куліш). -зать выражением лица - виявити виразом обличчя; ознаймити лицем. -зывать кукиш - дулю давати (показувати, тикати, сукати), дати. -зывать язык - язика солопити. -зывать голое тело сквозь прорехи - тілом світити. Он к нам и носа (глаз) не -ет - він до нас і носа (очей) не появляє (являє), носа не потикає. И глаз не -вай - і очей (очу) не являй. Хоть бы глаза когда -зал - хоч-би очі коли появив. Ей его и не -вай - їй його ні на очі. И носа из избы не -вает - і носа з хати не витикає (не виткне). И носа к ним -зать нельзя - і носа до їх поткнути не можна. -вать пальцем на кого - пальцем витикати кого [Вороженьки поглядають, пальцями нас витикають]. -вать на кого рукою - скидати на кого рукою. -зать чудо всему свету - явити чудо всьому світові. -зать свою силу - явити свою силу. -зать свои намерения - виявити свої заміри. -зывать печаль - виявляти (появляти) сум, журбу. -зать воочию - дати на явку, поставити в очу, показати в світ ока. [Покажемо в світ ока доблесть нашого люду (Куліш)]. -зать кому что (научить кого чему) - показати кому що; дати науку кому чим. [Покажіть мені раз, як робити, а вдруге я й сам зумію. Пани своїми усобицями давали науку, як своєї правди доказати (Куліш)];

2) (свидетельствовать) свідкувати, свідчити, посвідчати, посвідчити, виявляти, виявити на кого, доказувати, доказати, виказувати, виказати, доводити, довести на (проти) кого. [Свідки посвідчили, як була справа, мене й пущено на волю. Ніхто не виявив на його. Як-же мені доводити батькові проти дітей (Мирн.)]. Показываемый - показуваний, виказуваний, появляний, виявляний. Показанный - показаний; указаний; виказаний.

* * *

несов.; сов. - показ`ать

1) пока́зувати, показа́ти; ( являть) явля́ти, яви́ти; (проявлять, обнаруживать) виявля́ти, ви́явити, появля́ти, появи́ти

2) юр. пока́зувати, показа́ти; ( о свидетеле) сві́дчити, посві́дчити

обнаружить

1) (открывать, устранять то, что закрывает предмет) відкривати, відкрити що. Для осмотра дерева нужно -жить корни - щоб оглянути дерево, потрібно коріння відкрити; (находить) (з)находити, знайти. Обнаружить большие залежи каменного угля - знайти великі поклади кам'яного (земляного) вугля (вугілля);

2) (выводить наружу, делать явным) виявлювати и виявляти що (редко являти), виявити (о мног. повиявлювати) що, виказувати, виказати що (реже на що), викривати, викрити (преим. о чём-л. нежелательном, отрицательн.), появляти, появити що, винести на явність що, давати, дати ознаку чого; (о своих чувствах, мыслях) виявлюватися, виявлятися, виявитися з чим. [Тут він виявлював розум проникливий (Куліш). Українська народність придбала змогу виявляти своє «я» (Грінч.). Сьогодні треба всю правду виявити (М. В.). Мотря згоджувалась, але не виказувала цього (Коц.). Український народ появив початки власної культури (Єфр.)]; (о преступлениях) викривати, викрити, виводити, вивести на світ; (преим. о научн. данных) винаходити, винайти що. [Порівнюючи, можна винайти деякі паралелі]. -жить себя - об'явитися чим, визначити себе, зрадитися з чим перед ким. [Ходімо звідси, щоб ти не об'явивсь досадним словом (Кул.). Скільки обережности треба, щоб не зрадитися перед ворогами (Коцюб.)]. -жить свои чувства, мысли - виявити (несов. виявляти) свої почуття. -жить преступление, заговор - викрити злочин, змову. -жить противоречие в чём- л. - викрити суперечність чогось. -жить тайные замыслы врагов - викрити таємні заміри ворогів. -жить чьё-л. намерение - виказати, виявити чийсь намір. Эти памятники -вают весьма развитую цивилизацию - ці пам'ятки дають ознаку дуже розвиненої цивілізації. Обнаруживаемый -

1) відкриваний;

2) виявлюваний, виказуваний, викриваний. Обнаруженный -

1) відкритий, знайдений;

2) виявлений, виказаний, викритий, винайдений. -жены нелегальные собрания - викрито нелегальні зібрання. Не об-ные преступления - невикриті злочинства.

* * *

несов.; сов. - обнар`ужить

проявить

1) виявляти и виявлювати, виявити, проявляти и проявлювати, проявити, появляти, появити, ви[по]казувати, ви[по]казати що, давати, дати ознаку чого; срв. Выказывать, Являть. [Українська народність щоб придбала змогу виявляти своє «я» (Грінч.). Тут він виявлював розум проникливий (Куліш). Воно (укр. письменство) аж тепер зможе розгорнутись на всю широчінь і виявити все багатство духа, що посідає український народ (Єфр.). Не сміємо висловити своїх думок, появити своєї журби (Леонт.). Отут уже Хомі було на чому показати свою силу (Загірня)]. -влять, -вить себя - виявляти и виявлювати, виявити себе, заявляти, заявити себе; срв. Выказывать (себя). [Він заявив себе як найгірш (Звин.)]. -являть, -явить чудо - проявляти, проявити чудо, являти, явити чудо. [Проявив Бог славне чудо для всього народа (Франко)];

2) хим.-фот. - виявляти, виявити. Проявленный и Проявлённый - виявлений, про[по]явлений, показаний. Проявляемый - виявлюваний.

* * *

несов.; сов. - проявить

1) (обнаруживать какое-л. качество, свойство) виявля́ти, ви́явити, проявля́ти, прояви́ти; явля́ти, яви́ти

2) фото проявля́ти, прояви́ти

изобличить (кого) виявляти, виявити, виводити, вивести (на чисту воду), викривати, викрити кого, доказувати, доказати на кого, (стар.) висвідчати, висвідчити кого; кого в чём - виявляти, виявити, доказувати, доказати кому и на кого що, виказувати, виказати на кого що; (выдавать что) зраджувати, зрадити щось; см. Обличать, Уличать. [Він сам зраджує своє неуцтво (Крим.)]. -чать кого во лжи, в воровстве - виявляти (виводити, виказувати) чиюсь брехню, чиєсь злодійство. Арестованного -чили в убийстве - заарештованому довели (доказали) душогубство, виявили, що заарештований убійник (душогуб). Изобличённый - виявлений, виведений, викритий, (опровергнутый) спростований. -ная ложь - висвідчена, виявлена неправда. -ный в чём - той, кому доведено що, на кого и кому доказано що. В чём он -чён? - що йому доведено? що на його доказано? Он -чён в измене - доведено його зраду, на його или йому доказано зраду. -ться -

1) виявлятися, виводитися, викриватися, бути виявленим, виведеним, викритим;

2) (самого себя) виявляти, виявити себе, викривати, викрити себе, зраджувати, зрадити самого себе.

* * *

несов.; сов. - изоблич`ить

обличить

1) (выказывать, обнаруж. кого, что) виказувати, виказати, виявляти, виявити кого, що, доводити, довести що;

2) -чать, -чить кого в чём (уличать, изобличать) - виказувати, виказати, виявляти, виявити, доказувати, доказати кому що, виводити, вивести кого, спіймати когось на чому. -чать (-чить) кого во лжи, в воровстве, измене и т. д. - виявляти (виявити), виводити (вивести) виказувати (виказати) чиюсь брехню, чиєсь злодійство, чиюсь зраду и т. д. Судья -чил преступника во лжи - суддя виявив злочинцеві його брехню. Обличённый - виказаний, виявлений, виведений (на чисту воду);

3) (хулить) - см. Осуждать 2.

* * *

несов.; сов. - облич`ить

1) ( разоблачать) викрива́ти, ви́крити; (выдавать что-л. тайное) вика́зувати, ви́казати; ( порицая) плямува́ти, запля́мувати

2) (несов.: обнаруживать) виявля́ти

1. n

1) випадок; випадковість

2) слушний випадок, нагода; можливість

3) щасливий випадок, удача, щастя

4) шанс, ймовірність

5) ризик

6) доля; зрадливість долі

2. adj

випадковий

3. v

1) ризикувати; зважуватися

2) траплятися; випадково статися

3):

chance on (upon) — (випадково) натрапити (на когось, на щось); виявити, знайти

* * *

1) випадковість; випадок

2) нагода, можливість

3) щасливий випадок, удача, щастя, талан

4) шанс, імовірність, можливість

5) ризик

6) білет речової лотереї

7) доля; мінливість долі

1) ризикнути

2) трапитися, випадково відбутися

3) (on, upon) випадково натрапити на; виявити, знайти

1) розпізнати; розрізнити, помітити (здалеку)

2) поет. побачити

3) виявити, знайти

* * *

1) розглянути, розрізнити, помітити (особл. здалеку); пoeт. побачити

2) виявити

що можна виявити (зробити, вивести)

* * *

1) помітити, побачити здалека

2) виявити, відкрити (недолік тощо)

3) стежити; спостерігати

* * *

1) побачити, угледіти здалеку

2) помітити, виявити ( недолік)

1. n

1) промах, осічка

2) невдача

3) відсутність, втрата, брак

4) помилка

5) (звич., м.) міс, панна; м. Магу міс Мері

6) дівчинка, дівчина

7) коханка

2. v

1) промахнутися, дати маху; промазати, схибити; не попасти в ціль

2) не досягти мети, зазнати невдачі

3) пропустити; не спіймати; не утримати

4) не утриматися, спіткнутися

5) пройти мимо, не помітити

6) пропустити, не скористатися (з чогось)

7) недочути, прослухати, не звернути уваги

8) не зрозуміти

9) не з'явитися, пропустити

10) спізнитися; проґавити

11) виявити пропажу (відсутність) (чогось)

12) не вистачати, бути відсутнім

13) скучати, відчувати відсутність (когось)

* * *

1) промах, осічка; невдача

2) відсутність, втрата

3) кікс

4) icт. помилка

1) промахнутися; не вцілити; не досягти мети, зазнати невдачі

2) пропустити; не піймати; не втримати; не втриматися; оступитися

3) пропустити; пройти мимо; не помітити, прогледіти; упустити, проґавити ( можливість); не почути, пропустити мимо вух; не зрозуміти, не вловити

4) пропустити, не з'явитися; спізнитися, не потрапити

5) опускати; пропускати, випускати (слова, букви; тж. miss out)

6) виявити відсутність або пропажу; бракувати; пропадати

7) скучати; відчувати відсутність

8) уникнути

9) = misfire II 2

1) (звич. Miss) міс (ставиться перед прізвищем дівчини або незаміжньої жінки або вживається при звертанні до дівчини або незаміжньої жінки; при звертанні до старшої дочки ставиться перед прізвищем, при звертанні до інших дочок вживається тільки з іменем); прост. міс, дівчина ( вживається без прізвища е імені)

2) , дівчинка, особл. школярка; дівиця

3) icт. коханка

показати, розкрити, виявити, знайти

* * *

1. n

1) зір

2) вид

3) погляд; думка; точка зору

4) швидкий погляд

5) поле зору

6) краєвид, гарне видовище

7) pl визначні місця

8) розм. сміховинне (непринадне) видовище

9) розм. безліч; купа

10) розм. зіниця

11) розм. окуляри

12) військ. приціл

13) топ. візир

14) гірн. маркшейдерський знак

15) топ. візування

2. v

1) побачити, виявити

2) спостерігати

3) військ. наводити, прицілюватися

4) топ. візувати

* * *

1) зір

2) вигляд

3) ( швидкий) погляд; перший погляд ( first sight)

4) погляд; точка зору, думка; миcт. бачення

5) поле зору; межа видимості

6) гарний вид, прекрасне видовище; pl визначні пам'ятки

7) смішне або непривабливе видовище

8) велика кількість, маса, купа

9) вiйcьк. приціл; прицільний пристрій; тoп. візир; відмітка; гipн. маркошейдерський знак

10) cпeц. візування

1) тex. оглядовий

2) кoм. який оплачується по пред'явленні

3) зроблений без підготовки

1) побачити; виявити; спостерігати

2) вiйcьк. наводити, прицілюватися; тoп. візувати

3) вiйcьк. приводити до нормального бою

выказать виявляти, виявлювати, виявити, появляти, появити, оказувати, оказати, показувати, показати; (себя) показувати (показати) себе, являти (виявити) себе, ставитися, виставитися [Ставивсь як лев, а згинув як муха]; визначатися, визначитися.

* * *

несов.; сов. - в`ыказать

высказать

1) висловлювати, висловити, виказувати, виказати, вимовляти, вимовити, виповідати, виповісти. [Цього не викажеш словами. Чомусь не зважився вимовити цю думку]. -ать на кого - виявити на кого. -ать неосторожно - прохопитися словом;

2) виявляти, виявити словом;

3) -ать чувства - освідчати, освідчити. [Ви навпростець мені освідчили кохання]. Высказанный - висловлений, вимовлений, виказаний, виявлений. Высказываемый - висловлюваний, виказуваний, вимовлюваний, виповіданий.

* * *

несов.; сов. - в`ысказать

изъявить виявляти, виявити, ви[по]казувати, ви[по]казати, (выражать) висловлювати, висловити що, (чувства) освідчуватди и освідчати, освідчити що кому и освідчуватися, освідчитися кому. -ть желание - виявляти, виявити, показувати, показати бажання, зохочуватися, зохотитися, поохотитися. -ть покорность - заявляти, заявити про покору, скорятися, скоритися, упокоритися. -ть согласие - заявляти, заявити (висловлювати, висловити) свою згоду, (диал.) поволятися, поволитися. [Просив, щоб громадяни поволились на сході оддать мені землю. Не поволяються (Залюб.)]. Из'явлённый - виявлений, заявлений, виказаний, показаний, висловлений, освідчений.

* * *

несов.; сов. - изъяв`ить

открыть

1) что - відкривати, відкрити, (о мног.) повідкривати, (а теснее: что-л. затворённое) відчиняти, відчинити, розчиняти, розчинити (напр., двері, ворота, хату, вікно, скриню) (о мног. повід[роз]чиняти), (немного) відхиляти, відхилити, (гал.) отворяти, отворити, розтворяти, розтворити (двері, вікно, очі); (что-л. закрытое, сомкнутое) відкривати, відкрити, відтуляти, відтулити (димаря, піч, губи) [Дитина відтулила рукавом заслонене лице (Васильч.)], відтикати, відіткати, відіткнути, відтикати, (о мног.) повідтуляти, повідтикати; (что-л. завешанное) відслонювати, відслоняти, відслонити (запону, покривало), (о мног.) повідслонювати. [Підходить до закритої статуї, бере за покривало, трохи одслоняє його (Л. Укр.)]; (что-л. завёрнутое) від[роз]гортати, від[роз]горнути; (что-л. замкнутое) від[роз]микати, від[роз]імкнути (скриню). -вать глаза - розплющувати, розплющити, розмикати, розімкнути, рознімати, розняти очі. -вать рот, уста - роззявляти, роззявити, розтуляти, розтулити, розмикати, розімкнути, відкривати, відкрити рота, уста. -вать книгу - розгортати, розгорнути книгу (книжку). -вать бутылку - відтикати, відіткнути пляшку. -вать грудь - розхристувати, розхристати груди, (себе) розхристуватися, розхристатися. -вать волосы (о замужней женщине) - волоссям (волосом) или косою світити. -вать стену - (камен.) відмуровувати, відмурувати, (деревянную) розбирати, розібрати. -вать нож - рознімати (розняти) ніж или ножа;

2) кому что (тайну, неведомое) - відкривати, відкрити, виявляти, виявити, об'являти, об'явити, викривати, викрити що кому (доверить) звіряти, звірити кому що. -крыть кому всю истину, тайну, намерения - відкрити (виявити) кому (перед ким) всю правду, тайну (таємницю, таїну), заміри. -вать (-крыть) душу, сердце - розгортати (-рнути) перед ким, відкривати (-крити) кому, перед ким душу, серце. -вать преступление, виновника, сообщника - викривати злочин, винуватця, товариша. См. Обнаруживать;

3) (узнавать неведомое дотоле) назнавати, назнати, навідати, визнати, (о мног.) поназнавати;

4) (находить, обретать) відкривати, відкрити, з[від]находити, з[від]найти, ви[від]шукувати, ви[від]шукати, викривати, викрити що. [Колумб відкрив (з[від]найшов) Америку. Відшукали великі поклади (залежи) кам'яного вугля];

5) (изобретать) винаходити, винайти що;

6) (заводить что-л.) відкривати, відкрити, заводити, завести, запроваджувати, запровадити, закладати, закласти, заложити. -вать (-крыть) школы, больницы - відкривати (-крити), заводити (- вести) школи, лікарні. -вать (-крыть) лавку, книжный магазин, фабрику - закладати (- класти), заложити, відкривати (-крити) крамницю, книгарню, фабрику; (начинать) починати, почати, розпочинати, розпочати. -крыть кампанию, пальбу - почати, розпочати війну, стрілянину. -крыть трамвайное движение, воздушное сообщение - розпочати трамвайний рух, повітряне сполучення;

7) что-л. публично (собрание, заседание, праздник, памятник…) - розпочинати, розпочати, відкривати, відкрити збори, засідання, свято, відкривати пам'ятник. -вая собрание, предлагаю избрать председателем… - розпочинаючи збори, пропоную на (за) голову обрати…

* * *

несов.; сов. - откр`ыть