вирубати

техн. выруба́ть, подсека́ть

высечы

спляжыць

 вирубати

1) ліс. to clear, to fell; ( знищувати ліси) to deforest

2) ( виготовляти) to cut out, to chip out; ( штампувати) to punch out, to stamp

3) ( вбивати) to slaughter, to hack to death, to put to the sword

4) гірн. to cut down, to hew out

5) ( вимикати) to switch off, to turn off; to cut off

вирубати

забруднити

затоптати

зім'яти

знищити

понищити

стоптати

вирубати

забруднити

затоптати

зім'яти

знищити

понищити

стоптати

вырубить вирубувати, вирубати (сов. вирубати), зрубувати, зрубати; (мног.) повирублювати, повирубати, позрублювати, постинати, вистинати, витяти, витнути. [Витяли ліс]; (огонь) викресати огню. Что написано пером, того не вырубишь и топором - що написано пером, того не витягнеш і волом. Вырубленный -

1) вирубаний, вистинаний, позрубуваний;

2) викресаний (вогонь, іскра).

* * *

несов.; сов. - в`ырубить

о ком о чём

1) казати [Що кажеш? Чи казали йому про це?], говорити, мовити, мовляти про кого, про що, за кого, за що, а теснее: (сообщать) промовляти, хвалитися кому (до кого). -ить в защиту кого - говорити в обороні кого, промовляти за ким, за чим. [Все промовляє за його невинністю]; (в приподнятом стиле) глаголати, правити. [Про божественне діло глаголати, про високі науки правити];

2) (беседовать) балакати, розмовляти, гомоніти з ким про що, за що. -ить на каком-л. языке - говорити, балакати, гомоніти якоюсь мовою. [Говорити українською мовою (по-ураїнському, -ськи). Він по- німецьки не балакає]. -ить на многих языках - говорити багатьма мовами. -ить (болтать) на чужом языке - цвенькати, чесати, вирубати [По-московському так і чешуть. Ляхом вирубати (Кул.)], на непонятн. яз. - джеркотіти, ґерґотати;

3) (поговаривать) славити [Славили, що в нього тітка відьма (М. Вовч.)], подейкувати, гудкати (срв. Болтать). Говорят - кажуть (люди) подейкують;

4) (произносить речь) промовляти. [Ісус, промовляючи, каже]. Начинать (начать) говорить - знімати (зняти) мову, річ, голос. Начинать -ить (о ребёнке) - починати балакати, нарікати. Продолжать говорить - казати далі, провадити далі. Нечего (не стоит) и говорить - шкода й казати (говорити). Говорят (же) вам, что - казано-ж-бо вам, що… -ить, не стесняясь - говорити (казати) без обрізків, непримушено. -ить наобум - говорити навмання. -ить в тон кому - говорити під лад кому. - ить чьему-л. сердцу - промовляти до серця кому. -ить быстро, как трещётка, скороговоркою - дріботіти, дроботіти, чесати, торохтіти. -ить сквозь зубы - цідити. -ить басом - баса говорити. -ить вздор - см. Вздор. -ить без сознания, не давая отчёта себе в знач. слов - блудити словами. -ить пространно - розводитися. Красно говоришь - золоті в тебе уста. -ить про себя, в душе - казати на думці, до себе. -ить изустно - казати з уст. -ить так и этак (противоречиво) - двоїти, гнути сюди й туди. -ить обиняками - говорити на здогад. Говоря без обиняков - без сорома казка, без околичностей кажучи. Откровенно говоря - щиро кажучи, направду кажучи. Говоря словами чего-л. (пословицы) - мовляв (кажучи) чим (приказкою). Говоря словами такого то - мовляв (кажучи) словами когось, мовляв он-той. [Мовляв проф. Владимиров. Мовляв словами однієї з «недостойних» (Єфр.)]. Не говоря о чём-л. - поминувши щось. Коротко говоря - найшвидче сказати, коротко кажучи. Не с тобой говорят - не до тебе мова (річ). Ни слова не говорит - ні пари з уст, ані слівцем не п(р)охопиться. Не говоря дурного слова - не казавши лихого слова. Едва может -ить (голоса не хватает) - ледві голос подає, голосу не відтягне. Лишиться способности -ить - стратити мову. -ить будто заученное - вичитувати. Говорит как по писанному - каже, як з листу бере. Говорящий (прилаг.) - говорящий, говорющий. [Говорюща машина]. Неумеющий -ить (о ребёнке) - немовлящий. Срв. Болтать, Бормотать, Лепетать, Мямлить и т. п.

* * *

1) говори́ти, бала́кати; мовля́ти, гомоні́ти; (выражать в устной речи; высказывать) каза́ти, мо́вити, промовля́ти; ректи́

2) (разговаривать, беседовать) говори́ти, розмовля́ти, бала́кати

3) (свидетельствовать о чём-л.) сві́дчити, говори́ти, промовля́ти

1) wood(s), forest

2) ( матеріал) timber

вирізати

вирізувати

вирубати

висікти

и Изрублять изрубить (в куски) рубати, порубати, зрубати, сікти, посікти, тяти, потяти кого, що, (всех) вирублювати, повирублювати, вирубати, порубати, висікати, висікти, витяти, витнути, вистинати усіх. [Не встиг козак Нечай на коника сісти, зачав ляшків-панків на капусту сікти (Пісня). Він їй очіпка зіб'є, а вона йому свиту порубає (Херсонщ.). Витнув- би піввійська (Стар.-Черн.). Зрубав ляха (Дума) ]. -бить мелко - порубати, посікти дрібно. - бить совершенно - порубати на мак, посікти на молот. -бить солому, капусту - посікти солому, капусту. -бить мясо, дерево (цельные предм.) - порубати, порізати м'ясо, дерево. Изрубленный - порубаний, посічений, потятий, (о мн.) вирубаний, висічений, повистинаний. -ться - рубатися, порубатися, бути порубаним, посіченим и т. д.

* * *

несов.; сов. - изруб`ить

1) -( рубить на части) руба́ти, поруба́ти; ( сечь) сікти́ (січу́, січе́ш), посікти́

2) ( убивать) руба́ти, поруба́ти, виру́бувати, ви́рубати; ( засекать) сікти́, посікти́, сов. ви́сікти, -січу, -січеш, потя́ти, -тну́, -тне́ш

иссечь

1) что (высечь из камня) - витісувати, витесати (напр. камінну плиту), (изваять) вирізьблювати, вирізьб(л)ити що (статую). -сечь пещеру - вирубати, видовбати печеру. -сечь огонь - викресати (несов. кресати) огню;

2) что (изрубить) - рубати, порубати, посікти що;

3) кого (саблей и т. п.) - сікти, посікти, рубати, порубати кого; см. Посечь;

4) -сечь кого (розгами) - вишмагати, вичухрати, вибити, висікти різками кого; см. Пороть 2. Иссечённый и Иссеченный - витесаний, вирізьблений, вирубаний; (об огне) викресаний; посічений, порубаний; вишмаганий, вичухраний, вибитий, висічений різками. - ться -

1) витісуватися, вирізьблюватися; (об огне) кресатися; рубатися, сіктися; бути витесаним, вирізьбленим, викресаним и т. д.;

2) (о волосах, тканях и т. п.) сіктися, посіктися, (совершенно) висіктися; см. Посекать, -ся 2.

* * *

несов.; сов. - исс`ечь

1) (высекать, вырубать) висіка́ти, ви́сікти, -січу, -січеш и мног. повисіка́ти; (из камня, на камне) вирі́зьблювати, ви́різьбити, виті́сувати, ви́тесати, -тешу, -тешеш и мног. повиті́сувати

2) ( рассекать во многих местах) сікти́ (січу́, січе́ш), посікти́, карбува́ти, покарбува́ти; ( уничтожать) висіка́ти, ви́сікти

3) ( удалять) мед. вирі́зувати и виріза́ти, ви́різати, -ріжу, -ріжеш и мног. повирі́зувати и пови́різати

4) (избивать кнутом, плетью) сікти́, ви́сікти, шмага́ти, ви́шмагати

1) (немного) врубати. [Дровець її врубатоньки (Федьк.)];

2) (слегка) поцюкати, (на части) порубати, (на мелкие части) посікти, пошаткувати, здрібцювати;

3) (всё) вирубати, позрубувати;

4) (поранить топором) врубати. [Пальця собі врубав]. Порубленный -

1) врубаний;

2) порубаний [Постреляний, порубаний].

* * *

1) поруба́ти

2) (поранить топором, саблей) уруба́ти

перерубить и перерубать

1) перерубувати, перерубати, (одним ударом) перетинати, перетяти и перетнути, (о мног.) поперерубувати, поперетинати. [Поперерубуй оці поліна надвоє. В нього така шабля, що на що наставиш, так і перетне (Манж.)]. -бить избу - перекидати, пересипати хату;

2) (всех или многих: одно за другим) витяти, вирубати, порубати, повитинати. -бить всех до последнего - витяти, порубати до ноги. Много лесу -блено - багато лісу порубано. Перерубленный - перерубаний, перетятий; порубаний.

вирізати

вирізувати

вирубати

висікти