викорінювати

См. также в других словарях:

• викорінювати — дієслово недоконаного виду …   Орфографічний словник української мови

• викорінювати — юю, юєш і викоріня/ти, я/ю, я/єш, недок., ви/коренити, ню, ниш, док., перех. Дощенту винищувати, усувати кого , що небудь …   Український тлумачний словник

• викорінювати — (дощенту знищувати що н.), викоріняти, викоренити, викорчовувати, викорчувати, витравлювати, витравляти, витравити …   Словник синонімів української мови

• викорінювати — [виекоур’і/н уватие] н уйу, н уйеиш …   Орфоепічний словник української мови

• викорінюватися — юється і викоріня/тися, я/ється, недок., ви/коренитися, иться, док. 1) Винищуватися, усуватися, зникати. 2) тільки недок. Пас. до викорінювати і викоріняти …   Український тлумачний словник

• викорінювання — я, с. Дія за знач. викорінювати …   Український тлумачний словник

• викоріняти — див. викорінювати …   Український тлумачний словник

• викоренити — див. викорінювати …   Український тлумачний словник

• витравлювати — юю, юєш і витравля/ти, я/ю, я/єш, недок., ви/травити, влю, виш; мн. ви/травлять; док., перех. 1) Травлячи, виганяти звідки небудь (звіра). 2) Виводити, знищувати, видаляти що небудь хімічним способом. 3) перен. Викорінювати, знищувати що небудь.… …   Український тлумачний словник

• денацифікувати — у/ю, у/єш, недок. і док., перех. Здійснювати денацифікацію, викорінювати нацизм (фашизм) …   Український тлумачний словник

• зживати — і рідко ізжива/ти, а/ю, а/єш, недок., зжи/ти, зживу/, зживе/ш і рідко ізжи/ти, ізживу/, ізживе/ш, док., перех. 1) Позбуватися чого небудь, переборювати, викорінювати щось. 2) Створюючи нестерпні умови, не давати можливості жити де небудь. 3)… …   Український тлумачний словник