виказувати

виказувати, висловлювати, виражати

виказувати милість, вшановувати, догоджати, доглядати, дбати, піклуватися СМ.

обличить

1) (выказывать, обнаруж. кого, что) виказувати, виказати, виявляти, виявити кого, що, доводити, довести що;

2) -чать, -чить кого в чём (уличать, изобличать) - виказувати, виказати, виявляти, виявити, доказувати, доказати кому що, виводити, вивести кого, спіймати когось на чому. -чать (-чить) кого во лжи, в воровстве, измене и т. д. - виявляти (виявити), виводити (вивести) виказувати (виказати) чиюсь брехню, чиєсь злодійство, чиюсь зраду и т. д. Судья -чил преступника во лжи - суддя виявив злочинцеві його брехню. Обличённый - виказаний, виявлений, виведений (на чисту воду);

3) (хулить) - см. Осуждать 2.

* * *

несов.; сов. - облич`ить

1) ( разоблачать) викрива́ти, ви́крити; (выдавать что-л. тайное) вика́зувати, ви́казати; ( порицая) плямува́ти, запля́мувати

2) (несов.: обнаруживать) виявля́ти

заняться

I. 1) (быть одалживаему) позичатися, бути позиченим. Деньги легко -маются, не легко отдаются - позичати легко, а віддавати важко;

2) см. Заимствоваться.

II. Заниматься, заняться -

1) (быть занимаему) займатися, бути зайнятим. Дом этот не -мается постоем - цей будинок вільний від постою;

2) займатися и заніматися, за(й)нятися; см. Загораться. Заря -ется - на зорю, на світ займається, на світ благословляється; зоряє;

3) чем (трудится) - робити щось, братися, узятися до чогось, ходити, поратися, працювати коло чого, удаватися, удатися до чого, заходитися, заходитися коло чого, (мало употреб.) займатися, за(й)нятися коло чого, чим; (учиться) учитися. [Що він робить у містечкові? - Гандлює. Брався до науки щиро (Грінч.). Вони коло цього діла ходять. Краще вже сісти й щось робити, коло діла якогось поратися (Крим.). Узятися до торгівлі. А коло науки багато працює? (Крим.). Парубок вдався до читання (Крим.). Взимку столярує (занимается плотничеством), а влітку у хліборобство вдається (Г. Барв.). Вам добре: не займаєтеся хліборобством, то й нема ніякої перепони (Звин.)]. -ться какой-л. деятельностью, профессией, в смысле «состоять кем» в укр. яз. передается, через глаголы с окончан. -увати, -ювати, напр.: -ться профессорской деятельностью - професорувати, ремесленной - ремісникувати, учительской - учителювати, купеческой - крамарювати, купцювати и т. д. - ться политиканством - політикувати. -ться виноградарством - ходити коло винограду; виноделием - вино робити; звероловством - ловити звірів; овцеводством - кохати вівці, вівчарити; огородничеством - ходити, працювати коло городів, городникувати; птицеводством - кохати птицю; рыболовством - рибалити; садоводством - ходити коло садків, кохати садки; свиневодством - розводити свиней; скотоводством - скотарити, кохати худобу; хлебопашеством, земледелием - коло землі, коло хліба ходити, хліборобити, рільничити, працювати коло землі; хозяйством - господарювати; сельским хозяйством - працювати, ходити коло сільського господарства. -маться, -няться гончарством, кузнечеством, плотничеством, портняженьем, сапожничеством и т. д. - ганчарювати, ковалювати, столярувати, кравцювати, шевцювати и т. д., сов. взятися до ганчарювання, до ковальства, до столярства, до кравцювання, до шевцювання и т. д. -ться лечением, перепиской - лікувати, переписувати, (на пиш. машинке) друкувати, сов. взятися (почати, стати) лікувати, переписувати, взятися до лікування, до переписування. -ться куплей, продажей чего - купувати, продавати що. -ться сплетнями - плескати, плітки розводити. -ться доносами - виказувати на кого, доносити на кого, сов. стати виказувати, доносити на кого. -ться грабежом, воровством - грабувати, злодіячити (злодіювати, красти). -ться спекуляцией, контрабандой - спекулювати, пачкарювати. -ться изучением, исследованием (изысканием) чего - студіювати, досліджувати що, сов. узятися до студіювання, до досліджування чого. -ться писанием стихов - віршувати. -ться математикой, географией - а) (изучать) студіювати математику, географію; б) (учить) учити математику, географію. -ться частными уроками - давати приватні лекції. -ться уроками (учить) - учити лекції. -ться чем (учиться) - учитися чого. -нялся историей - взявся учити історію, узявся до історії. -ться с кем - а) (учить кого) учити, навчати кого чого (історії, математики); б) (совместно) учитися вкупі (разом) з ким. -ться кем - а) (развлекать кого) забавляти кого. - мись гостями - забав, побав гості (гостей); б) заходитися коло кого. Доктор -нялся больным, пациентом - лікар заходився коло хорого, коло пацієнта. -ться едой, чтением (увлечься) - захоплюватися, захопитися їжею, читанням. -ться делом - працювати. -ться пустяками - марнувати час на дурниці. -ться ничегонеделанием - справляти гульки, (сидя) сидні, (лёжа) лежні. -ться в учреждении - працювати в установі. -ться в военном комиссариате - працювати у військовому комісаріяті. Целый день -юсь чтением, шитьём, хозяйством и т. п. - увесь день читаю, шию, хазяїную, господарюю. -ться своими делами - робити свої справи, пильнувати своїх справ, поратися коло своїх справ. Ничем не -ться кроме… - нічого не робити, опріч…, ніякої роботи не мати, опріч… Нужно -маться - треба працювати, (учиться) учитися. Мы -емся в школе с девяти до двух часов дня - ми учимось у школі з дев'ятої до другої години дня. Давайте -мёмся делом, пением, музыкой и т. д. - нумо до праці, до співів, до музики. -ться чем с любовью, ревностно - кохатися в чому, упадати за чим. [Дуже кохався в садівництві. Ми почали вчитись од західніх народів, німців, то-що, які саме тоді дуже почали за наукою впадати (Єфр.)]. -ться собой - чепуритися, дбати про свою вроду.

* * *

1) (кем-чем, с кем - предаваться занятию) займа́тися, зайня́тися, -йму́ся, -ймешся (ким-чим, з ким); (приниматься за что-л.) захо́дитися, -джуся, -дишся, заходи́тися, -ходжу́ся, -хо́дишся (коло кого-чого, з чим); (несов.: кропотливой работой) по́ратися (коло кого-чого); ( заботясь) ходи́ти (ходжу́, хо́диш) (коло кого-чого); ( развлекать) розважа́ти, розва́жити и мног. порозважа́ти (кого); (сов.: начать делать) узя́тися (візьму́ся, ві́зьмешся) (за що); при указании на работу, составляющую профессию, обычно переводится соответствующими глаголами

2) (несов.: работать - об умственном труде) працюва́ти, -цю́ю, -цю́єш; ( учиться) учи́тися (учу́ся, у́чишся)

3) страд. несов. займа́тися; захо́плюватися, -люється; забира́тися; займа́тися

1) ( загораться) займа́тися, зайня́тися, -йметься

2) (о рассвете, заре) займа́тися, зайня́тися

изобличить (кого) виявляти, виявити, виводити, вивести (на чисту воду), викривати, викрити кого, доказувати, доказати на кого, (стар.) висвідчати, висвідчити кого; кого в чём - виявляти, виявити, доказувати, доказати кому и на кого що, виказувати, виказати на кого що; (выдавать что) зраджувати, зрадити щось; см. Обличать, Уличать. [Він сам зраджує своє неуцтво (Крим.)]. -чать кого во лжи, в воровстве - виявляти (виводити, виказувати) чиюсь брехню, чиєсь злодійство. Арестованного -чили в убийстве - заарештованому довели (доказали) душогубство, виявили, що заарештований убійник (душогуб). Изобличённый - виявлений, виведений, викритий, (опровергнутый) спростований. -ная ложь - висвідчена, виявлена неправда. -ный в чём - той, кому доведено що, на кого и кому доказано що. В чём он -чён? - що йому доведено? що на його доказано? Он -чён в измене - доведено його зраду, на його или йому доказано зраду. -ться -

1) виявлятися, виводитися, викриватися, бути виявленим, виведеним, викритим;

2) (самого себя) виявляти, виявити себе, викривати, викрити себе, зраджувати, зрадити самого себе.

* * *

несов.; сов. - изоблич`ить

показать

1) показувати, показати, указувати, указати; (проявлять) виказувати, виказати, являти, явити, появляти, появити, виявляти, виявити, знак подавати, (о мн.) повиказувати, повиявляти и т. д. кого, що, на кого, на що. [Покажи палець, а він і руку просить. Появив себе нездатним до роботи. Подає жінці знак, що сердиться на неї]. -вать дорогу - показувати дорогу. -зать рукою (глазами) на что - показати (скинути) рукою (очима) на що. -зать пример - призвід показати (дати). [Сусідчин хлопець показав мені призвід красти]. -зать хороший пример - подати добрий приклад; показати добру дорогу. -вать вид - удавати, удати, в знаки давати, ознаку давати, дати. [Удав, ніби не розібрав. Удав, що заснув. Дівчата сходяться у гурт, дають ознаку, буцім кого переховують (Мирн.)]. А он и виду не -вает - а він і в знаки (і знаку) не дасть. -вать себя чем, каким - являти, явити себе чим, яким; (притворно) удавати, удати з себе що. [Він явив себе надзвичайно вражливим. Він удавав з себе знавця]. Не -вай людям слёз - не показуй людям сльози (Шевч.). Не -вай другим своих мыслей - не виявляй иншим своїх думок. -зать себя кому - показати себе; датися в знаки. [Я ще тобі себе покажу, знатимеш! Далися тобі в знаки]. -вать кого в наилучшем свете - виявляти, виявити кого в найкращому світлі. Ваши глаза -ют ваши чувства - ваші очі виявляють ваші почуття. Речь твоя -ет воспитанность - річ твоя являє виховання (Куліш). -зать выражением лица - виявити виразом обличчя; ознаймити лицем. -зывать кукиш - дулю давати (показувати, тикати, сукати), дати. -зывать язык - язика солопити. -зывать голое тело сквозь прорехи - тілом світити. Он к нам и носа (глаз) не -ет - він до нас і носа (очей) не появляє (являє), носа не потикає. И глаз не -вай - і очей (очу) не являй. Хоть бы глаза когда -зал - хоч-би очі коли появив. Ей его и не -вай - їй його ні на очі. И носа из избы не -вает - і носа з хати не витикає (не виткне). И носа к ним -зать нельзя - і носа до їх поткнути не можна. -вать пальцем на кого - пальцем витикати кого [Вороженьки поглядають, пальцями нас витикають]. -вать на кого рукою - скидати на кого рукою. -зать чудо всему свету - явити чудо всьому світові. -зать свою силу - явити свою силу. -зать свои намерения - виявити свої заміри. -зывать печаль - виявляти (появляти) сум, журбу. -зать воочию - дати на явку, поставити в очу, показати в світ ока. [Покажемо в світ ока доблесть нашого люду (Куліш)]. -зать кому что (научить кого чему) - показати кому що; дати науку кому чим. [Покажіть мені раз, як робити, а вдруге я й сам зумію. Пани своїми усобицями давали науку, як своєї правди доказати (Куліш)];

2) (свидетельствовать) свідкувати, свідчити, посвідчати, посвідчити, виявляти, виявити на кого, доказувати, доказати, виказувати, виказати, доводити, довести на (проти) кого. [Свідки посвідчили, як була справа, мене й пущено на волю. Ніхто не виявив на його. Як-же мені доводити батькові проти дітей (Мирн.)]. Показываемый - показуваний, виказуваний, появляний, виявляний. Показанный - показаний; указаний; виказаний.

* * *

несов.; сов. - показ`ать

1) пока́зувати, показа́ти; ( являть) явля́ти, яви́ти; (проявлять, обнаруживать) виявля́ти, ви́явити, появля́ти, появи́ти

2) юр. пока́зувати, показа́ти; ( о свидетеле) сві́дчити, посві́дчити

- assent requisite

1. n

1) базікання, балаканина

2) балакун, базікало

3) розм. пузир, булька

2. v

1) балакати; базікати, теревенити

2) розбовкувати, виказувати (секрет тощо)

* * *

1) базіка

2) балаканина

1. n

1) персик

2) персикове дерево

3) персиковий цвіт

4) розм. красуня

5) амер., розм. перший сорт

6) амер. коньяк, бренді (з персиків)

1) амер., розм. легке завдання

8) амер., розм. щось гідне зневаги

9) мін. хлорит

2. v

1) доносити, нашіптувати, ябедничати (на когось peach -against, on, upon)

2) зводити наклеп, брехати

3) виказувати, вибовкувати

* * *

1) персик ( плід); бoт. персикове дерево

2) персиковий колір

3) красуня

4) "перший сорт"

5) cл.; = peach-brandy

6) cл.; жapг. легке завдання

7) cл.; жapг. щось, що заслуговує на презирство

1) (against, on) ябедничати; доносити

2) базікати, вибовкувати

1. n

1) пронизливий крик; вищання; вереск; зойк

2) розм. донос

2. v

1) вищати; пронизливо кричати; волати; верещати

2) розм. скаржитися, протестувати

3) розм. доносити; бути донощиком; виказувати (когось — on)

* * *

1) пронизливий лемент, крик, вереск

2) cл. донос

1) пронизливо кричати, волати, верещати; видавати верескливі, різкі звуки

2) cл. (on) доносити, бути донощиком

3) скаржитися, протестувати

n розм.

1) розмова; плітка

2) розповідь, історія

v (past і p.p. told)

1) розповідати

2) говоритися, розповідатися

3) говорити, сказати, повідомляти

4) розголошувати, виказувати; видавати

5) наговорювати, нашіптувати, ябедничати

6) запевняти; твердити

7) визначати; упізнавати; відрізняти, розрізняти

8) вирізнятися

9) показувати; свідчити

10) позначатися, даватися взнаки

11) веліти, наказувати

12) рахувати; підраховувати

13) відлічувати (гроші); платити

14) налічувати, нараховувати

* * *

1) розповідати

2) говорити; повідомляти

3) розголошувати, розповідати, вибовкувати; видавати

4) завіряти, запевняти; затверджувати

5) визначати; дізнаватися; відрізняти, розрізняти

6) виявляти, вказувати, показувати

7) (часто on, upon) позначатися (на чомусь, комусь)

8) веліти, наказувати

9) icт. рахувати, перераховувати; підраховувати (голоси, гроші); відраховувати ( гроші); платити; нараховувати

выболтать и выболтнуть

1) (воду) вибовтувати, вибовтати, вибовтнути, випліскувати, виплеснути;

2) (тайну) вибріхувати, вибрехати, розбріхувати, розбрехати, виказувати, виказати, розляпати язиком, бовкнути щось. Выболтанный -

1) вибовтаний, виплеснутий;

2) вибреханий, розбріханий, виказаний, розляпаний.

* * *

несов.; сов. - в`ыболтать и однокр. в`ыболтнуть

выдать

1) видавати, видати. [У їх хліб видавцем видають];

2) (кого, что) виказувати, виказати на кого, що, зраджувати, зрадити кого, що, зрадитися з чим, виявляти, виявити. [Виказала всі його таємниці. Осла зрадили його вуха. Як-би чоловіка вбили, дак зараз-би пішов виявив];

3) (себя за кого) видавати, видати себе за кого, показувати, показати себе ким; пошиватися, пошитися в кого, виставляти, виставити себе за кого; удавати, вдати з себе кого;

4) (замуж) давати, віддавати, віддати за кого, одружувати, одружити кого з ким. Выдавать, выдать насильно - силувати, усилувати, неволити, зневолити за кого.

* * *

несов.; сов. - в`ыдать

высказать

1) висловлювати, висловити, виказувати, виказати, вимовляти, вимовити, виповідати, виповісти. [Цього не викажеш словами. Чомусь не зважився вимовити цю думку]. -ать на кого - виявити на кого. -ать неосторожно - прохопитися словом;

2) виявляти, виявити словом;

3) -ать чувства - освідчати, освідчити. [Ви навпростець мені освідчили кохання]. Высказанный - висловлений, вимовлений, виказаний, виявлений. Высказываемый - висловлюваний, виказуваний, вимовлюваний, виповіданий.

* * *

несов.; сов. - в`ысказать

1) (бранить кого) корити, картати (словами, словом) кого. [Прислухайся, що старі про мене казатимуть: чи будуть хвалити, чи корити (Квітка). Чому картаєш ти людей, пустельниче святий? (Крим.)];

2) (кого за что, чем, в чём) докоряти, дорікати кому чим и за що, виказувати кому, корити, картати, бештати кого за що. [Докоряти світові за гріх (Єванг.). Доволі ви мені брехнею дорікали (Самійл.)].

* * *

1) (кого - упрекать, порицать за что) закида́ти (кому), карта́ти (кого); (бранить, срамить) бе́штати (кого)

2) ( кого-что чем - попрекать) доріка́ти, докоря́ти (кому-чому чим и за що)

неправда, (грубее) брехня, (вульг., диал.) брех (-ху), (редко, устар.) лжа, олжа, лож (р. лжи), (фальшь) ф[хв]альш (-шу, м. р.); ум. неправдонька, брехенька. [Всяка неправда - гріх (Номис). А неправда-ж! я того не казав (Сл. Гр.). Що правда, то не брехня (Грінч.). Обіцяла гостинця, дак оце й принесла, щоб не буть у бреху (Переясл.)]. Ложь о ком - брехня про кого, (действие) набріхування на кого. Это похоже больше на ложь, чем на правду - це більше на брехню скидається, ніж на правду; це може й правда, та щербата (щербатенька). Сплетение лжи - клубок брехень. У него что ни слово, то ложь - він з брехнею не розминається; віц що не скаже, то збреше. Он ни на шаг без лжи - він що ступне, то й (з)брехне. Это явная ложь - це видима (очевидна) неправда (брехня). Чистейшая ложь - справжнісінька брехня. Уличать, (из)обличать во лжи кого - виявляти (виводити, виказувати) брехню чиюсь, когось. Обвинять во лжи кого - винуватити, обвинувачувати в брехні кого, брехню завдавати кому. [Мені старій та брехню завдала (Грінч.)]. Приобретать, приобрести -жью что - здобувати, здобути брехнею, (вульг.) вибріхувати, вибрехати що. [Циган що вибреше, те й його (Рудч.)]. Оправдываться, оправдаться, отделываться, отделаться -жью - вибріхуватися, вибрехатися, відбріхуватися, відбрехатися. [Брехнею не вибрешешся (не відбрешешся) (Номис)]. Оправдывание себя посредством лжи - вибріхування, відбріхування.

* * *

назвать

1) (давать название, имя, кличку) звати, називати, назвати, нарікати, наректи, кликати кого, казати на кого, на що, (не только именовать) іменувати, на(й)меновувати, на(й)менувати, (преимущ. с оттенком пренебр.) узивати, узвати, (прозывать) дражнити, продражнити, (величать) величати, звеличати, (о мног.) поназивати, понарікати, пона(й)меновувати, повзивати кого, що ким, чим, яким. [Дехто звав тую квартиру катакомбою (Крим.). Їдного назвав Гавриїлом, другого Михаїлом, - усіх поназивав. (Чуб. I). Своє дитя без сорома байстрям нарікає (Шевч.). То як-же наректи мою психіку? (Крим.). Не кличте преподобним лютого Нерона (Шевч.). Тільки найгіршу жінку лахудрою кличуть (Крим.). Поступ веде за собою те, що можемо найменувати ростом особи (Доман.). Сонце найменував він небесним оком (М. Калин.). Автор наменував свого писаря таким ім'ям, що його ніхто не може вимовити (Грінч.). Нас хлопами взивали (Франко). Проклятим начинням не взивай святої арфи (Л. Укр.). То тільки собак дражнять рудими (Н.- Лев.). Народня муза так гарно звеличала Хмельницького Русином (Куліш)]. Как -вают это? - як зветься це? як кажуть на це? [В Херсонській губерні кажуть на затірку «мотузка» (Звин.)]. Он -вает себя вашим родственником - він зве себе вашим родичем. -вать кого дураком - дурнем звати (узивати, величати), назвати, дурняти (женщину: дуркати) кого, дурня завдавати, завдати, дурня загинати, загнути кому. Так называемый - так званий, так зветься, (мн.) так звуться. [Так звана слава (Грінч.). Ходить до нас, так зветься, мироносниця (Звин.). Бувають, так звуться, характерники (Звин.)];

2) (по имени, по фамилии) звати, називати, назвати, кликати, величати кого на ім'я (на ймення, на прізвище), на(й)меновувати, на(й)менувати кого. [Та забула людей розпитати, як милого на імнячко звати (Пісня). Де-ж таки видано, щоб мати звала сина на прізвище? (Грінч.). Ой ти, дівчино, ти, мила моя, як-же тя кличе мати твоя? (Голов.). Їх ім'я всяке тепер знає і не треба їх тут наменовувати (Грінч.)]. -звать кого по имени и отчеству - назвати кого на ім'я й по батькові;

3) (перечислять) називати, назвати кого, що (одно на одним, одно за другим), переказувати, переказати що, (о мног.) поназивати, попереказувати. [Цар переказав усе, що було в його найкращого, а чорт все кажс: «ні!» (Рудч.)]. -звал два-три имени и обчёлся - назвав два чи три (з два-три) ймення, - і край лікові (і недолік);

4) (считать кем чем) звати, називати, назвати кого, що ким, чим, уважати, визнавати, визнати кого за кого, за що, що за що. Вы -ете это любовью? - ви це звете любов'ю (коханням)? ви вважаєте це за любов (кохання)?;

5) (выдавать кого) виказувати, виказати кого. [Його піймано, мордовано, вимагаючи, щоб він виказав товаришів; він не виказав нікого (Грінч.)];

6) (напрашивать) накликати, накликати, напрошувати, напросити, напрохувати, напрохати, (о мног. или в большом количестве) понакликати, наскликати, понапрошувати, понапрохувати кого. [Накличу веселих гостей (Н.-Лев.). Напросила старців і вбогих (Н.-Лев.). Нащо ти так багато людей понакликав, - де ми їх посадимо? (Харківщ.). Понапрохували гостей, а гостити не дуже є чим (Харківщ.)]. -вать гончих, охотн. - скликати, скликати, (о мног.) поскликати гончаків. Названный -

1) названий, наречений, на(й)менований, поназиваний, пона(й)меновуваний; визнаний; виказаний;

2) (напрошенный) накликаний, напрошений, напроханий, понакликуваний, понапрошуваний: понапрохуваний; (о гончих) скликаний.

* * *

1) назива́ти и звати (зву, звеш и зову, зовеш), назва́ти и мног. поназива́ти; наріка́ти, наректи́, -речу́, -рече́ш; (несов.: по имени, фамилии, кличке) кли́кати (кличу, кличеш); ( давать название) узива́ти, узва́ти и увізва́ти

2) (сообщать, объявлять) назива́ти, назва́ти

обнаружить

1) (открывать, устранять то, что закрывает предмет) відкривати, відкрити що. Для осмотра дерева нужно -жить корни - щоб оглянути дерево, потрібно коріння відкрити; (находить) (з)находити, знайти. Обнаружить большие залежи каменного угля - знайти великі поклади кам'яного (земляного) вугля (вугілля);

2) (выводить наружу, делать явным) виявлювати и виявляти що (редко являти), виявити (о мног. повиявлювати) що, виказувати, виказати що (реже на що), викривати, викрити (преим. о чём-л. нежелательном, отрицательн.), появляти, появити що, винести на явність що, давати, дати ознаку чого; (о своих чувствах, мыслях) виявлюватися, виявлятися, виявитися з чим. [Тут він виявлював розум проникливий (Куліш). Українська народність придбала змогу виявляти своє «я» (Грінч.). Сьогодні треба всю правду виявити (М. В.). Мотря згоджувалась, але не виказувала цього (Коц.). Український народ появив початки власної культури (Єфр.)]; (о преступлениях) викривати, викрити, виводити, вивести на світ; (преим. о научн. данных) винаходити, винайти що. [Порівнюючи, можна винайти деякі паралелі]. -жить себя - об'явитися чим, визначити себе, зрадитися з чим перед ким. [Ходімо звідси, щоб ти не об'явивсь досадним словом (Кул.). Скільки обережности треба, щоб не зрадитися перед ворогами (Коцюб.)]. -жить свои чувства, мысли - виявити (несов. виявляти) свої почуття. -жить преступление, заговор - викрити злочин, змову. -жить противоречие в чём- л. - викрити суперечність чогось. -жить тайные замыслы врагов - викрити таємні заміри ворогів. -жить чьё-л. намерение - виказати, виявити чийсь намір. Эти памятники -вают весьма развитую цивилизацию - ці пам'ятки дають ознаку дуже розвиненої цивілізації. Обнаруживаемый -

1) відкриваний;

2) виявлюваний, виказуваний, викриваний. Обнаруженный -

1) відкритий, знайдений;

2) виявлений, виказаний, викритий, винайдений. -жены нелегальные собрания - викрито нелегальні зібрання. Не об-ные преступления - невикриті злочинства.

* * *

несов.; сов. - обнар`ужить

попрекнуть кого, чем дорікати, дорікнути, докоряти кому чим и за що, доказувати, виказувати, вимовляти, нарікати кому, корпати (випікати) очі кому, корити кого за що. [Мати теж дорікають: світите світло, а воно дороге (Коцюб.). Лає чоловіка та виказує (Рудч.)].

* * *

несов.; сов. - попрекн`уть

предать

1) см. Передавать;

2) віддавати, віддати; срв. Отдавать, Предоставлять, Подвергать. -вать суду кого-л. - ставити (поставити) на суд кого, віддавати (віддати) до суду (під суд) кого. [Стережіться-ж людей, бо вони ставитимуть вас на суд (Єв.)]. -вать забвению что-л. - пускати (пустити) в непам'ять (у запомин) що. [Все те пускають наші земляки в непам'ять (Куліш)]. -вать огню что-л. - спускати (спустити) на пожар що, пускати, пустити за димом що. -вать смерти, мукам, казни кого-л. - віддавати (віддати), завдавати (завдати) на смерть, на муки, на страту кого. -дать смертной казни кого - на смертну кару завдати кого, стратити кого. -дать кого смертной казни через повешение - на горлі (и на горло) скарати, покарати кого. -даю себя на суд и волю вашу - віддаю себе (здаюся, спускаюся) на суд і волю вашу. -дать себя воле божией - здатися на бога, здатися, спуститися на волю (ласку) божу. -дать кого проклятию - клятьбу (прокляття) покласти на кого, проклясти кого. -дать себя на жертву - віддати себе на жертву. -дать богу дух - богові душу (дух) віддати. [А сам припав к сирій землі, віддав богу дух (Пісня)]. -дать тело земле - сховати в сиру землю кого;

3) видавати, видати, зраджувати, зрадити кого, що, (признанием) виказувати, виказати на кого и кого. Он -дал нас неприятелю - він видав нас ворогові. Преданный -

1) переданий;

2) відданий, завданий и т. д.;

3) виданий, зраджений, виказаний;

4) см. Проданный.

* * *

несов.; сов. - пред`ать

1) віддава́ти, відда́ти

2) ( изменять) зра́джувати, зра́дити; ( выдавать) видава́ти, ви́дати и повидава́ти