Перевод: с русского на все языки

со всех языков на русский

вибивати

  • 1 вибивати

    техн.; физ. выбива́ть, выкола́чивать, колоти́ть ( выколачивать), набива́ть ( узор на ткани), печа́тать ( на ткани)

    Українсько-російський політехнічний словник > вибивати

  • 2 колотить

    1) (стучать) калатати, грю[у]кати, лупити, гатити, гупати, вибивати, (диал.) лелущити, гамселити чим у що, чим по чому, об що. [Сторожі калатали усю ніч у бодню. Закричав Омелько і почав лупить з усієї сили кулаком у двері (Н.-Лев.). Були замкнені в нас сінешні двері, і як не грукали, не впущено та й годі (Куліш). А ну, чи почне далі лелущить та гупати кулаком у двері (Н.-Лев.). У бубон калатайкою вибиває (Херс.)]. -тить зубом - зубами клацати, цокотіти, вибивати. -тить лбом - поклони бити, стелитися перед ким. -тить языком - молотити (калатати) язиком, ляпати;
    2) (что) бити, товкти, (разбивать) розбивати, трощити що. [Трощив посуду, грюкав у двері і в стіл кулаком (Коцюб.)]. -тить бельё (вальком) - вибивати білизну (шмаття) прачем. -тить вещи, посуду - бити, товкти, трощити речі, посуд; см. Разбивать. -тить воздух (языком) - брехати на вітер, ляпати язиком, торохтіти. -тить гвозди, колья - заганяти, бити, побивати цвяхи, кілки. -тить денежки - грошву (грошики) збивати. -тить карту - різати, бити, крити карту. -тить коноплю, лён - тіпати коноплю (точнее плоскінь, матірку). -тить ковры, одежду - вибивати килими, одіж. -тить налоги - вибивати, доїти, тягти податки (з людей);
    3) (кого: кулаками, палкой) бити, побивати, лупити, лупцювати, (избивать) убивати, (образно) банити, тузати, тіпати, мотлошити лушпанити, дубасити, дубцювати, гатити, гнітити, садити, гніздити, піжити, пірчити, пірити, тасувати, гамселити, кресати, (ш)парити, гилити, лущити, лелущити, духопелити, чесати, чистити, тусати, стусувати, молотити, кібчити, мостити, бух(к)ати, гріти, латати, воложити, мережити, прати, гомшити, штапувати, шустрити кого по чому, у що, давати затьору, хлосту, прочухана, духопелу, -пелів, -пелків, парла, шкварки, матланки, чосу, духу, духану кому, годувати бебехами, стусанами, товчениками, частувати кулаками, товчениками кого и т. п.; срвн. Бить, Лупить. [Я - лупити її, а вона товче своє (Крим.). Раз погладь, а потім хоч що-дня лупцюй, - все стерплять (Л. Укр.). Небіжчик Лесь, повідають, убивав її тяжко за молодих літ (Франко)];
    4) -тить себя - бити (лупити) себе; см. Колотиться 1;
    5) (трясти, приводить в дрожь) колотити, бити, трясти, кидати ким, кого. -лотит в виски - у виски гатить, у висках стукоче. В груди -тит - у грудях стукоче. Злость его -тила - злість його трясла. Лихорадка его -тит - його трясця (лихоманка) трясе. Колоченный -
    1) (о вещах) битий, товчений;
    2) (кто) битий, побиваний, луплений, убиваний, банений, тузаний, тіпаний; мотлошений и т. д. В темя не -ный - не гвіздком у тім'я битий.
    * * *
    1) ( ударять) би́ти; ( стучать) сту́кати, грю́кати, калата́ти; гамсели́ти, тра́хкати, мости́ти
    2) ( выколачивать) вибива́ти
    3) (наносить побои, бить) би́ти, товкти́, лупцюва́ти, лупи́ти, мотло́шити, молоти́ти, духопе́лити, товкма́чити, гати́ти, гили́ти, пі́жити, репі́жити, мости́ти, дуба́сити, дубцюва́ти, чухра́ти, ту́зати, тю́жити, гнізди́ти
    4) (разбивать, раскаливать что-л. бьющееся) би́ти, трощи́ти, товкти́
    5) ( приводит в дрожь) би́ти, трясти́, труси́ти; ті́пати

    Русско-украинский словарь > колотить

  • 3 выбивать

    выбить вибивати, вибити [Вибив шибку в вікні. Клин клином вибивають. Град вибив жито], збивати, збити, побити. [Град побив жито]; (дверь) виважувати, виважити, висаджувати, висадити, вибивати, вибити; (ногами траву, посев) витолочувати, витолочити, потолочити, витовкти; (выбойку) вибивати, вибити; (дробь зубами) сікти зубами. [Холодно мені, аж зубами січу].
    * * *
    несов.; сов. - в`ыбить
    1) вибива́ти, ви́бити; (вытаптывать посевы, всходы и др.) витоло́чувати, ви́толочити, сов. столочи́ти, ви́товкти, стовкти́, збива́ти, зби́ти
    2) ( ударами очищать) вибива́ти, ви́бити, витрі́пувати, ви́тріпати

    Русско-украинский словарь > выбивать

  • 4 бить

    1) (поражать, наносить побои) бити, убивати, товкти, товкмачити, банити, тузати, лупити, лупцювати; (плетью, кнутом, розгою) батожити, пужити, лупцювати, шмагати, тяти, затинати, сікти, пірити, піжити, періщити, оперізувати, шпарити, чухрати, чесати, хвоїти, хворостити; (палкою, дубинкою) дубасити, дубцювати, гріти, окладати, молотити; (чем-л. тяжёлым) гатити, гнітити, садити, мостити, бити на олію, гніздити (в одно место); (коленом) колінчити; (по физиономии, по роже) бити по лицю, бити по пиці, давати в лице, давати ляпаса, (ирон.) давати ляща по пиці; (немилосердно, нещадно) катувати, на забій бити; (о лошади: лягать) брикати, -ся, хвицяти, хвицати, -ся; (лбом, рогами) буц(к)ати, битися рогами;
    2) (убивать скотину, домашнюю птицу) різати, колоти. [Різана птиця - битая птица]; (диких животных и зверей) бити, убивати;
    3) (раздроблять, разрушать) бити, розбивати, трощити;
    4) (вбивать) забивати;
    5) (давать посредством боя условный знак, ударять) бити, вибивати. Бить тревогу - збивати тривогу. Б. в набат - бити на ґвалт, на сполох. Б. в ладоши - плескати, вибивати в долоні. Б. челом - чолом давати, прохати милости. Б. поклоны - бити [гріти] поклони. Бить себя в грудь - битися в груди;
    6) бить масло - колотити масло; (из семян) бити, забивати олію. Б. баклуши - см. Баклуша;
    7) (о болезни, сильном чувстве) тіпати, трясти. [Злість тіпала обома. Пропасниця трясе];
    8) (стремительно течь, вырываться) бити, бухати. [Піна била йому з рота. Кров бухає до голови]. В голове точно молотом бьёт - в голові наче ковалі кують.
    * * *
    1) би́ти; ( ударять) гамсе́лити, гати́ти, побива́ти; ( раздроблять) товкти; ( о часах) вибива́ти, ударя́ти; ( в игре в лапту свинку) ги́лити
    2) (наносить побои, избивать) би́ти, гати́ти, гамсе́лити, товкти́, пері́щити, голо́мшити, товкма́чити, пі́жити, репі́жити, ги́лити, чухра́ти, побива́ти
    3) (птицу, скот) би́ти, рі́зати; ( свиней) коло́ти
    4) ( коровье масло) збива́ти, колоти́ти, розколо́чувати; ( растительное масло) би́ти

    Русско-украинский словарь > бить

  • 5 колоть

    I. груда, груддя (ср. р.), хра[я]па, струпа, струпаки, гостра дорога. [На Семена-Юди (1-го сентября) боїться кінь груди (Приказка). На струпаках чоботи збив (Харк.). Гостра дорога, не можна їхати (Кам'янеччина)].
    II. кольнуть
    1) (раскалывать) колоти (-лю, -леш, -лють). [Тріски колоти (Сл. Гр.). Лід колоти]. -ть (раскалывать) дрова - дрова колоти. -ть камень - лупати. [Почали скелю лупати (Звин.). Оставсь він у Криму, лупає сіль вагову (Пісня)]. -ть лучину - скі[и]пати скалку (скіпку). [Скіпки скіпає з дровини (Тесл.)]. -ть сахар - бити, рубати, грудкувати цукор;
    2) (вонзать острие) колоти, (сов.) кольнути, заколоти, шпорнути, шпигати, шпигнути, штиркати, штиркнути, ш[с]трикати, ш[с]трикнути, (о мн.) поколоти, поштиркати. [Де ступнем ступаю, тернина коле (Руд.). Голкою колов (Сл. Гр.). В серце коле (Шевч.)]. В боку -лет - у бік штрикає, коле. В груди -лет - у грудях коле. Кольнуло (безл.) - закололо, кольнуло, шпорнуло, штиркнуло (щось). -лет иглами, мурашками - мов голками коле, мов приском обсипає. В ноги -лет (босого) - колько (и коле) в ноги. -ть скот - різати, зарізати, бити, забити (скотину), колоти, заколоти (свиню, порося). Хоть глаз коли - хоч у(в) око стрель. -лет в ухе - штрикає в усі;
    3) (переносно: -ть глаза кому, попрекать) пекти, випікати очі кому, цвенькати в очі, викидати на очі, вибивати очі кому, шуркати до ока. [Треба-ж хоч трохи познайомитись із народом, щоб усяке дрантя, таке як отець Кирило, не цвенькало в очі (Крим.). Мені на очі викидають, що в нас хати нема (Т. Барв.). Перший хазяйський син тебе візьме? А потім буде докоряти та паничем очі вибивати? (Мирний)]. -ть булавками (переносно) - шпичками, шпильками, остючками колоти, пускати шпильки кому. Это ему глаза -лет (от зависти или злости) - це йому сіль в оці. Правда глаза -лет - правда очі коле. -ть прямо в глаз - до живого (місця) ціляти, поцілити, ліпити;
    4) (задевать за живое кого) шпигати, шпигнути, дотикати, діткнути, діймати, дійняти кого. [Тоді не було моди пащикувати про людей і шпигати їх язиками (Квітка)]. Всегда меня -лет - все мене шпигає. Это возражение его -нуло - цей вислів його діткнув, шпорнув, уколов. -ть в сердце - шпигати, колоти в серце. -нуло самолюбие - укололо, вразило амбіцію. -нуть (сказать колкость кому) - шпигнути, шпорнути, уразити, (пров.) штирк[х]нути, штегнути, дюґнути кого. Колотый - колений, рубаний, (о щепках) скіпаний. -тая посудина (насм. о женщине или девушке) - щербата миска. -тая рана - колена рана. -тый сахар - битий, грудкуватий цукор, цукор груд(оч)ками. Колющий - що коле; колький, колющ[ч]ий. -щие глаза - колючі очі. -щее орудие - колюще знаряддя. -щая трава - колька трава.
    * * *
    несов.; сов. - кольн`уть
    коло́ти, кольну́ти; (перен.: язвить) підко́лювати, підколо́ти, шпига́ти, шпигну́ти и усилит. шпигону́ти, штрика́ти, штрикну́ти и усилит. штрикону́ти, щипа́ти, щипну́ти, шпиня́ти несов., диал. дотика́ти, діткну́ти и доткну́ти

    Русско-украинский словарь > колоть

  • 6 набивать

    набить
    1) что на что - набивати, набити, (о мног.) понабивати що на що. -вать обручи на бочку, шину на колесо - набивати обручі на бочку, шину на колесо. [Треба набити обручі на діжку, а то зовсім розсохлася (Сл. Ум.)]. -вать вёдра, кадки - набивати відра, діжки. [Бондар відра набиває (Шевч.). Ваші діжки всі вже понабивав (Сл. Гр.)];
    2) что чем, чего во что (наполнять) - набивати, набити, натоптувати, натоптати, напихати, напхати, набигати, набгати, напаковувати, напакувати, (начинять) начиняти, начинити, (натолакивать) натовкмачувати, натовкмачити, (о мног.) понабивати, понатоптувати, понапихати, понабигати, понапаковувати, поначиняти, понатовкмачувати що чим, чого в що. [Лисичка виїла мачок з середини (з пирога), а туди напхала сміттячка (Рудч.). Набгав повну кишеню горіхів (Сл. Гр.). Чума з лопатою ходила, та гробовища рила-рила, та трупом-трупом начиняла (Шевч.). Ковбаси вже поначиняла (Богодух.). Натовкмаче було туди сухарів житних (Основа 1861)]. -бить матрац волосом, сеном - набити (напхати, натоптати) матрац(а) волоссям (волосінню), сінник сіном. -бить мебель волосом - набити меблі волоссям (волосінню). -ть погреб льдом - набивати, набити льодівню льодом. -бить трубку - набити (напхати) люльку. -бить карман - напхати (набгати, напакувати) (грошима) кишеню. -вать чучела - набивати (випихати) маняки. Ребёнку -били голову бесполезными правилами - набили (начинили, натовкмачили, натуркали, вульг. набухтурили) дитині голову непотрібними правилами. -бьёт себе чем-л. голову - наб'є (начинить) собі чимсь голову. -ть кому что в уши - натуркувати, натуркати, (о мног.) понатуркувати кому що в уха. [Я вже знаю, це вона йому натуркала (Сл. Ум.). Понатуркують дурним в уха, а вони й вірять (Грінч.)];
    3) (навевать) набивати, набити, понабивати чого куди, в що. Ветер -бил, ветром - било много снегу в сени - вітер набив, вітром набило (понабивало) багато снігу в сіни;
    4) (наколачивать чего во что) набивати, набити, (о мног.) понабивати чого в що. -ть гвоздей в стену - набивати, набити, понабивати гвіздків (цвяхів) у стіну; (для обмазки стены глиной) цвяхувати (цвяшкувати), обцвяхувати (обцвяшкувати) стіну, поцвяхувати (поцвяшкувати) стіни. -бить свай - набити (понабивати) паль у що;
    5) (тиснить) вибивати, вибити, (о мног.) повибивати що. -вать холст, холсты - вибивати полотно, полотна;
    6) (наминать) набивати, набити, (во мног. местах) понабивати що. -бить себе ногу, ноги - набити собі ногу, понабивати собі ноги. -бить мозоли - понабивати (понамулювати) мозолі. Седло -било спину у лошади - сідло набило спину коневі. -ть оскомину - набивати, набити оскомину, (себе) оскомити, пооскомити собі зуби, оскомитися, пооскомитися. [Зелені кислиці їсти, то тільки зуби оскомити (Сл. Гр.)]. -бить руку (переносно) - набити (наважити) руку, наламатися, приломитися (до роботи). [Тільки наважиш руку до якої роботи, а він тебе взяв та й на друге місце переставив (Київщ.)]. -ть цену - набивати (підбивати), набити (підбити) ціну. [Коло коней ходять та ціну набивають (Чигиринщ.). Мало й торгувалися, підбивали ціну (Франко)];
    7) нарізувати, нарізати, наколювати, наколоти; набивати, набити; (о мног.) понарізувати, понаколювати; понабивати чого. Охотник -бил много дичи - стрілець настріляв багато дичини. -бить орехов - набити горіхів. Набитый - набитий и набиваний, (о мног.) понабиваний; натоптаний, напханий, набганий, напакований, начинений, натовкмачений; (о ткани) вибитий, вибиваний, повибиваний и т. п. Туго -тый кошелёк - добре (туго) натоптаний (напханий, набганий, начинений) гаман (капшук). [Черес із котячої шкіри, туго напханий банкнотами (Франко). Начинений капшук шагами з калитки глузував (Боров.)]. Битком -тый - натоптом-натоптаний, напхом-напханий, повно набганий, (толпящимися) (повно)натовпаний. [Маненька церква повно натовпана була людьми (Грінч.)]. Люди битком -тые в карету - люди напхом-напхані в карету. -тый дурак - дурень заплішений (несосвітенний). -тая дура - дурепа писана.
    * * *
    несов.; сов. - наб`ить
    1) набива́ти, наби́ти, -б'ю, -б'єш и мног. понабивати; ( натаптывать) нато́птувати, натопта́ти, -топчу, -то́пчеш и мног. понато́птувати; ( напихивать) напиха́ти, напха́ти и мног. понапиха́ти; (наполнять чем-л.) начиня́ти и начи́нювати, -нюю, -нюєш, начини́ти, -чиню́, -чи́ниш и мног. поначиня́ти и поначи́нювати, напако́вувати, -ко́вую, -ко́вуєш, напакува́ти, -кую, -ку́єш и мног. понапако́вувати, сов. набга́ти

    \набиватьть доро́гу — набива́ти, наби́ти (нато́птувати, натопта́ти) доро́гу

    \набиватьть желуде́й с ду́ба — набива́ти, наби́ти (сов. назби́вати) жолуді́в з ду́ба

    \набиватьть карма́н (мошну́) — набива́ти, наби́ти (сов. напха́ти, напакува́ти) кише́ню (кали́тку, капшу́к)

    \набиватьть ноги — набива́ти, наби́ти и мног. понабива́ти но́ги

    \набиватьть о́бручи — набива́ти, наби́ти (наса́джувати, насади́ти) обручі́

    \набиватьть оско́мину — набива́ти, наби́ти оско́му, оско́мити, -млю, -миш несов., оско́митися, пооско́митися

    \набивать би́ть ру́ку — наби́ти ру́ку

    \набиватьть [се́бе] че́м-либо го́лову — набива́ти, наби́ти (начиня́ти и начи́нювати, начини́ти) [собі] чим-не́будь го́лову

    \набиватьть це́ну — набива́ти, наби́ти ціну́

    2) (убивать в каком-л. количестве) набива́ти, наби́ти и мног. понабива́ти; ( стреляя) настрі́лювати, настріля́ти и мног. понастрі́лювати; (птицы, скота) нарі́зувати, -зую, -зуєш и наріза́ти, нарі́зати, -рі́жу, -рі́жеш и мног. понарі́зувати и понаріза́ти; ( свиней) нако́лювати, -люю, -люєш, наколо́ти, -колю́, -ко́леш и мног. понако́лювати
    3) ( отпечатывать узор на ткани) текст. вибива́ти, ви́бити, -б'ю, -б'єш и мног. повибива́ти
    4) (бить, колотить) би́ти, наби́ти; товкти́, -вчу́, -вче́ш, натовкти́

    Русско-украинский словарь > набивать

  • 7 начеканивать

    начеканить
    1) чего - накарбовувати, накарбувати, (о монете ещё) набивати, набити чого, вибивати, вибити (багато) чого, (о мног.) понакарбовувати, понабивати, повибивати;
    2) что на чём - викарбовувати, викарбувати, вибивати, вибити, (о мног.) повикарбовувати, повибивати що на чому. Начеканенный -
    1) накарбований, набитий, вибитий, понакарбовуваний, понабиваний, повибиваний;
    2) викарбуваний, вибитий, повикарбовуваний, повибиваний. -ться -
    1) накарбовуватися, накарбуватися, понакарбовуватися; бути накарбовуваним, накарбованим, понакарбовуваним и т. п.;
    2) (вдоволь, сов.) накарбуватися, попокарбувати (досхочу), (о мног.) понакарбовуватися и т. п.; срв. Чеканить.
    * * *
    несов.; сов. - начек`анить
    накарбо́вувати, -бовую, -бовуєш, накарбува́ти, -бую, -буєш

    Русско-украинский словарь > начеканивать

  • 8 откалывать

    отколоть
    1) что от чего - відколювати, відколоти що від чого;
    2) (отшпиливать) відшпилювати, відшпилити що;
    3) (о пляске) шкварити, ушкварити, тяти, утяти, віддирати, вибивати. -вать трепака - вибивати гопака. Срв. Жарить 2; (штуку) витинати, утяти, утнути, платати, відплатати (о мног. наплатати чого), справляти, справити, стругнути, вдерти, впороти що. Такие штуки -вает, что беда - таких штук витинає, що лихо! Отколотый -
    1) відколотий, відколений;
    2) відшпилений;
    3) ушкварений…
    * * *
    I несов.; сов. - откол`оть
    1) відко́лювати, відколо́ти; ( обкалывать) обко́лювати, обколо́ти
    2) (говорить, делать что-л. неожиданное, неуместное) витина́ти, ви́тнути и ви́тяти, тну́ти, утну́ти, тя́ти, утя́ти, несов. устругну́ти; (о танцах, музыке) шква́рити, ушква́рити, затина́ти, затну́ти и затя́ти, учи́стити (несов.), несов. креса́ти, віддира́ти; (несов.: отплясывать) сади́ти
    II несов.; сов. - откол`оть
    ( отшпиливать) відшпи́лювати, відшпили́ти

    Русско-украинский словарь > откалывать

  • 9 ваять

    різьбити, різьбувати, вирізувати, вибивати, виливати (из металла, гипса).
    * * *
    ліпи́ти, ( лепить); ( вырезывать) різьби́ти, вирі́зьблювати; ( высекать) висіка́ти; ( отливать) вилива́ти; ( скульптуру) роби́ти скульпту́ру

    Русско-украинский словарь > ваять

  • 10 взашей

    у потилицю, у плечі, у шию, у тришия, у три вирви (вибивати, випихати).
    * * *
    тж. вз`ашей; нареч.; тж. вз`ашеи
    у поти́лицю, у пле́чі, у ши́ю, утришия́, у три ви́рви

    Русско-украинский словарь > взашей

  • 11 взламывать

    взлома[и]ть (о замке, сундуке и т. п.) відбивати, відбити, розбивати, розбити, ламати, поламати, зламати; (о двери и т. п.) - ламати, виламувати, виломлювати, виламати, вибивати, вибити; (с сильным напором) висаджувати, висадити, виважувати, виважити. [Одбито замок. Розбито, поламано скриню. Ламайте двері! (Шевч.). Виважено двері с коморі і забрано все]. В-ся - виламуватися, виламатися. [В цей мент виламуються двері (Тобіл.)].
    * * *
    несов.; сов. - взлом`ать
    лама́ти и зла́мувати, злама́ти и мног. позла́мувати, ломи́ти, зломи́ти и мног. позло́млювати; (дверь, окно) вила́мувати, ви́ламати, повила́мувати, вило́млювати, ви́ломити и мног. повило́млювати; ( замок) відбива́ти, відби́ти и мног. повідбива́ти, розбива́ти, розби́ти и мног. порозбива́ти

    Русско-украинский словарь > взламывать

  • 12 взыскивать

    взыскать
    1) (долг) правити (довг), виправити, доправлятися (довгу) з кого, справляти, справити (довг) з кого, шукати (довг) на кому; (подать, недоимку) (в бесспорном порядке) стягати, (вульг) грабувати, пограбувати, вибивати (недоїмки);
    2) (за вину) карати, покарати, накарати (за провину). Не взыщите - не осудіть, вибачте. Взыскать своими милостями - дарувати свою ласку, обдарувати своєю ласкою.
    * * *
    I несов.; сов. - взыск`ать
    1) ( заставлять уплатить) стяга́ти и стя́гувати, стягти́ и стягну́ти и мног. постя́гувати и постяга́ти, пра́вити и справля́ти, спра́вити, виправля́ти, ви́правити
    2) ( с кого-чего - привлекать к ответственности) стяга́ти и стя́гувати, стягти́ и стягну́ти (з кого-чого); ( наказывать) кара́ти, покара́ти и скарати (кого)
    II несов.; сов. - взыск`ать
    удосто́ювати, удосто́їти; ( выдвигать) висува́ти и висо́вувати, ви́сунути

    Русско-украинский словарь > взыскивать

  • 13 выгонять

    выгнать
    1) виганяти, вигонити, вигнати, відгінити, відганяти, наганяти, нагнати (напр. зверя на облаве), турлити, витурлити, витурювати, витурити, турнути, вишти[у]рити, викішкати. [Вигонила корову на стерню. Я їх витурлю з хати (Неч.-Лев.). Хорти наганяють оленя на мисливців]. Выгонять, выгнать напугав - вистрашувати, вистрашити кого. -ять, -ать взашей - вибивати (вибити) в потилицю, в три вирви, виштурхувати, виштурхати. Выгнать с земельного участка - виругувати. [Все то пани в королів повимагали і козаків із тих земель повируговували (Куліш)]. Выгнанный - вигнаний, витурений; вистрашений; вибитий у потилицю. Выгоняемый - вигонений;
    2) (водку) гнати, виганяти, викурювати, курити;
    3) (цветы на пару) визгонювати, визгонити.
    * * *
    несов.; сов. - в`ыгнать
    1) виганя́ти и виго́нити, вигнати
    2) сад., с.-х. виганя́ти и виго́нити, ви́гнати

    \выгонять расса́ду — виганя́ти и виго́нити, ви́гнати розса́ду

    3) ( добывать перегонкой) виганя́ти и виго́нити и гна́ти и гони́ти, ви́гнати, вику́рювати и кури́ти, ви́курити

    Русско-украинский словарь > выгонять

  • 14 выдавливать

    -ся, выдавить, -ся видавлювати, -ся, видавити, -ся, видушувати, -ся, видушити, -ся, вичавлювати, -ся, вичавити, -ся, витискати, -ся, витиснути, -ся; (выколачивать, -ся) - вибивати, -ся, вибити, -ся. [Видуши чирку. Давить мороз,- бодай йому очі повидавлювало! Нехай б'ють, - олії не виб'ють!]. Выдавленный - видавлений, видушений, вичавлений, витиснений, витиснутий.
    * * *
    несов.; сов. - в`ыдавить
    вида́влювати, ви́давити и мног. повида́влювати, виду́шувати, ви́душити; ( выжимать) вича́влювати, ви́чавити, вижима́ти, ви́жати

    Русско-украинский словарь > выдавливать

  • 15 вызванивать

    видзвонювати, вибивати в дзвони.
    * * *
    несов.; сов. - в`ызвонить
    видзвонювати, ви́дзвонити

    Русско-украинский словарь > вызванивать

  • 16 выклинивать

    выклинить вибивати (вибити) клин, виклинцьовувати, виклинцювати.
    * * *
    несов.; сов. - в`ыклинить
    1) вибива́ти клин, ви́бити клин, виклинцьо́вувати, ви́клинцювати
    2) геол. викли́нювати, ви́клинити

    Русско-украинский словарь > выклинивать

  • 17 выколачивать

    выколотить вибивати, повибивати, а теснее: витріпувати, повитріпувати (порох з одежі чи з меблів); (подати) здирати; (самоуправно) грабувати. Выколоченный -
    1) вибитий, витріпаний;
    2) здертий, виграбуваний.
    * * *
    несов.; сов. - в`ыколотить
    1) вибива́ти, вибити и мног. повибива́ти; (колотя, очищать от пыли) витрі́пувати, ви́тріпати
    2) (перен.: взыскивать путём принуждения) стяга́ти и стягувати, стягти́ и стягну́ти и мног. постяга́ти и постягувати; витяга́ти и витя́гувати, ви́тягти и ви́тягнути и мног. повитяга́ти и повитя́гувати, здира́ти, зідра́ти и зде́рти и мног. поздира́ти, виду́шувати, ви́душити, вибива́ти, ви́бити и мног. повибива́ти
    3) ( зарабатывать с трудом) заробля́ти, зароби́ти, сов. загорюва́ти
    4) (колотя, разминать) вибива́ти, ви́бити

    \выколачивать ко́жу — вибива́ти, ви́бити шкі́ру

    Русско-украинский словарь > выколачивать

  • 18 высаживать

    высадить
    1) (растение) висаджувати, висадити [Висадила всю росаду];
    2) (из экипажа) зсаджувати, зсадити. [Бере на оберемок свою товстулю і зсаджує з воза]. -ть дверь - виважувати, виважити, випирати, виперти двері. [Виважив двері геть із засувом]. -ть кому зубы - вибивати, повибивати зуби.
    * * *
    несов.; сов. - в`ысадить
    виса́джувати, ви́садити; ( ссаживать) зсаджувати, зсади́ти

    Русско-украинский словарь > высаживать

  • 19 выталкивать

    -ся, вытолкать, -ся випихати, -ся, випхати, -ся, випхнути, -ся, виштовхувати, -ся, виштовхати, -ся, виштовхнути, -ся, виштурх[к]увати, -ся, виштурх[к]ати, -ся, виштурхнути, -ся, виганяти, -ся. [Смок (насос) витягає воздух з цівки, а через те вода піднімається й виганяється геть (Ком.)]. Выталкивать в зашей - у потилицю вибивати, гнати в три вирви. Выталкиваемый - випиханий, виштовхуваний, виштурхуваний. Вытолканный, вытолкнутый - випханий, випхнутий, виштовханий, виштурханий, вигнаний. Выталкивающий - випихач.
    * * *
    несов.; сов. - в`ытолкнуть и вытолкать
    вишто́вхувати, ви́штовхнути и ви́штовхати и мног. повишто́вхувати; випиха́ти, ви́пхнути и ви́пхати и мног. повипиха́ти

    Русско-украинский словарь > выталкивать

  • 20 вычеканивать

    вычеканить (монету) бити, вибивати, вибити; (слова) одбивати слова.
    * * *
    несов.; сов. - в`ычеканить
    викарбо́вувати, ви́карбувати и мног. повикарбо́вувати и покарбува́ти

    Русско-украинский словарь > вычеканивать

Страницы
  • 1
  • 2

См. также в других словарях:

  • вибивати — а/ю, а/єш, недок., ви/бити, б ю, б єш; мн. ви/б ють; наказ. сп. ви/бий; док. 1) перех. Відокремлювати ударами від чого небудь; поштовхами викидати, виламувати. •• Вибива/ти з ко/лії порушувати узвичаєний плин життя, ставити в незвичайні умови.… …   Український тлумачний словник

  • вибивати — дієслово недоконаного виду …   Орфографічний словник української мови

  • вибиваний — а, е. Дієприкм. пас. мин. і теп. ч. до вибивати …   Український тлумачний словник

  • вибивання — я, с. Дія за знач. вибивати 1 3), 5 10) …   Український тлумачний словник

  • вибиватися — а/юся, а/єшся, недок., ви/битися, б юся, б єшся; мн. виб ються; док. 1) З труднощами, докладаючи зусиль, вириватися, вибиратися звідки небудь. || Переборюючи перешкоди, знегоди, виходити зі скрутного становища. || Позбуватися чого небудь,… …   Український тлумачний словник

  • вибивка — и, ж. 1) тех. Дія за знач. вибивати 1). 2) Пристрій для вибивання, виштовхування чого небудь звідкись …   Український тлумачний словник

  • вибити — див. вибивати …   Український тлумачний словник

  • вивалювати — юю, юєш, недок., ви/валити, лю, лиш, док. 1) перех.Вибивати сильним ударом; виламувати. 2) перех. Перекидаючи, нахиляючи, примушувати випасти з чого небудь великий предмет або велику кількість чогось. || Виставляти, висувати назовні повністю. ||… …   Український тлумачний словник

  • виганяти — I виган яти я/ю, я/єш і виго/нити, ню, ниш, недок., ви/гнати, ви/жену, ви/женеш, док. 1) перех. Примушувати кого небудь іти, виходити геть, залишати якесь приміщення, місце, місцевість і т. ін.; проганяти. || Гнати кудись, до чогось, в якесь… …   Український тлумачний словник

  • видавлювати — юю, юєш, недок., ви/давити, влю, виш; мн. ви/давлять; док., перех. 1) Натискуючи, видаляти назовні, видобувати що небудь (перев. рідину). || Стискуючи що небудь, звільняти від якоїсь рідини і т. ін. 2) Давлячи, натискуючи, вибивати, виламувати що …   Український тлумачний словник

  • викарбовувати — ую, уєш, недок., ви/карбувати, ую, уєш, док., перех. 1) Карбуючи, витискувати, вирізувати, вибивати рельєфне зображення, напис або предмет. 2) перен. Описувати щось дуже виразно, чітко …   Український тлумачний словник

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»