-
1 боронити
техн. борони́ть -
2 защищать
защитить1) (оборонять) боронити и обороняти, оборонити, відбороняти, відборонити, убороняти, уборонити, з(а)бороняти, з(а)боронити кого, (о мн.) пообороняти, повідборонювати. [Предки наші славні боронили волю (Куліш). Ніякий закон не боронить людських прав крепака (Доман). Оборони мене й мою матінку од лютого ворога (Стор.). Ну, спасибі, дядьку, що ти мене од смерти відборонив, відбороню і я тебе (Рудч.). Не вборонить тебе ні зброя, ні одвага знана (Л. Укр.). Не зборонить тебе ні отець, ні мати (Зб. Морд.). Працював один за трьох і заборонив від нужди матір з сестрою (Стор.)]. -щать крепость, отечество - обороняти, боронити фортецю, рідний край. -щать кого в суде - боронити (обороняти) кого на (в) суді. -щать диссертацию - обороняти, оборонити дисертацію. [Лаговський встиг уже оборонити в Москві публічну дисертацію (Крим.)];2) (охранять, заслонять) захищати, захистити, охороняти, охоронити, заступати, заступити, покривати, покрити, хистити; срвн. Охранять. [Захищаючи (сірника) рукою, щоб не погас, парубок глянув по хаті (Грінч.). Стала перед Гната, наче собою хотіла захистити його від лютого ворога (Єфр.). Поміркувать, щоб бідне птаство заступить (Шевч.). Молім Михайла святого, - нехай нас заступить від шайтана злого (Федьк.). Хто мене (без матери) буде тепер заступать? (Милор.)]. -щать (представлять) ч.-л. интересы - заступати чиї інтереси. -щать своё, свои интересы - стояти за своїм, за своїми інтересами. -тить кого от собак - одборонити од собак, обігнати кого від собак. -щать от ветра, солнца - заслоняти, захищати від вітру, від сонця;3) (отстаивать) боронити кого, що, стояти за ким, за чим (за кого, за що), обстоювати, обставати, обстати за ким, за чим (за кого, за що), відстоювати кого, що. [А инші обставали за Дениса, кажучи, що такого як Роман милувати не можна (Грінч.). Обстоюючи за права «віри благочестивої», наші прадіди боролись разом і за права рідної національности (Єфр.)]. Защищённый - оборонений, відборонений, з(а)боронений, захищений, охоронений и т. д.* * *несов.; сов. - защит`ить1) захища́ти, захисти́ти, -хищу́, -хисти́ш; ( кого-что) заступа́ти, заступи́ти, -ступлю́, -сту́пиш; ( оборонять) обороня́ти и борони́ти, -роню́, -ро́ниш, оборони́ти, ( от кого-чего) відбороня́ти, відборони́ти\защищатьть диссерта́цию — захища́ти, захисти́ти дисерта́цію
2) несов. юр. оборони́ти, захища́ти -
3 боронить
1) (о поле) боронувати, боронити, скородити, заскороджувати, (после посева) волочити. [Посіяв і волочить];2) (запрещать) боронити чого. [Я не бороню тобі женитися];3) (защищать, хранить) боронити що, від чого. [Боронила волю. Борони мене від лихої напасти].* * *с.-х.боронува́ти, борони́ти, волочи́ти, скоро́дити -
4 оборонять
оборонить о[у]бороняти, боронити, о[у]боронити кого від чого, відбороняти, відборонити. -ся - о[від]боронятися, боронитися, о[від]боронитися від кого, від чого. См. Защищать, -ся, защитить, -ся. Обороненный - оборонений, відборонений, обрятований.* * *несов.; сов. - оборон`итьобороня́ти и борони́ти, оборони́ти; (заступаться, защищать) відбороня́ти, відборони́ти, уборони́ти (несов.), забороня́ти, заборони́ти -
5 отстаивать
отстоять1) (жидкость) встоювати, встояти що, дати встоятися чому, відмучувати, відмутити що;2) відстоювати, відстояти, вистоювати, вистояти. [Вистояв у черзі п'ять годин. Відстояв шість годин на чаті]. -ять себе ноги - відстояти, перестояти собі ноги;3) кого, что - обставати, стояти за кого, за що и за ким, за чим, обстоювати, обстояти кого, що и за кого, за що, встоювати за кого, за що, відстоювати, відстояти кого, що, боронити кого, що и чого, оборонити, відборонити кого, що від кого, від чого. Он долго и упорно -вал своё мнение, но не -стоял его - він довго і вперто обстоював свою думку (боронив своєї думки), але не обстояв (не відборонив) її. -вать свои права - обставати за свої права и за своїми правами, обстоювати свої права (боронити своїх прав). Пожарные -стояли дом - пожежники відстояли будинок. -стоять крепость - відстояти фортецю. Изо всех сил -вать кого, что - з усієї сили (скільки снаги стане) обставати за кого, за що, обстоювати кого, що, розпинатися за кого, за що. Отстоянный - устояний, відмучений; відстояний, вистояний; обстояний и т. д.* * *1) отстоя́ть3) ( простаивать до конца) відсто́ювати, відстоя́ти, висто́ювати, ви́стояти4) (несов.: утомить стоянием) відсто́яти, просто́яти5) ( жидкость) відсто́ювати, відсто́яти -
6 возбранять
-нить забороняти кому що, заборонювати, боронити, сов. заборонити, заказувати, сов. заказати кому. Возбраняется - заборонено, не вільно. Не возбраняется - не заборонено, вільно.* * *несов.; сов. - возбран`итьзабороня́ти и борони́ти, заборони́ти, зака́зувати, заказа́ти; ( не позволять) не дозволя́ти, не дозво́лити -
7 воспрещать
воспретить забороняти (заборонювати, боронити), заборонити (зборонити), заказувати, заказати. [Закон, що забороняє тілесні кари. Дітям своїм теє закажи робити (Рудан.)]; (провинц.) претити (пріщати), (многое) попрітити. [Ніхто тобі не претить: іди, коли хочеш (Звиногор.)].* * *несов.; сов. - воспрет`итьзабороня́ти, заборони́ти -
8 если
ежели коли, як, якщо, (ведь) що, (коль скоро) скоро. [Коли (малий) плаче, то й я плачу; коли ні - співаю; коли-ж згинув чорнобровий, то й я погибаю (Шевч.). Правду старий співа, як не бреше (Шевч.). Чим-то я завтра похмелюся, що я всі гроші пропив? (Рудч.). Ну, скоро нема грошей, то нема чим і платити]. Если бы - якби, коли-б, щоб, якби-що, (зап.) коби, коб [Якби знала, то ще-б була підождала. Щоб мати взнали, то було-б мені. Якби-що я знав, утік-би]. Если-бы не - якби не, коли-б не, щоб не, (зап.) коб не. О если-бы - ой, якби, щоб! бодай! [Ой якби знаття, що й він прийде! Щоб ти запавсь! Бодай тебе грець (паралич) зламав! Кажете, вона зламала ногу? бодай була ще й другу зламала!]. Если только - як скоро, скоро тільки. [Обіцяв боронити, як скоро дадуть йому половину умовлених грошей (Коц.)].* * *союзколи́, якщо́, як; раз; ( хотя и не) хоч не..., але (зате)..., хоча [й] не..., але (зате) -
9 запрещать
запретить боронити, забороняти и заборонювати, заборонити, реже: зборонити, вборонити кому що (и чого) (о мног. позаборонювати, поборонити), заказувати, заказати кому що, невеліти, претити (пречу, -тиш), попрітити (всем), завгорювати, завгорити кому що, (гал.) сперти кому що; срвн: Возбранять, Воспрещать. [Не можна - закон боронить (Кониськ.). Полювання (охоту) нам заборонити у вільнім нашім лісі? (Грінч.). Та і дітям своїм теє закажи робити (Руданськ.). Там десь у раю були такі яблука, що Бог заказав їх їсти (Руданськ.). Хіба тобі претять дивитися? (Звин.). Нехай брешуть, людям не завгориш (Харк. п.). Ляхи сперли ліси (Федьк.)]. Запрещённый - заборонений, заказаний. [Заборонене слово]. Газета эта -на на полгода - цю газету (цей часопис) заборонено на півроку. Вход -щён - входити не вільно (заборонено), вхід не вільний, вхід заборонено. Выход из трамвая во время езды -щён (возбранён) - виходити з трамваю під час їзди не вільно (заборонено). -ться - боронитися, заборонятися, заказуватися, бути забороненим, заказаним, не вільним.* * *несов.; сов. - запрет`итьзабороня́ти и борони́ти, -роню́, -ро́ниш, заборони́ти, зака́зувати, заказа́ти, -кажу́, -ка́жеш; сов. поборони́ти; ( не позволять) не велі́ти, не звелі́ти -
10 заступаться
заступиться (за кого) оступатися, оступитися за ким и за кого, заступатися, заступитися за кого, обставати, обстати за кого и за ким, за що и за чим, боронити кого, стати, уставитися за кого и за ким, (зап.) впімнутися за ким. [Вона за ним раз-у-раз оступається (Звиног.). За мужицьку волю оступавсь (Грінч.). Обстали за французьку республіку проти імператорської Германії (Грінч.). Всяк за собою обстане (Проскурів). Бачу, така вже ваша вдача, що не стоїте за своїми (Звин.). Хто за правду стане (Сл. Гр,). Зоньку годували штурханцями по кутках, бо за неї ніхто не вставився-б (Л. Укр.). Нема кому впімнутися за робітником (Франко)].* * *несов.; сов. - заступ`иться(за кого-что) заступа́тися, заступи́тися, -ступлю́ся, -сту́пишся (за кого-що); оступатися, оступи́тися (за кого-що, за ким-чим), вступатися, вступи́тися (за кого-що), обстава́ти, -стаю́, -стає́ш, обста́ти, -ста́ну, -ста́неш (за ким-чим, за кого-що) -
11 ломать
ломнуть1) ламати (-маю, -маєш и ламлю, ламлеш), ломити (-млю, -миш), ло[а]мнути; (крушить) трощити; срв. Ломить 1. [То не вітер, то не буйний, що дуба ламає (Шевч.). Страх ламле життя (Коцюб.). Дурень і м'яло ломить (Номис). Кидалися трощити все, що нагадувало їм про їхню ганьбу (Єфр.)]. -мать себе над чем голову - морочити, ламати, сушити собі голову (мозок), мізкувати, крутити мо[і]зком над чим, морочитися коло чого, над чим. [Бідолашна Маруся морочила собі голову і з тугою безнадійною впевнялася, що пособити вона нічим не може (Грінч.). Міркую собі, голову ламаю, а не тямлю, як дійти до краю (Кониськ.). Даремне крутив мізком над загадковою спадщиною, що мені дісталася (Крим.)]. -мать дверь - ламати, бити двері. [Одчиняй! Ламайте двері! (Шевч.)]. -мать камень, соль - ламати, бити, лупати камінь, лупати сіль. [Били камінь під горою, храми будували (Рудан.). Остався він у Криму, лупає сіль вагову (Рудч.)]. -мать комедию - см. Комедия 3. -мать коноплю - бити, терти, ламати коноплі. -мать копья - ламати, трощити списи; см. Копьё 1. -мать на куски что - трощити, ламати (и трощити) на дрізки (диал. на друзки), на дрі[у]зочки, на скалки, на г[к]амуз що. [Трощіте сосну на дрізки (Чуб.)]. -мать мёд - підрізувати вулика. -мать овёс, яровое - двоїти, (бороной) боронувати, боронити, скородити, (ралом) перералювати овес, ярину. -мать (заламывать) руки - ламати, ломити, заламувати руки. [Ламає руки старець (Франко). Умліває, ломить руки (Рудан.). Благала, заламуючи руки (Коцюб.)]. -мать старые порядки - ламати, (сильнее) нищити старі звичаї. -мать строение, дом - розбирати, буряти будівлю, будинок (хату). -мать (собирать) табак - рубати тютюн, (обрывать листья) обривати тютюн. -мать целину - орати (ворушити) цілину, орати пар, обліг (-логу). -мать язык - ламати язик (язика). [Та говори-бо по- людському, не ламай язика (Богодух.)];2) безл. Ветром -ет лёд - вітер ламає лід (кригу). Меня -ет - мене ломить, мне, тре, (корчит) судомить; срв. Ломить 2. Ломан(н)ый, нрч. - ламаний, ломлений; трощений; битий, лупаний и т. п.; срв. Ломан(н)ый, прлг. -ная посуда - битий посуд.* * *лама́ти, ломи́ти; (разрушать; превращать в щепки) трощи́ти\ломать го́лову над чем — суши́ти (моро́чити, ламати) [собі́] го́лову над чим
-
12 нападать
I. см. Нападывать.II. напасть1) нападати, напасти на кого и кого, (со всех сторон) о(б)падати, о(б)пасти, (шутл.) обаранювати, обаранити, (обседать) обсідати, обсісти кого, (о мног.) понападати, поо(б)падати, пообсідати; (о войске и перен. ещё) бити, ударяти, ударити на кого, чинити, учинити напад, (делать набег) наскакувати, наскочити на кого. [Аж тут раптом двадцять тисяч на них (козаків) нападають (Рудан.). Сорок комісарів в замку цім мене напали (Грінч.). Собаки обпали тих людей (Бердич.). Опала його сарана (Куліш). Діти обаранили мене за гостинцями (Н.-Лев.). Бджоли як обаранили його! (Манж.). А тим часом орендарів обсіли комахи (Рудан.). І хоче ворогом на тебе бити (Куліш). Ми вдарим несподівано на їх (Грінч.). Наскочив на наш хутір загін татарський (Тобіл.)]. -пасть врасплох - напасти несподівано (зненацька) на кого и кого, заскочити несподівано, збігти кого. [Тепер ляхи збіжать нас п'яних (Куліш)]. -дать, -пасть на еду - допадатися (припадати), допастися (припасти) до їжі, накидатися, накинутися на їжу;2) (взъедаться, напускаться, на кого) нападатися, напастися, напосідатися, напосістися, насідатися, насістися на кого, насідати, насісти кого, накопуватися, накопатися, нагрібатися на кого, напастувати кого, (приставать к кому) наскіпуватися и наскіпатися, наскіпатися, накасуватися и накасатися (несов.), накасатися (сов.) наважувати на кого. [Жінки найбільше нападалися на Ївгу (Грінч.). Напосілися злодії раз на мужика (Рудан.). Чого ти насідаєшся на мене? (Сл. Гр.). Дома насів жінку, чому не йшла боронити (Кониськ.). Чого це ви всі накопалися на мене? (Звин.). Я вам усе даю, а ви ще й нагрібаєтеся на мене! (Звин.). Чого це ти на парубка наскіпався? що він зробив тобі таке? (Мирний). Та чого ти накасаєшся на мене? (Харківщ.). Жінка як накасалась: «Біжи та й біжи за околицю!» (Г. Барв.). Защо ви всі наважуєте на мене? (М. Вовч.)]. -дать, -пасть на что (осуждать, критиковать) - нападати(ся), напасти(ся), ударяти, ударити на що, напастувати що. [На цю книгу часом нападалися (Грінч.). Ударив з своєю критикою на двоперсне знамення (Короленко). Духовний уряд гостро напастує шлюбну розлуку (Доман.)];3) (наталкиваться, встречать) нападати, напасти на кого, на що, натрапляти, натрапити на кого и кого, на що, наскакувати, наскочити на кого, на що, упадати, упасти на кого, надибати, надибати, здибати, здибати, (диал.) нагибувати, нагибати кого, що. [Ходив, ходив і таки напав на таких (Стор.). Чув якесь незадоволення, не натрапивши на те, що повинно бути його заняттям (Франко). Заблудив у лісі, та на щастя надибав карбівничого (Сл. Ум.). Ходив лісом та нагибав стільки полуниць (Грінч.). Утікав перед вовком, а впав на ведмедя (Номис)]. -пасть на след - напасти (натрапити) на слід, узяти слід кого, чий. [Нах тільки слід мерщій-би взяти, то не сховаються вони й у хмарах (Тобіл.)];4) (овладевать, одолевать) нападати, напасти кого и на кого, опадати, опасти кого, находити, найти на кого. [Щоб не потерпіти від диких капризів, що нападали його якось раптом (Франко). Хіба не всякого з вас иноді нападав безпричинний смуток? (Крим.). Чогось мене позіхи напали (Переясл.)]. На него -пала лень - його обсіли лінощі (ліньки, баглаї). На меня -пал сон - на мене найшов сон, мене взяв сон. -дает, -пал страх - страх нападає (падає, находить), напав (найшов) на кого, страх опадає (посідає), опав (посів) кого. [Такий страх на мене пада, що й сказати вам не можу (Поділля). Находили на неї якісь страхи (Сл. Гр.)].* * *I нап`адатьсм. нападать IIII напад`атьнесов.; сов. - нап`асть1) (на кого-что) напада́ти, напа́сти, -паду́, -паде́ш (на кого-що); ( совершать нападение) учиня́ти на́пад, учини́ти (учиню́, учи́ниш) на́пад (на кого-що); ( одолевать) обсіда́ти, обсі́сти, -ся́де и мног. пообсіда́ти (кого-що); ( со всех сторон) обпада́ти, обпа́сти и мног. пообпада́ти, опада́ти, опа́сти и мног. поопада́ти (кого-що); (набрасываться на что-л.) допада́тися, допа́стися, -паду́ся, -паде́шся (до чого)2) ( напускаться) напада́ти, напа́сти; напада́тися, напа́стися, наскіпуватися, -пуюся, -пуєшся и наскіпа́тися, наскі́патися, напосіда́тися, напосі́стися, -ся́дуся, -ся́дешся3) ( наталкиваться) натрапля́ти, натра́пити, -тра́плю, -тра́пиш, напада́ти, напа́стиIII напад`атьне на того́ (не на ро́бкого, не на дурака́) \нападать па́л — не на то́го (не на боязко́го, не на полохли́вого, не на ду́рня) натра́пив (напа́в)
несов.; сов. - нап`адать и нап`асть(падая, скопляться) напада́ти, напа́дати -
13 наседать
насесть1) (садиться во множестве) насідати, насісти, (о мног.) понасідати; (о пыли и т. п.) насідати, осідати, осісти, налягати, налягти, (налипать: о грязи, снеге) налипати, налипнути, наліплюватися, наліпитися, (во мног. местах) понасідати, наосідати, поналягати, поналипати, поналіплюватися. [До його сизокрилі орли налітали, в головах насідали (К. Старина). Скільки їх (панів), - жмінька, а гляди, як насіли землі на груди (Коцюб.)];2) на кого - напосідати, напосісти, насідати, насісти на кого и (реже) кого, наполягати, наполягти, напирати, наперти на кого, (нападать) напосідатися, напосістися на кого; срв. Налегать 2. [Де-далі дужче напосідав цар на хана (Леонт.). Редактори напосідали на мене, прохаючи оддати їм повість (Крим.). Я таки на його напосяду, то він оддасть (Миргор.). Дома насів жінку, чому не йшла боронити (Свидниц.). Якби-що він твердо сказав, що не дасть свого писання, то тато не дуже був-би й наполягав на його (Крим.). Так і напосівсь (на його): не держи кучером Антона, та й не держи! (Кониськ.)];3) (поступать на должность) сідати, сісти на посаді, вступати, вступити на посаду.* * *несов.; сов. - нас`есть1) насіда́ти, насі́сти, -ся́ду, -ся́деш2) (перен. налегать) насіда́ти, насі́сти; напосіда́ти, напосі́сти; ( приставать) напосіда́тися, напосі́стися, -ся́дуся, -ся́дешся -
14 неприятель
1) неприятель (-теля), супротивник, (обидчик) кривдник, напасник, (враг) ворог, ум. воріженько; срв. Недруг. [Не так тії вороги, як добрії люди (Шевч.). Щоб було так важко противникам, ненависникам і усім ворогам моїм (Чуб. I)];2) неохочий, неголінний до чого, що не має охоти до чого, що має відразу до чого, неприхильник чому. Он -тель книге, печатному слову - він не охочий (не має охоти) до книжки, до друкованого слова, він книжці неприхильник (не(с)прияє);3) (внешн. враг) неприятель, ворог. [Боронити нас від неприятеля (Квітка). Страшенна сила неприятеля (Куліш)]. -тель дрогнул - ворог похитнувся (подався). -тель налегает - ворог налягає (натискає).* * *1) ( вражеские войска) во́рог, непри́ятель, -ля; ( противник) проти́вник, супроти́вник2) (человек, враждебно настроенный к кому-л.) непри́ятель; ( недруг) не́друг -
15 принадлежать
1) кому - належати, -ся, приналежати, -ся кому. [Увесь край належав Вишневецьким (Стор.). Ми сами боронити потрапим ті права, що належаться нам (Л. Укр.). Я приналежу жінці (Куліш)];2) к чему (относиться) - належати, -тися до чого. [Даний твір не належить до письменства (Єфр.). До якої партії він належить? Він не належить до ворогів суспільности (Крим.). Вони належаться до иншої національности (Н.-Лев.). Це питання належить(ся) до філософії]. -жать к числу кого, чего, к числу тех, таких - належати(ся) до кого, до чого, до тих, до таких. [Я ніколи не належав до тих поетів, що ввесь свій час можуть оддавати пісні (Грінч.). До таких людей належав і він].* * *нале́жати, принале́жати -
16 Запретливый
склонный запрещать) заборонливий, схильний боронити, заказувати. -
17 Отборанивать
отборонить1) (поле) кінчати, (с)кінчити боронувати, боронити, скородити, волочити. См. Боронить;2) кого - відбороняти, відборонити кого від кого, від чого.
См. также в других словарях:
боронити — БОРОН|ИТИ (23), Ю, ИТЬ гл. 1.Препятствовать, запрещать: аще ли игоуменоу годитьсѩ прѣдъставити и ѣсти. того не боронимъ. УСт XII/XIII, 211; аще которыи немчичь хочеть ити съ своимь товаромь в ынъ городъ. кнѩзю не боронити ни смолнѩномъ. Гр 1229,… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
боронити — I оню/, о/ниш, недок. 1) перех. і без додатка. Обороняти, захищати кого , що небудь. 2) неперех. Не дозволяти, не давати робити що небудь; забороняти. || чому, рідко. Перешкоджати, заважати. II оню/, о/ниш, недок., перех., рідко. Те саме, що… … Український тлумачний словник
боронити — 1 дієслово недоконаного виду обороняти; забороняти боронити 2 дієслово недоконаного виду боронувати рідко … Орфографічний словник української мови
боронити — [Ⅰ.] ную, нуєш, нує, Пр. Боронувати, волочити бороною, скородити. Заборонив єс поле, але того мало. [Ⅱ.] роню, ниш, нит, Пр. Обороняти когось перед чимось … Словник лемківскої говірки
боронити — 1. обробляти ріллю боронами; 2. забороняти щось … Лемківський Словничок
боронь — (1): Яръ Туре Всеволодѣ! стоиши на борони, прыщеши на вои стрѣлами, гремлеши о шеломы мечи харалужными. 13. 1. Защита, оборона. Рускые сыновѣ поля широкие конми огородиша и злачеными доспѣхи освѣчиваючи. Уже сталъ брате (ошиб. вм.: бо тур) на… … Словарь-справочник "Слово о полку Игореве"
Овручский замок — Овруч на карте Poloniae et Ungariae, Sebastiana Münstera, 1554 Овручский замок&# … Википедия
President of Ukraine — Президент України … Wikipedia
али — (38) союз. В разделит. знач. Или: аще которыи немчичь хочеть ити съ своимь товаромь в ынъ городъ. кнѩзю не боронити ни смолнѩномъ. али которыи роусинъ хочеть поити съ готьского берега въ немецьскоую землю въ любекъ. немцомъ не боронити имъ того… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
захищати — а/ю, а/єш, недок., захисти/ти, ищу/, исти/ш, док., перех. 1) Обороняти, охороняти кого , що небудь від нападу, замаху, удару, ворожих, небезпечних і т. ін. дій. 2) Пильно стежити за недоторканністю чого небудь і багато робити для цього. ||… … Український тлумачний словник
переборонювати — юю, юєш, недок., переборонува/ти, у/ю, у/єш і рідко переборони/ти, роню/, ро/ниш, док., перех. Боронити (див. боронити II) заново або ще раз … Український тлумачний словник
