-
1 безглуздий
absurd, ridiculous, nonsensical, reckless, rash, foolhardy, brainless, silly, stupid, senseless, fatuous, inane, unreasonable; harebrained -
2 безглуздий
бестолко́вый, глу́пый, безмо́зглый ( только о человеке), дура́цкий; ( взбалмошный) блажно́й; ( лишённый смысла) бессмы́сленный, неле́пый, несура́зный, несообра́зный, вздо́рный, смешно́й, чепухо́вый; ( ложный) завира́льный -
3 безглуздий
bezhłuzdyjприкм.absurdalny, bezsensowny -
4 безглуздий
უგუნური, უჭკუო, უტვინო, უნიჭო -
5 безглуздий
бязглуздыбяссэнсавыдурнысьмешнышалёны -
6 безглуздий
manasız -
7 безтямний
1) (безглуздий, нерозумний) senseless, insensate2) ( нестямний) frenzied; ( несамовитий) delirious, demented -
8 дурниця
ж1) ( безглуздя) nonsense, rubbish, balderdash; trifling matter; sl. gammon, fiddlesticks; rot; амер. poppycock; bosh!, tosh!дурниці! мн. — nonsense!, stuff and nonsense!, fudge, skittles
2) ( безглуздий учинок) foolish ( silly) thing -
9 абсурд
АБСУРД ( від лат. absurdus - немилозвучний, недоречний, безглуздий, недоладний) - смисловий антипод понять логічної обґрунтованості, раціональної осмисленості або дії, сумірності зі змістом вихідних принципів (аксіом, постулатів тощо) тої чи тої теоретичної системи або певної історичної парадигми системи знань і вірувань в цілому. Такий смисл має термін А. в логічному методі "зведення до A." (reductio ad absurdum); близькими до цього є і т. зв. "божевільні ідеї" (Бор) теоретичного природознавства, звернення до яких вивело класичну науку XVIII - XIX ст. з глибокої кризи на поч. XX ст. На противагу повсякденним уявленням про А. як звичайну нісенітницю, науковий підхід допускає раціональну осмисленість абсурдного твердження (у даній теоретичній системі) в межах іншої, відмінної від цієї системи. У світовій філософській традиції поняття А. використовувалося тими її представниками, які тяжіли до ірраціоналізму: Тертулліаном (теза: "Вірю, тому що абсурдно"), К'єркегором (протиставлення універсалізмові спекулятивної філософії ірраціональної унікальності індивідуальної віри), Шестовим ("ненависть до розуму" - місологія), Сартром (А. як характеристика "зовнішнього", "випадкового"), Камю ("Абсурду філософія") та ін.І. Бичко -
10 смисл
I СМИСЛ - 1) Особливий зміст, яким людина наділяє прояви своєї життєдіяльності, предмети та явища об'єктивного світу в процесі його духовно-практичного освоєння, і внаслідок цього надає їм певного значення в системі людської культури, в ієрархії суспільних цінностей Х. арактеризуючи суспільні властивості речей, С. наголошує їх місце у житті людини, вказує на їхнє суспільно-історичне призначення. В цьому розумінні говорять про С. буття, С. праці, С. життя тощо. В ідеалістичній філософії, зокрема екзистенціалізмі, С. часто набирає містичного значення. 2) Характеристика виразів природних, спеціальних наукових і штучних мов, яка визначає правомірність вживання цих виразів у межах даної конкретної мови. Напр., у межах мови квантової механіки правомірний вираз: "Електрон має імпульс", але неправомірний: "Електрон має руки". Тому перше висловлювання має С. (є смисловим), а друге не має С. (є неосмисленим, безглуздим). Критерієм осмисленості виразів служать закони функціювання мов, зокрема для природної мови - правила граматики. Слід відрізняти неосмислений вислів від хибного. Ця осмисленість виявляється в тому, що хибне висловлювання є осмисленим і його заперечення дає істинне висловлювання, а заперечення безглуздого - завжди дає безглуздий вислів; 3) одна з ознак імені, що характеризує його зміст. У цьому розумінні С. називають усе, що можна зрозуміти, коли поняття засвоєне. В математичній логіці більш спеціалізованим поняттям С. є концепт.[br]II див. значення і смисл
См. также в других словарях:
безглуздий — а, е. Позбавлений глузду; нісенітний, дурний … Український тлумачний словник
безглуздий — [беизглу/здией] м. (на) здому/ з д ім, мн. з д і … Орфоепічний словник української мови
безглуздий — (позбавлений здорового глузду, розумних підстав), нісенітний, неподобний, несусвітний, несосвітенний; беззмістовний (про діяльність позбавлений рації, сенсу); нерозумний, абсурдний, дурний, ідіотський; недоладний; парадоксальний, алогічний (який… … Словник синонімів української мови
безглуздий — прикметник … Орфографічний словник української мови
безумний — (який чиниться без обдумування, необачно, суперечить вимогам розуму), безрозсудний, нерозсудливий, божевільний, маячний, маячливий, безглуздий, шалений, навіжений Див. тж. безглуздий, безтямний 2) … Словник синонімів української мови
недоцільний — (який не відповідає поставленій меті, практично не дає користі), нераціональний, нерозумний, безглуздий Пор. безглуздий, безцільний … Словник синонімів української мови
абракадабра — и, ж. 1) Магічна формула, таємне слово, що їм приписувалася чудодійна сила. 2) Безглуздий набір слів; нісенітниця … Український тлумачний словник
абсурдний — а, е. Прикм. до абсурд; безглуздий, нісенітний … Український тлумачний словник
алогічний — а, е Суперечний логіці; безглуздий … Український тлумачний словник
безглуздість — дості, ж. Абстр. ім. до безглуздий … Український тлумачний словник
безглуздо — Присл. до безглуздий. || у знач. присудк. сл … Український тлумачний словник