батенька

догукатися, докликатися. [Насилу догукавсь хлопця. Кликала батенька, - не докликалася].

* * *

взлелеивать, взлелеять (холить) кохати, скохати, викохувати, викохати (о мн. повикохувати), плекати, виплекати, (вскормить) годувати, згодувати, (нежить, ласкать), пестити, випестити, пестувати, випестувати, голубити, зголубити, милувати; (убаюкивать) леліяти (зап. леліти), злеліяти. [Викохала свою дівочу красу (Н.-Лев.). Соціялізм, - така наука, яку викохали розумні й до робітників прихильні люди (Єфр.). Пести мене, моя нене, як малу дитину (Куліш). Я був син-одинець; мене дуже пестували (Крим.). Було тобі знати: вороним конем їздити, хлопця собі зголубити (Гол. I). Я вам кажу, ми згодували буйство, руїну краю (Куліш). Мати сина леліяла, потіхи ся надіяла (Гол. I). Мала собі сина єдиного, змалку леліла, у найми не пускала (Метл.)]. -ять надежду, мечту, мысль и т. п. - пестити, голубити, плекати, кохати, леліяти, живити (надію, мрію, думку и т. п.), (поэт.) гріти в серці надію, мрію. [Пестив він мрію про щастя (Коцюб.). Голублячи такі думки в серці (Мирний). Люблю я власну мрію, що там у серденьку на дні відмалечку лелію (Франко). Андрій плекав таємну надію, що все минеться (Коцюб.)]. Взлелеять мечтою, в мечтах - вимріяти що. Лелеянный, лелеемый - пещений, плеканий, голублений, коханий, (убаюкиваемый) леліяний. [Рій згадок викликав у пам'яті колись пещені надії (Коцюб.). Облишив він свої голублені заміри (М. Грінч.). Ой косо, косо кохана! Сім літ я тебе кохала (Метл.). Співець без надії - леліяний смутком, іду одинокий (Пачов.)]. Взлелеянный - викоханий, випещений, виплеканий, зголублений, злеліяний. [Викохана ідея (Н.-Лев.). Виплекане звірятко (Коцюб.)]. -ный в мечтах - вимріяний. [В голові пробіг давно вимріяний образ: тиха ніч, шепотіння сосон (Корол.)]. -ться - кохатися, викохуватися, викохатися, пеститися, випеститися, плекатися, виплекатися, голубитися, (убаюкиваться) леліятися; бути викоханим, випещеним, виплеканим, злеліяним. [Кохалась у батенька, як утя на воді (Слов'яносербщ.). Я виросла, викохалась у білих палатах (Шевч.)].

* * *

наречь

1) кого, что - нарікати, наректи, називати, назвати, на(й)меновувати, на(й)менувати кого, що ким, чим; срв. Называть 1. [Твій батько звався Хусою і сина на честь йому я нарекла так само (Л. Укр.). Ви батенька свого повинні вдовольнити, коли-б і мавпу він подружжям вам нарік (Самійл.)];

2) кого во что - настановляти, настановити, ставити, поставити кого ким, за кого, на кого;

3) -кать на кого - нарікати, ремствувати на кого, дорікати, докоряти кому, (пров., зап.) марикувати на кого. [Я вибачив йому, я вже не нарікаю (Самійл.). На його багато людей ремствувало (Грінч.). Не тра марикувати на свою долю (Бердич.)]. Наречённый -

1) наречений, названий, на(й)менований. [Дали йому ім'я Ісус, наречене од ангела (Біблія)];

2) настановлений, поставлений. -ться -

1) нарікатися, наректися, називатися, назватися; бути нареченим, названим;

2) (безл.) нарікатися, ремствуватися на кого, дорікатися, докорятися кому.

* * *

несов.; сов. - нар`ечь

наплевать

1) напльовувати, наплювати, (сквозь зубы) начвиркувати, начвиркати, (о мног.) понапльовувати, поначвиркувати на кого, на що. [От не люблю куріїв, - понакурюють та понапльовують повну хату (Харк.)];

2) на кого (перен., только сов.) начхати, наплювати на кого, (редко) кому. [Ой, коли-б я, козаченько, була багатенька, наплювала-б я на тебе й на твого батенька (Пісня). Наплюю я багачу, коли своє молочу (Номис). Ат, начхати (наплювати) мені на його, мені про його байдуже! (Миргор.)]. -плюй да и отойди - плюнь (наплюй) та й покинь (відійди);

3) (наслеживать) насліджувати, наслідити, (о мног.) понасліджувати. Это муха -вала - це муха наслідила. Наплёванный -

1) напльований, начвирканий, понапльовуваний, поначвиркуваний;

2) насліджений, понасліджуваний. -ться -

1) (стр. з.) напльовуватися, бути напльовуваним, напльованим, понапльовуваним и т. п.;

2) (вдоволь) напльовуватися, наплюватися, (сквозь зубы) начвиркуватися, начвиркатися, (о мног.) понапльовуватися, поначвиркуватися.