балака

балака I

южн.

молодая поросль грецкого ореха; молодое деревцо грецкого ореха.

балака II

южн.

то же, что балагат;

балакага жеткен достигший совершеннолетия.

балагур

сущ.; диал.

••

- балака тоту

владно, властеливо, владично; (мощно) потужно. [Життя владно вимагає, щоб… Страх владно панує на землі. Він балакає властеливо].

* * *

о ком о чём

1) казати [Що кажеш? Чи казали йому про це?], говорити, мовити, мовляти про кого, про що, за кого, за що, а теснее: (сообщать) промовляти, хвалитися кому (до кого). -ить в защиту кого - говорити в обороні кого, промовляти за ким, за чим. [Все промовляє за його невинністю]; (в приподнятом стиле) глаголати, правити. [Про божественне діло глаголати, про високі науки правити];

2) (беседовать) балакати, розмовляти, гомоніти з ким про що, за що. -ить на каком-л. языке - говорити, балакати, гомоніти якоюсь мовою. [Говорити українською мовою (по-ураїнському, -ськи). Він по- німецьки не балакає]. -ить на многих языках - говорити багатьма мовами. -ить (болтать) на чужом языке - цвенькати, чесати, вирубати [По-московському так і чешуть. Ляхом вирубати (Кул.)], на непонятн. яз. - джеркотіти, ґерґотати;

3) (поговаривать) славити [Славили, що в нього тітка відьма (М. Вовч.)], подейкувати, гудкати (срв. Болтать). Говорят - кажуть (люди) подейкують;

4) (произносить речь) промовляти. [Ісус, промовляючи, каже]. Начинать (начать) говорить - знімати (зняти) мову, річ, голос. Начинать -ить (о ребёнке) - починати балакати, нарікати. Продолжать говорить - казати далі, провадити далі. Нечего (не стоит) и говорить - шкода й казати (говорити). Говорят (же) вам, что - казано-ж-бо вам, що… -ить, не стесняясь - говорити (казати) без обрізків, непримушено. -ить наобум - говорити навмання. -ить в тон кому - говорити під лад кому. - ить чьему-л. сердцу - промовляти до серця кому. -ить быстро, как трещётка, скороговоркою - дріботіти, дроботіти, чесати, торохтіти. -ить сквозь зубы - цідити. -ить басом - баса говорити. -ить вздор - см. Вздор. -ить без сознания, не давая отчёта себе в знач. слов - блудити словами. -ить пространно - розводитися. Красно говоришь - золоті в тебе уста. -ить про себя, в душе - казати на думці, до себе. -ить изустно - казати з уст. -ить так и этак (противоречиво) - двоїти, гнути сюди й туди. -ить обиняками - говорити на здогад. Говоря без обиняков - без сорома казка, без околичностей кажучи. Откровенно говоря - щиро кажучи, направду кажучи. Говоря словами чего-л. (пословицы) - мовляв (кажучи) чим (приказкою). Говоря словами такого то - мовляв (кажучи) словами когось, мовляв он-той. [Мовляв проф. Владимиров. Мовляв словами однієї з «недостойних» (Єфр.)]. Не говоря о чём-л. - поминувши щось. Коротко говоря - найшвидче сказати, коротко кажучи. Не с тобой говорят - не до тебе мова (річ). Ни слова не говорит - ні пари з уст, ані слівцем не п(р)охопиться. Не говоря дурного слова - не казавши лихого слова. Едва может -ить (голоса не хватает) - ледві голос подає, голосу не відтягне. Лишиться способности -ить - стратити мову. -ить будто заученное - вичитувати. Говорит как по писанному - каже, як з листу бере. Говорящий (прилаг.) - говорящий, говорющий. [Говорюща машина]. Неумеющий -ить (о ребёнке) - немовлящий. Срв. Болтать, Бормотать, Лепетать, Мямлить и т. п.

* * *

1) говори́ти, бала́кати; мовля́ти, гомоні́ти; (выражать в устной речи; высказывать) каза́ти, мо́вити, промовля́ти; ректи́

2) (разговаривать, беседовать) говори́ти, розмовля́ти, бала́кати

3) (свидетельствовать о чём-л.) сві́дчити, говори́ти, промовля́ти

говариваться говоритися, казатися, мовитися, балакатися, вимовлятися, промовлятися. [Те, що балакалося на лекції (Крим.). Вимовлялося те, чого ніхто не чув (Гліб.)]. Говорится (т.-е. говорят) - говориться, кажеться, (мова) мовиться про кого, балакається. [Не так швидко робиться, як мовиться]. Как говорится, как говорят - мовляв, як той мовляв, як той казав, сказано, як то проповідають, як то кажуть. [Пісню утни, щоб, мовляв, засміялося лихо (Л. Укр.)]. Говоренный - говорений, казаний, мовлений, балаканий. [Ти казане кажеш, а мій батько під корчмою чув].

* * *

1) (плохо) погано (ум. поганенько, ув. поганючо), кепсько, зле, (гал.) лихо. [Погано зробив. Поганючо співали. Кепсько живеться мені на світі. Їм тут було не зле. По-польськи він балакає, але лихо];

2) (тошно) млосно. [Стає душно, аж млосно (Мирн.)], паморочно [Стало ще тісніше, якось паморочно], нудно. Мне дурно - млосно мені. Ей дурно сделалось, стало - їй стало млосно, (обморочно) вона зімліла. Делаться дурно - млостити (-стить) (безл.). [Мене млостить - мне дурно]. Мне начинает, начало (стало) делаться дурно - мене починає (почала) обнімати млі[о]сть.

* * *

1) нареч. пога́но, зле

2) в знач. сказ. недо́бре, пога́но, мло́сно

природно, натурально, звичайно. [Це природно випливає з його класового становища. Балакає не дуже натурально. Він, звичайно, не звернув на це жадної уваги].

* * *

1) нареч. приро́дно; натура́льно

2) в знач. вводн. сл. жарг. приро́дно, приро́дна (натура́льна) річ; ( конечно) звича́йно, звича́йна річ, звича́йне ді́ло

заплесться

1) заплітатися и заплітуватися, бути заплетеним;

2) заплітатися, плестися, заплестися, (о мног.) позаплітатися, поплестися. [Дівчата русначки заплітаються там в дрібниці (Свидн.). Згадай мене, ненько, в суботу пізненько, як дівчата помиються й плетуться дрібненько (Грінч. III). Вмию личко, вмию брови, сяду, заплетуся (Руданськ.)]. У него язык -тается - язик йому плутається. Он говорит -таясь - балакає плутаючи(сь) язиком.

* * *

несов.; сов. - заплест`ись

кивання, киви (-вів), покивання, покивування. [Він не балака, а такечки - кивами та мигами (Харківщ.). Покивування на чужу інтригу (Н. Рада)].

* * *

1) кива́ння; хита́ння

2) кива́ння; маха́ння

1) (нация) народ (-ду) и (реже, гал.) нарід (-роду), (часто) люд (-ду), (редко, устар.) мир (-ру). [Назвався сей народ Русь (Куліш). Український народ (Н.-Лев.). Любіть-бо нарід наш (Біблія). Слава людові українському на многі літа (Дума). У кождого люду, у кожній країні живе такий спогад (Л. Укр.). Увесь руський мир під ними (князями) збирався (Куліш)]. Все земные -ды - всі народи світу, (торж.) всі народи земні;

2) (крестьянство) народ и (гал.) нарід, простолюд (-ду), простолюддя (-ддя), (прості) люди (-дей), (простий) люд, простота, (гал.) хлопство, (стар.) посполиті (-тих), (просте) поспільство, (мир) мир. [Міський простолюд знову й тут не мав місця (Грінч.). Книжники й пани верховодять в громаді нашій, наче бог злюбив їх понад простолюд (Л. Укр.). Дивись: пан, а балака, як люди (Номис). То пани, а ми - люди (Номис). Твої слова простоту темну на добрий розум наставляють (Куліш). Де мені поради шукати: чи межи князівством, чи межи простим поспільством? (Л. Укр.)];

3) (множество или группа людей) народ и (гал.) нарід, люди, люд, мир. [Народу насходилося сила (Київ). Якого народу зібралось там багато! (Греб.). Мша скінчилась у костьолі, люд порозсипався (Рудан.). На пристані миру такого, що страх (Канівщ.)]. При -де - при людях, прилюдно. Ну и -род! - ну й люди (народ)! -род валом валит - люди як плав пливуть, народ (люд) суне як хмара (лавою пре). Мутить -род - колотити (баламутити) людей, колотити миром. Глас -рода, глас божий (стар.) - глас народу - глас божий; коли люди брешуть, то й я з ними (Приказки);

4) (всё, что народилось) нарідок (-дку), нарід (-роду) и народ (-роду). [А тут і всякого иншого нарідку намножилось (К. Старина). Це я для собачні їдло несу; а ну, собачий народе, сюди! (Звин.)].

* * *

1) наро́д, -у

2) (ед.: люди) наро́д, лю́ди, -де́й; мир, -у

1) нрч. - нервово, (диал.) нервено, (устар.) нервно, нервозно. [Все оце говорив, нервово махаючи руками (Кониськ.). Походенко якось нервово стрельнув очима на Голінного (Кониськ.). Нервово крутив він свої пальці (Крим.). І балакає якось нервено (Звин.)];

2) (в сложении) нервово-. -но-расстроенный, -но-больной - знервований, нервово- хворий.

* * *

балакатися, базікатися. [Вітерець листом шелестить, бджола гуде, та - пурх! - по кущах пташки перелітують, то воно й балакається - точиться розмова, точиться (М. Вовч.)].

разг. балака, -кі муж., гаварун, -на муж.

(болтун) балбатун, -на муж.

разг. гаварун, -на муж., балака, -кі муж.

1. допустова спол. енкл. хоч, хоча, нехай Г-К; грек ӧзӱмӱз ама, грек тиль дӱгӱль бизим тилимиз хоча самі ми греки, але грецька мова не є нашою мовою СБ; тили бар ама, лафетмей коп хоча язик у ньогоє, але він багато не балакає П; сен ӧльдӱрдӱң ама, сен ӧльдӱрдӱң йарамаз кишини хоч ти й убив, але вбив негідника СМ; кӱльсӱн кӱльмесиннер ама, мен тойунҗасы ойнадым нехай собі сміються чи ні, але я натанцювався досхочу Б; айахташ ама, доғмуш дӱгӱль хоч і товариш, але не родич У; олар бир бирне беңзийлер ама, бир дӱгӱль хоча вони й подібні один до одного, але це не те саме У; чох билир эдим мен ама, энди йох хоча я знав був багато, але тепер ні У; доғру ама, т'им айтты буну саа? це таки правда, але хто тобі це сказав? СГ; олар мени аннай ама, лафетмеэ оламайляр хоча мене вони розуміють, але говорити не вміють М.

2. посил. енкл. все-таки, однак; Илюшака масал билий ама? а все-таки дядько Iлля знає казки? СБ; халған ама атсыз энди він лишився все-таки без коня Б; не хадар да бой тӱркӱ билий эдим ама а все ж таки скільки ліричних пісень я знала СК; салыхнен вар, оғлум, ама, — дэди консул, — мейдана чых, сӧле бир хач җоғап тӱркӱ бувай здоров і йди собі, синку, однак,— сказав консул,— вийди на майдан, заспівай кілька пісень СК.

3. прот. спол. але, однак, проте; о гӱзель киши, ама ону йаманлай він хороша людина, але йоло ганьблять СМ; Т'ӧр оғлуға сорайляр, ама олар бильмейлер онун дэрменҗи олғаны вони запитують у самого Тьороглу, але не знають, що мельник — він Б; мен сенин доғру анан, ама чаре йох маа да шанма я твоя рідна матір, але й мені не можна довіряти Г; сиз раатлан, ама йухламаң ви спочивайте, однак не спіть Г; ахыл д'елий, ама д'еч д'елий розум приходить, але запізно СГ; кичкене эт'ен оса да, ама хуватлы эт'ен хоча він був і малий віком, але дуже сильним СГ.

4. присл., вставне слово втім, однак, одначе, проте, тим не менше; ама, колхоз чыхты башна а втім, з'явилися на їхню голову колгоспи СК; да ама биль але, тим не менше, знай СМ; йа ама т'им олаҗах мында оса — хартын оғлу Йыбран а втім, якщо хтось і може тут опинитися, то лиш Їбран, син старого Г.

ритмічне слово СЛ; ах, ама-ама, шет'ерим, ама ах, оййой, мая солодка, ой СЛ; пор. аман.

квасоля; бийаз, хырмызы, чубар бахла біла, червона, строката квасоля Г; авузуна бахла чыйланмай СБА, ағызна бахла сланмай Г у нього в роті квасолина не розмокне — зразу розкаже кому не слід; авузу — бахла хазан у нього рот — казан із квасолею — весь час балакає СБЧ; бахла хайнағанчах поки квасоля звариться — дуже довго СБФ; пор. пахла.

(-ғу) лад, суть, міра, порядок, успіх, успішний, вдалий, доволі, достатньо, сильний, сильно ВН, П-Б, К, СК; порядно, добре О; ший йоруғун бильзнати справу, вміти її робити СМ; ишин йоруғун бильмий, о чох этмеэ сырасы вар ама, асылсыз він не знає суті справи, може робити багато, але недоладно СК; йорух т'етсин ишлериңиз успіху вам у роботі СМ; онун иши йоруғу дэгиль його справа пропаща Б; йоруғун тапдосягати успіху П; о эр бир шиййе да йорух табай він з усім справиться П; йорух хатын да йорух хоҗа лишсе, чечиниш дэ гӱзель т'етий якщо доладній жінці й доладному чоловікові трапиться бути разом, то життя піде добре НМ; бир йорух а) значно, значною мірою ВН, П, СМ; б) як-небудь СМ; о лафетий бир йорух забагато балакає П; даа йорух ще легше, успішніше СМ; йорух тэкаран трохи легше, успішніше СК; базирд' ан дэвелернен д'ельди бир йорух купець із верблюдами підійшов доволі близько СК; йорух ол- бути успішним, складатися добре Б.

тихий, спокійний, сумирний, скромний, м'який СБ-Г, К, СГ; йуваш ат сумирний кінь СБ-СМ, Г, К, СГ; йуваш атның тэпмеси хаты болий СБА, йуваш атын тэкмеси хаты СГ сумирний кінь хвицає жорстоко; бу алай тэпме болду, нас йуваш аттан це виявився такий (жорстокий) удар, як від сумирного коня СМ; алай йуваш исан, лафетмей така тиха, лагідна людина, не балакає П; зенд'ин дэ ғарип сайлямам — йуваш осун багатий чи бідний — я не перебираю, аби був лагідним У; хычыравухтан хорхма — йуваштан хорх крикливого не бійся — остерігайся тихого Г; йуваш табйат лагідний характер СГ; пор. йаваш, йываш.