-
1 атараксія
АТАРАКСІЯ ( від грецьк. ά - заперечна частка; ταραξία - відсутність хвилювання, незворушність, душевний спокій) - поняття, вжите Епікуром для позначення ідеального стану душі, кінцевої мети блаженного життя, до якої повинна прагнути людина. З огляду на потрактування першого блага для людини - насолоди - як відсутності страждання, станом, тотожним А., була незалежність від зовнішніх умов, що досягалось обмеженням потреб, помірністю в насолодах, самовідстороненістю від тривог і небезпек суспільних і державних справ (Діоген Лаертський). Спираючись на нове, відмінне від традиційного, розуміння знання, Епікур заняттям філософією відводив роль засобу досягнення незворушності духа, свободи від страху перед богами, смертю та незрозумілими явищами природи. Витоки ідеї ідеального стану душі як мети людського життя вперше в філософії моралі окреслені Демокритом у його визначенні евтемії як довершеного стану душі, ознаками якого є спокій і рівновага. -
2 атараксія
ж -
3 гедонізм
ГЕДОНІЗМ ( від грецьк. ηδονή - задоволення) - напрям в етиці, згідно з яким критерієм моралі та принципом її пояснення є досягнення насолоди. Прагнення до насолоди тлумачиться як природна властивість людини, джерело й мета її вдосконалення. Засновник Г. - давньогрецьк. філософ Аристип з Кірени, який вважав, що добро і зло цілком можна звести до насолоди або страждання. Як учень Сократа, Аристип не абсолютизує безпосереднє чуттєве задоволення і в процесі його досягнення надає значної ваги чинникові раціонального самоконтролю. Тому людина не повинна перетворюватися на раба власного задоволення, а істинну насолоду у змозі отримати лише мудрець. У Епікура Г. поєднується з елементами евдемонізму. Основою задоволення як кінцевої мети людини постає свобода від тілесних страждань і душевних тривог. Епікур розрізняв пасивне (атараксія) та активне задоволення (радість). В епоху Середньовіччя Г. протиставлявся аскетизму. Увага до Г. відновлюється за доби Відродження, з поверненням інтересу до проблем земного призначення людини. В епоху Просвітництва засади Г. знайшли певний вияв у філософії Гоббса, Ламетрі, Гельвеція, згодом - в утилітаристських концепціях Бентама, Дж. Cm. Мілля. В XX ст. деякі ідеї Г. схвалювали Сантаяна, Шлік та ін. Згідно з фройдизмом, принцип насолоди є суттєвою підвалиною людської поведінки у дусі гедоністичної етики. Послідовна критика Г. через допущення т. зв. "натуралістичної помилки" (редукція добра та інших етичних категорій до певного класу "натуральних" об'єктів) була здійснена Муром. Філософи франкфуртської школи, зокрема, Маркузе, також припускалися висновків у дусі гедоністичної етики. -
4 покора
ПОКОРА - життєва позиція, форма поведінки соціального суб'єкта, яка визначається залежністю від волі іншого суб'єкта. П. - умова існування усіх соціальних інституцій (кожний соціальний порядок спирається на визнання певних цінностей та вияв П. щодо головних загальноприйнятих норм), особливо системи владних відносин. У філософській традиції проблема П. осмислювалася вже за часів Античності. Героїзм передбачав покірливе ставлення до власної долі, готовність гідно і жертовно зустріти її веління. Разом із тим П. не передбачала пасивного очікування - за людиною (особливо за філософом) визнавалося право жити, демонструючи незалежність від обставин, свободу від страху, зневагу до всього, що хвилює і жахає пересічну людину (така незалежність від обставин визначалася античними філософами як атараксія).В. Заблоцький -
5 стоїцизм
СТОЇЦИЗМ ( від грецьк. στοά - портик в Афінах, де збиралися стоїки) - одна з основних філософських течій доби Еллінізму; основні етичні ідеї С. відновлюються у новоєвропейській філософії, у трансформованому вигляді живлять сучасне духовне життя. С. виникає в Стародавній Греції, починаючи з кін. IV ст. до н. е. (Зенон), особливої популярності набуває в Римі у два перших ст. н. е. (Сенека, Епіктет, МаркАврелій). У межах С. встановлюється розрізнення трьох основних галузей філософського знання: вчення про природу (фізика), вчення про пізнання та мислення (логіка) і вчення про належне життя (етика). Світ розглядався в С. як організоване ціле, пройняте животворним Логосом, який виступає іманентною породжуючою силою і законом, що скеровує світовий розвиток О. станній мислиться як циклічний процес із періодичними спалахами світового вогню, виявленнями творчого Бога-Логоса. Душа людини розглядалась як частина світової душі; по смерті вона відділяється від тіла і втрачає особистісні ознаки. Через прилученість усіх людей до Логоса вони є громадянами єдиної світової держави - "космополісу". Але вони мають брати участь і в громадянському житті реальних держав - якщо це тільки не змушує їх до аморальних вчинків. За неможливості жити і діяти розумно і морально вважається виправданим самогубство. Головною метою людини проголошується доброчесне життя у згоді з природою, Логосом. Ідеал С. - мудрець, що досяг душевної незворушності (атараксії) і завжди діє у згоді із природним законом, відповідно до накреслень долі. Надалі поняттям "С." стали позначати моральну позицію, котра передбачає витриманість, стійкість, суворе дотримання моральних вимог, незалежно від сподівань на винагороду (щастя), гідну поведінку за будь-яких обставин.В. Нестеренко
См. также в других словарях:
Атаракс — Действующее вещество ›› Гидроксизин* (Hydroxyzine*) Латинское название Atarax АТХ: ›› N05BB01 Гидроксизин Фармакологическая группа: Анксиолитики Нозологическая классификация (МКБ 10) ›› F10.2 Синдром алкогольной зависимости ›› F10.3 Абстинентное… … Словарь медицинских препаратов
атаракс — сущ., кол во синонимов: 2 • анксиолитик (26) • гидроксизин (3) Словарь синонимов ASIS. В.Н. Тришин. 2013 … Словарь синонимов
атараксія — ї, ж. Стан душевного спокою й незворушності, до якого, на думку деяких давньогрецьких філософів, повинен прагнути мудрець … Український тлумачний словник
Психофармакология (psychopharmacology) — Слово «психотропный» является производным от древнегреческого psyche (душа) и tropikos (поворот); т. о., поворот, или изменение, в душе является осн. значением этого термина. Расстройства, вызываемые этими лекарствами, являются неврологическими… … Психологическая энциклопедия
Гидроксизин (Hydroxyvne) — лекарственное вещество антигистамин, обладающий седативными свойствами; применяется для уменьшения тревоги, напряжения и возбуждения, а также для лечения тошноты и рвоты. Назначается внутрь; возможные побочные эффекты: сонливость, головная боль,… … Медицинские термины
Транквилизаторы — У этого термина существуют и другие значения, см. Транквилизаторы (значения). Транквилизаторы (от лат. tranquillo успокаивать) психотропные лекарственные средства. В настоящее время чаще всего под транквилизаторами подразумевают… … Википедия
Акатизия — Акатизия … Википедия
анксиолитик — сущ., кол во синонимов: 26 • адаптол (2) • алпразолам (2) • атаракс (2) • … Словарь синонимов
ДЕРМАТИТ АТОПИЧЕСКИЙ — мед. Атопический дерматит хроническое воспалительное заболевание кожи, сопровождаемое зудом и экзематизацией, часто связанное с наследственной предрасположенностью к ато пии и имеющее типичные места локализации. Частота. 7 24:1 000 населения.… … Справочник по болезням
ДЕРМАТИТ КОНТАКТНЫЙ — мед. Контактный дерматит острое или хроническое воспалительное заболевание кожи, обусловленное раздражающим или сенсибилизирующим действием экзогенных факторов. Классификация • Первичный дерматит раздражения (простой контактный дерматит) •… … Справочник по болезням
ТОКСИКОДЕРМИЯ — мед. Токсикодермия высыпания на коже и/или слизистых оболочках, возникающие после приёма лекарственных препаратов (приём внутрь, парентерально, при вдыхании). Риск развития токсикодермии при назначении ЛС 0,3%. Патогенез • В большинстве случаев… … Справочник по болезням
