ПОЗВ

1) General subject: DI (сокр. от "digital intermediate"; представляет собой массив цифровых файлов, которые можно сортировать, индексировать, маркировать, просматривать и выстраивать в произвольном порядке. Это позв)

2) Cinema: digital intermediate

кому и к кому позов (р. позову и пофзву) на кого. Гражданский иск - цивільний позов. Встречный иск - супротивний, стрічний, зустрічний позов. Пред'являть, пред'явить (вчинить) иск кому - закладати, закласти, заложити позов на кого, розпочинати, розпочати позов із ким, позивати, запізвати кого, позиватися з ким (судиться). Передача -ка - передавання, передача позву. Соединение -ков - з'єднання, сполучення позвів (Правн. Сл.). Добиться чего-н. -ком - випозивати щось. [Позивай його, може випозиваєш хоч третю частину (Звин.)]. Получить по -ку - дістати від позву. Отказать в -ке - відмовити на позов. Приостановление -ка - припинення позву.

* * *

1) охоча до чого, ласа, голінна на що, до чого, (шутл.) охотуха. [А я муха- полетуха, шити-прясти охотуха]. Судиться я не -ца - позиватися (до позвів) я не охоча;

2) мисливиця. [Ти, срібнолука богине мисливице, поміч свою нам подай (Л. Укр.)].

* * *

звінчати, повінчати, (о мног.) позвінчувати, повінчати кого з ким, шлюб дати кому. [І світ мені зав'язали, із нелюбом повінчали]. Повенчанный - звінчаний, повінчаний.

* * *

воен. чотами; на чоти.

* * *

позволить дозволяти, дозволити, позволяти, по(до)зволити, зволяти, зволити, призволяти, призволити (допускать) попускати, попустити кому що, и на що, (велеть) веліти кому що. [Пан не дозволяв і на годинку кидати ліса (М. Вовч.). Позволь мені усім це розказати (Л. Укр.). Хоч позволив хан на пісках новим кошем стати, та не зволив запорожцям церкву будувати (Шевч.). На це я собі не попустив (Єфр.). Та чи не призволите чайку? (Кониськ.). Подозвольте мені слово до вас сказати (Яворн.). Не велю милому журитися (Метл.)]. -лять себе что - до[по]зволяти собі що и на що, допускатися (сов. допуститися) чого [Він допустився шахрайства]. -лит себе ошибку - дозволити собі помилку или допуститися помилки. -лить себе такую роскошь - дозволити собі таку розкіш и на таку розкіш (Єфр.). -лить себе смелость - дозволити собі сміливість. -лить кому делать, говорить что - до[по]зволити кому робити, говорити що. Здоровье -ет кому - здоров'я дозволяє (змагає) кому. [Як (если) здоров'я змагає, то добре й робити (Н.-Вол. п.)]. Если -лит мне время - як дозволить мені час, якщо (коли) матиму час. -лить себя подговорись - до підмови, на підмову датися. -льте слово молвить - дозвольте слово мовити, дайте (дозвольте) до слова прийти. -льте! - дозвольте, (по)чекайте, погуляйте! [Чекайте! Як, се Андрій Гавриленко? (Коцюб.)]. Не могу этого -лить - не можу цього (и на це) дозволити кому. Я не -лю ему никакой дерзости - я не дозволю йому жадного (ніякого) грубіянства. Не -лю вмешиваться в мои дела - не дозволю втручатися в мої справи, (иносказ.) не дам у кашу собі дмухати. Позволенный - до[по]зволений.

* * *

несов.; сов. - позв`олить

несов.; сов. - св`еять

несов.; сов. - связ`ать

1) зв'я́зувати, -зую, -зуєш, зв'яза́ти (зв'яжу́, зв'я́жеш) и мног. позв'я́зувати; (соединять) сполуча́ти, сполучи́ти, -лучу́, -лу́чиш; ( о чувстве дружбы) єдна́ти, поєдна́ти; ( увязывать) пов'я́зувати, пов'яза́ти

2) ( изготовлять вязкой) вив'я́зувати, ви́в'язати и мног. повив'я́зувати; (о чулках; о сетях) спліта́ти, сплести́ (сплету́, сплете́ш) и мног. поспліта́ти

несов.; сов. - связ`аться

1) зв'я́зуватися, -зуюся, -зуєшся, зв'яза́тися (зв'яжу́ся, зв'я́жешся) и мног. позв'я́зуватися; (сходиться с кем-л. прен.) зли́гуватися, -гуюся, -гуєшся, злига́тися; (сов.: сцепиться с кем-л.) зчепи́тися, -плю́ся, -пишся, мног. позчі́плюватися, -люється

2) страд. несов. зв'я́зуватися; сполуча́тися; пов'я́зуватися; вив'я́зуватися; спліта́тися

несов.; сов. - сдуть

1) здува́ти, зду́ти (зідму́, зідме́ш) и мног. поздува́ти; (преим. ртом) здму́хувати (здму́хую, здму́хуєш), здмухну́ти; ( свеивать) зві́ювати (зві́юю, зві́юєш) и звіва́ти, зві́яти и мног. позві́ювати

2) ( списывать) спи́сувати, -сую, -суєш, списа́ти (спишу́, спи́шеш) и мног. поспи́сувати; ска́тувати, -тую, -туєш, ската́ти

3) (перен.: брать, получать с кого-л.) здира́ти, зде́рти и зідра́ти (здеру́, здере́ш), сов. злупи́ти, -плю́, -пиш

4) ( красть) тягти́, -гну́, -гнеш, потягти́, тягну́ти, потягну́ти, цу́пити, -плю, -пиш, поцу́пити

-ся повизволяти, -ся, позвільняти, -ся.

звірити, (о мн.) позвіряти що з чим, зрівняти, позрівнювати що з чим.