Мешкотно

нрч. загайно, загайливо, гайно, забарно, марудно, копітко. [Забарно (загайно, марудно, копітко) шити цю мережку (М. Грінч.). Забарно робить крупи (Борзенщ.)]. Он так -но работает - він так забарно (марудно, копітко) робить, він так марудиться в роботою.

* * *

нареч. разг. марудна

-ся робити, -ся; а отвлечённее - діяти, -ся, продіяти, -ся, чинити, -ся; виробляти, -ся. [Що він, старий, тепер діятиме за світі? (Грінч.). Мати дуже турбувалася: що таке продіється з її сином? (Крим.). Ой, боже, що чинити? Благословіть нас, мамо, коровай виробляти]. Делать плохое что-либо - коїти, витворяти. [Спусти їм, то таке закоють! (Котл.)]. Делать своё дело исправно - справляти, -ся, правити. [Ат собі чоловічок був; а проте - своє діло правив (Конис.)]. Делать усердно - робити щиро, припадати до роботи, пильнувати. Делать лениво - робити як не своїми. Делать плохо, неаккуратно, нерачительно, нетщательно, кое-как, неумело - партачити, партол[р]ити, базграти, поганити, паскудити, (реже) капарити, кремсати, глемуздати. [Роби добре, не паскудь]. Изо всех сил делает - як не перерветься! Делать очень энергично (шутл.) - перцювати. Делать медленно, мешкотно - длубатися, марудитися, мацатися, момсатися, робити як мокре горить, як через пень колоду тягти. Делать легко, как бы играя - за играшки робити. [Та це вона за играшки зробить!]. Делать иначе - иначити, переиначувати, переинакшувати. Делать не спеша, с толком - покладаючи робити. Делать с оглядкой (шутл.) - позирати на задні колеса. [Позирай, дівко, на задні колеса (Конис.)]. Делать по своему - чинити свою волю, своїм робом (ладом) ходити, своїм богом робити (піти), узяти свою волю, робити по- вподобі. Делать кому приятное - догоджати, чинити кому втіху. Делать наперекор - насупереки йти з ким, бороздити кому, що. Делать по примеру - у слід іти. [У слід старої попаді йде (Конис.)]. Он может делать, что хочет - йому вільний світ (вільно) робити що хоче. Что будешь делать? - що маєш робити? Ничего не делать - байдики бити, лежня (лежники) справляти, посиденьки справляти, ханьки м'яти, бимбувати. [Бимбує, як жид у шабаш]. Решительно ничего не делает - і за холодну воду не береться (не візьметься), ані до холодної води, ні кує, ні меле. От нечего делать - знічев'я, від нічого робити. Делать кого чем - наставляти, настановити кого за [на] кого. [Настановлено його за соцького]. Делать, -ся, сделать, -ся - ставати, -ся, стати, -ся (о многих - постати). [Хто стається вівцею, того вовк з'їсть (Ном.). Ходім, сестро, лугами та постанем квітками (Чуб.)]. Делаться каким-л. - …ішати, …-шати (от сравн. степ.), напр. дурнішати - делаться глупым, гладшати - д. жирным, гіршати - д. хуже. Делающий, -щая всё по своему - своєумець, -мка. [Така вона своєумка, непокірлива (М. Вовч.)]. Делающий, -щая за раз несколько дел - семидільник, -ниця.

* * *

ковыривать, ковырнуть

1) копирсати, копирснути, колупати, колупнути и уколупати, шпортати, шпортнути, довбати, длубати, долубати, шкалубати, копиряти, човпати, корпати що чим или у чому, шпортатися, довбатися и довбтися, длубатися, долубатися, порпатися у чому. [Зігнувшись візник копирсав щось у колесі пальцем (Коцюб.). Копирснув залізною лопатою раз та вдруге (Грінч.). Сидить баба на порозі, землю колупає (Рудан.). Голкою потроху шпортаю (Дніпропетр.). Почав долубать; продолубав таку вже дірочку що й кулак улізе (Грінч.). Нагнув голову і почав довбатись у землі (Васильч.)]. - рять в носу, в зубах - колупати, довбати (длубати, довбатися, довбтися корпати) в носі (вульг. кози гнати), у зубах, (продлубувати зуби). [Чого ти в носі длубаєш? (Сл. Гр.). Городовий, ось, у сінях довбеться в носі (Тесл.). Сидить та зубки продлубує (Звиног.)];

2) (лапти) плести (личаки);

3) (делать мешкотно) копирсати що, копітко поратися коло (біля) чого, з чим, у чому, длубати(ся) коло чого, шпортатися коло чого, з чим, човптися з чим, (ирон.) мучити що; срвн. Возиться 3. [Коло чого він там длубається? (Сл. Гр.). Вже третю днину мучить вона оту сорочку (Звин.)]. -ряй, что ли! - роби швидше!

* * *

несов.; сов. - ковырн`уть

1) копирсатися, колупатися, шпортатися, довбатися и довбтися, длубатися, долубатися у чому;

2) (делать мешкотно, биться над чем) длубати(ся), копітко поратися коло чого; срвн. Ковырять 3.

* * *

1) поволі, повільно, звільна (реже звольна), помалу, (не спеша) повагом, сповагом, звагом, проквільно, прокволисто, спроквола, прокволом, поквільно, покволом, дляво, (зап., пров.) пиняво, (о ходьбе, езде ещё) тихо, (вяло) мляво; ум. поволеньки, повільненько, помаленьку, помалесеньку. [Минають дні собі поволі (Шевч.). Пил поволі сідає на землю (Коцюб.). Іцик поволеньки підганяє коняку (Франко). «Знаєте, що я думаю?» ліниво й повільно проказав Володимир (Крим.). Звільна підвів голову (Франко). Візник звільна тягся на далеку од вокзала вулицю (Крим.). Їде звольна (Рудан.). «Ні», каже, «не біг, - я помалу йшов» (Рудч.). Карпо йшов помаленьку (Н.-Лев.). Явдоха повагом достала з-за пазухи гаманця (Кониськ.). Антосьо сповагом подибав здовж селом до матері (Свидниц.). Не біжи, не йди швидко, звагом! (Звягельщ.). Ходив проквільно (Кониськ.). Щось грає на скрипці спроквола (Пачов.). Спускався він із скель покволом (М. Макар.). Думи ворушились в його голові якось дляво, боязко (Н.-Лев.). Робота йде пиняво (Верхр.)]. Итти -но - іти помалу (поволі и т. д.), іти тихою (повільною) ходою, іти помалу-малу (нога за ногою, тихо); тільки що ступати, дибати. Шли -но - ішли помалу и т. д., (безл.) йшлося повагом;

2) (мешкотно) см. Медлительно 1.

* * *

1) забарно, загайно, дляво; (вяло) мляво; (пров.) мник[х]увато; срв. Мешкотно. [Він усе робить дуже дляво (Звин.)];

2) см. Медленно 1.

* * *

* * *

нареч. павольна, паволі

(мешкотно) марудна

1. прич. от юватылаш

2. прил. медлительный, мешкотный; выполняющий медленно, мешкотно