-
1 Мальбранш
див. Мальбранш, Школа -
2 Мальбранш, Школа
Мальбранш, Школа (1638, Париж - 1715) - франц. філософ; головний представник оказіоналізму. Вивчав філософію в College de la Marche і теологію в Сорбонні; в 1664 р. прийняв сан священика і вступив до Конгрегації ораторіан, де й залишався до смерті. В особі М. поєднались філософ-вчений і глибоко віруючий християнин, а створена ним система є спробою синтезу філософії й релігії в єдиному світорозумінні. На формування світогляду М. помітний вплив здійснила традиція августиніансько-неоплатонічного християнського мислення, що панувала на той час в Конгрегації С. тавлення М. до філософії та науки в перші роки перебування в Конгрегації було не тільки байдужим, а й упередженим. Докорінний злам у його світорозумінні відбувся тоді, коли 26-річний М. випадково натрапив на "Трактат про людину" Декарта і прочитав його. Од цього часу він цілковито присвятив себе філософії. Прагнення здійснити синтез картезіанства і християнського неоплатонізму визначило увесь подальший філософський розвиток М. Як і Декарт, М. теж виходить із дуалізму матерії й духу, протяжності й мислення, тіла та душі, причому розглядає ці дві субстанції як цілком незалежні, неспроможні взаємодіяти чи впливати одна на одну. В людині єдність і взаємодія цих субстанцій (душі, тіла) досягається лише завдяки Богові, волею якого між модифікаціями обох субстанцій у кожному випадку встановлюється відповідність З. гідно з філософським вченням оказіоналізму, створеним М., тільки Бог становить дієву причину руху речей, включаючи тіло людини, а також взаємодію душі і тіла. Хоча душі людини і притаманний імпульс вільного волевиявлення, воля людини - це лише підстава, привід для оприявнення всеохопної волі Бога. М. відмежовував Бога від наявного у світі зла, вважаючи, що останнє пов'язане лише з окремішним індивідуальним існуванням; в обширах універсуму навіть зло слід розглядати як добро.[br]Осн. тв.: "Пошуки істини". У 3 т. (1674 - 1675); "Трактат про мораль" (1684); "Бесіди про метафізику й релігію" (1688); "Бесіди про розуміння Бога у китайській філософії" (1708). -
3 Мальбранш, Никола
(1638-1715; франц. философ) Malebranche, Nicolas deРусско-английский словарь религиозной лексики > Мальбранш, Никола
-
4 Школа Мальбранш
див. Мальбранш, Школа -
5 la folle du logis
1) фантазия (так назвал воображение Никола де Мальбранш (1658 - 1715 гг.) в "La Recher-che de la Vérité"), буйное воображениеÀ ne lire que son récit on pourrait se méfier et penser que la folle du logis a été largement mise en contribution. (M. Bourdet-Pléville, Des Galeriens, des forçats, des bagnards.) — Если читать только его рассказ, то можно не поверить и подумать, что в нем большая доля разбушевавшейся фантазии.
Il se jette sur ce Corani, le supplie de partir sur l'heure pour Saint-Pétersbourg. L'Impératrice n'attend que lui, il lui faut ce Comnène pour le trône de Constantinople... La folle du logis aidant, il crut voir naître, au ciel de Ferney, une grande lueur vers l'Orient. (J. Orieux, Voltaire ou la royauté de l'esprit.) — Вольтер наседает на этого Корани, уговаривает его тотчас же отправиться в Санкт-Петербург. Императрица ждет не дождется его, ей нужен потомок Комнинов, чтобы завладеть константинопольским троном... Давая волю игре воображения, Вольтер уже видит в небе Ферне яркий луч света в сторону Востока.
- Où est-elle encore, cette clef? Il s'agit de celle du verrou d'entrée. Deux fois par jour Mariette l'égare, deux fois par jour elle la récupère. Avec la lime à ongles et une certaine paire de ciseaux, voilà les folles du logis. (H. Bazin, Le Matrimoine.) — - Куда же запропастился этот ключ? Речь идет о ключе от входной двери. Два раза в день Мариетта его теряет, два раза его находит. Вместе с пилочкой для ногтей и специальными ножницами, это непутевые в нашем доме.
-
6 le grand horloger
книжн.(le grand [или suprême] horloger)Il [Malebranche] veut que le suprême horloger... ait fait du premier coup la montre du monde pour aller toute seule ou presque toute seule, en prévision de toutes les secousses et de tous les accidents. (Ch. A. Sainte-Beuve, Port-Royal.) — Мальбранш хочет, чтобы небесный часовщик одним махом сотворил весь мир-будильник, и чтобы он шел сам по себе, или почти сам по себе, да еще предвидел все толчки и аварии.
-
7 ідеалізм
ІДЕАЛІЗМ - термін, який позначає у метафізиці будь-яку систему, що визначає об'єктивно існуюче принципово як дух, ідею або розум, - тобто як принцип, протилежний матерії і первинний щодо неї Н. ерідко такі системи саму матерію розглядають як прояв духа. Розрізняють дві головні форми І. - І. об'єктивний та І. суб'єктивний. У випадку схильності філософів вважати об'єктивно існуючими ідеї чи дух поза людською свідомістю йдеться про різновиди об'єктивного І., найголовнішими представниками якого вважають Платона, ІПеллінга, Гегеля та ін. У випадку ж акцентування на первинності людської свідомості йдеться про суб'єктивний І., до чільних представників якого належать Г'юм, Берклі, Мальбранш, Фіхте та ін. У крайніх формах суб'єктивний ідеалізм має тенденцію до соліпсизму, згідно з яким можна бути впевненим лише в тому, що "Я існую" Д. ля низки ідеалістичних вчень характерними є також наступні спільні риси. По-перше, визнання існування універсальних понять (також відомих як універсали). По-друге, уявлення про те, що відношення між сутностями може трансформувати самі ці сутності. По-третє, досить виразний діалектичний підхід до побудови філософської системи. По-четверте, прагнення трансцендувати категорії "тут" і "тепер". Ідеалісти намагаються визначити справжню, первинну реальність і вказати межі застосування людського розуму, який вони схильні сприймати як духовну силу, що формується протягом усієї людської історії. Досить типовим, хоча і не обов'язковим для ідеалістів є обґрунтування т. зв. онтологічного існування Бога, згідно з яким розуміння Бога як найбільш досконалої істоти обов'язково означає її реальне існування, оскільки неіснування означало б визнання певної нестачі досконалості. До найвідоміших різновидів І. належить трансцедентальний, або критичний І. Канта, згідно з яким, людський розум може зрозуміти досвід лише за допомогою специфічних загальних форм мислення, що мають апріорне походження. Абсолютний І. Гегеля є однією з найбільш досконалих і розвинутих ідеалістичних систем в історії філософії (див. абсолютний ідеалізм, Гегель). Його вплив, зокрема, позначився у XIX ст. на франц. (Бозанкет), англ. (Бредлі), америк. (Ройс) філософії. Особливе місце в розвитку І. посідає Марбурзька школа неокантіанства, представники якої (передусім оригінальний інтерпретатор Канта Коген, мислитель платонівського спрямування Наторп та видатний антрополог Кассирер) застосовували кантівський критичний метод до гуманістичних та наукових студій. Розвиток трансцедентального, об'єктивного та абсолютного ідеалізму друг. пол. XIX ст. вплинув і на укр. філософів (Новицький, Гогоцький, Юркевич, Ліницький та ін.).С. Катусенко -
8 оказіоналізм
ОКАЗІОНАЛІЗМ ( від лат. ocassio - випадок, нагода, привід) - філософське вчення, згідно з яким Бог є опосередкувальною ланкою між душею і тілом. Виникло на ґрунті характерного для картезіанства (див. Декарт) різкого розмежування субстанції, яка мислить (розум, свідомість), та субстанції матеріальної (річ, тіло), що, на відміну від першої, існує у просторі і часі. Дуалізм душі (або розуму, свідомості) й тіла породжував потребу у з'ясуванні проблеми їхньої взаємодії, спробою вирішення якої у XVII ст. і був О. Основний філософський зміст цього вчення полягав в обґрунтуванні твердження, що у кожному випадку, коли душа виявляє схильність чи налаштованість вчинити якусь дію, Бог надає тілу можливість рухатися (тобто діяти); крім того, Бог безпосередньо спонукає душу до усвідомлення (у кожному окремому випадку) тих фізичних змін, що їх зазнає тіло. Попередником вчення О. в XI ст. був араб, філософ Аль-Газалі (1058 - 1111), який тлумачив зв'язок причини і наслідку як такий, що безпосередньо залежить від волі Бога. Бельг. філософ Гейлінкс (1625 - 1669) надав вченню 0. системного та логічно послідовного характеру. Він порівнював тіло і душу із двома годинниками, хід яких є обопільно синхронним завдяки втручанню Бога К. ожне свідоме рішення - це лише оказія (нагода, випадок) для того, аби Бог спричинився до певних фізичних змін у тілі (чи тіла); і, навпаки, якесь явище фізичного характеру також становить не що інше, як оказію для створення Богом відповідного душевного (або розумового) стану. Ще один чільний представник О. у XVII ст. Мальбранш у своєму філософському вченні наголошував на цілковитій залежності будь-якого прояву руху від волі Бога, яку він розглядав як єдину дієву причину руху - як тіл поміж собою, так і взаємовпливу душі і тіла. До відомих оказіоналістів XVII ст. належать також нім. філософ Клауберг (автор терміна "онтологія") та франц. філософ Форж, який ідею О. про зв'язок душі і тіла тлумачив у дусі напередвизначеної гармонії Ляйбніца.Н. Поліщук
См. также в других словарях:
Мальбранш — Мальбранш, Николя Николя Мальбранш Дата рождения: 1638 Дата смерти: 1715 Николя Мальбранш (фр. Nicolas Maleb … Википедия
МАЛЬБРАНШ — (Malebranche) Никола (1638 1715) фр. философ, главный представитель окказионализма. С 1664 католический священник. Основное соч. «О разыскании истины» (1674 1675, рус. пер. т. 1 2, 1903 1906). М. стремился соединить ведущие идеи философии Р.… … Философская энциклопедия
МАЛЬБРАНШ — (Malebranche) Никола (1638 1715), французский философ, один из главных представителей окказионализма (направление в западноевропейской философии 17 в., утверждавшее, что взаимодействие души и тела принципиально невозможно). В противоположность Б … Современная энциклопедия
МАЛЬБРАНШ — (Malebranche) Никола (1638 1715) французский философ, главный представитель окказионализма. Основные произведения: ‘О разыскании истины’ (1675), ‘Христианские размышления’ (1683), ‘Беседы о метафизике’ (1688) и др. Отправным пунктом учения М.… … История Философии: Энциклопедия
МАЛЬБРАНШ — (Ма1еbrаnсhе) Никола (1638 1715) французский философ, главный представитель окказионализма. Основные произведения: «О разыскании истины» (1675), «Христианские размышления» (1683), «Беседы о метафизике» (1688) и др. Отправным пунктом учения М.… … Новейший философский словарь
Мальбранш — (Nicolas Malebranche, 1638 1715) замечательный франц.философ, своеобразно видоизменивший учение Декарта. Род. в Париже,изучал теологию в Сорбонне, 23 лет постригся и вступил в религиознуюконгрегацию ораторианцев. Познакомившись с сочинениями… … Энциклопедия Брокгауза и Ефрона
Мальбранш Н. — Николя Мальбранш (фр. Nicolas Malebranche, 1638 1715) замечательный французский философ, своеобразно видоизменивший учение Декарта. Содержание 1 Жизнь и сочинения 2 Учение … Википедия
Мальбранш — (Malebranche) Никола (6.8.1638, Париж, 13.10.1715, там же), французский философ идеалист, главный представитель Окказионализма (наряду с А. Гейлинксом). В 1664 принял сан священника. Знакомство с «Трактатом о человеке» Р. Декарта… … Большая советская энциклопедия
Мальбранш Николай — Мальбранш и развитие окказионализма Жизнь и сочинения Мальбранша Николай Мальбранш родился в 1683 г. в Париже, в многодетной семье (у него было одиннадцать братьев и сестер). После учебы в колледже и Сорбонне он в 1660 г. вступил в… … Западная философия от истоков до наших дней
Мальбранш Никола — (Malebranche) Мальбранш, Николя (Malebranche, Nicolas) (1638 1715) Французский религиозный философ. 1659 вступил в конгрегацию ораторианцев, священник, один из главных представителей окказионализма. Афоризмы, цитаты • Где законы могут быть… … Сводная энциклопедия афоризмов
МАЛЬБРАНШ (Malebranche) Никола — (1638 1715) французский философ, один из главных представителей окказионализма. В противоположность пантеизму Б. Спинозы утверждал, что мир существует в Боге. Основные сочинения Разыскания истины (1674 75) … Большой Энциклопедический словарь
