ЗАНЕ

jo, tā kā

слав. см. Ибо.

* * *

σύνδ. (απλ.):

επειδή, γιατί.

техн. надре́з

1) зане́сений

2) зане́сений, пі́днятий и підня́тий, піді́йнятий

3) зане́сений, заси́паний, заме́тений, заві́яний

1) (действие) - см. Надрезывание и Надрезание. Купить арбуз с -зом - купити кавун(а) нанаріз (нарозріз, з нарізом). [Кавун в нарізом - двадцять копійок, без нарізу - п'ятнадцять (Звин.)];

2) надріз (-зу), надтин (-ну), надрізане (-ного); (только пилой) надпил (-лу); наріз (-зу), нарізане (-ного). Срв. Надрезывать 1 и 2. [Отут на нарізі почнеш пиляти (Богодухівщ.)].

* * *

1) надрі́з, -у, надрі́зування, надріза́ння, надтина́ння

2) ( надрезанное место) надрі́зане, -ого, надти́н, -у

занедбання, занехаяння. В -се кто, что - занедбано кого, що; занедбаний хто, занедбане що.

* * *

1) (действие) загін (-гону), заганяння, загоніння, загнання;

2) (полоса пашни) загін (- гону), ум. загінець (-нця). [Добрий жнець не питається, чи широкий загінець (Приказка)];

3) (для скота) загін, загорода, обора;

4) охот. - нагінка, облав (-ву), облава;

5) жить в -не - в зневазі жити, поневірятися.

* * *

1) ( действие) заганя́ння

2) ( огороженное место для скота) загі́н, за́города, обо́ра; ( для овец) коша́ра; ( для волов) бичня́

3) (полоса, участок поля) загі́н, загі́нка

I. захід (-ходу) (сонця, місяця). На -те солнца - як сонце заходить (заходило), над захід сонця, навзаході[и], надзаходи (сонця). [Вже надзаходи сонечко, скоро вечір (Квітка). Вдома він буває саме тоді, як навзаходи сонце. Навзаході недобре спати хворим (Л. Укр.)]. Спуститься к -ту (о солнце) - стати навзаході, на схилку, повечоріти. [Пождіть, хай сонце трохи повечоріє]. Солнце (было) на -те - сонце вже (було) надвечори, на схилку, на вечірньому (у)прузі. [Вже хутко вечір; сонце вже на схилку (Л. Укр.)]. На -те дней своих - доживаючи свого віку, на схилку свого віку. «Закат Европы» О. Шпенглера - «Присмерк Европи» О. Шпенґлера.

II. Закат снежный - забіг (-гу). [Не їдь туди - там великі забіги].

* * *

1) за́хід, -ходу и захі́д, -хо́ду

2) (перен.: конец) кіне́ць, -нця́; ( упадок) зане́пад, -у; ( гибель) заги́бель, -лі; ( сумерки) при́смерк, -у, при́смерки, -ків

1) зане́сення

2) зане́сення, підняття́

запущать) запустить

1) кого куда (впускать) - упускати, упустити, (о мн.) повпускати кого куди, до чого. -ти-ка телят в сарай - впусти-но телята в повітку (до повітки). -скать, -стить в хлеб (производить потраву) - запускати, запустити що ким, (за)пускати, (за)пустити в спаш, в пашню (коні, корову). [А ми просо засієм. А ми стадом запустим, запустим (Метл.). Не пусти коні в спаш! Пустив коні в пашню (Поділля)];

2) кого что (оставлять без ухода, в небрежении) - занедбовувати и занедбувати, занедбати, занехаювати, занехаяти и занехати, залишати, залишити кого, що, (редко) запускати, запустити, (о мн.) позанехаювати. [Занехаяла геть усе, і виховання своїх дітей (Звин.) Занедбав поле. Одна жінка запустила діжу, що вона й на діжу не похожа (Грінч. I)]. -скать, - стить дела - занедбувати, занедбати, запускати, запустити и т. д. справи. -скать, -стить корову - запускати, запустити корову. -скать, -стить болезнь - задавнювати, задавнити, (редко) запускати, запустити хоробу. -скать, -стить бороду, кудри - запускати, запустити бороду кучері. -скать, -стить ногти - відпускати, відпустити (ніготь), повідпускати нігті (пагності, пазурі);

3) (бросать чем-н. в кого) шпурляти, шпурнути, жбурити, пожбурити, пошпурити, (однокр.) жбурнути, шпурнути чим на (в) кого;

4) (гнать, погнать) пускати, пустити, затинати, затяти. [Пустив коні що-духу. Як затяв коня, аж летить (Звин.)]. -скать, - стить храпенье - (зав)давати, (зав)дати, затинати, затяти хропака, хропти хропака;

5) (вонзать в кого, во что) запускати, запустити в кого, в що, вгороджувати, вгородити в кого, в що, втереблювати, втеребити, впірити в кого, в що; см. ещё Вонзать. [Як на ляха козак налітав, в нього спис запускав (Мог.). І запустить пазурі в печінки Шевч.). Та вгородила в своє серденько гострий ніж (Пісня)]. -стить руку в карман - закласти (засунути, застромити) руку в кишеню. -стить куда-л. руки (воспользоваться ч.-н. чужим) - простягти лапу, сунути руку куди, погріти руки чим. -стить кому (в нос) гусара - запустити пинхву кому. -скать, -стить глаз (глазуна, глазенапа) - закидати, закинути оком, зиркати, зир(к)нути (кутиком ока) куди, на кого. -скать, -стить в паз - запускати, запустити в жолоб (паз, бурт), забуртовувати, забуртувати, (вколачивать) за[у]саджувати, за[у]садити, забивати, забити, вбивати, вбити;

6) (класть закваску) заквашувати, заквасити що, запускати, запустити що чим (дріжджами). -скать, -стить дрожжами (квас, пиво) - запускати, запустити дріжджами (квас, пиво);

7) -скать, -стить за галстук (выпивать) - заливати, залити и залляти очі, пити-непроливати;

8) (сильно ругать) загинати, загнути кому;

9) -скать змея - пускати змія. -кать кубарь (волчка) - пускати дзиґу. -стить шарманку - завести катеринку. Запущенный - впущений; занехаяний, занедбаний, (редко) неприкоханий, (о болезни) задавнений; (вонзённый) запущений, угороджений. -ные дела - занедбані справи. Дела -щены - справи занедбано.

* * *

1) (действие) - а) нехтування, занехаювання, занедбування, недбання; гайнування; б) недбання, нехтування. Срв. Небречь; в) (неохранение) неохорона, необорона, (несохранение) незберегання, (недосмотр) недогляд (-ду);

2) о ком, о чём, к кому, к чему (нерадение, незаботливость) - недбання про кого, про що, нехтування (оконч. знехтування) ким, чим и кого, чого, занехаювання (оконч. занехаяння), занедбування (оконч. занедбання) кого, чого, (невнимание) неуважність, неувага до кого, до чого, (равнодушие) байдуж(н)ість; (небрежность) недбалість, недбальство, (редко) недбайність (-ости) (про кого, про що). [Нехтування народнім добром (Київ). Неуважність до свого народу (Доман.). Недбайність про народ і державу (Л. Укр.)]. С -нием делать что - недбало (недбайливо, неуважно) робити що;

3) (состояние) занедбаність, занехаяність, занедбання, занехаяння. Оставлять, оставить в -нии кого, что - занехаювати (занедбувати, нехтувати), занехая(я)ти (занедбати) кого, що. [Нехтував своє тіло (Грінч.)]. Оставаться (быть), остаться в -нии - занехаюватися, занедбуватися, бути занехаюваним, занехаяним, занедбуваним, занедбаним. [Занехаювались старі звичаї (Грінч.)]. Приводить, привести в -ние что - занехаювати (занедбувати), занеха(я)ти (занедбати) що;

4) (пренебрежение, презрение) зневага, погорда до кого, до чого.

* * *

негода, непогода, непогі[о]дь, негі[о]дь (-годи), негодиця, (слякоть) сльота и (мн.) сльоти (р. сльот), (зап.) слота, слоти, (диал.) слякота, плюта, чвиря, погода, ум. негодка, негодонька. [Без пригоди, мов негода, минула молодость моя (Шевч.). На негоду дим стелеться по землі (Звин.). Дуби до негоди та борвію звиклі (Л. Укр.). У таку непогодь Гриць лежав у своїй пустці (Яворн.). Підскочила негодь: уночі линув великий холодний дощ (Кониськ.). Ти йшов у вир, на тьму і сльоту (Сосюра). Чи в погоду, чи в слоту веселий іду на роботу (Чуб. V). Плюта така, що хоч зараз гинь (Франко). У городі сухо, бо не було ще чвирі (Основа 1862). І сніг іде, і негодонька (Грінч. III)]. Будет, наступает, собирается -тье - на негоду береться (кладеться, йдеться), зане(по)годжується. Наступило -тье - настала негода, пішли негоди, зане(по)годилося, сльоти взялися, засльотилося; срв. Заненаститься. [Настав холод, сльота та негода не тільки в природі, а й у серці (Коцюб.). Пішли негоди, ударили холоди (Васильківщ.). Сльоти взялися (Житомирщ.). Засльотилося, та й не на короткий либонь час (Липовеч.)]. -тье прекратилось - не(по)года перейшла, пересльотилося, (распогодилось) вигодинилося, розгодинилося, випогодилося. -тье стояло - не(по)года була, чвиря била. Быть бы -тью, да дождь помешал - на негоду бралося, та сльота перебила. К -тью соль волгнет - на негоду сіль мокріє (вогчіє). Надоедлив, как -тье - в'їдливий, як (наче) сльота. Наше счастье - дождь да -тье - наше щастя, як (тая) трясця (Приказка). Не всё по -тью, будет и вёдро - не все негода, буде й погода. Сей в -тье, а убирай в вёдро - сій за негоди (у негоду), а збирай за погоди (у погоду).

* * *

1) ( действие) надрі́зування, надріза́ння, надтина́ння

2) ( надрезанное место) надрі́з, -зу, надрі́зане, -ного, надти́н, -ну

- разгружающий надрез

1) ( действие) надрі́зування, надріза́ння, надтина́ння

2) ( надрезанное место) надрі́з, -зу, надрі́зане, -ного, надти́н, -ну

- разгружающий надрез