Герасим

див. Смотрицький, Герасим

Смотрицький, Герасим (? - 1594) - укр. релігійний, культурний і освітній діяч XVI - поч. XVII ст., поет, письменник-полеміст, перший ректор Острозької академії. С. відомий своїми поетичними і полемічними творами. Останні відзначалися антикатолицькою та антиуніатською спрямованістю. Очолював редакторську працю по виданню "Острозької Біблії" 1581 р., написав до неї віршований текст і обидві передмови. Є автором полемічних творів "Ключ царства небесного" і "Календарі» римски новьі", написаних 1587 р. С. належав до т. зв. утраквістичного напряму в історії тогочасної укр. думки, представники якого поєднували у своїх поглядах традиціоналізм з рецепцією західних ренесансно-гуманістичних і реформаційних ідей. Так, утверджуючи у своїй поетичній творчості активну особистість, він водночас пріоритетного значення надає не "зовнішньому знанню" (світським наукам), а "внутрішній, богонатхненній мудрості", акцентує увагу на самопізнанні і духовному самовдосконаленню людини. Для С. характерне негативне ставлення до схоластичної філософії, схильність до традиційної православної містики. Реформаційна за своєю суттю ідея необхідності індивідуального осмислення текстів Святого Письма поєднується у С. з пошаною до авторитету церкви у справі його інтерпретації.

1) ім'я (р. ім'я и архаич. імени, им. мн. імена), й[і]мення, (диал.) імено, (название) назва, назвисько, наймення; ум. іменнячко, найменнячко. Собственное, крестное имя - власне, хрещене ім'я (ймення). Имя предмета, животного - назва речи (предмета), тварини. Имя отца, друга - батькове, приятелеве ім'я (ймення). Полное имя - повне ім'я, ймення. [Хіба не можна назвати повним іменням: Герасим? (Мова)]. Имя, отчество, фамилия - ім'я, по батькові та прізвище. Дать имя - дати кому ім'я, ймення; срвн. Нарекать, Наречь 1. Носить имя - зватися. Об'явить своё имя - назвати, об'явити своє ім'я (ймення). По имени - на ім'я (на м'я), на ймення, на назвисько, [Був чоловік на ім'я Захарія (Св. П.). На назвисько Ялина (Липов. п.)]. Быть кем только по имени - бути ким тільки (лиш) на ймення, ім'ям. Назвать кого по имени - назвати кого на ймення. Как ваше имя? - як вас на ім'я, на ймення? яке вам ім'я? як ваше ім'я (ймення)? [Не знаю, хто ви єсть і як вас на ім'я (Самійл.)]. Как его имя? - як він (його) на ім'я (на ймення)? як йому ім'я (ймення)? [А як він на ім'я? Іван? (Звин.). Як на ім'я того пана? (М. Вовч.)]. По его имени - його ім'ям, за його ім'ям, (по нём) по йому. Школа -ни Франка - школа імени Франка. Именем кого, чего, чьим -нем - в ім'я кого, чого, в ім'я чиє (чиїм ім'ям) (гал.) в імени кого. [В ім'я народу беру тебе, ворога громадського порядку (Куліш)]. Именем закона, короля, императора - в ім'я закону, ім'ям короля, імператора, (гал.) в імени цісаря. Умоляю вас именем нашей дружбы - благаю вас в ім'я нашої приязни. Во имя чего - в ім'я чого. [В ім'я моїх заслуг (Куліш)]. Во имя Бога - в ім'я боже. На имя кого - на кого, на ім'я кого (чиє). Купить усадьбу на имя жены - купити садибу на жінчине ім'я, на жінку. Письмо на имя такого-то - лист на адресу такого-то. От имени кого, от чьего имени - від кого, на ім'я кого, чиїм ім'ям, (гал.) в імени кого. [Орудували замість самого пана і на його ім'я залюдняли неміряні пустині (Куліш). Моїм ім'ям дав Девісон його (смертний присуд) (Грінч.)]. От моего имени - від мене, від мого імени, (фам.) моєю губою. [Так і скажіть йому моєю губою, що він дурень (Звин.)]. Не иметь другого имени, как - не мати иншого ім'я, як; не виходити з чого. [Просвітку йому не буде від посмішища; з байстрюка не виходитиме (Квітка)]. Имя же им легион - їм же ім'я - легіон;

2) (репутация, слава) слава, ім'я. Доброе, честное имя - добра слава, добре ім'я. [Їм зосталась добра слава (Шевч.). Моє все багатство єсть моє добре ім'я (Котл.)]. Худое имя - недобра слава, неслава. Приобрести имя, сделать себе имя - (з)добути, придбати (собі) ім'я, славу (и слави). Замарать своё доброе имя - заплямувати (закаляти) своє добре ім'я, свою добру славу. Человек с именем - людина з ім'ям;

3) грам. - ім'я. Имя существительное, прилагательное, числительное - іменник (речівник), прикметник, числівник (-ка). Имя собственное, нарицательное, собирательное - ім'я власне, загальне, збірне.

* * *

1) ім'я́, род. п. і́мені и ім'я́; (преим. о личном названии человека, о названии предметов, явлений) іме́ння, йме́ння

2) грам. ім'я́

ПАТРИСТИКА в українській культурі - поширення патристики на Русі-Україні з давніх часів засвідчується як відомими списками слов'янських перекладів окремих творів, так і різного походження збірками (ізборниками) фрагментів тлумачень, питань-відповідей, присвячених християнським світоглядним темам. Значна кількість таких перекладів з грецьк. мови, здійснених у Болгарії чи на Афоні, збереглася лише в списках і редакціях, що походять із книжних центрів Русі-України. Вже з XI - XII ст. твори Василія Великого, Григорія Богослова, Григорія Ниського, Йоана Златоуста, Єфрема Сиріна, Максима Сповідника, Афанасія Синаїта, Дамаскіна та ін. стали не лише доктринальними, а й стилістичними взірцями для таких провідних християнських авторів Русі-України, як Іларіон Київський та Кирило Туровський. В XIV - XV ст. знайомству книжників Русі-України з повними перекладами патристики значною мірою сприяла діяльність Київських митрополитів Кіпріана та Григорія Цамблака, які після перебування на Афоні привезли до Русі-України нові сербські переклади творів отців церкви і, зокрема, зроблений монахом Ісаєю переклад книг, надписаних іменем Псевдо-Діонісія Ареопагіта. Велику обізнаність у писаннях патристичних авторів і глибину їх тлумачення виявили в полеміці, що розгорнулася довколо питання про Унію, такі представники укр. духовності, як Костянтин Острозький, Герасим Смотрицький, Іпатій Потій, Петро Скарга та ін. Твори отців церкви широко використовувались у курсах викладачів КМА, де розглядалися проблеми Бога і світу, християнської історіософії, етики, поетики та ін. Оригінальну інтерпретацію тексти східної та західної патристики отримали у філософії Сковороди. Його сучаснику архімандриту Нямецького монастиря Паїсію Величковському належить видатна заслуга у здійсненні низки нових перекладів творінь отців церкви, у відродженні давньої духовної традиції слов'янських перекладів патристики загалом.

Смотрицький, Герасим

Смотрицький, Мелетій