to+-+в+чем-л

замаслиться (маслом) замаслюватися, замаслитися, (пров.) замасльонюватися, замасльонитися, (постн. маслом) заоліюватися, заоліїтися, (чем-л. жирным) заяложуватися, заялозитися, засмальцьовуватися, засмальцюватися: срвн. Засаливаться; (о глазах) робитися, зробитися (стати) масними.

* * *

несов.; сов. - зам`аслиться

1) (пачкаться чем-л. жирным) заяло́жуватися, заяло́зитися, -ло́жуся, -ло́зишся, засмальцьо́вуватися, -цьо́вуюся, -цьо́вуєшся, засмальцюва́тися и мног. позасмальцьо́вуватися

2) ( о глазах) роби́тися (ро́бляться) масни́ми, зроби́тися масни́ми, става́ти (стаю́ть) масни́ми, ста́ти (ста́нуть) масни́ми

заменить (кого, что) заміняти, замінити, переміняти, перемінити, заступати, заступити кого, що, ставати, стати за кого, замість кого; (служить чем) відбувати за що, за кого. [Це слово треба замінити иншим. Старий нездужа, а перемінити нікому: у його не було синів (Чуб. II). А на господарстві заступити мене нікому (Мова). У залі містечкового клубу, що заступала театр, було повно народу (М. Левиц.). Вона мені замість матери стала. Та воно не піч, а тільки за піч тут одбува (М. Вовч.)]. -нить чем - замінити, об[д]мінити що на що. [Досить тільки одмінити деякі старі слова на наші теперішні (Єфр.)]. -нить тюремное заключение денежным штрафом - замінити ув'язнення на грошову пеню. Одна мысль быстро -няет другую - думка думку побиває. Не могу уйти из дому, некому меня -нить - не можу піти з хати (з дому), бо нема кому заступити мене; ні від кого мені піти з дому, бо сама-одна. Он -нён новым лицом - його замінила (заступила) нова людина. Заменённый - замінений, перемінений (на кого, на що), заступлений.

* * *

несов.; сов. - замен`ить

запущать) запустить

1) кого куда (впускать) - упускати, упустити, (о мн.) повпускати кого куди, до чого. -ти-ка телят в сарай - впусти-но телята в повітку (до повітки). -скать, -стить в хлеб (производить потраву) - запускати, запустити що ким, (за)пускати, (за)пустити в спаш, в пашню (коні, корову). [А ми просо засієм. А ми стадом запустим, запустим (Метл.). Не пусти коні в спаш! Пустив коні в пашню (Поділля)];

2) кого что (оставлять без ухода, в небрежении) - занедбовувати и занедбувати, занедбати, занехаювати, занехаяти и занехати, залишати, залишити кого, що, (редко) запускати, запустити, (о мн.) позанехаювати. [Занехаяла геть усе, і виховання своїх дітей (Звин.) Занедбав поле. Одна жінка запустила діжу, що вона й на діжу не похожа (Грінч. I)]. -скать, - стить дела - занедбувати, занедбати, запускати, запустити и т. д. справи. -скать, -стить корову - запускати, запустити корову. -скать, -стить болезнь - задавнювати, задавнити, (редко) запускати, запустити хоробу. -скать, -стить бороду, кудри - запускати, запустити бороду кучері. -скать, -стить ногти - відпускати, відпустити (ніготь), повідпускати нігті (пагності, пазурі);

3) (бросать чем-н. в кого) шпурляти, шпурнути, жбурити, пожбурити, пошпурити, (однокр.) жбурнути, шпурнути чим на (в) кого;

4) (гнать, погнать) пускати, пустити, затинати, затяти. [Пустив коні що-духу. Як затяв коня, аж летить (Звин.)]. -скать, - стить храпенье - (зав)давати, (зав)дати, затинати, затяти хропака, хропти хропака;

5) (вонзать в кого, во что) запускати, запустити в кого, в що, вгороджувати, вгородити в кого, в що, втереблювати, втеребити, впірити в кого, в що; см. ещё Вонзать. [Як на ляха козак налітав, в нього спис запускав (Мог.). І запустить пазурі в печінки Шевч.). Та вгородила в своє серденько гострий ніж (Пісня)]. -стить руку в карман - закласти (засунути, застромити) руку в кишеню. -стить куда-л. руки (воспользоваться ч.-н. чужим) - простягти лапу, сунути руку куди, погріти руки чим. -стить кому (в нос) гусара - запустити пинхву кому. -скать, -стить глаз (глазуна, глазенапа) - закидати, закинути оком, зиркати, зир(к)нути (кутиком ока) куди, на кого. -скать, -стить в паз - запускати, запустити в жолоб (паз, бурт), забуртовувати, забуртувати, (вколачивать) за[у]саджувати, за[у]садити, забивати, забити, вбивати, вбити;

6) (класть закваску) заквашувати, заквасити що, запускати, запустити що чим (дріжджами). -скать, -стить дрожжами (квас, пиво) - запускати, запустити дріжджами (квас, пиво);

7) -скать, -стить за галстук (выпивать) - заливати, залити и залляти очі, пити-непроливати;

8) (сильно ругать) загинати, загнути кому;

9) -скать змея - пускати змія. -кать кубарь (волчка) - пускати дзиґу. -стить шарманку - завести катеринку. Запущенный - впущений; занехаяний, занедбаний, (редко) неприкоханий, (о болезни) задавнений; (вонзённый) запущений, угороджений. -ные дела - занедбані справи. Дела -щены - справи занедбано.

* * *

заснуть

I. засинати, засипати, засипляти, заснути, (о многих) позасинати, позасипати, позасипляти, поснути, об(і)снути, поспатися, (достаточно -нуть) поспатися. [Од маку дитина добре засинає (Звин.). Серед миру я лягаю, тихо засипаю (Куліш). Лягає на землю та й засипляє (Куліш). Промовляє ледве чутно, немов засипляючи (Л. Укр.). Плач-же, серце, плачте, очі, поки не заснули (Шевч.). Встань, козаче, вже поспався, вже твій коник попасався (Пісня). Ніде ні гуку: все навкруг поснуло (Самійл.). Люди обляжуть, обснуть (Сл. Гр.). А нас тут не обікрадуть, як ми поспимось? (Звин.)]. Начать -пать - почати засин[п]ати, (образно) заводити очі. [Тільки почав заводити очі, коли тут щось як стукне в вікно]. -ть крепко - усиплятися, успатися, (о мног.) повсиплятися, обіснути; засинати, заснути, (о мн.) позасинати твердим (міцним) сном. [Люди саме повсиплялися добре. А мати заснула твердим сном і не почула, як я вийшла з хати]. Заснувший - заснулий, (о мн.) поснулі.

II. Засыпать, засыпать - засипати, засипати, (-сиплю, -плеш и -пеш), присипати, присипати, закидати, закидати, (землею) засувати, засунути, загортати, загорнути, (о мног.) позасипати позасипувати, позакидати и т. д. що чим [Поховали; засипали домовину (Г. Барв.). Його житло засипле з неба сірка (Куліш). В кінці поля єсть тополя, могила під нею, - там Івася присипали сирою землею (Рудан.). Справжня просвіта має ту безодню закидати (Єфр.). Усі ями в земляній долівці позасипувано (Грінч.). Викопали деревину, пересадили, а яму не засунули (Звиног.). Викопали яму, вкинули туди вішалника і загорнули (Звиног.)]. -ть снегом, песком и т. п. (слегка) - запорошувати, запорошити, (сильно) заносити, занести, забуртити. [Се самум, що заносить піском і великі, спокійні озера (Л. Укр.). Вікна забуртило снігом - нічого не видно (Мнж.)]. -ть рану чем-либо - за[при]сипати, за[при]сипати, затоптувати, затоптати, затрушувати, затрусити рану (виразку) чим. [Треба виразку затоптати синім камінцем (Богодухів). Як де попріло, - затрушують гречаним борошном (Грінч. II)]. -ть щебнем для сухости - вигрузити, висипати грузом. [Вигрузили перед хатою, то як тепер гарно, сухо (Сквирщина)]. -пать хворост чем-либо сыпучим при постройке плотины - засипати, сипцю давати. [Сипцю не дав греблі, а загатив тільки хворостом (Сл. Гр.)]. Засыпанный - засипаний, (землёю) засунений, загорнений, (слегка) запорошений, (сильно) занесений; (о ране) засипаний, затоптаний, затрушений; (щебнем) вигружений.

* * *

1) засипа́ти, заси́пати, -плю, -плеш и мног. позасипа́ти; ( вопросами) закида́ти, заки́дати; (посыпая чём-л.) затру́шувати, затрусити, -трушу́, -тру́сиш и мног. позатру́шувати

2) (сов.: начать сыпать) поча́ти си́пати

1) с кем - знайомість, знакомість (-мости), реже: спізнання, зазнавання, (диал.) знакімля з ким. [Нові знайомості, нові люди (Н.-Лев.). У мене була з ним давня знайомість (Крим.)]. Сделайте это мне по -ву - зробіть це мені по знайомості. Водить -во с кем (знаться) - знатися, водитися з ким. [Прощайте! Дай, боже, знатися! (Г. Барв.). Вони водяться з консулами (Крим.)]. Свести, завести с кем -во - зазнатися, зазнайомитися з ким. Поддерживать -во с кем - підтримувати знайомість з ким. Прекратить, прервать -во с кем - припинити, перервати знайомість із ким, відкинутися від кого, розцуратися з ким;

2) с чем - знайомість, ознайомлення, обізнання з чим. [Обізнання з різними продукціями (Азб. Ком.)].

* * *

1) (во что) грати, гуляти в що и в чого, (тешиться) гратися, бавитися в що, (в детск. яз.) гратоньки, граватовьки, гулятоньки, гуляточки. [Гуляють у тісної баби (Рудч.). Гуляєте в креймахи? В дамки гуляєте, чи ні? (Звин.). Чи ти граєш в якоїсь іграшки, чи що? - говорила Олеся (Н.-Лев.). Можна гратися, можна бігати, бурушкатися без кінця (Васильч.). Кругом них бавилася дітвора, дзвінким реготом сповняючи повітря (Черкас.)]. -рать в куклы, в жмурки, в мячик - гуляти, гратися в ляльки, в піжмурки, в м'яча. -рать в карты, в шахматы - грати, гуляти в карти, в шахи. [Троє вірмен зараз-же з боку біля Марка гуляють у карти (Грінч.)]. -рать по большой, по маленькой - грати в велику, в малу гру. -рать на мелок - набір грати. -рать в бубнах, в пиках - грати на дзвінці, на вині. -рать (с) чем - гратися, бавитися, гулятися (з) чим. С ним как с огнём -рать - з ним як з огнем гратися, гулятися, бавитися. -рать кем - гратися, бавитися, гулятися ким. [Чи будеш ним мов пташкою гулятись, на ниточці прив'яжеш для дитини? (Куліш). Вона чула серцем, що Миколай тільки бавиться нею (Гр. Григ.)]. Судьба -рает людьми - доля грається людьми, жартує з людьми. Кошка -рает с котятами - кішка грається з кошенятами. -рает, как кот мышью - грається, як кіт (з) мишею. -рать с кем (иметь партнёром) - грати, гуляти з ким; (тешиться, забавляться) гратися, гулятися, бавитися з ким. [З собакою унучок грався (Шевч.). Вовчиця на сонці з вовченятами грається (Рудч.). Ще недавно вона з їми в ляльки гулялася, а он тепер уже порається (Грінч.)]. -рать на бирже - грати на биржі. -рать на повышение - бити на підвищення;

2) (на музык. инструм. и о них) грати (на що и на чому, у що). [Кобзар чутно як грає і співає про Морозенка (М. Вовч.). Бас гуде, скрипка грає (Номис)]. -рать на лире, на скрипке, на дуде, на пианино, на рояли - грати на ліру (и на лірі), на скрипку (и на скрипці), на дудку (и у дудку), на піяніно (и на піяніні), на роялі. [Грає на ліру (Звин.). Сидить кобзар на могилі та на кобзі грає (Шевч.)];

3) что - грати що. -рать кого, чью роль изображать на сцене - грати, удавати кого, чию ролю. [Він грає Гамлета (Крим.). Жінок на театрі (грецькім) удавали теж чоловіки (Єфр.). І що-найпишнішії дами з придворних вдавали на сцені субреток моторних, щоб слави і втіхи зажить (Л. Укр.)]. -рать роль чего - грати, (исполнять) відігравати, відбувати ролю чого. Это не -рает роли - це не грає ролі, це не має ваги. -рать главную или руководящую роль, -рать первую скрипку (переносно) - першу скрипку грати, перед вести в чому. [В Київі знайшов Шевченко цілу вже громаду ентузіястичної молоди, між якою перед вели Костомаров та Куліш (Єфр.)]. -рать значительную, выдающуюся роль - чимало, багато важити (в чому). -рать свадьбу - справляти весілля. [Одної неділі справляли весілля Настине з Петром, другої вінчали Гната (Коцюб.)];

4) (об игре света, красок, лица) грати (чим), мінитися (чим). [Небо грає усякими барвами (Коцюб.). По той бік Росі грала зірниця (Н.-Лев.). На устах під чорним вусом грала усмішка (Коцюб.)]. Солнце -рает на Пасху - сонце грає, міниться на Великдень. Шампанское -рает в бокале - шампанське грає в келіху. Румянец -рает - рум'янець грає, міниться. [В обох на щоках міниться невгасимою купинкою рум'янець (Васильч.)];

5) (бродить) грати, шумувати, мусувати, (только переносно) буяти. [Чи не той то хміль, що у пиві грає? (АД.). Мед вже почав у бочці грати (Сл. Гр.)]. Молодая кровь -рает - молода, юнацька кров грає, буяє, шумує. [Бо то не кров юнацька в мене грає (Грінч.)]. Волна -рает - хвиля грає. Играя, Играючи (шутя) - гуляючи(сь), заіграшки[у]. Это -ючи сделать можно - це гуляючи(сь), заіграшки[у] зробити можна. Игранный - граний, гуляний.

* * *

1) гра́ти; (во что, с кем-чем) гратися, гуля́ти, гуля́тися; ( забавляться) ба́витися, -влюся, -вишся; ( относиться несерьёзно) жартува́ти

2) ( о вине и шипучих напитках) гра́ти, виграва́ти, -грає́, шумува́ти, -му́є

3) (сверкать, отражаясь) гра́ти, виграва́ти, міни́тися, -ни́ться, перелива́ти, перелива́тися, блища́ти, блисті́ти, -ти́ть, ся́яти, ся́ти(ся́є); (о смене оттенков, тонов) лелі́ти

4) (о чувствах, мыслях, воображении) гра́ти, шумува́ти, буя́ти

5) ( на музыкальном инструменте) гра́ти, виграва́ти

6) ( петь) диал. співа́ти

1) (ведомый) відомий, знаний, звісний, явний кому. [Путь-дорога їм відома (Рудан.). Всім його ім'я знане. Послали по тітку Прохіру, звісну порадницю у таких випадках (Коцюб.). Явне зробилось ім'я його (Єван.)]. -ны ли вам его поступки? - чи відомі вам його вчинки? чи знаєте ви про його вчинки? Очень (совершенно) -ный кому - дуже (аж надто) відомий, знаний, звісний кому, відомісінький кому. [Там мені й стежечки, хати усі відомісінькі (М. Вовч.)]. -ный всему миру - усьому світові знаний, світовий, усесвітній, усьогосвітній, цілосвітній. [Фантазіє, богине легкокрила, ти світове з'єднала з таємним (Л. Укр.). Знахурка всесвітня (Мкр.). Цілосвітня брехуха (Н.-Лев.)]. Быть -ным кому - бути відомим (знаним) кому, бути по знаку кому. [Йому добре відомі всі наші справи. Голос наче й по знаку, та не вгадаю (Конис.)]. Быть -ным чем - бути відомим (знаним) з чого, чим, за що. Сделать -ным тайное - зробити таємне відомим, (обнаружить) виявити, викрити таємне; см. ещё Обнаружить 2. Стать (сделаться) -ным (о тайне) - стати відомим, виявитися, викритися, об'явитися; см. ещё Обнаружиться 2. [Замір його став усім відомий (М. Грінч.). Не втаївся він,- усе викрилося (М. Грінч.)]. Идти от -ного к неизвестному - іти од відомого до невідомого, іти од знаного до незнаного. -ное дело! - звісно, звичайно, сказано, звичайне діло, відома річ, видима річ. [На беседі вже, звісно, попились (Гліб.). Жадна собака не гавкнула на його, - звичайно, як на свого хатнього (Крим.). Сказано - дитина аби-чим розважиться (Васильч.). Відома річ, що недуги не тішать (М. Вовч.)];

2) (знаменитый, славный) відомий, знаний, славнозвісний, славний, славетний, уславлений, (громкой известности) голосний; (чем) відомий, знаний, славний чим и з чого; см. Знаменитый. Сделать себя -ным - уславити себе, оголосити себе; срвн. Прославиться;

3) (определённый) певний. [Розглядає факти в певній перспективі (М. Грінч.)]. В -ных случаях - у певних випадках, за певних випадків. До -ной степени - до певної міри. Сделать что -ного размера - зробити що певної міри, зробити що до міри;

4) мат. - відомий.

* * *

1) відо́мий, зна́ний; зві́сний

2) ( определённый) пе́вний; ( некоторый) де́який, яки́йсь

извиниться перед кем перепрошувати (-шую, -єш) и перепрошати (-шаю, -єш), перепросити кого, перепрохувати, перепрохати кого, прохати, попрохати вибачення (пробачення) у кого, прохати (попрохати) дарувати кому що; (взаимно) перепрошуватися, перепроситися. [Нехай він при всіх нас перепросить тебе (Конис.). Перепросилися вони та й помирилися (Поділля). Прохають дарувати їм їхню провину (Крим.)]. -ться чем - вимовлятися, вимовитися чим. [Не приїхав і вимовився тим, що слабує (М. Грінч.)]. Такие поступки не -ются - за такі вчинки не вибачають (не прощають); такі вчинки не годні вибачення, такі вчинки непрощенні.

* * *

несов.; сов. - извин`иться

1) (перед кем) проси́ти (прошу́, про́сиш) ви́бачення (проба́чення), попроси́ти ви́бачення (проба́чення) (в кого), перепро́шувати, перепроси́ти, -прошу́, -про́сиш (кого), вибача́тися, ви́бачитися, пробача́тися, проба́читися, перепро́шуватися, перепроси́тися (перед ким); сов. перепроха́ти (кого)

2) страд. несов. ви́бачатися, пробача́тися; проща́тися, дарува́тися, -ру́ється

1) (любознательность) цікавість, інтерес, зацікавлення. [Почала з цікавістю читати газету (Ол. Пчілка)]. Возбудить -рес к чему - викликати (збудити) цікавість (інтерес) до чого. Вызывать -рес у кого - зацікавлювати кого. Проявлять -рес к чему - виявляти цікавість до чого, бути цікавим до чого; см. Интересоваться. -рес к чему прошел - інтерес (цікавість) до чого минув(ся). Утратить, потерять -рес к чему - утратити інтерес, збайдужніти до чого, (к себе у кого) збайдужіти кому. [Нова легенда ще не збайдужіла, не спрофанована (Л. Укр.)]. Чувствовать -рес к чему - см. Интересоваться чем. Это не представляет для меня -реса - це мене не цікавить, мене це не обходить (не касается). С -сом - цікаво. [Цікаво слухав його (Київ). Цікаво розглядали портрет (Грінч.)];

2) (выгода, польза) інтерес, користь, зиск (-ку). [Класові інтереси]. В общих -сах - в спільних інтересах. Наблюдать свой -рес - пильнувати (глядіти) свого інтересу, дбати про свій інтерес (користь, зиск). В царстве -са - в царстві інтересу. При пиковом -се - ні з чим;

3) (участие) зацікавлення, увага, інтерес до кого, до чого; см. Участие;

4) (процент, заработок) інтерес (-су). [Фактор за малий інтерес робить усі ваші доручення (Хотинщ.)].

* * *

1) інтере́с, -у; (возбуждаемое чем-л. внимание, увлекательность) ціка́вість, -вості, заціка́влення

2) (выгода, польза) інтере́с; ко́ристь, -ті и кори́сть; диал. хосе́н, род. п. хісна́ и хісну́, ( прибыль) зиск, -у

истыкать

1) что чем (утыкать) - витикати, витикати що, що чим (напр. мапу прапорцями, грядку кілками), (вехами) витичувати, витичити що;

2) (искалывать) тикати, потикати, (пырять) штрикати, поштрикати що. Все стены гвоздями -кал - усі стіни цвяхами потикав;

3) (истратить тыкая) витикати, витикати що (напр. усі шпильки). Истыканный -

1) витиканий, витичений;

2) потиканий, поштриканий. -ться - бути витиканим.

* * *

несов.; сов. - ист`ыкать

1) ( искалывать) коло́ти, поколо́ти; шти́ркати, пошти́ркати, штри́кати, поштри́кати, сов. пошти́рхати

2) (тыкая, покрывать поверхность чем-л.) витика́ти, ви́тикати; сов. поти́кати, -ти́чу, -ти́чеш, мног. перети́кати

исхлестать или Исхлыстывать, исхлыстать

1) (избить то, по чём хлещешь или то, чем хлещешь) хльо[я]стати, похльо[я]стати, вистібувати, висті[ьо]бати, шмагати, пошмагати, бити, побити, (о кнуте ещё) схльо[я]стувати, схльо[я]стати, (о мн.) посхльо[я]стувати. [Побив на йому ввесь батіг (Сл. Ум.)];

2) кого - хльо[я]стати, вихльо[я]стати, стьо[і]бати, вистьобати, шмагати, вишмагати кого. Исхлёстанный -

1) похльо[я]станий, схльо[я]станий, (о кнуте) пошмаганий, побитий;

2) вихльо[я]станий, вистьобаний, вишмаганий. -ться - (о кнуте: измочалиться) битися, побитися, схльо[я ]стуватися, схльо[я]статися, похльо[я]статися, вистібуватися, вистьобатися.

* * *

несов.; сов. - исхлест`ать

1) (избивать, хлеща чем-л.) схльо́стувати, схльоста́ти, шмага́ти, пошмага́ти, сов. ви́шмагати

2) ( портить хлестанием) схльо́стувати, схльоста́ти, хльо́стати, похльо́стати, обтрі́пувати, обтріпа́ти

1) (являться) являтися, з'являтися, показуватися; срвн. Показываться 2. И на глаза не -жись - і на очі мені не навертайся. Стыдно людям -заться - сором і на люди вийти (перед люди стати);

2) (иметь вид) показуватися, видаватися за що, на що, чим; срвн. Представляться 7 (чем) и Показываться 4. [Він як народивсь, то показувався дуже слабкого здоров'я (Крим.). Оддалеки все видається меншим (Комар). Дядькові закиди видаються йому надто слабими (Борд.). Ця річ тільки видається на велику];

3) (кому чем, являться в виде чего кому, мниться) здаватися, видаватися, увижатися, удаватися кому, для кого за що, чим; срвн. Показываться 4. [Кожна хвилина здавалась за цілі роки (Коцюб.). Цей простий звичай здавався для неї комедією (Н.-Лев.). Світ йому здавався чудний і непевний (Ніков.). Школа видавалась їй иноді домовиною (Коцюб.)]. -ться на вид - показувати. [Хліб з весни показував нічого (Звин.)]. -жется на вид - показує кому. [З обличчя більш двадцяти літ їй не показувало (Свидн.)]. -зался (каким) - виглядав на кого, ким, немов хто, подавав на кого. [Син виглядав немов винний (Крим.)]. -ться странным, удивительным (что) - дивно здаватися кому. [Дивно тільки здалось йому, що Черевань про те ані гадки (Куліш)]. Как вам -жется? - як вам здається? як на вас? як вам видається? як гадаєте? -жется, он вздорлив - здається, (що) він колотливий. Он мне -жется вздорным - він мені здається людиною недоладною; про мене (для мене) він виглядає на людину недоладну. Как мне -жется - як на мене. -жется молодым - виглядає на молодого, молодо глядиться. При заходе солнце -жется больше - навзаході сонце здається більшим;

4) (мерещиться) здаватися, увижатися, увиджуватися, видітися, убачатися, видаватися, маритися, верзтися, уздріватися, виглядати, придаватися кому чим, на що; срвн. Показываться 3. [Йому все ввижається, що до хати злодій лізе, - то він спати не може (Звин.). А він усе перед моїми очима увиджується (Г. Барв.). Хоч видиться, що гусак промовляє тихо, а може то й не гусак (Рудан.). Все йому батько покійний убачається (ЗОЮР). Все йому виглядало, що він тоті діти носить (Стеф.). Як надивилася я на те страхіття, то й тут мені придається (Звин.)]. Как -жется (кому) - як здається (кому, для кого). -жется мне - видається, бачиться, видиться мені. Это только с первого взгляда так - жется - то тільки на перший погляд так (таке) увижається (видається). Это вам только так -жется - то вам так тільки здається (увижається);

5) кажется (безлично) - здається, бачиться, виглядає. [Здається так-же само гуляють, як і в нас, да не так (М. Вовч.). Бачиться, в тиші глибокій крилами має весна (Вороний)]. -залось - здавалося, бачилося. -жется, верно - здається, вірно. -жется (утвердительно) - (та) здається!;

6) -жется, как нрч. - см. Кажись 2, 3. Кажущийся - на погляд, на око, ніби-то такий, ніби-то справжній, гаданий, позірний, на позір, (гал.) ілюзоричний. Ошибка лишь -щаяся - помилка лиш на око така. -щийся результат - ілюзоричний наслідок. -щийся сильным - на позір сильний (дужий).

* * *

кончиться

1) (приходить к концу) кінчатися и кінчитися, сов. (с)кінчитися, докінчуватися, докінчитися и докінчатися, доходити, дійти (кінця, краю), виходити, вийти, о мн. покінчатися; срвн. Оканчиваться. [От уже і третій день кінчався (Рудч.). Кінчивсь рік (Рудч.). Рік виходить. Виходить і другий год (Рудч.). Через тиждень мені місяць дійде, як тут живу (Пирят.)]. Время -чилось - час вийшов, минув. Запасы хлеба -чаются - хліб виходить. Уже и лето -лось - вже й літо минуло(ся). Вечерняя служба -чается - вечірня відходить. Ужин -чился - вечеря (с)кінчилася, відійшла. -ться чем, на ком, чём - кінчатися, (с)кінчитися чим, на кому, на чому. [Чим суд кінчивсь? (Мирний)]. Гора -ется острой верхушкой - гору вивершує гострий шпиль. Худое худым и -чится - лихе на лихе й вийде. Это чем-нибудь да -чится - це на щось таки вийде;

2) (умирать) кінчатися, кінчитися, доходити, дійти, відходити, відійти, конати, сконати. [Живий ще?.. Дише, але доходить (Кон.). Якби були води не дали, то я-б дійшов уже (Сл. Гр.). Ще дихає, але вже одходить (Звин.). Сім рік будеш хорувати, а осьмий конати (Пісня)]. Он -чается - він кінчається, доходить, конає.

* * *

несов.; сов. - к`ончиться

1) кінча́тися, кінчи́тися, сов. скі́нчитися и скінчи́тися; ( оканчиваться) закі́нчуватися, закінчи́тися

2) ( умирать) умира́ти, уме́рти, помира́ти, поме́рти; кінчатися, кінчи́тися, дохо́дити, дійти́, кона́ти, скона́ти

1) (бранить кого) корити, картати (словами, словом) кого. [Прислухайся, що старі про мене казатимуть: чи будуть хвалити, чи корити (Квітка). Чому картаєш ти людей, пустельниче святий? (Крим.)];

2) (кого за что, чем, в чём) докоряти, дорікати кому чим и за що, виказувати кому, корити, картати, бештати кого за що. [Докоряти світові за гріх (Єванг.). Доволі ви мені брехнею дорікали (Самійл.)].

* * *

1) (кого - упрекать, порицать за что) закида́ти (кому), карта́ти (кого); (бранить, срамить) бе́штати (кого)

2) ( кого-что чем - попрекать) доріка́ти, докоря́ти (кому-чому чим и за що)

гнути спину, кряжити, горбатіти, сидіти (маком), (возиться) вовтузитися, морочитися, (впотьмах, напрягая зрение) сліпати коло чого, над чим.

* * *

1) (чем) критися, укриватися чим. [Укривається земля золотим листом (М. Грінч.)]. Строения -ются железом, тёсом, соломой - будівлі криють (побивають) бляхою, ґонтом, пошивають (укривають) соломою (куликами, околотом);

2) (с чем) ховатися, критися з чим. [Вона ні з чим од мене не криється (М. Грінч.)]. Тут что-то -ется - тут щось таїться; тут щось та є. В словах его -ется лесть - його слова лестощами підбиті.

* * *

1) ( скрываться) кри́тися, хова́тися

2) (заключаться, содержаться в чём-л.) поляга́ти, кри́тися; ( таиться) таї́тися

3) страд. кри́тися; покрива́тися, укрива́тися

1) вопросит. - хто? (р., вин. кого, дат. кому, после предлог. (до) кого, (на) кому, тв. ким, местн. (на) кім, (на) кому). [Кого я? - де? - коли любив? Кому яке добро зробив? (Шевч.). На кого ти покинув худобу дома? (Мирний)]. Кто здесь, там? - хто тут, там? Кто вы такой? - хто ви такий? хто ви будете? (зап.) хто ви за о[ї]ден (за о[ї]дні)? Кто идёт? - хто йде? Кого вам надо? - кого вам треба? От -го это письмо? - від кого цей лист? За -го вы меня принимаете? - за кого ви мене маєте (вважаєте)? Кому жизнь не мила! - кому життя не миле (не любе)! Кем это сделано? - хто це зробив? Кем вы недовольны? - з кого (ким) ви незадоволені? Кто же? - хто-ж? Кто бы? - хто-б? Кто бы это (был)? - хто-б (хто- ж би) це (був)? Кто бы не хотел? - хто-б не х(о)тів?

2) указат., относит. - хто. [Знаю тебе, хто єси (Єв. Мр.). Недоля не бачить, з ким їй жартувати (Шевч.)]. Вот кто - ось (от, он) хто. Тот, кто; тот, кого и т. д. - той, хто (що); той, кого (що його, якого, котрого) и т. д. [Хто не працює, той не їсть (Київщ.). Хіба-ж вони не слуги слуг того, кого ви князем темряви назвали? (Л. Укр.). Нехай-же працюють словами й пером ті, що мають дві шкури в запасі (Самійл.)]. Тот, кем вы были обижены, наказан - хто вас покривдив, того покарано. Кому бы учить, тот сам дурит - кому-б учити, той сам дуріє. Некого, Некому - см. отдельно. Не у кого - см. Кого;

3) неопр. - хто. [Стиха-стиха, порідко, щоб кого не розбудити, вистукує сторож (Васильч.)]. Кабы кто знал моё горе! - коли-б (якби, щоб) хто знав моє горе! Что у кого болит, тот о том говорит - що кого болить, той про те й говорить. Кому-кому, а вам бы не следовало этого делать - кому-кому, а вам-би не слід цього робити. Кто-кто; кого- кого; у кого - у кого и т. д. - хто - хто, кот(о)рий (котре) - кот(о)рий (котре); кого - кого, кот(о)рого - кот(о)рого; у кого - у кого, у кот(о)рого - у кот(о)рого и т. д. [Хто так, а хто сяк (Сл. Гр.). Що кого втомило: кого щастя, кого сльози, - все нічка покрила (Шевч.). Кому воля, а кому неволя (Мирний). Котрий пише, котрий читає, а котрий то й байдики б'є (М. Вовч.). Він пізнав, котре в селі найбільший злодій, котре найбільший багач (Стефаник)]. Кто бы ни; кого бы ни и т. д. - хоч-би хто, хоч хто, хто-б не, аби-хто; хоч-би кого, хоч кого, аби-кого, кого-б не и т. д. Кто бы он ни был - хоч-би хто він (хто-б він не) був, аби-хто. [Кождому, аби-хто, уміла дотяти своїм бистрим язиком (Франко)]. Кто бы ни говорил, не слушай - хоч- би хто казав, не слухай; хоч хто казатиме, не слухай (Сл. Гр.). Кто бы ты ни был, я тебя не выдам - хоч-би хто (ким) ти був, я тебе (на тебе) не викажу. Кого бы я ни попросил, все отказываются - кого-б я не попросив, усі відмовляються. -го бы (то) ни было - хоч кого, хоч-би кого, хоч-би хто там був, аби-кого, будь-кого, кожного. От -го бы то ни было - хоч- би від кого, від будь-кого, від кого-будь. Я рада каждому письму, от -го бы оно ни было - я радію з кожного листа, хоч-би від кого він був. Я не жду ничего от -го бы то ни было - я не чекаю нічого ні від кого. Я был бы рад кому бы то ни было - я зрадів-би (був-би радий) хоч кому (хоч-би кому, будь-кому, аби-кому, хоч-би хто там був, кожному). Больше чем кто бы то ни было - більш ніж хто (ніж будь-хто). Не кто иной, как - не хто (инший), як. [І зробив це не хто, як він сам (Крим.)]. Кто-то, кого-то, кому-то - хтось, когось, комусь. [Прийшов хтось та взяв щось, бігти за ним - не знаю за ким (Номис). Хтось утік, а когось, кажуть, таки зловлено (Київщ.). Я знаю, комусь-то вона серденько крає (Л. Укр.)]. Кто-нибудь, кто-либо; кого-нибудь, кого-либо и т. д. - хто, хтось, хто-небудь, котрий(сь), (кто бы то ни был) будь-хто, хто-будь, аби-хто, (пров.) будлі-хто; кого, когось (после предл. кого, когось), кого- небудь, котрого(сь), будь-кого, кого-будь, аби-кого, будлі-кого и т. д. [Може хто вас полаяв? (М. Вовч.). Може кого з рідні моєї бачили? (Київщ.). Як хтось почне, то й я робитиму (Н.- Лев.). Згадай же хто-небудь її на сім світі (Шевч.). Не ти, так хто-будь купить (Київщ.). Треба-ж колись будлі-кого покохати та й заміж піти (Н.-Лев.)]. Кого-нибудь одного (из двух) - когось одного, котрогось (із двох). Если меня кто-либо спросит, скажите, что - коли про мене хто спитається, скажіть (скажете), що. Не думаю, что бы кто-нибудь знал об этом - не думаю, щоб хто(сь) про це знав. Сомневаюсь, что бы кто-либо из вас мог сделать это - не думаю, щоб котрий з вас міг зробити це. Он счастливее, чем кто-либо - він щасливіший за будь-кого (як хто). Пусть это сделает кто-нибудь другой - хай це зробить хто инший. Ему всегда хочется кого-нибудь осуждать - його (йому) завжди кортить когось судити. Кому- нибудь да понравится - комусь та сподобається. Пусть кто-нибудь попробует - будет меня помнить - хай-но спробує котрий(сь) (котре), пам'ятатиме мене; ану спробуй котрий, будеш мене пам'ятати. Пусть кто-либо из вас решится - хай котрий (котре) зважиться. С кем-нибудь, с кем-либо и т. п. - з ким(сь), з ким-небудь, (с кем бы то ни было) будь, з ким, з котрим(сь), з ким-будь, аби з ким, (пров.) будлі з ким. [Станеться, хоч і не зо мною, хоч і аби з ким, яка причина (Квітка)]. Кто-попало; кого-попало и т. д. - будь-хто, хто-будь, аби- хто; будь-кого, кого-будь, аби-кого, (пров.) кого-попадя и т. д. Кто-угодно, кто ни есть; кого-угодно, кого ни есть и т. д. - будь (будлі)-хто, хто-хоч, аби-хто; будь (будлі)-кого, кого-хоч, аби-кого и т. д. [Віддаси кому-хоч (Київщ.). Побить, то й аби-хто знайдеться (Номис)]. Кого, кому вам угодно - кого, кому хочете. Это сделает и кто-угодно - це зробить і аби-хто (і будь-хто). Редко кто - мало-хто, хтось-не-хтось. [Там - у кожній хаті верстат, а у нас хтось-не-хтось (мало хто) тче (Звиног.)]. Кое-кто, кое-кого, кое с кем и т. п. - см. Кое-кто.

* * *

ломнуть

1) ламати (-маю, -маєш и ламлю, ламлеш), ломити (-млю, -миш), ло[а]мнути; (крушить) трощити; срв. Ломить 1. [То не вітер, то не буйний, що дуба ламає (Шевч.). Страх ламле життя (Коцюб.). Дурень і м'яло ломить (Номис). Кидалися трощити все, що нагадувало їм про їхню ганьбу (Єфр.)]. -мать себе над чем голову - морочити, ламати, сушити собі голову (мозок), мізкувати, крутити мо[і]зком над чим, морочитися коло чого, над чим. [Бідолашна Маруся морочила собі голову і з тугою безнадійною впевнялася, що пособити вона нічим не може (Грінч.). Міркую собі, голову ламаю, а не тямлю, як дійти до краю (Кониськ.). Даремне крутив мізком над загадковою спадщиною, що мені дісталася (Крим.)]. -мать дверь - ламати, бити двері. [Одчиняй! Ламайте двері! (Шевч.)]. -мать камень, соль - ламати, бити, лупати камінь, лупати сіль. [Били камінь під горою, храми будували (Рудан.). Остався він у Криму, лупає сіль вагову (Рудч.)]. -мать комедию - см. Комедия 3. -мать коноплю - бити, терти, ламати коноплі. -мать копья - ламати, трощити списи; см. Копьё 1. -мать на куски что - трощити, ламати (и трощити) на дрізки (диал. на друзки), на дрі[у]зочки, на скалки, на г[к]амуз що. [Трощіте сосну на дрізки (Чуб.)]. -мать мёд - підрізувати вулика. -мать овёс, яровое - двоїти, (бороной) боронувати, боронити, скородити, (ралом) перералювати овес, ярину. -мать (заламывать) руки - ламати, ломити, заламувати руки. [Ламає руки старець (Франко). Умліває, ломить руки (Рудан.). Благала, заламуючи руки (Коцюб.)]. -мать старые порядки - ламати, (сильнее) нищити старі звичаї. -мать строение, дом - розбирати, буряти будівлю, будинок (хату). -мать (собирать) табак - рубати тютюн, (обрывать листья) обривати тютюн. -мать целину - орати (ворушити) цілину, орати пар, обліг (-логу). -мать язык - ламати язик (язика). [Та говори-бо по- людському, не ламай язика (Богодух.)];

2) безл. Ветром -ет лёд - вітер ламає лід (кригу). Меня -ет - мене ломить, мне, тре, (корчит) судомить; срв. Ломить 2. Ломан(н)ый, нрч. - ламаний, ломлений; трощений; битий, лупаний и т. п.; срв. Ломан(н)ый, прлг. -ная посуда - битий посуд.

* * *

(мешкать) баритися, забарятися, обарятися, гаятися, загаюватися, угаюватися, (пров. гайкатися), длятися, бавитися, (терять время) гаяти час, годину; (тянуть, проволакивать время) зволікати, відтягатися, (возиться) уводити(ся), мнихатися, монятися, воловодитися. [«Чого се так поспішатись?» - «А чого-ж маю баритись?» (М. Вовч.). Тікати маєм змогу. Не гаймось! (Самійл.). Іди-ж мені та не вгаюйся, швидше й назад (Сл. Гр.). Іди та швидше, не гайкайся (Дніпропетр.). Не дляйся, швидше йди в поле (Звин.). Ти був-би йшов, не бавивсь (Грінч.). «Сьогодня запишуся в легіон» - «Сьогодня?» - «Що-ж уводитись? Навіщо?» (Л. Укр.). Не моняйтесь (не воловодьтеся), бо час не жде (М. Грінч.)]. -лить с чем - баритися, гаятися, длятися, уводитися, зволікати з чим, баритися зробити що, дляти, зволікати що. [Хотів, гаючися з одмовою, тим часом зрозуміти його замір (Грінч.). Зволікати ніколи з рятунком! (Л. Укр.)]. -лить с делом - длятися із справою, дляти (гаяти, зволікати) справу (діло). [Сам не тямить, чого Пугач дляє справу (Кониськ.). Ви сього діла не гайте (Март.)]. Он -лит приходом - він бариться прийти. Торопитесь! как вы -лите! - Швидше! Як ви дляєтесь! Не медля - не гаючись, не дляючись, не гаючи часу, негайно.

* * *

1) ( чем с кем-чем) мі́рятися

2) страд. мі́рятися, мі́ритися; вимі́рюватися, виміря́тися