n+im+zoo

n розм.

зоопарк

* * *

має значення тваринне

має значення тваринне

 невід с зоопарк

1) будинок, дім; хата; будівля

2) житло; квартира; господа

3) нора; барліг; гніздо

4) приміщення для тварини; клітка, вольєр (а)

5) домівка; сім'я, родина; господарство

6) сімейство, рід; дім, династія

7) (тж H.) палата (парламенту)

8) фірма; торговий дім

9) установа, заклад

10) цех; фабрика; завод

11) театр; кінотеатр

12) публіка, глядачі

13) сеанс; вистава

14) готель; постоялий двір

15) пивниця, таверна; бар; трактир; шинок

16) пансіон, інтернат; студентський гуртожиток

17) коледж університету

18) (the H.) розм. лондонська біржа

19) колегія, рада

20) мор. рубка

1) надавати житло; забезпечувати житлом

2) дати притулок; поселити; прихистити

3) жити, квартирувати

4):

to house oneself — знаходити собі житло, влаштовуватися

5) військ. розквартировувати

6) прибирати, ховати (майно тощо)

1) вміщати, містити в собі

8) заганяти в будинок

9) уставляти

10) збирати (хліб)

11) заганяти (худобу)

12) укривати попоною (чапраком) (коня)

13) тех. заправляти в кожух

* * *

1) будинок, дім; хата; будівля

2) житло; квартира; господа

3) нора; барліг; гніздо

4) приміщення для тварини; клітка, вольєр (а)

5) домівка; сім'я, родина; господарство

6) сімейство, рід; дім, династія

7) (тж H.) палата (парламенту)

8) фірма; торговий дім

9) установа, заклад

10) цех; фабрика; завод

11) театр; кінотеатр

12) публіка, глядачі

13) сеанс; вистава

14) готель; постоялий двір

15) пивниця, таверна; бар; трактир; шинок

16) пансіон, інтернат; студентський гуртожиток

17) коледж університету

18) (the H.) розм. лондонська біржа

19) колегія, рада

20) мор. рубка

1) надавати житло; забезпечувати житлом

2) дати притулок; поселити; прихистити

3) жити, квартирувати

4):

to house oneself — знаходити собі житло, влаштовуватися

5) військ. розквартировувати

6) прибирати, ховати (майно тощо)

1) вміщати, містити в собі

8) заганяти в будинок

9) уставляти

10) збирати (хліб)

11) заганяти (худобу)

12) укривати попоною (чапраком) (коня)

13) тех. заправляти в кожух

* * *

1) будинок; будівля

2) будинок, дім; житло, квартира

3) домівка, родина; господарство; домашні, домочадці

4) сімейство, рід; (House) дім, династія

5) (House) палата ( парламенту)

6) фірма; торговий дім; заклад, установа

7) театр; кінотеатр ( picture house)

8) готель, постоялий двір; таверна, пивна; бар, трактир, шинок ( public house); ігорний дім, казино

9) пансіон, інтернат; дортуар; студентський гуртожиток; вихованці інтернату; учні, які живуть у пансіоні; група учнів денної школи

10) коледж університету

11) ( лондонська) ( the House) біржа

12) ( the House) робітний дім (cкop. від workhouse)

13) храм, церква; релігійне братство; монастир, чернеча обитель

14) рада; колегія, церковна

15) хаус ( різновид лото)

16) мішень ( у грі керлінг)

17) заст. клітина ( шахівниці)

18) мop. рубка

19) тex. кабіна підйомного крана

20) дванадцята частина небесної сфери ( в астрології)

1) надавати житло; забезпечувати житлом; дати притулок; вiйcьк. розквартировувати

2) жити, мешкати, квартирувати; розміщатися

3) прибирати, ховати ( майно)

4) уміщати, містити; таїти, містити в собі

5) icт. заганяти в будинок

6) cпeц. вставляти; тex. поміщати, вставляти в кожух

7) c-г. збирати ( хліб); заганяти ( худобу)

ЛЮДИНА - природно-соціальна істота, якісно особливий ступінь живих організмів на Землі, здатних до свідомої саморегуляції, завдячуючи чому вона постає як суб'єкт суспільно-історичної діяльності й культури. Л. є предметом вивчення різних галузей знання: соціології, етнології, психології, фізіології, педагогіки, медицини тощо. Використовуючи розмаїті дані цих наук, філософія вивчає Л. передусім з погляду місця її у світі та її ставлення до світу. У давній кит., інд., грецьк. філософії Л. мислиться як частка Космосу, певного єдиного надчасового світопорядку, як мікрокосм ("світ у малім") - відображення й символ Всесвіту, макрокосму (котрий у свою чергу уявляється антропоморфно - як живий одухотворений організм). Від цих найперших уявлень і до сьогодні мікрокосм постає як такий, що в ньому збігаються й перетинаються усі сутнісні генерації буття - фізичне, хімічне, живе, духовне. Проте у міру розвитку цих уявлень дедалі більше усвідомлюється та обставина, що Л. здатна відособлюватися у структурі буття, прагнучи стати його деміургом, трансцендентувати за межі свого тут-і-тепер-так-буття, а відтак - мікрокосм, на відміну од макрокосму, є проблематизованим. Уже в трьох відомих людинознавчих запитаннях Канта - "Що я можу знати? Що я маю робити? На що я можу сподіватися?" - відтворено багатомірність сутнісної проблематизації Л. як універсальної істоти. Відповідно виникають фундаментальні "екзистенційні дихотомії" (Фромм) людського С. правді, наявність розуму - фактор, що спонукає Л. до розвитку, до створення власного світу, де вона почувалась би "у себе вдома", проте кожний досягнутий нею щабель розвитку залишає її незадоволеною, провокуючи на нові пошуки й рішення. Найфундаментальніша дихотомія Л. - поміж життям та смертю; від неї походить інша: хоча кожна Л. є носієм усіх родових потенційних здатностей, швидкоплинність її життя не дозволяє уповні реалізувати всі можливості навіть за найсприятливіших умов Ж. иття Л., починаючись та обриваючись у момент, випадковий для загального еволюційного процесу всього роду Л., входить у трагічну суперечність з індивідуальними зазіханнями на реалізацію усіх його можливостей. Амбівалентність способу буття Л. стала істотною перешкодою будь-яким спробам субстанціалізувати ту чи ту властивість Л. (на кшталт "zoo politikos", "homo sapiens", "homo faber" тощо). Сучасна філософія намагається уникати такої субстанціалізації. Так, при зіставленні різних виявів людського світовідношення стає зрозумілим, що фантазія й гра, котрі уможливлюють хоча б короткотривале вивільнення од фактичності, од невблаганної повинності "так-буття", є для Л. "рятівними" здатностями, не менш важливими й споконвічними, аніж праця, панування, любов і смерть (Фінк). Постає питання, чи повинна взагалі філософія претендувати на створення остаточної "картини Л.", котра б зводилась до загальних формулювань - на кшталт "духовної сутності", "діючої сутності" тощо. Натомість Больнов, посилаючись на Плеснера, пропонує "принцип відкритого питання", максимальну завбачливість для "нових неочікуваних і незавбачливих відповідей". Деякі досліджувані риси Л. виявляються пов'язані одна з одною цілком довільно, деякі - цілеспрямовано: ми не можемо знати, чи йдеться про певні сумірні риси, чи ж бо про такі, що перебувають у стані безнастанної суперечності. Усім цим підтверджується принципова світоглядно-антропологічна теза Гегеля та Достоєвського: поки людина живе, вона ще не сказала свого останнього слова, через що її не можна визначити остаточно.