-
1 постійне місце проживання
permanent place of residence, fixed abode, full-time residence, habitual abode, habitual residence, home, main domicile, settled abodeУкраїнсько-англійський юридичний словник > постійне місце проживання
-
2 без постійного
-
3 звичайне місце проживання
Українсько-англійський юридичний словник > звичайне місце проживання
-
4 країна проживання
Українсько-англійський юридичний словник > країна проживання
-
5 мати право проживання
Українсько-англійський юридичний словник > мати право проживання
-
6 місце проживання
commorancy, dwelling place, habitantt, inhabitancy, place of abode, place of residence -
7 надавати право проживання
Українсько-англійський юридичний словник > надавати право проживання
-
8 право проживання
habitanttion, right of abode -
9 бурлака
ч2) іст. ( бомж) homeless person, person with no fixed abode; tramp -
10 вселятися
= вселитисяto settle, to move ( into); to take up one's abode (in); to install oneself (in) -
11 житло
сdwelling, domicile, habitation, living quarters, abode; ( найнята в квартирі кімната) lodging; tenement; ( квартира) flat, floor, apartment -
12 мешкання
с(in)habitation, continued residence, abode; sojourn; dwelling, lodging; ( місце) abiding place -
13 місцезнаходження
сlocation; abode, residence, the whereabouts -
14 оселятися
= оселитисяto settle, to take abode -
15 особа
жperson, individualдовірена особа юр. — fiduciary, confidant, trustee, proxy ( person)
дуже поважна особа — very important person, VIP
посадова особа — official, executive officer
юридична особа — legal (juridical, juristic) person, legal entity, legal corporate body, corporate person
особа, яка перебуває під вартою — detainee, detained person
особа злочинця — criminal personality, identity of the criminal, identity of the perpetrator, criminal identity
-
16 поселятися
= поселитисяto settle, to take up one's abode, to take up one's quarters ( residence) -
17 постійне місце проживання
fixed [settled] abode, home, permanent residence -
18 проживання
-
19 селитися
to settle, to take up one's abode, to take up one's quarters ( residence) -
20 явка
ж1) ( на збори) appearance, presence, attendance2) ( місце конспіративної зустрічі) secret abode ( place); secret rendezvous
См. также в других словарях:
abode — past and past part of abide Merriam Webster’s Dictionary of Law. Merriam Webster. 1996. abode … Law dictionary
abode — In the meaning ‘a dwelling place’, abode is falling into disuse except in two fixed expressions: (of) no fixed abode, used of someone without a permanent address, and right of abode, especially as applied to citizens of Hong Kong who sought the… … Modern English usage
abode — a‧bode [əˈbəʊd ǁ əˈboʊd] noun [countable usually singular] formal LAW the place where someone lives: • He has the right of abode in the UK (= he has the right to live there ) . * * * … Financial and business terms
Abode — A*bode , n. [OE. abad, abood, fr. abiden to abide. See {Abide}. For the change of vowel, cf. abode, imp. of abide.] 1. Act of waiting; delay. [Obs.] Shak. [1913 Webster] And with her fled away without abode. Spenser. [1913 Webster] 2. Stay or… … The Collaborative International Dictionary of English
Abode — may refer to: *House, a human built dwelling with enclosing walls, a floor, and a roof **Right of abode *World of Two Moons, a fictional Earth type planet featured in the comic book Elfquest … Wikipedia
abode — ► NOUN formal or literary 1) a house or home. 2) residence: right of abode. ORIGIN from ABIDE(Cf. ↑abide) … English terms dictionary
Abode — A*bode , n. [See {Bode}, v. t.] An omen. [Obs.] [1913 Webster] High thundering Juno s husband stirs my spirit with true abodes. Chapman. [1913 Webster] … The Collaborative International Dictionary of English
Abode — A*bode , v. t. To bode; to foreshow. [Obs.] Shak. [1913 Webster] … The Collaborative International Dictionary of English
Abode — A*bode , v. i. To be ominous. [Obs.] Dryden. [1913 Webster] … The Collaborative International Dictionary of English
Abode — A*bode , pret. of {Abide}. [1913 Webster] … The Collaborative International Dictionary of English
abode — (n.) mid 13c., action of waiting, verbal noun identical with O.E. abad, pp. of abiden to abide (see ABIDE (Cf. abide)), used as a verbal noun. The present to preterite vowel change is consistent with an Old English class I strong verb (ride/rode … Etymology dictionary
