8+березня

1. n

1) строк, період; час; тривалість

2) семестр; чверть

3) сесія

4) pl умови

5) pl стосунки

6) термін

7) вислів, слово

8) pl висловлювання; мова; спосіб висловлюватися

9) межа

10) мета; кінцева точка

11) початок, відправна (вихідна) точка

12) призначений час; строк

13) юр. оренда на певний строк; строк виконання зобов'язань; призначений день сплати оренди

14) мед. нормальний період вагітності

15) pl менструація

16) мат. член, елемент

17) фіз. енергетичний рівень

18) архт. колона зі скульптурою

2. v

висловлювати, виражати; називати

* * *

1) період, термін; час; тривалість

2) семестр, чверть

3) pl умови

4) звинч. pl відносини

5) термін

6) pl висловлювання, мова, спосіб висловлюватися

7) icт. межа

8) icт. мета, кінцева точка; вихідна, відправна точка; початок

9) icт. призначений час; термін

10) юp. оренда на термін; строк виконання зобов'язань

11) мeд. нормальний період вагітності; своєчасний звільнення від тягаря

12) мaт., член, елемент; терм

13) фiз. енергетичний рівень; терм

14) apxiт. колона зі скульптурою; терм

1) період, термін; час; тривалість

2) семестр, чверть

3) pl умови

4) звинч. pl відносини

5) термін

6) pl висловлювання, мова, спосіб висловлюватися

7) icт. межа

8) icт. мета, кінцева точка; вихідна, відправна точка; початок

9) icт. призначений час; термін

10) юp. оренда на термін; строк виконання зобов'язань

11) мeд. нормальний період вагітності; своєчасний звільнення від тягаря

12) мaт., член, елемент; терм

13) фiз. енергетичний рівень; терм

14) apxiт. колона зі скульптурою; терм

березень (-зня), (диал.) березіль (-золя), березозіль (-золя), березозіл (-зола), березотік (-тока), марець (-рця), (устар.) март (-та). [22 березня 1838 року я глянув із неволі на світо божий (Шевч.). Березоля два тижні вже минуло (Куліш). В марці завсігди вже береза зовсім зелена, - тим-то його й прозвали березозолем (Свидниц.). Весняний місяць березотік (Яворн.)]. В -те - в березні. Первого -та - першого березня.

* * *

1) неробочий день ( у Великій Британії); ( велике) свято; день, коли закриті банки

2) aмep. період з 6 до 13 березня 1933 року, коли за указом президента усі банки США були закриті

n; pl; іст.

n pl церк.

дев'ята година (відправа о 3-й годині); вечерня

* * *

1) неробочий день ( у Великій Британії); ( велике) свято; день, коли закриті банки

2) aмep. період з 6 до 13 березня 1933 року, коли за указом президента усі банки США були закриті

n; pl; іст.

березняк березни[я]к, березина, березни[я]чок, березівник.

* * *

тж. березняк

прийтися, приттися и придтися

1) (быть в пору, в меру, кстати) бути до міри, приходитися, прийтися (до міри), приставати, пристати, припадати, припасти до чого; срв. Подходить 5. [А ну ваша домовина, чи до міри буде? (Рудан.). Ляж у домовину. Чи як- раз вона пристане? (Рудан.)]. Как раз (точь в точь) -тися (образно) - як-раз упасти, так і влипнути куди. [Хватнули той клинчик, розгорнули каптан, - якраз він туди і впав (Март.). Приміряють той черевичок, а він так і влип, як там був (Рудч.)]. Сапоги -шлись мне по ногам - чоботи мені прийшлися до міри (до ноги). Ключ -шёлся к замку - ключ прийшовся, пристав до замка, (к висячему) до колодки. -диться под меру - приходитися до міри. Дверь не плотно -дится - двері не щільно (не щитно) пристають. -ться по вкусу, по сердцу, по душе, по нраву - припадати (припасти) до смаку (до вподоби, до сподоби, до серця, до душі), іти в смак, підходити (підійти) до думки, сподобатися, уподобатися кому, в уподобі кому бути; срв. Вкус. [Ті слова дуже припали їй до смаку (Н.-Лев.). Тут ми й спізналися і одна одній припали до вподоби (Кониськ.). Які книжки більш до душі припадають селянам (Єфр.). Йому до серця припали прості люди (Єфр.). Пристав ми до душі (Франко. Пр.). Мабуть і я йому підійшов до думки (Крим.)]. Не -ться по вкусу, по сердцу и т. д. - не йти в смак, не йти в лад, не приставати до душі (до серця), не лежати на серці кому и т. п.; срв. Вкус. День на день не -дится - день на день не випадає;

2) (доставаться кому на долю; причитаться) припадати, припасти (редко припастися), упадати, упасти, випадати, випасти, доводитися, довестися кому. [Тепер на душу припадає вдвоє менше землі, ніж було спершу (Грінч.). На день упадає заробітку по півкарбованця (Г. Барв.). Така мені гірка доля випала (М. Вовч.). Чує, чує материне серце, яка доля доні доведеться (Куліш)]. Мне -дится с вас пять рублей - мені припадає з вас (маю одержати з вас) п'ять карбованців. Мне -дится доплатить вам десять рублей - мені треба (мені упадає, я маю) доплатити вам десять карбованців;

3) припадати, припасти, випадати, випасти. Этот праздник, день -дится в воскресенье, в конце месяца - це свято (цей день) припадає на неділю (и в неділю), на кінець місяця. [На понеділок припадав того року останній день, коли ще можна було вінчати (Єфр.). Тимчасом зближалась друга Пречиста, а припадала в суботу (Свидн.)]. Пасха в том году -дилась 29-го марта - Великдень того року випадав (припадав) на 29-те березня;

4) кому кем - доводитися кому ким. Он -дится ему в родстве - він доводиться йому родичем. [Макухинський піп доводився нашому родичем, небожем у-других (М. Вовч.)];

5) (безл.: приводиться) доводитися, довестися, випадати, випасти, упадати, упасти, припадати, припасти, (редко) доходитися, дійтися кому. [Найтяжче доводилося і доводиться селянству (Доман.). На довгім віку усього доведеться (Номис). Випало мені якось бути у його в хаті (М. Вовч.). Упало йому знов іти лісом (Манж.). Там припало нам ночувать (Март.). Припало на безвідді, на безхліб'ї погибати (Ант.-Драг.). В салдати йому не припадало йти (Грінч.). Як мені доходилось - він знає (Черк.)]. Мне -дилось, -шлось много терпеть - мені доводилося (довелося) багато терпіти. Вам -дётся отвечать - вам доведеться відповідати. Мне -шлось проработать всю ночь - мені довелося, випало, працювати цілу ніч; (должен был) мусів працювати цілу ніч. Тяжело ему -шлось - тяжко йому довелося (випало, дійшлося). Не вмочь, не подсилу -дится - несила стає (що робити). Живи как -шлось, как -дётся - треба жить, як набіжить, живи, як трапиться. Когда -дётся - коли (час) випаде, коли трапиться. Где -дётся, -шлось - де припало, де трапиться, де трапилось; срв. Где попало (Попадать). Кого -дётся - кого трапиться. К слову -шлось - до слова припало. [Посватаю, кого трапиться (Н.-Лев.)]. Так жить (делать) не -дится (не подобает) - так жити (робити) не випадає (не впадає, не приходиться, не годиться). [Якось-то не випадає вихваляти своїх (Л. Укр.). Біля границі не впада будувати світлиці (Номис). Не приходиться москаля дядьком звати (Грінч.)].

* * *

несов.; сов. - прийт`ись

1) прихо́дитися, прийти́ся

2) (падать на какой-л. день, на долю) припада́ти, припа́сти, прихо́дитися, прийти́ся

3) (быть необходимым, неизбежным) безл. дово́дитися, довести́ся; ( случаться) безл. трапля́тися, тра́питися

4) (несов.: доводиться) дово́дитися

5) (обходиться в какую-л. цену) обхо́дитися, обійти́ся; ( стоить) ко́штувати, несов., сов.

шестиденна хуртовина на початку березня НМ.

Грушевський, Михайло Сергійович (1866, Холм, нині Польща-1934, м.Кисловодськ, похований на Байковому цвинтарі у Києві) - укр. історик, громадсько-політичний і державний діяч, організатор укр. науки. Закінчив історико-філософський ф-т Київського ун-ту (1890). Учень Антоновича. Від 1894 р. - магістр і проф. Львівського ун-ту. Голова НТШ (1897-1914). Співзасновник (із Франком) і редактор "Літературно-Наукового Вісника" (1898). Від 1897 р. пише й потомно видає монументальну "Історію України-Руси"(т. 1-Х, ч. 1, Львів, 1898; Київ, 1936) та більш популярні курси укр. історії: "Нариси історії українського народу" (1904), "Коротку історію України" (1910), "Ілюстровану історію України" (1911). Кабінетний вчений, але й політик: не тільки вивчав, а й творив історію. Співзасновник і заступник голови Укр. національно-демократичної партії (1899). З початком Першої світової війни переслідувався як "мазепинець" і "австрофіл": зазнав арешту (1914), у 1915 р. - заслання (Симбірськ, Казань, Москва). З падінням царизму - голова Укр. Центральної Ради, чільний ідеолог та архітектор її політики - курсу на автономічний федералізм, а зрештою (IV Універсал) - і на державну незалежність УНР та розбудову "народної республіки, яка б дбала про інтереси трудящих мас". Суспільно-політичні погляди цього періоду викладені у брошурах "Хто такі українці і чого вони хочуть", "На порозі нової України" та ін. Від березня 1919 р. перебував в еміграції. Заснував Укр. соціологічний ін-т (1919, Прага, пізніше Відень). Відхилив запрошення на роботу від ун-тів Європи і США і в 1924 р. повернувся в Україну. Активно займався розбудовою науково-дослідних установ ВУАН. З 1929 р. - акад. АН СРСР. Після арешту в 1931 р. був звільнений, але наприкінці 30-х рр. оголошений "заклятим ворогом народу". Г. - чільний представник новітньої укр. історіографії: автор першого цілісного історіографічного викладу минулого (до серед. XVII ст.) укр. народу - наукової бази його національної ідеології. Як історик народницької школи вважав, що народ - це "єдиний герой історії". Саме він (а не еліта, з її готовністю до асиміляції із завойовниками) пов'язує історичні періоди "в одну цілісність". Народницькі погляди Г. еволюціонували від романтичного народництва - через "позитивне" (живлене франко-англ. позитивізмом) - до народництва, опертого на соціологію Дюркгейма та його школи. Г. послідовно обґрунтовував ідею самостійності укр. народу, окремішності його історичних та мовних витоків. Його вплив на укр. історичну свідомість базується: 1) на чіткому розмежуванні "українсько-руської" та "великоруської" народностей, як двох коренів двох різних історій - від Київської держави, з одного боку, та Володимиро-Московської - з другого; 2) на доведенні тяглості укр. історичного поступу від великодержавного середньовічного Києва (через Галицько-Волинську, Литовсько-Руську та Козацьку держави) до сучасності; 3) на обґрунтуванні неперервності історії укр. народу, всупереч перервності його державності. У висвітленні історичного процесу вважав себе "істориком-соціологом". Зрештою дійшов висновку про визначальність в історії ''конкуренції індивідуалістичних і колективістичних тенденцій" та необхідності й бажаності повороту до суспільства соціалістичного гатунку. У питанні про автономізм/федералізм був переконаним федералістом: в 1909 р. писав про Чорноморсько-Балтійську федерацію українців, білорусів, литовців на чолі з Україною, в 1918 р. - про "федерацію світову", в 1920 р. - про Сполучені Штати України (про федерацію "фактичних республіканських громад"). Г. - фундатор львівської і київської школи істориків.

[br]

Осн. тв.: "Визволення Росії і українське питання / Статті і зауваження" (1907); "3 політичного життя Старої України / Розвідки, статті, промови" (1917); "Початки громадянства (генетична соціологія)" (1921); "Історія української літератури". В 6 т. (1923 - 1925); "З історії релігійної думки на Україні" (1925); "Історія України-Руси". В 11 т., 12 кн. (1991 - 1998); "Щоденник (1888 - 1894 рр.)" (1997); "Листування Михайла Грушевського" (1997).