-
81 заря
Зорька, Зоренька, Зорюшка зоря, світова зоря. -ря утренняя - зоря світова, вранішня, заграва вранішня, (вечерняя) зоря вечірня, вечерова, заграва вечірня. [Досвітній огонь запали, коли ще зоря не заграла (Л. Укр.). Рожевих зор він більше не побачить (Грінч.). А молода не здрімалася, світової зорі дожидалася (Пісня). Вечірня зоря ще не погасне, а світова вже й занімається (Квітка). Вечірня заграва згасла і настала ніч (Країна Сліпих)]. На -ре - на світанку, удосвіта, на зорі. [Удосвіта встав я, ще темно надворі (Куліш). Прокинувся на зорі (Квітка)]. На -ре чего-л. - на світанку чого. [Яке-ж письменство було у нас тоді, на світанку нашого народнього життя (Єфр.)]. -ря занимается, занялась - світає, зоряє, зоряється, на світ благословляється, зазоріло, на світ благословилось. [Вже й зоряється, вже сонце, день (М. Вовч.). Лишень зазоріло - я встав та й пішов (Кам. п.)]. Занимается -ря чего - світає, зоряє на що. [Почало було світати на волю]. Ни свет, ни -ря - ще й на світ не зазоріло; ще й на світ не благословилось; (насмешл.) ще й чорти навкулачки не билися. Бывающий до -ри - дозірній, передзорній. [Я вмивала своє личко ранньою дозірньою росою (Н.-Лев.). В час передзорній (Дн. Чайка)].* * *1) зоря́; поэз. зірни́ця; ( рассвет) світа́нок, -нку, світа́ння, світ, -увече́рняя \заря ря — вечі́рня загра́ва (зоря́)
\заря ря́-заряни́ца — фольк. зоря́-зоряни́ця, род. п. зорі́-зоряни́ці, зоря́-зірни́ця
2) (перен.: зарождение чего-л.) світа́нок, світа́ння, зоря́на \заря ре́ жи́зни (де́ятельности) — на світа́нку (на світа́нні, на зорі́) життя́ (дія́льності)
3) ( сигнал) воен. зоря́бить (игра́ть) \заря рю́ — гра́ти (би́ти) зорю́
-
82 заушать
заушить бити, вдарити по щоках, по щоці, дати в ухо кому, ляпаса давати, дати кому, ляпанцями, лящами годувати, нагодувати кого, затопити кому по пиці. [Дам тобі ляща я в пику (Котл.)].* * *несов.; сов. - зауш`ить1) (кого - давать пощёчину, бить по уху) би́ти (б'ю, б'єш) по щоці́, уда́рити по щоці́, би́ти в ву́хо, уда́рити в ву́хо (кого), дава́ти (даю́, дає́ш) ля́паса, да́ти (дам, даси́) ля́паса (кому); дава́ти ляща, да́ти ляща́ (кому)2) (перен.: оскоролять) ображати, обра́зити (обра́жу, обра́зиш); ( порочить) ганьби́ти, -блю́, -биш, зганьби́ти -
83 зудить
кого1) см. Дразнить;2) см. Бить, Колотить, Сечь;3) (пить) дудлити, цмулити, цідити. Эк он -дит - як він дудлить;4) (на память) товкти, трубити що; см. Зубрить 3.* * *см. зудеть I -
84 изгрызать
изгрызть згризати, гризти, згризти, (о мног.) позгризати, погризти, вигризти все; (о насекомых) - точити, поточити, сточити, розточити, (о грызунах) гризти, погризти, (пожирать) трубити, (всё) перетрубити (усе). [Не було в чому розмочити сухар, так я його сухий згризла (Київ). Вигризла відьма всі молоденькі дубочки (Рудч.). Он, поточили листя, наче решето (Кон.). Щоб йому черви язик сточили (Коцюб.). Уклюнулися миші на току та так трублять: один стіжок геть-чисто перетрубили (Харківщ.)]. Изгрызенный - згризений, погризений, поточений, сточений, перетрублений.* * *несов.; сов. - изгр`ызтьзгриза́ти, згри́зти, -зу́, -зе́ш и погри́зти; ( уничтожать) вигриза́ти, ви́гризти; ( истачивать) точи́ти, -чить, поточи́ти, сто́чувати, -чує, сточи́ти, перето́чувати, переточи́ти, труби́ти, -бить, перетруби́ти -
85 измочаливать
-ся, измочалить, -ся1) что (верёвку и т. п.) - розпрядо[и]вляти, -ся, розпрядо[и]вити, -ся, розвіхтювати, -ся, розвіхтити, -ся, (о дереве) розмачулити, -ся. -ть нервы - викручувати, викрутити (нерви), розсотувати, розсотати (нерви), розсмикувати, розсмикати (нерви);2) -ть кого - см. Измучивать, -чить. Измочаленный -1) (о верёвке) розпрядо[и]влений, розвіхтяний; (о дереве) розмачулений, на мачулу побитий; (о нервах) викручений, розсотаний, розсмиканий;2) (о ком) висилений, знесилений; см. Измученный (под Измучить).* * *несов.; сов. - измоч`алить1) розмачу́лювати, розмачу́лити, розмоча́лювати, розмоча́лити, розсо́тувати, розсота́ти, розсми́кувати, розсми́кати3) (перен.: трепать, бить) би́ти (б'ю, б'єш), поби́ти; чухра́ти, відчухра́ти, дава́ти (даю́, дає́ш) чо́су, да́ти (дам, даси́) чо́су -
86 истачивать
источить1) (стачивать) згострювати, згострити, (на ток. станке) сточувати, сточити, (о мн.) позгострювати, посточувати що (напр. ножі, пили);2) см. Вытачивать;3) (о шашле и переносно: изъедать) точити, сточити, поточити, розточувати, розточити, переточувати, переточити, (о мн.) попереточувати кого, що. [Одвірки шашіль сточив (М. Грінч.). Бодай вас сточило, як шашіль сволок (Коцюб.). Бач, як поточило дерево - мабуть шашіль (Сл. Гр.). Вони (зайди) вас розточать живих, так як мене розточили (Франко). Черви переточили дерево (Сл. Гр.)]. Черви сыр -ли - черва сир поточила;4) (перен. о горе, тоске) точити, сточити. Источенный - згострений, сточений, (о мн.) позгострювані, посточувані; (изъеденный и перен.) сточений, поточений, розточений, переточений. [Минав сірі плити, поточені дощами та вітрами (Коцюб.). Хоча серце замучене, поточене горем… (Шевч.)]. -ться -1) (острением) згострюватися, згостритися, сточуватися, сточитися;2) (о дереве и т. п.) точитися, бути сточеним, розточеним.* * *несов.; сов. - источ`ить1) ( изнашивать точением) сто́чувати, сточи́ти и мног. посто́чувати2) (изъедать, продырявливая) точи́ти, поточи́ти, сто́чувати, сточи́ти; перето́чувати, переточи́ти, труби́ти, -бить, перетруби́ти; диал. розто́чувати, розточи́ти -
87 карта
1) (игральная) карта, мн. карти (р. карт). Рубашка -ты - сорочка на карті, спинка карти. Игральные -ты - карти, гральні карти, карти до гри. -та бита! - убита! карта вбита! Бить, крыть -ту - бити, крити карту. Биться, дуться в -ты - різатися, тнутися в карти. Всё на одну -ту поставить - поставити все на одну карту. Ставить на -ту что - класти на карту що; (переносно) важити чим. Гадать на -тах - ворожити на картах (картами). Играть в -ты - грати, заграти, гуляти, згуляти в карти. Колода карт - колода (карт), тас (-су). Открывать перед кем свои -ты - викладати перед ким свої карти (на стіл). Передёргивать - ты - пересмикувати (сов. пересмикнути) карти. Раскладывать -ты - розкидати, розкладати карти. Сдавать -ты - роздавати, роздати, пороздавати, ділити, поділити карти. Смешать кому все -ты - поплутати кому всі карти; (перен.) спаскудити кому всю обідню. Тасовать -ты - тасувати, мастити, талірувати карти. Ходить с -ты - іти, піти картою. В чужих -тах ночует - з ногами в чужі карти лізе;2) (геогр.-топогр.) мапа, карта. [Показує лях на мапі Польщу москалеві (Рудан.)]. Географическая -та Украины - географічна мапа України. -та военных действий - мапа (карта) воєнних (військових) операцій. -та железных дорог - мапа (карта) залізниць. -та полушарий - мапа півкуль земних. -та звездного неба - мапа (карта) зоряного неба. Плоская морская -та - мапа (карта) морська плоска. -та географических открытий - мапа (карта) географічних відкрить. -та (таблица) развития индустрии - мапа (карта) розвитку промисловости. -та стенная - стінна мапа;3) (ресторанная) карта, картка, спис (-су), меню (нескл.). -та кушаний - спис (карта) страв. Обед по -те - обід з карти, з картки.* * *1) геогр. и пр. ка́рта, ма́па2) ( игральная) ка́ртака́рты — мн. ка́рти, род. п. карт
-
88 клепать
1) клепати (-паю, -єш и клеплю, -плеш), (заклёпками) нютувати. [Клепати косу]. Клепли покуда -плется - коваль клепле, поки тепле (Приказка);2) на кого - клепати на кого; см. Клеветать;3) брехати, плескати. Что на мёртвого -плет - бреше, як на мертвого;4) (бить, стучать во что) клепати, калатати в що. Клёпанный - клепаний, (заклёпками) нютований. -ться - клепатися, нютуватися.* * *I техн.клепа́ти, -па́ю, -па́єш и -плю́, -плешII\клепать косу́ — диал. манта́чити косу́
( клеветать) клепа́ти, -па́ю, -па́єш и -плю́, -плеш, набрі́хувати -
89 кнут
батіг (-тога), соб. батіжжя и батожжя, пута, (плеть) нагай (-гая), нагайка, малахай (- хая), малахайка, канчук (-ка), кантура, (хлыст) карбач (-ча), карбун (-на); (длинный бич) бату[ю]га, батура, батурмен (-на), файда, канчабура, (длинный пастуший) байбара; (опис.) поганяйло, лякачка, джиґуха. [Ремінний батіг ляснув серед Гнідкової спини (Мирн.). Він бачив уже валку саней з колодами, зігнуті спини, підняті пуги (Коцюб.)]. Конец -та - швигар (-ря), (приделываемый для хлопанья) лускавка, пукалка, тре[і]пачка. Бить, стегать, отстегать -том кого - бити батогом, батожити, вибатожити кого, дати канчуків кому; (наказывая) карати, покарати батогами (канчуками) кого. Вытянуть -том кого - потягти (зміряти) кого батогом. На -те далеко не уедешь - на батозі далеко не заїдеш; батогом багато не в'їдеш. -ты вьёт да собак бьёт - байдики (байди, баглаї) б'є; байдикує; собак б'є.* * *баті́г, -тога́, пу́га -
90 колея
колія, ум. колійка; путь (-ті) (ж. р.). [Віз підскакував і немилосердно трусив, не попадаючи в колію (Коцюб.)]. Поезд идёт по одной -лее - поїзд іде по одній колії (одною колією). Поезд стоит на 2-ой -лее - поїзд стоїть по другій путі (Звин.). Войти в -лею - увійти в колію. Войти в новую -лею - стати на нову колію (на нову путь). [Життя стане на нову колію (Касян.)].* * *ко́ліявы́бить из колеи́ — перен. ви́бити з ко́лії
-
91 копытить
1) (бить копытом) копитати (-таю), бити (вибивати) копитом (копитами);2) (топтать копытом) копитчити (-тчу), топтати копитом (копитами).* * *копи́тити -
92 ладоши
доло́ні, -ло́ньладо́ша — ед. доло́ня
хло́пать (бить) в ладо́ши (ладо́шами) — плеска́ти (би́ти) в доло́ні
-
93 ласкающий
прил. пестливий, пестивий, приголубливий. [Айстри, над якими схилилося сонце пестливим промінням (Єфр.). Мати увечері своїм пестливим голосом нашепче дитині про любов до всього живого (Мирний). Приголубливі слова (Греб.)].* * *1) прич. яки́й (що) пе́стить; яки́й (що) милу́є; яки́й (що) голу́бить, голу́блячий2) в знач. прил. пестли́вий, ласка́вий; ( голубящий) голу́бливий, голу́блячий, приголу́бливий -
94 лёт
літ (р. лету и льоту), летіння (-ння). [Він зацікавився пташкою і довго стежив за її летом (Коцюб.). Крига й сніг, твого вжахнувшись льоту, розтанули (Самійл.)]. На -ту - на лету, на льоту. Стрелять по птице на -ту, бить птицу в лёт - стріляти на птаха в льоту, влетячку, стріляти (бити) летю[я]чу птицю. [З пистолю кулею летючу птицю б'є (Стор.)]. Убить на -ту - убити на ле[ьо]ту. Поймать на -ту, с -ту - зловити, (с)піймати на ле[ьо]ту. Пошла пчела в лёт - пішла бджола у проліт (Лебединщ.). Лётом - см. отдельно.* * *літ, род. п. льо́ту; поэз. лет, -у -
95 линейка
1) (дощечка для линевания) лінія, лінійка (р. мн. -нійок). Бить, ударить -кой по руке - лупити, лупнути лінійкою по долоні, палі (в руку) давати, дати. [Було як почне палі давати, аж долоні трухнуть (Кониськ.)];2) (линия) лінія, лінійка. Тетрадь в одну -ку - зшиток на одну лінію;3) (экипаж) лінійка, дрожки (-жок), (для 1 - 2 челов.) бігунки (-ків);4) (дорожка перед лагерем) лінія. Выходить за -ку - переступати лінію.* * *Iліні́йка; ( для измерения углов) транспорти́р; ( на бумаге) ри́ска; ( чертёжная треугольная) косине́ць, -нця́II( экипаж) ліні́йка -
96 литавра
литавра, тулумбас (-са), котел (котла) військовий. -ры - литаври (-таврів), тулумбаси (-сів), котли (-лів) військові. [Приїхали (в Січ), вдарили в котли, зібрались козаки (ЗОЮР. I)]. Бить в -ры - бити (сов. вдарити) в литаври, (в тулумбаси, у військові котли).* * *см. литавры -
97 лоб
р. лба)1) лоб (р. лоба, м. (на) лобі, им. мн. лоби), чоло (им. мн. чола); срв. Чело. [Пани чубляться, а в мужиків лоби болять (Номис). Широкою долонею обтирав собі піт із чола (Франко). Він уклонився, торкнувшись чолом землі (Коцюб.)]. Лоб высокий, низкий - високий, низький лоб, високе, низьке чоло. [Мов хмарами було повите її високе біле чоло (Грінч.)]. С высоким лбом - високолобий, високочолий. [Мов ті діди високочолі, дуби з гетьманщини стоять (Шевч.)]. С выпуклым, крутым лбом - горболобий. С большим лбом - см. Лобастый. Бить, ударить лбом (о баране) - буцати, буцнути. [І баран буцне, як зачепиш (Номис)]. Ударяться, удариться лбами - буцатися, буцнутися, битися, вдаритися (тріснутися) навлобки. [Тріснулися навлобки барани (Кролевечч.)]. Подкатывать глаза под лоб - пускати очі під лоба, (диал.) завірати очі. Медный лоб - мід(я)не чоло, безчільник, нахабний дурень. Лоб широк, а в голове тесно - під носом косити пора, а на розум не орано. Выше лба уши не растут - вище тину лобода не бува. Хлоп его в лоб, да в мешок - цок у лобок, та в писану кайстру. Как поленом по лбу - як обухом по голові. Лбом стены не прошибёшь - головою (лобом) муру не проб'єш. Будь он семи пядей во лбу - будь у нього розуму аж понад голову, будь він (з його) і наймудріша голова. Лоб забрили - зняли чуба. Всадить себе пулю в лоб - пустити собі кулю в лоба;2) (фронтон) чоло - см. Перёд 1;3) (бой в молоте) чоло, фана, (иногда) бана;4) Лоб бараний, геол. - баранячий лоб, кучерява скеля.* * *1) лоб, род. п. ло́ба; (преим. - чело) чоло́ и чо́ло2)лбы — (мн.: лоботрясы) ло́бурі, -рів, лобуря́ки, -ря́к
-
98 лощение
1) лощіння, налощування, вилощування, ґлянсування, ґлянцювання; (у сапожников) клесування;2) (полотна, бумаги) налощування, (галом) галення;3) (о судне) дранкування (фуг);4) (белья: битьё вальком) прачення, прачування; (катанье) качання, (на станке) маґлювання;5) (орехов) лузання, лущення;6) кого - дубцювання, лупцювання;7) (о птице) буяння, ширяння.* * *лощі́ння -
99 лощить
1) (наводить лоск) лощити, налощувати, вилощувати, ґлянсувати, ґлянцювати; (у сапожников) клесувати що;2) (ткань, бумагу) налощувати, (галом) галити що;3) судостр. - дранкувати (корабельні фуги);4) (бельё: бить вальком) прачити, прачувати; (катать вальком) качати (білизну), (на станке) маґлювати;5) (орехи) лузати, лущити (горіхи);6) кого - чистити, дуба[о]сити, дубцювати, лупцювати кого; см. Дубасить;7) (о птице, ср. зал.) буяти, ширяти, пливти, плисти в повітрі. Лощён(н)ый, нрч. -1) лощений, налощенний, вилощений, ґлянсований, виґлянсуваний; клесований, виклесуваний;2) налощений, галений, вигалений. -ться -1) (быть лощимым) лощитися, налощуватися, вилощуватися, ґлянсуватися, ґлянцюватися; бути налощуваним, ґлянсованим и т. п.;2) (лощить себя) при[ви]гладжуватися, за[при]чісуватися.* * *лощи́ти -
100 льстить
1) лестити (-щу, -стиш), (перен.) язиком грати, (в глаза) в очі світити. [Так лазячи та лестячи, ти міг-би аби-кому зогріти кров холодну (Куліш-Шексп.). Пан тільки в очі світив, лучче було-б, якби він гудив (Свидн.)];2) (кому) лестити (-щу, -стиш) кому и кого, підлещувати (-щую, -уєш), підлещати кому, (зап.) хлібити (-блю, -биш), підхлібляти кому, улещувати, облещувати кого, лестками підходити (під) кого, (перен.) мастити словами, речами ласкавими кого, язиком мастити кого, (слишком хвалить) перехвалювати кого; срв. Обольщать 1. [Лестити ідолам оцим, що їми я в душі гордую (Грінч.-Шілер). Підлещала їй панська ласка до її дитини (Л. Укр.). У тебе голова добра! - підхлібляв йому Мендель (Франко). А він хлібить жінці (Могилівщ.)]. Вы мне -тите - ви мене перехвалюєте. -тить в глаза кому - лестити в живі очі кому, в очі світити кому. Льщу себя надеждою - маю любу надію, тішу себе надією. -тить себя несбыточными надеждами - манити (тішити) себе химерними (незбутніми) надіями. Это -тит его честолюбию - це лестить (підлещує) його честолюбності, його гонорові. В глаза -тят, а за глаза ругают - в очі лестять, а по-за очі лають.* * *1) ( кому - лицемерно хвалить) лести́ти (кому), уле́щувати, обле́щувати, підле́щувати, підлеща́ти (кого)2) ( кому-чему - доставлять удовлетворение) ті́шити, потіша́ти (кого-що), лести́ти (кому-чому)
См. также в других словарях:
БИТЬ — БИТЬ, бивать что, наносить удары, ударять, колотить; заносить руку, палку или иное тупое орудие, и опускать с размаху: поражать, разить; толкать, толочь; раздроблять, В ·знач. самоуправщины, едвали не из каждого слова можно образовать гл.,… … Толковый словарь Даля
БИТЬ — БИТЬ, бью, бьёшь, д.н.в. (устар.) бия, повел. бей, несовер. 1. (совер. побить, прибить) кого что. Наносить кому нибудь удары, колотить кого нибудь. Не бей ребенка. Бить больно. Бить кого нибудь по голове. 2. (совер. убить) кого что. Избивать,… … Толковый словарь Ушакова
БИТЬ ПО КАРМАНУ — Выражение бить по карману в современном русском языке относится к разговорно фамильярному стилю устной речи и обозначает: причинять убыток . Это выражение вошло в литературный язык из устного торгово промышленного диалекта и получило права… … История слов
бить — Колотить (отколотить, поколотить, приколотить), сечь, ударять, хлестать, стегать, бичевать, драться, оскорблять действием; стучать, трепать. (Простор.): драть, дуть (вздуть), дубасить, лупить, тузить; дать (задать) взбучку, встряску, встрепку,… … Словарь синонимов
БИТЬ — БИТЬ, бью, бьёшь; бей; битый; (стар.) бия; несовер. 1. То же, что ударять (в 1, 2, 4 и 7 знач.). Б. молотком. Б. в дверь кулаком. Говорить, бия себя в грудь (с жаром уверять, убеждать, обычно сопровождая речь жестикуляцией; ирон.). Б. задом (о… … Толковый словарь Ожегова
БИТЬ В НАБАТ — НАБАТ, БИТЬ В НАБАТ. Образный смысл, лежащий в основе фразеологического единства, нередко способствует сохранению архаического выражения, которое уже не опирается на живые значения составляющих его слов. Например, бить в набат в современном языке … История слов
бить — бью, бьёшь; бей; битый; бит, а, о; (устар.) бия; нсв. 1. чем во что, по чему. Ударять, колотить. Б. молотом по наковальне. Б. ногой в дверь. Б. в ладоши. Б. по мячу (в играх с мячом, шайбой: направлять в нужную сторону). Б. по воротам (в футболе … Энциклопедический словарь
Бить так бить; а не бить, так нечего и рук марать. — Бить так бить; а не бить, так нечего и рук марать. См. ОПЛОШНОСТЬ РАСТОРОПНОСТЬ … В.И. Даль. Пословицы русского народа
бить — глаг., нсв., употр. очень часто Морфология: я бью, ты бьёшь, он/она/оно бьёт, мы бьём, вы бьёте, они бьют, бей, бейте, бил, била, било, били, бьющий, бивший, битый 1. Когда вы бьёте по чему либо, вы ударяете по этому объекту рукой или каким то… … Толковый словарь Дмитриева
бить тревогу — См … Словарь синонимов
Бить поклоны — кому. Устар. 1. Почтительно кланяться, приветствуя кого либо. Первый худощавый старик, ступив через порог, низко поклонился Рогову. Неисправимый ты, дед! Сколько раз говорил: перестань свои поклоны бить рассердился Рогов (В. Ажаев. Далеко от… … Фразеологический словарь русского литературного языка
