заздр

заздрісно, завидливо. -во смотреть - заздрісно дивитися, заздрити очима, очі поривати на що, зазіхати на що. [Як побачить було, що хто-небудь їздить на коняці, то так і заздрить очима (Рудч.)].

* * *

заздрість (-рости), заздрощі (-щів), завидки (-ків). С -тью - заздро, заздрісно. [Завидько з заздрости нудився (Мкр.). Що вже сестри в заздрощів не вигадували на меншу (Стор.)].

* * *

заздрий, заздрісний, завидющий, завидливай, (диал.) заздренний, заздривий, заздрівий. [Заздрісні очі (Сл. Гр.). Заздрісний чоловік (Сл. Гр.). Очі завидющі, руки загребущі (Номис)].

* * *

забачити, вбачити, загля[е]діти, угля[е]діти, уздріти, заздріти, (пров.) зазирити, назирити. Завиденный - забачений, вбачений, угляджений.

* * *

позавидовать (кому, чему) заздрити, позаздрити, заздрувати, позаздрувати, заздростити, позаздростити, завидувати, позавидувати и завидити (гал. позавидіти), завистувати, позавистувати кому на що или за що (гал. чого), заздрість мати проти кого, до кого, кому (мені, тобі, вам…), мені (тобі, вам) заздро на що. [Мужик пана не любить, але-ж і заздрить йому (Грінч.). Чого бо ти заздруєш на мою худобу? (Сл. Гр.). Заздростить на воли його (Сл. Гр.). Не завидуй багатому (Шевч.). Позавистував на пшениченьку (Гол.). Позавидів мені мого єдиного щастя (Франко)]. Я ему не -дую - я йому (на його) не заздрю; я на його заздрости не маю. Он -дует вашей славе - він заздрить (йому заздро, завидно) на вашу славу; він заздрий на вашу славу; він має заздрість на вашу славу.

* * *

заздро, завидно, заздрісно. [Треба крови, брата крови, бо заздро, що в брата є в коморі і на дворі, і весело в хаті (Шевч.)]. Мне -но - мені заздро, я заздрю, мене завидки беруть (узяли) на кого, на щось (на чиєсь щастя и т. п.). Мне -но, что вы едете за границу - мені завидно (заздро) на вас (я заздрю вам), що ви їдете за кордон.

* * *

1) нареч. зави́дно; прина́дно, прина́дливо; споку́сливо

2) в знач. сказ. зави́дно, за́здро, за́здрісно

завидливість (-ости), заздрування, заздрість, заздрощі (-щів).

* * *

-ница завидник, завидниця, завида (общ. р.), завидько, зависник, зависниця, заздрісник, -ниця.

* * *

Ко, предл.

1) (о движении, направлении) до кого, до чого, (на) на що, (перед) перед кого, перед що, проти кого, проти чого, (к выше стоящему предмету) під що; (к ниже лежащему предм.) над що; (диал.) к, ік кому, (і)к чому. [Піду до річеньки (Метл.). Пішла вночі до ворожки, щоб поворожити (Шевч.). Сусід до себе кликав кума (Гліб.). Подавсь на захід. Як ось перед якуюсь гору прийшли (Котл.). Бог покликав перед себе чорта (Г. Барв.). Щось мені приверзлося чудне - Бог знає, проти чого (Васильч.). Татарин вже й під Київ підступає (ЗОЮР). Підійшов під віконце та й кличе (Казка). Ото вони й пішли над море (Рудан.). Скрізь ік півночі стояли пущі величенні (Куліш)]. К вершине - до верху. Любовь, ненависть, отвращение к кому, чему - любов, ненависть, огида до кого, до чого и для чого. К вопросу о чём - до питання про що. Выйти к реке, ко взморью, к морю - вийти над річку, над море и до річки, до моря. [Вийду я над річеньку та й стану думати (Пісня). Впірнув у самую безодню, над самий пісок (Рудан.)]. Дружно идти, двигаться - рука к руке, плечо к плечу, ряд к ряду - разом йти, рушати рука з рукою, плече з плечем, лава з лавою, при лаві лава. [Як сніг розтоплений, пливе при лаві лава, кіннота виграє (М. Рильськ.)]. Готовиться, собираться, укладываться к дороге, к путешествию - складатися в дорогу, лаштуватися в подорож. К чему бы это (что могло бы значить)? - проти чого-б воно було? Зависть к чему, кому - заздрість до чого, до кого, проти чого, проти кого. [Докори совісти ідуть не од Бога, а од моєї заздрости проти вродливих людей (Крим.)]. Изменяться, исправляться к лучшему - змінятися, виправлятися на краще. К исполнению (о бумагах, делах) - на (до) виконання. К подписи (о бумагах) - до підпису, на підпис. Материалы к изучению украинских говоров - знадоби (матеріяли) до (для) пізнання українських говорів (Верхр.). Направляться, двигаться, идти, ехать к чему, кому - простувати, рушати, йти, їхати до чого, до кого. Немного к востоку - трохи на схід. Обращаться к кому с речью - говорити до кого. Обращаться, прибегать к чему - удаватися до чого, братися чого; к кому - удаватися до кого. Одежда к празднику - одежа на свято, (запасная) одежа про свято. Относиться к чему - стосуватися до чого, куди, належати до чого, куди. Плыть ближе к берегу - плисти при (самий) берег. Поворачивать к дому, к лесу - завертати до хати, до лісу. Подъезжать, подходить к лесу, городу - під'їздити, підходити до лісу, до міста или під ліс (близко: попід ліс), під місто. Подходить, приходиться к чему - пасувати до чого, бути до лиця чому. Пойти ко дну - піти, пуститися на дно. Пошёл к порогу! - геть до порога! По отношению к кому - що-до кого, проти кого. [Потайне невдоволення не тільки проти братів, а й проти професора (Крим.)]. Приближаться к чему - наближатися, надходити, підходити до чого, (в направлении к чему) до и к чому. [Іде к лісу (Сл. Гр.)]. Приближаться (клониться) к чему - ітися до чого. Приглашать, привлекать кого к чему - запрошувати, єднати кого до чого. Прилепить, приставить, пригнать что к чему - приліпити, приставити, припасувати що до чого. Прикладывать что к чему - прикладати що до чого, класти що на що. Присуждать, приговаривать кого к чему - присуджувати кого до чого (до тюрми); вирікати кому що (відсиджування в тюрмі); засуджувати кого на що (на заслання). Приходиться к лицу - бути до лиця. Приходиться, прийтись ко двору - бути, прийтися під масть. К расстрелу! - на розстріл! до розстрілу! К свету! - до світла! К свету стать - стати проти світла. Стать к окну, к двери (ближе) - стати до вікна, до дверей. Стоять, находиться к чему близко, прилегать к чему - бути при що. [У нас одна хата при один бік сіней, а друга - при другий бік сіней, а сіни посередині (Звин.)]. К стыду, к сожалению, к радости, к счастью (вводное выр.) - на сором, на жаль, на радість, на щастя. К тому (речь идёт) - проти того, до того (мова мовиться). К тому же (притом же) - до того, до того-ж таки. К худу, к добру ли? - на лихе, чи на добре? К чему это? - до чого воно? проти чого воно? нащо воно? Ни к чему! - ні до чого, ні к чому! К югу - а) (ближе) до півдня (ближче); б) (о направлении) на південь. Явиться к кому (предстать) - прийти до кого, перед кого. [Він з землею вийшов перед бога (Рудан.). Як прибіжить перед музики, як піде танцювати! (Мартин.). Узяла паляничку, звичайно як перед голову йти (Квітка)];

2) (в обознач. времени) до чого, к (ік) чому, (диал. ід чому), на що, проти чого, під що, над що. [К Великодню сорочка хоч лихенька, аби біленька (Номис). Треба дечого купить ік весіллю (Н.-Лев.). Масла не продам: собі ід пасці буде (Козелеч.). Проти дня брехня, проти ночи правда (Приказка). В п'ятницю над вечір мати і кликнули мене (ЗОЮР)]. К вечеру - над вечір; к вечору; до вечора. К десяти часам - на десяту годину. К заходу солнца - на заході, над захід сонця. К концу - під кінець. К началу - під початок, на початок. К началу года - на початок року. К ночи - проти ночи. Не ко времени - не під пору. К рассвету - над світанок. К самому началу - саме на початок. К тому времени - під ту пору. К утру - під (над) ранок; до ранку;

3) (в бранных выраж.) к, ік, (пров. ід), під, (очень редко) до. [К чорту йдіть (Рудан). Іди к нечистій матері (Херсонщ.). Туди к лихій годині! Ну вас ід богу (Сл. Гр.)]. К чертям! - під три чорти! Ко всем чертям - до всіх чортів. А ну его к чертям! - до всіх чортів його! А ну его к дьяволу (лешему)! - а ну його к чорту! до дідька!

* * *

предл. с дат. п.; тж. ко

1) до (кого-чого)

2) ( при выражении направлеия действия к временному пределу) над, на, під (що), до (чого)

3) ( при обозначении расположения по отношению к странам света) на (що)

4) (при указании на назначение какого-л. действия или предмета) на (що)

5) ( в бранных выражениях) до, під, к, редко ік

1) (мн. мужи) муж (-жа, мн. мужі, -жів). [Ой, там стояла мужів громада, мужів громада, велика рада (Чуб.). Блаженний муж на лукаву не вступає раду (Шевч.)]. Муж совета - громадський муж, радний муж. [Правили землею старші родовики, громадські мужі, сходячись із сіл у одне місце на народнє віче (Куліш). Громадськії мужі і братчики козацтво (Грінч.)]. Государственный муж - державний муж. Учёный муж - учений муж, муж науки. Величайшие -жи древности - найбільші мужі давнини (старого світу);

2) (мн. мужья) чоловік, муж, (супруг) дружина (ж. и м. р.), подружжя (-жжя), (диал.) мужик (-ка); (для вежливости) старий (-рого). [Чоловік та жінка - то найкраща спілка (Приказка). Журилися муж з жоною, що дітей не мали (Рудан.). Чоловіче мій, дружино моя, завіз ти мене, де роду нема (Пісня). Як не хочеш, мій миленький, дружиною бути, то дай мені таке зілля, щоб тебе забути (Пісня). Ми, бачите, шукаємо для нашої дівчини подружжя (Стор.). Та ще на біду і мужика її нема дома (Квіка). Здорові були! А де се ваш старий? (Сл. Гр.)]. Законный муж - шлюбний чоловік. [І чоловік буде, хоч не шлюбний, а все-таки чоловік (Коцюб.)]. Ревнивый муж - ревнивий чоловік, (зап.) заздрісний чоловік. Снисходительный муж - лагідний чоловік. Слабохарактерный муж - плохий чоловік. Муж и жена - одна сатана - муж та жона - одна сатана, чоловік та жінка - одна спілка.

* * *

1) чолові́к; ( супруг) дружи́на, подру́жжя; мужи́к, -а;, диал. муж

2) рит. муж

1) (неожиданно) несподівано, зненацька. [Несподівано набрів на той будинок, що довго не міг його відшукати (Київ). Вітер зненацька налітав на військо враже (Галуз.). Як виглянув в вікно зненацька, прийшов Латин в великий страх (Котл.). Заздрість зненацька десь ворухнулась глибоко (Ледянко)];

2) (вдруг) раптом, раптово, зненацька, нагло, як стій. [Чи не здурів ти раптом? (Київ). Іспити призначили раптом (зненацька), без попередження (Київ). Ще часом помреш нагло! (Київ). Я до вас сама ладналася занести гроші, але-ж як стій занедужала (Крим.)];

3) (неумышленно) невмисне[о], ненавмисне[о], (пров.) незнарошна. [Я не(на)вмисне сказав це (Київ). Незнарошна стукнули ліктем об шибку (Звин.). «Від кого-ж я тікала? - так бігла, та на старого пана й наскочила.» - «Так незнарошна-б то?» (Мирний)];

4) (случайно) випадково, випадком, зненацька, (диал.) невбачай, (ненароком) ненароком. [Я зустрівся з ним випадково (Київ). Він натрапив зненацька на своє відкриття (Кінець Неволі). Бач, невбачай, та й попав (Номис). Чудна пригода з чоловіком, що ненароком загруз у меду (Україна)].

* * *

1) ( неумышленно) ненавми́сно, ненавми́сне, неуми́сно, неуми́сне; ( ненамеренно) ненаро́ком; ( случайно) випадко́во, випа́дком

2) ( неожиданно) знена́цька, несподі́вано

1) носити кого, що. [Катерина по садочку ходить, на рученьках носить сина (Шевч.). Хто-ж тобі, моє серденько, обідати носив? (Пісня). Чуже ярмо народи инші носять (Грінч.). Його знають люди, бо носить земля (Шевч.). На собі носив ти (, Дніпре,) легкими човнами славетного Святослава (М. Вербицьк.)]. -сить на руках кого (в прямом и перен. знач.) - носити на руках кого;

2) см. Нести 2;

3) (о волосах, предм. туалета, очках и т. п.) носити що; (одеваться ещё) о[в]дягатися, вбиратися в що, (об одежде и одуви ещё) ходити в чому. [Одна його доля - чорні бровенята, та й тих люди заздрі не дають носить (Шевч.). Носи створено для окулярів - і тому ми носимо окуляри; ноги, очевидячки, призначено для того, щоб їх узувати, і от ми носимо черевики (Кандід). Куртку мою шкіряную носить якийсь спекулянт (Сосюра). Капітан ніколи не носив модних коркових шоломів (Кінець Неволі)]. -сить траур по ком - носити жалобу, ходити в жалобі по кому. -сить чёрное - о[в]дягатися (убиратися) в чорне, ходити в чорному;

4) (перен.: имя, характер и т. п.) мати, носити що. -сить имя - зватися, мати (реже носити) ім'я. -сить славное имя - мати (носити) славетне ім'я. -сить название - зватися, мати (реже носити) назву. -сить звание - мати звання (ступінь, гідність); срв. Звание. -сить печать, отпечаток чего - мати на собі печать, познаку чого, бути позначеним чим. Его наружность -сила отпечаток той самоуверенности, которая… - на його зовнішності (зовнішньому вигляді) познача[и]лася та самовпевненість, що… -сить характер - мати характер чого;

5) (быть беременной) носити (дитину), на дитину заходити, ходити дитиною, ходити важкою (непорожньою); срв. Беременная (Быть -ой) и Беременеть;

6) (о лошадях: нести) носити. [Мене коні не раз носили (Звин.)];

7) безл. - носити. Корабль долго -сило по волнам - корабель довго носило на (по) хвилях. -сить кого - носити кого. [Стільки років вони не бачились: де, справді, його носило? (Кінець Неволі)]. Где его нелёгкая -сит? - де його лиха (тяжка) година (нечиста сила, нечистий) носить? Носимый - що його носить (носив) и т. п.; ношений. Корабль, бурею -мый - корабель, що буря кидає всюди; корабель, що буря скрізь (його) бурхає. Ношенный -

1) ношений;

2) прлг. - см. отдельно Ношеный. -ться -

1) (стр. з.) носитися, бути ношеним. Провизия -тся в корзине - харч (харчі, живність) носять у кошику;

2) носитися; (гоняться) ганяти, вганяти, (метаться) га(й)сати, (слоняться) микатися, віятися; (летать в прям. и перен. знач.) літати, (шумно) шугати, (о ветре ещё) гуляти, (вихрем) вихрити, (парить) буяти, ширяти, (кружиться в воздухе) кружляти (в повітрі); (витать) витати. [Мошка хмарами носилась (Мирний). По шляхах носилися цілі хмари куряви (Коцюб.). Перед ним носився образ Галі (Васильч.). Ті інтелігентні люди, що мають матеріяльну змогу носитися в емпіреях абстрактности (Крим.). Ганяє сірим вовком через гори, яри (Рудан.). Вона ганяла по світах за пророком (Л. Укр.). Хмари так і ганяли по небу (Теол.). А вітер ганяє, а вітер гасає (Васильч.). Вганяв по лісах (Франко). Гасав по полю, мов навіжений (Звин.). (Маруся) микалась то в кімнату, то в хату (Квітка). Вітер, веселий і дужий, шугав між блакитним небом і зеленим морем (Грінч.). Мисль космополіта вільна, як птиця: шугає над морями, над горами (Н.-Лев.). Він шугав вулицями, мов Тамерлан той (Корол.). По діброві вітер віє, гуляє по полю (Шевч.). Серце прагне буять на просторі (Л. Укр.). Вітерець долиною легесенько витає (Філян.)]. В воздухе -тся испарения - в повітрі носяться випари. -ться на коне - ганяти на коні (конем). Корабель -тся по волнам - корабель носиться на (по) хвилях. Собака -тся по двору - собака ганяє (га(й)сає) по подвір'ї. -тся слухи, что… - ширяться (йдуть) чутки (шириться, йде чутка), що…;

3) (о предм. туалета) носитися. Эта материя долго -тся - ця матерія (тканина) довго носиться;

4) с кем, с чем - носитися з ким, чим, (ирон.: няньчиться с кем) панькатися, цяцькатися з ким. [Носиться, як дурень з ступою (Номис). А вб'є в голову слово яке, - де й треба, де й не треба носиться з ним (Тесл.). Цяцькається з ним (Сл. Ум.)]. -тся, как курица с яйцом - см. Курица.

* * *

1) носи́ти (ношу́, но́сиш)

2) ( иметь) ма́ти, носи́ти

охватить

1) (обнимать) обхоплювати, обхопити кого, що, обні[ій]мати, об(ій)няти, понімати, по(й)няти, осягати, осяг(ну)ти кого, що, (о)повивати, (о)повити. [Що то за цивілізація була, коли вона осягла тільки саме панство (Куліш)]. Это дерево не -тить руками - цього дерева не обхопиш руками. Зараза -ла весь город - пошесть усе місто обхопила. Этот период -вает несколько десятилетий - ця доба обіймає кілька десятиліттів. Пламя мигом -ло всё здание - полум'я враз поняло (обхопило) ввесь будинок. -ла прохлада - обняло холодком (прохолодило) кого. Истома -вает - млості беруть кого, млосно стає кому. -тить глазом - оком (за)сягати, за)сяг(ну)ти, зсягати; зсягнути оком, запосягти, захоплювати, захопити оком, зглянути оком, скидати, скинути оком. [Скільки можна було засягти оком на всі боки. Пшениці такий лан, що й оком не зглянеш]. -тить (постичь) умом, мыслью - збагнути, засягти що (розумом, думкою);

2) (о чувствах, сне, дремоте и т. п.) понімати, поняти, обнімати, обняти, брати, взяти кого, (перен.) (о)повивати, (о)повити, о(б)гортати, о(б)горнути, окривати, окрити, поривати, порвати кого. [Радощі душу мені обнімали (Грінч.). Поняли його жалощі до тих нещасливих. Чогось і мене вже страх бере. Обгорнула мене самота. Горе тяжке оповило його. Мене пориває досада. Недобре почування окрило їй душу]. Грусть, тоска, жаль -вает кого - сум, туга, жаль понімає, бере, посідає кого. -ла зависть кого - заздрощі вхопили кого, завидки взяли кого, заздрість поняла кого. - ла страсть кого - жага (пристрасть) вхопила, поняла, взяла кого;

3) (окружать) оточувати и оточати, оточити кого, що, ким, чим. См. Окружать, Облегать; (перехватать) перемацувати, перемацати, перелапувати, перелапати. Всё в лавке -тает, а ничего не купит - усе в крамниці перемацає, а нічого не купить. Охваченный - обхоплений, обнятий, по(й)нятий. -ный ужасом - понятий жахом.

* * *

несов.; сов. - охват`ить

1) см. обхватывать 1)

2) (окружать, опоясывать) охо́плювати, охопи́ти, обхо́плювати, обхопи́ти; ( окружать) ото́чувати, оточи́ти; ( облегать) обляга́ти, облягти

3) (обволакивать, окутывать) охо́плювати, охопи́ти, обхо́плювати, обхопи́ти; ( обнимать) пойма́ти, пойня́ти, обійма́ти, обійня́ти, обніма́ти, обня́ти, поніма́ти, поня́ти; ( окутывать) огорта́ти, огорну́ти, обгорта́ти, обгорну́ти, сповива́ти, спови́ти; (осаждать - о чувствах, мыслях) перейма́ти, перейня́ти, обляга́ти, облягти́, окрива́ти, окри́ти; (о чувствах, сне) бра́ти, узя́ти (ві́зьме), забира́ти, забра́ти; ( захватывать) захо́плювати, захопи́ти

4) (постигать) осяга́ти, осягну́ти и осягти́, засяга́ти, засягну́ти и засягти́, охо́плювати, охопи́ти; (несов.: постичь) збагну́ти

5) (включать в свой состав, вовлекать в круг действия чего-л.) охо́плювати, охопи́ти

6) воен. охо́плювати, охопи́ти

кого в чём підозрівати (книжн. слово) кого в чому, підозрювати, підозряти, приздрівати, приздріти, заздрівати, підзорити, зазорити, кмі[е]тувати на кого, думати, думку мати на кого, призру (підозру, підзор) мати на кого, покладати гріх на кого, (напрасно) грішити, гріхувати на кого. [Почав підозрівати, чи не закохався він (Крим.). Підозріваю, що вона була й ненькою (Л. Укр.). Вона й сама не підозрівала (Франко). Ти не без розсудку підозрівав мене (Куліш). Ви на кого кмітуєте (що вкрав)? (Лубен.)]. И не -зревать - і гадки не мати. Я -ваю, ты -ваешь, вы -ваете кого (кроме: я підозріваю, маю підозру и т. д.) - моя підозра (мій підзор), твоя підозра, ваша підозра на кого в чому.

* * *

1) (кого-что в чём; о чём) підозріва́ти, підо́зрювати (кого-що в чому; про що); ( иметь подозрение) ма́ти підо́зру (підозріння) (на кого)

2) ( предполагать) гада́ти, ма́ти підо́зру

1) (возбуждающий подозрения) підозренний, непевний (непевен), підзо[і ]рний, підозрілий, заздрінний. [Він чолов'яга підозренний, треба за їм наглядати (Звин.). Щось мені той чоловік непевен (М. Вовч.). Щось непевне. На вулицях якийсь непевний рух (Коцюб.)];

2) (склонный к подозрениям) підзо[і]рливий, підозріливий, зазорливий, зазорний, запозирливий (Васильч.). [З мене людина підзорлива: усіх підозріваю, нікому не вірю (Крим.)].

* * *

1) ( вызывающий подозрение) підозрілий; ( ненадёжный) непе́вний; ( тип) підозрі́лий (те́мний) тип

2) (имеющий подозрение, склонный к подозрению) підозрі́ливий; ( недоверчивый) недові́рливий

1) позаздрити, роззаздритися, відчути заздрість;

2) поставитися до чогось ревно, старанно.

1) заздрісний, зарний;

2) см. Задорливый.

підозрівання, підозрювання, приздрівання, заздрівання, підозри (-рів).