-
1 природна опіка
-
2 природна монополія
Українсько-англійський юридичний словник > природна монополія
-
3 природна смерть
-
4 природна радіоактивність
Українсько-англійський словник з аналітичної хімії > природна радіоактивність
-
5 природна вода
-
6 природна нафта
-
7 природна потреба
-
8 природна монополія
-
9 природна необхідність
-
10 Ламетрі, Жюльєн Офре де
Ламетрі, Жюльєн Офре де (1709, Сен-Мало - 1751) - франц. філософ, лікар за освітою. Викладав медицину у Рейні та Паризькому ун-ті, практикував як лікар у Берліні при дворі Фридриха Великого. Свої погляди обстоював, спираючись на дані природознавства. Відкидав картезіанський дуалізм, доводив, що існує лише матеріальна тілесна субстанція, головні властивості якої - протяжність і рух. Вважав слушною думку про походження людини від тварини, вбачаючи між ними лише кількісну відмінність. Людина, на його думку, має лише більший ступінь чутливості і розумності. Свідомість, дух - лише природна властивість тіл. На тій підставі, що душа не може існувати поза тілом, заперечував безсмертя душі. Заперечував також гілозоїзм, вважаючи, що свідомість властива лише високоорганізованим тілам С. вітогляд Л. має механістичний характер; він не тільки зводив психологію до фізіології, але й останню до механіки З. відси - погляд на людину як на машину. В теорії пізнання - прибічник матеріалістичного сенсуалізму, чуттєвий досвід розглядав як основу пізнання С. енсуалізм поширював на сферу моралі, в якій обстоював ідеї гедонізму та евдемонізму, підкреслюючи роль чуттєвої насолоди. Етика, на думку Л., впливає на унормування людських бажань і підпорядковується законам природи. В питаннях суспільного розвитку головну роль відводив просвіті, свідомій діяльності видатних особистостей. Вважав цілком можливим існування Бога, хоча був переконаний у його непричетності до життя людини. На тій підставі, що людині живеться краще без страху, обстоював недоцільність віри у безсмертя душі та потойбічний світ.[br]Осн. тв.: "Природна історія душі" (1745); "Людина-машина" (1747); "Людина-рослина" (1748); "Система Епікура" (1750).Філософський енциклопедичний словник > Ламетрі, Жюльєн Офре де
-
11 солідарність
СОЛІДАРНІСТЬ - один із принципів соціальної етики, який полягає у переконанні, що між людьми не існує непримиренно протилежних інтересів. Деякі форми соціального утопізму абсолютизують С. (мрії про побудову своєрідного "суспільства-організму", де С. має відігравати роль головного конститутивного принципу). Природна основа й онтологічна передумова С. полягає у соціабельності - глибинно притаманній властивості взаємодопомоги і кооперації, яка характеризує переважну більшість соціальних організмів. Принцип С. передбачає узгоджену спільну дію людей задля вирішення соціальних проблем, зростання відносин довіри між людьми, формування і свідоме підтримування партнерства і консенсусу. Найвищі прояви С. - альтруїзм, життя заради інших, самопожертва (коли центром етичного космосу для людини є благо інших, існування і добробут спільноти). Реалістичний погляд на С. вбачає в ній необхідну умову існування спільноти. Навіть природна і соціальна нерівність людей та розходження їхніх інтересів не заважає солідарному пошуку прийнятних засобів співіснування. Зараз С. є необхідною умовою формування прийнятних стратегій розвитку (див. розвитку стійкого концепція).В. Заблоцький -
12 гальбанум
ч( природна смола) galbanum -
13 монополія
ждержавна монополія — state (government, public) monopoly
-
14 опопанакс
ч( природна смола) opopanax -
15 потреба
жneed, want; ( необхідність) necessity, requirement; ( гостра) exigency; ( попит) demandкрайня потреба — urgency, exigency
без потреби — without necessity, needlessly, unnecessarily
на випадок потреби — in case of necessity, in case of need
мати потребу в чомусь — to require smth.
-
16 радіоактивність
ж фіз. -
17 агресія
АГРЕСІЯ ( від лат. aggredior - нападаю) - у філософії поняття, що позначає гранично насильницькі акти суб'єктів (сторін) взаємодії. Вирізняють А. у рослинному, тваринному та соціальному світах. Т. зв. природна А. пов'язана з інстинктом самозбереження і продовження роду і виступає важливим адаптивним механізмом усього живого (Лоренц). А. у світі соціальної інтеракції характеризується насильницькими і примусовими актами фізичної і вербальної поведінки суб'єктів, що виходять за межі фізичної самодостатності і духовної суверенності і в своїй деструктивній функції загрожують безпеці як окремого людського індивіда, так і соціального життя в цілому. Тлумачення А. неоднозначне - від релігійного і морального засудження (буддизм, християнство) до психологічного, політичного та історичного виправдання. -
18 гедонізм
ГЕДОНІЗМ ( від грецьк. ηδονή - задоволення) - напрям в етиці, згідно з яким критерієм моралі та принципом її пояснення є досягнення насолоди. Прагнення до насолоди тлумачиться як природна властивість людини, джерело й мета її вдосконалення. Засновник Г. - давньогрецьк. філософ Аристип з Кірени, який вважав, що добро і зло цілком можна звести до насолоди або страждання. Як учень Сократа, Аристип не абсолютизує безпосереднє чуттєве задоволення і в процесі його досягнення надає значної ваги чинникові раціонального самоконтролю. Тому людина не повинна перетворюватися на раба власного задоволення, а істинну насолоду у змозі отримати лише мудрець. У Епікура Г. поєднується з елементами евдемонізму. Основою задоволення як кінцевої мети людини постає свобода від тілесних страждань і душевних тривог. Епікур розрізняв пасивне (атараксія) та активне задоволення (радість). В епоху Середньовіччя Г. протиставлявся аскетизму. Увага до Г. відновлюється за доби Відродження, з поверненням інтересу до проблем земного призначення людини. В епоху Просвітництва засади Г. знайшли певний вияв у філософії Гоббса, Ламетрі, Гельвеція, згодом - в утилітаристських концепціях Бентама, Дж. Cm. Мілля. В XX ст. деякі ідеї Г. схвалювали Сантаяна, Шлік та ін. Згідно з фройдизмом, принцип насолоди є суттєвою підвалиною людської поведінки у дусі гедоністичної етики. Послідовна критика Г. через допущення т. зв. "натуралістичної помилки" (редукція добра та інших етичних категорій до певного класу "натуральних" об'єктів) була здійснена Муром. Філософи франкфуртської школи, зокрема, Маркузе, також припускалися висновків у дусі гедоністичної етики. -
19 знак
ЗНАК - матеріальний предмет (явище, подія), що в процесі спілкування людей виступає як представник якогось іншого предмета, властивості, відношення й використовується для придбання, зберігання, перетворення, передачі інформації. Сукупність З., упорядкованих за певними правилами, створює знакову систему. Прикладом З. є звичайна літера, а знакової системи - звичайна природна мова. З. (а також і знакова система) відіграє пізнавальну роль лише тоді, коли з ним зіставляється певний зміст, який називають значенням З. Значення З. - це "невласний", або його функціональний, зміст. "Власний" зміст З. - це його фізичні властивості: розмір, колір, конфігурація; незмінність, розрізнювальність тощо. Матеріальний предмет може функціювати як З. лише завдяки єдності "власного" й "невласного" змісту З. У філософській, лінгвістичній, логічній літературі є найрізноманітніші класифікації З. Вони поділяють З. на прості й складні, мовні й немовні тощо. З. увійшли в суспільно-історичну практику в результаті розвитку абстрагуючої діяльності людини, здатності пізнавати предмети, оперуючи не з самими предметами, а із З., що їх представляють. Застосування З. і знакових систем дає змогу спростити процеси нагромадження, зберігання й передачі людського знання; завдяки цьому в науці досягають точності й однозначності в оперуванні поняттями, вдосконалення способів доведення та виразності формулювань наукових положень, спрощення структури наукових теорій тощо. Проте надмірне використання З., особливо тоді, коли в цьому немає практичної необхідності, може призвести до відриву мислення від дійсності, внести в процес пізнання непотрібний елемент агностицизму. На сучасному етапі З. є предметом дослідження семіотики (див. ім'я в логіці, знання).Д. Кирик -
20 інстинкт
ІНСТИНКТ ( від лат. instinctus - спонука, імпульс) - сукупність складних, спадково зумовлених актів поведінки, характерних для особин даного виду за певних умов існування. Первинні уявлення про І. з'явилися ще в античній філософії, де він ототожнювався з "нижчими формами душі" у тварин і протиставлявся вищим душевним проявам людини та людському розумові. Історично І. розглядався як природна основа біологічно важливих спонук, а поняття І. протиставлялося також набутим формам поведінки, навчанню, раціональному, розуму тощо. Якщо поведінка тварин розглядалася як сукупність І., то людська поведінка тлумачилася як комбінація "сліпих" І. та раціональної думки. У психологічних теоріях Фройда та Мак-Дугалла І. ототожнювався з ірраціональними силами, нездоланними мотивами поведінки, спрямованими на досягнення цілей. Інстинктивним проявам поведінки відповідають певні емоції. Дарвін запропонував визначати І. як елементи поведінки, що можуть успадковуватися і є продуктом природного добору, який постійно еволюціонує разом з іншими ознаками та проявами життєдіяльності тварин. Ідеї Дарвіна склали основу класичної етології Лоренца та Тінбергена (1937). Згідно з нею, багато типів поведінки тварин сформовані на основі низки комплексів фіксованих дій, що є характерними для тварин даного виду і переважно детерміновані генетично. Згодом І. почали розглядати як одну з форм адаптивної поведінки, на яку, подібно іншим генетичним ознакам, діє природний добір. На основі новітніх даних етології та генетики створено сучасну концепцію генетично обумовленої поведінки, яка дозволяє описувати та аналізувати структуру поведінки без вживання поняття "І.".Т. Гардашук
- 1
- 2
См. также в других словарях:
Природна трубчата коса - дорога девичья краса. — Природна трубчата коса дорога девичья краса. См. ЛЮБОВЬ НЕЛЮБОВЬ … В.И. Даль. Пословицы русского народа
елементарна сила — природна, стихиска, исконска сила … Macedonian dictionary
елестра — природна мешаница од сребро и злато … Macedonian dictionary
хистамин — природна супстанција која во мали дози има големо влијание врз мускулите, крвните капилари и желудочната секреција лачењето на хистамин е зголемено при алергиски реакции и алергиски шок … Macedonian dictionary
зона семиаридна — Природна зона з посухами, які періодично повторюються … СЛОВНИК ТЕРМІНІВ З АГРОФІТОЦЕНОЛОГІЇ
79.020 — Технологічні процеси деревообробляння ГОСТ 9.057 75 ЕСЗКС. Материалы полимерные, древесина, ткани, бумаги, картон. Метод лабораторных испытаний на устойчивость к повреждению грызунами ГОСТ 9.058 75 ЕСЗКС. Материалы полимерные, древесина, ткани,… … Покажчик національних стандартів
дарвинизам — наука за еволуцијата, за настанокот на растителните и животинските видови (вклучувајќи го и човекот) по пат на природна селекција, односно на одржување во живот на најспособните во борбата за опстанок нејзиниот зачетник Чарлс Дарвин (1809 1882)… … Macedonian dictionary
лумен — (лат. lumen) 1. светлина сјај 2. фил. природна светлина, природна, првобитна, вродена моќ за спознавање 3. физ. во Меѓународниот систем на мерни единици: единица за мерење на светлината, знак Lm 4. фиг. блескав ум, голем дух … Macedonian dictionary
предиспозиција — (лат. praedispositio) 1. предрасположеност, природна склоност, наклоност кон нешто (на пр., кон некоја болест) 2. природна способност за нешто (на пр., за музика, за сликарство) … Macedonian dictionary
ВОЛЯ — [греч. θέλημα, θέλησις; лат. voluntas, velle], сила, неотъемлемо присущая природе разумного существа, благодаря к рой оно стремится достигнуть желаемого. В Свящ. Писании понятие В. имело следующие основные смыслы: В. Божия, выражающаяся в… … Православная энциклопедия
Лопухин, Иван Владимирович — родился 24 февраля 1756 года, в селе Воскресенском (Ретяжи тож), Кромского уезда Орловской губернии. Имение это приобрел отец Л., Владимир Иванович (1703 1797 гг.), в царствование имп. Анны Иоанновны на деньги, вырученные от продажи изумрудов,… … Большая биографическая энциклопедия
