-
1 леш
мертве тіло, труп. -
2 ағлеш-
сп. СГ. -
3 сӧлеш-
розмовляти, говорити між собою, разом О, СЛ, СК. -
4 сӱнгӱлеш-
битися на багнетах О. -
5 тэңлеш-
сп. О. -
6 шеңлеш-
веселитися О. -
7 подстилать
подостлать1) підстилати, підіслати (підстелю, -леш), підстелювати и підстеляти, підстелити (-лю, -лиш), (о мног.) попідстила[я]ти, попідстелювати що, під що;2) (льстить кому) слати (стелю, -леш), стелити (стелю, -леш) кому. Подостланный - підстелений, підісланий, (о мног.) попідстелюваний, попідстиланий.* * *несов.; сов. - подостл`атьпідстила́ти, підісла́ти, підстеля́ти, підстели́ти и попідстила́ти и попідстеля́ти -
8 постилать
постлать1) (постель) стелити (стелю, -лиш), постелити, слати (стелю, -леш, -лють), послати постіль, слатися, послатися, (о коврах ещё) простилати, простелити, розстеляти, розстелити, розстилати, розіслати (розстелю, -леш), простирати, простерти, (о мн.) порозстеляти, попростирати що. [Простерла килим на підлозі великий - усю підлогу застелила. Килим простелили (розіслали) на траві та й посідали на йому]. -тлать скатерть на стол - розіслати скатерть на столі; застелити стіл скатертиною (настільником). -ть сена, соломы (как постель) - настеляти, настелити, наслати сіна, соломи. [Настели сіно товсто, щоб спати м'яко було]. -тлать соломы на подстилку лошадям, скоту - послати соломи коням, худобі;2) -ть пол - мостити, помостити підлогу (поміст). [Поміст у хаті помостили]. Постланный - постелений, посланий, простелений, розстелений, розісланий, настелений; помощений.* * *несов.; сов. - постл`атьстели́ти, постели́ти, сла́ти, посла́ти -
9 заболтать
см. Забалтывать.* * *I см. забалтывать II1) (начать говорить о чём-л. незначительном) забала́кати, забазі́кати, замоло́ти, -мелю́, -ме́леш, заля́пати [язико́м]2) ( утомить пустым разговором) забала́кати -
10 закалывать
заколоть1) заколювати, колоти, заколоти, сколоти, (о мног.) поколоти, позаколювати. [Тупу-тупу ногами сколю тебе рогами];2) -ть булавкой - зашпилювати, зашпилити, (о мног.) позашпилювати. [Зашпилила хустку на грудях];3) безл. -лоло в боку - закололо в боку, в боці. [Занудило коло серця, закололо в боку (Шевч.)]. Заколотый - заколений и заколотий; зашпилений.* * *несов.; сов. - закол`оть1) зако́лювати, заколо́ти, -колю́, -ко́леш; (мног.: убить) поколо́ти; (несов.: резать животных) коло́ти; ( зашпиливать) зашпи́лювати, зашпили́ти и мног. позашпи́лювати2) (сов.: начать колоть) заколо́ти; заштрика́ти, зашпига́ти -
11 заклать
заколоти; см. Закалывать. [Заколімо жертву достойную богів (Куліш)]. Закланный - заколений.* * *заколо́ти, -олю́, -о́леш -
12 замолоть
I. см. Замалывать.II. сущ. замолотини (-тин).* * *1) замоло́ти, -мелю́, -ме́леш2) ( начать говорить вздор) замоло́ти, поча́ти моло́ти (верзти́), заплеска́ти, -плещу́, -пле́щеш -
13 запарывать
I несов.; сов. - запор`оть( засекать розгами) засіка́ти, засікти́, -січу́, -січе́ш и мног. позасіка́тиII несов.; сов. - запор`оть1) (убивать чем-л. острым) запо́рювати, -рюю, -рюєш, запоро́ти, -порю́, -по́реш; ( закалывать) зако́лювати, заколо́ти, -колю́, -ко́леш2) ( портить) запо́рювати, запоро́ти; псува́ти (псу́ю, псує́ш), зіпсува́ти -
14 защепать
(щепу, лучину) почати скіпати.* * *заскіпа́ти, заколо́ти, -олю́, -о́леш, -о́ле -
15 измалывать
-ся, измолоть, -ся змелювати, ся, змолоти, -ся, (о мн.) позмелювати, -ся, помолоти, -ся. Измолотый - змелений и змолотий.* * *несов.; сов. - измол`отьзме́лювати, -люю, -люєш, змоло́ти (змелю́, зме́леш) и мног. помоло́ти и позме́лювати -
16 исщепать
или Исщепить полено на лучины) поскіпати. [Оте соснове полінце поскіпай (Харківщ.)]. Исщепанный - поскіпаний. -ться - поскіпатися. [Сучковата дровина - не поскіпається (Харківщ.)].* * *поскіпа́ти, поколо́ти, -колю́, -ко́леш -
17 колоть
I. груда, груддя (ср. р.), хра[я]па, струпа, струпаки, гостра дорога. [На Семена-Юди (1-го сентября) боїться кінь груди (Приказка). На струпаках чоботи збив (Харк.). Гостра дорога, не можна їхати (Кам'янеччина)].II. кольнуть1) (раскалывать) колоти (-лю, -леш, -лють). [Тріски колоти (Сл. Гр.). Лід колоти]. -ть (раскалывать) дрова - дрова колоти. -ть камень - лупати. [Почали скелю лупати (Звин.). Оставсь він у Криму, лупає сіль вагову (Пісня)]. -ть лучину - скі[и]пати скалку (скіпку). [Скіпки скіпає з дровини (Тесл.)]. -ть сахар - бити, рубати, грудкувати цукор;2) (вонзать острие) колоти, (сов.) кольнути, заколоти, шпорнути, шпигати, шпигнути, штиркати, штиркнути, ш[с]трикати, ш[с]трикнути, (о мн.) поколоти, поштиркати. [Де ступнем ступаю, тернина коле (Руд.). Голкою колов (Сл. Гр.). В серце коле (Шевч.)]. В боку -лет - у бік штрикає, коле. В груди -лет - у грудях коле. Кольнуло (безл.) - закололо, кольнуло, шпорнуло, штиркнуло (щось). -лет иглами, мурашками - мов голками коле, мов приском обсипає. В ноги -лет (босого) - колько (и коле) в ноги. -ть скот - різати, зарізати, бити, забити (скотину), колоти, заколоти (свиню, порося). Хоть глаз коли - хоч у(в) око стрель. -лет в ухе - штрикає в усі;3) (переносно: -ть глаза кому, попрекать) пекти, випікати очі кому, цвенькати в очі, викидати на очі, вибивати очі кому, шуркати до ока. [Треба-ж хоч трохи познайомитись із народом, щоб усяке дрантя, таке як отець Кирило, не цвенькало в очі (Крим.). Мені на очі викидають, що в нас хати нема (Т. Барв.). Перший хазяйський син тебе візьме? А потім буде докоряти та паничем очі вибивати? (Мирний)]. -ть булавками (переносно) - шпичками, шпильками, остючками колоти, пускати шпильки кому. Это ему глаза -лет (от зависти или злости) - це йому сіль в оці. Правда глаза -лет - правда очі коле. -ть прямо в глаз - до живого (місця) ціляти, поцілити, ліпити;4) (задевать за живое кого) шпигати, шпигнути, дотикати, діткнути, діймати, дійняти кого. [Тоді не було моди пащикувати про людей і шпигати їх язиками (Квітка)]. Всегда меня -лет - все мене шпигає. Это возражение его -нуло - цей вислів його діткнув, шпорнув, уколов. -ть в сердце - шпигати, колоти в серце. -нуло самолюбие - укололо, вразило амбіцію. -нуть (сказать колкость кому) - шпигнути, шпорнути, уразити, (пров.) штирк[х]нути, штегнути, дюґнути кого. Колотый - колений, рубаний, (о щепках) скіпаний. -тая посудина (насм. о женщине или девушке) - щербата миска. -тая рана - колена рана. -тый сахар - битий, грудкуватий цукор, цукор груд(оч)ками. Колющий - що коле; колький, колющ[ч]ий. -щие глаза - колючі очі. -щее орудие - колюще знаряддя. -щая трава - колька трава.* * *несов.; сов. - кольн`утьколо́ти, кольну́ти; (перен.: язвить) підко́лювати, підколо́ти, шпига́ти, шпигну́ти и усилит. шпигону́ти, штрика́ти, штрикну́ти и усилит. штрикону́ти, щипа́ти, щипну́ти, шпиня́ти несов., диал. дотика́ти, діткну́ти и доткну́ти -
18 лотошить
-
19 махать
махивать, махнуть1) чем - махати (-хаю, -хаєш, -хає и машеш, маше), махнути, маяти, майнути, вихати, вихнути, (колыхать) колихати, колихнути, війнути, (колебать) коливати, коливнути, хитати, хитнути чим. [Ішов до клуні, тихо махаючи батогом (Н.-Лев.). Ходить ляшок по базару, шабелькою має (Пісня). Вийшов Хо на галяву, сперся на костур, майнув довгою бородою (Коцюб.). Не вихай-бо дуже віником, бо курява встає (Метл.). Сидить дід над водою, коливає бородою (Загадка)]. Сильно -хать, -нуть - вимахувати, махонути. -хать, -нуть головою - хитати, хитнути, кивати, кивнути, (мотать) мотати, мотнути, мотляти головою. [Киваючи рясною головою, зелений ліс до сонця засміявсь (Грінч.)]. -хать крыльями - махати, маяти, (тяжело) глибати крилами. [Летить орел через море, крилечками маше (Метл.). Соловейко летить, крильцями має (Грінч. III)]. Ветряная мельница -шет крыльями - вітряк вимахує (помахує, має) крилами. -хать, -нуть платком - махати, махнути, майнути, війнути хусткою. -хать хвостом - махати хвостом, (быстро: о собаке, свинье) молоти (мелю, -леш), мелькати хвостом. [Кабан закопався в землю да й хвостиком меле (Рудч.). Собака мелькає хвостом (Н.-Лев.)]. -хать (размахивать) рукою, руками - махати, (мотать) мотати рукою, руками. [Рукою (на молитві) махаєш, а думкою скрізь літаєш (Номис). На деяких машинах доводиться тільки до одуру мотати рукою (Азб. Ком.)]. -хать руками на кого - махати руками на кого. -нуть рукою на кого, на что (перен.) - махнути рукою на кого, на що; (забросить дело) занедбати що. -нуть на всё рукою - занедбати все, пуститися берега;2) кому, кого - махати, махнути (рукою) кому или на кого; (кивать) кивати, (с)кивнути на кого и кому; (звать) кликати, кликнути и покликати кого. [Писар махнув десятникам (М. Вовч.). Грицько махав на його рукою: сюди, мов, сюди мерщій! (Мирний). Кивнув на джуру, і джура сів коло його (Куліш)];3) -хать (делать во всю, катать) - катати, шкварити, шпарити, смалити, чесати, чухрати. [Ото-ж пише! Так і шкварить - аркуш за аркушем (Київ)];4) -нуть куда - махнути, махонути, майнути, (пров.) махорнути, гайнути, дмух(о)нути, драп(о)нути, повіятися, почухрати, югнути, джукнути, чкурнути, шарконути, черкнути куди, до кого, до чого. [Махнув на сіновальню (Крим.). Завтра в десятій годині сядемо на трамвай та й махонемо (Н.-Лев.). Стара майнула кудись до дочки (М. Левиц.). Ой, гайну я до дівчат та й на вечерниці (Пісня). Дмухнім до неї! (Котл.). Драпнув за границю (Рудан.). Як це почув, зараз повіявсь до шинку (Звин.). Куди очі почухрав (Котл.). Югнем косити! (Сл. Гр.). Джукну аж на балку (Яворн.). А чи не шарконути оце мені до нього? (Яворн.). За море черкнув (Біл.-Нос.)]. -ться -1) маятися, майнутися, (колыхаться) колихатися, колихнутися, (колебаться) коливатися, коливнутися, хитатися, хитнутися;2) безл. - махатися.* * *несов.; сов. - махн`уть1) маха́ти, махну́ти и махону́ти; виха́ти, вихну́ти и усилит. вихону́ти2) (сов.: отправиться куда-л.) махну́ти, махону́ти, майну́ти, гайну́ти, чкурну́ти -
20 мостить
мащивать1) (досками, стланью) мостити, (настилать) стелити (стелю, -лиш) и слати (стелю, -леш); (камнем, булыжником) брукувати и (вульг.) буркувати, (щебнем) сипати що; (плотину) гатити (греблю), (дорогу или плотину фашинником) тарасувати (шлях, греблю). [Мости мостили, греблі гатили (Макс.)];2) (строить, наваливать ворохом) мостити що. -тить гнездо - кублити гніздо (кубло). [Чорногуз тільки на щасливім господарстві кублить своє гніздо (Звин.)]. Мощённый - мощенний, брукований и (вульг.) буркований, сипаний, гачений, тарасований. [Куряві стовбури сосон по боках буркованого шляху (Васильч.). Дорога широка, сипана камньом (Гн. I)].* * *мости́ти; ( камнем) брукува́ти; (досками, брёвнами) стели́ти
См. также в других словарях:
Леш — фамилия. Леш, Леонид Вильгельмович (1862 1934) русский генерал от инфантерии. Леш, Гаральд (р. 1960) немецкий физик, астроном, философ и телеведущий … Википедия
Леш Федор Александрович — Леш, Федор Александрович терапевт. Родился в 1840 г. Окончил курс в медико хирургической академии. Читал на женских врачебных курсах диагностику и вел терапевтическую клинику; затем назначен профессором врачебной диагностики в Киев. Леш напечатал … Биографический словарь
леш-кюлизм — а, м. * lèche culisme m. Задолизство . Обычай требует, чтобы труд подобного рода предварялся благодарностями , то есть ученой версией lèche culisme или похлопывания по плечу. .Поясняю для читателей, обладающих чрезмерной грамотностью или не… … Исторический словарь галлицизмов русского языка
Леш Фёдор Александрович — (1840—1903), терапевт, профессор Киевского университета (с 1885). Микроскопические исследования при холере, туберкулёзе и др. Описал (1875) дизентерийную амёбу — возбудителя амёбиаза … Большой Энциклопедический словарь
Леш, Гаральд — Гаральд Леш Harald Lesch Дата рождения … Википедия
Леш, Александр Александрович — ординарный профессор военно медицинской академии, д. с. с.; уроженец Петербурга, сын зажиточного петербургского аптекаря, воспитывался в Аннинском училище, по окончании курса в котором отдался изучению своего любимого аптечного дела, которым… … Большая биографическая энциклопедия
Леш, Леонид Вильгельмович — В Википедии есть статьи о других людях с такой фамилией, см. Леш. Леонид Вильгельмович Леш Дата рождения 9 января 1862(1862 01 09) Дата смерти 28 августа 1934(1934 08 28) … Википедия
өлеш — 1. Нин. б. бер бөтеннең аерым кисәге секундның бер өлешендә 2. Кемгә дә булса билгеләнгән ашамлык яки эчемлек 3. Кем өчен дә булса тормыш шартлары китереп чыгарган хәл: язмыш өлешеңә тигән көмешең 4. Уртак бер эшкә аңа катнашучы тарафыннан… … Татар теленең аңлатмалы сүзлеге
Леш, Фёдор Александрович — Фёдор Александрович Леш Род деятельности: терапевт, военный врач Дата рождения: 1840 год(1840) Подданство: Российская импери … Википедия
үлеш — I. Күпләп үлү хәле, кырылыш. II. ҮЛЕШ – Берәр вакыйганың, күренешнең аеруча борчулы булуын белдерү өчен кулланыла чират озын, этешәләр, төртешәләр – үлеш! … Татар теленең аңлатмалы сүзлеге
Леш, Авг. Ал-др. — горный инжен. 1870 1890 гг., смотрит. муз. Гор. инст. {Венгеров} Леш, Авг. Ал др. маг. фармации, р. 31 мар. 1863, завед. апт. клин. воен. госпит. в СПб. {Венгеров} … Большая биографическая энциклопедия
