үзеңнең+хатаңны+күрү

ум. Избушка

1) хата (ум. хатка, хаточка), хатина, ум. хатинка, хатинонька; срвн. Хижина, Лачуга. [Хата тепла, люди добрі (Приказка). Хаточки поховались у біленькі садки (М. Вовч.). Коло річки у садочку маленька хатина (Л. Укр.)]. -ба мазанная - (хата) мазанка, (хата) ліплянка, (хата) ліпка (-ки). -ба рубленая - хата рублена. [Хата моя рубленая, сіни на помості (Пісня)]. Белая -ба - хата, світлиця. Чорная или курная -ба - курна хата. Сборная -ба - зборня, розправа. [Десятник скликав людей у зборню (Сл. Ум.)]. Построить -бу - поставити, (зап.) покласти хату. [Поставлю хату і кімнату, садок-райочок насаджу (Шевч.)]. Своя -бушка свой простор - в своїй хаті своя правда і сила і воля (Шевч.). -бушка на курьих ножках - хатка на курячих ніжках. Не красна -ба углами, красна пирогами - хоч нема де й сісти, аби було що з'їсти (Приказка);

2) (чистая половина) світлиця, кімната.

* * *

и Курный курний, димний. -ная изба - курна хата, димна хата, хата без комина й верха.

* * *

сщ. челядня, челядницька, челядна хата, людська хата, наймитська хата, (стар.) гридня. [«Гридня», де містились домові слуги (Ор. Лев.)].

* * *

в знач. сущ., ист.

рублений, бервенчастий; (из брусьев) брусований, брусчатий; (из круглых брёвен) віблий (гал.). [Хата моя рубленая. Брусована хата (Шух.)].

* * *

квадратовий, квадровий, (иногда диал. о поверхности) круглий, (клетчатый) картатий. [Квадратові міри. Хатка завбільшки сорок квадратових аршин (Грінч.). Вся хата була зложена з липових квадратових брусів (Стор.). Картата плахта (Звин.). Наша хата кругла, а ваша довга (Харківщ.)]. -ный корень, мат. - квадратовий корінь.

* * *

1) см. Кровля, Крыша;

2) (жилище) хата, стріха, (убежище) захист (-ту), притулок (- лку), пристановище. [Не звиклася ще з думкою, що завтра покине батьківську стріху (Коцюб.). Я не з мечем прийшла в цей край. Прийшла, благаючи, під гостелюбний захист (Грінч.). Нема йому бідоласі безхатньому ніде притулку (Сл. Гр.). Нема йому пристановища, ніхто не приймає (Грінч. I)]. Отчий кров - батьківська хата (стріха). Под -вом - у захисті. Не имеющий -ва - безпритульний, бездомний, бездомок (-мка), беззахисний.

* * *

1) ( крыша) покрі́вля; ( строения) дах, -у; ( соломенная) стрі́ха

2) (перен.: защита, прикрытие) за́хист, -у, прикриття́, покрив, -у

3) ( приют) рит. приту́лок, -лку; ( пристанище) пристано́вище, приста́нище, пристано́висько; (дом, жилище) ха́та, дім, род. п. до́му, домі́вка

мётывать

I. см. Мести.

II. Метать, мётывать, метнуть -

1) (бросать; н. вр. мечу) кидати, кинути, метати (-таю, -таєш), метнути; срв. Бросать 1. [Каменем кинув (метнув) на мене (М. Грінч.). Метають гроші вгору і дивляться, як воно впаде (Звин.)]. Вулкан -чет пламя - вулкан викидає полум'я (огонь), кидає полум'ям (огнем). -тать банк (в карт. игре) - банкувати. -тать бомбы, камни, стрелы - кидати (метати) бомби, каміння, стріли. -тать взоры, глаза, очи. -нуть взор на кого, на что - зиркати, зиркнути на кого, на що и по кому, по чому, блим[к]ати, блим[к]нути очима, скидати, скинути очі (оком, очима) на кого, на що, метнути, глипнути, вергнути, стрельнути оком (очима). [Зиркнула на мене і пішла (Крим.)]. -тать громы - кидати (вергати) громи и громами. -тать жребий - кидати жереб (-ба) или жеребок (-бка), жеребкувати, (между собой) жеребкуватися. -тать искры, огонь - іскрити, сипати іскрами, приском, огнем, метати іскри (Л. Укр., Коцюб.), сов. сипнути, метнути іскрами и т. д., (только из глаз) іскрити оком. [Очі іскрять (М. Грінч.). Коні мчать, аж іскрять ногами (Боров.). Очі її сипали приском (Черкас.). Чорні очі так і сипнули на неї огнем (Н.-Лев.). Схиливсь до своєї жінки, оком іскрить (М. Вовч.)]. -тать кровь - кидати, спускати кров (руду), відкривати жилу. -тать пар - орати, (орю, ореш) на (під) пар, паренати, паренити. -тать сено - кидати сіно (в копну: в копицю, в стог: в стіг, в стіжок, на сеновал: в сінник). [Я вам поможу робить - косить там, чи сіно кидать (Основа). До півночи сіно в копиці кидав (Кониськ.)]. -тать стог - класти стіг, стіжок. Рвать и -тать - рвати й метати, сікти й рубати (Номис), лютувати, лютитися аж підскакувати. Что есть в печи, всё на стол -чи - що хата має, тим і приймає; чим хата багата, тим і рада (Приказки). Не -чите бисера перед свиньями - не кидайте перла перед свиньми;

2) -тать детёнышей - приводити, поносити малят; специальнее: (о суке) щенити цуценят (щенят), щенитися, (о кошке) котити котят, котитися, (о свинье) поросити поросят, пороситися. [Плюнуть на тих оддоєних щенят, що ти щенила (Шевч.)];

3) -тать икру - викидати ікру, нереститися, (икриться) тертися; срв. Икра 1;

4) (шить на живую нитку; н. вр. метаю и мечу) наживляти, шити на живу нитку, фастриґувати що. -тать петли - а) (у портных) обкидати петельки, застіжки; б) (о зайце) ключкувати, ключки робити. Мётанный -

1) киданий; ораний; кладений;

2) наживлений, шитий на живу нитку; фастриґований; обкиданий.

* * *

1) (бросать, кидать) ки́дати, метати (мета́ю, мета́єш и мечу́, ме́чеш)

2) (укладывать сено, солому) склада́ти, кла́сти

3) (производить потомство - о рыбах и пр.) мета́ти; ( рождать) приво́дити; ( икру) викида́ти

4) карт. мета́ти (мечу́, ме́чеш)

наклониться

1) (стр. з.) нахилятися, бути нахиляним, нахиленим, понахиляним и т. п.; срв. Наклонять;

2) нахилятися, хилитися и (диал.) хилятися, нахилитися, похилятися, похилитися, схилятися, схилитися, перехилятися, перехилитися, нагинатися, нагнутися, (о мног.) понахилятися, посхилятися, поперехилятися, понагинатися до кого, до чого, в що, над ким, над чим; (к кому, к чему ещё) прихилятися, прихилитися, пригинатися, пригнутися, (редко) приклонятися, приклонитися, (о мног.) поприхилятися, попригинатися до кого и кому, до чого; (на один бок) нахилятися, нахилитися на один бік, (пров.) перехняблюватися, перехнябитися (набік, на один бік), звертатися, звернутися, (о мног.) поперехняблюватися; (в разные стороны) розхилятися, розхилитися (о мног.) порозхилятися. [Віти зелені нахиляються над хлопчиком (Грінч.). Володимир нахиливсь до його подушки (Крим.). Хилітеся, густі лози, куди вітер віє (Глібів). Дві смуги лісу, що хилився назад від шалених подмухів хуртовини (Олмейрова Примха). Хиляється явір до явора (Яворськ.). Червона калина похиляється (Грінченко III). Стоїть явір над водою, в воду похилився (Пісня). Магнолія до кипариса стрункого схиляється (Л. Укр.). Схилився до чамадана (над чемоданом) (Крим.). Високі вози посхилялися на воли (Н.-Лев.). Перехилилася через тин (М. Вовч.). Юзя нагнулася над книжкою (Л. Укр.). Ой, дуб до калини прихиляється (Пісня). Здоровенна грудка землі прошуміла над його головою; Грицько прихилився (Мирний). До білих ніжок приклоняється (Чуб. V). Стара хата вже перехнябилася набік (Н.-Лев.). Хата звернулася (Радом.). Очерет розхилявся: то хтось простував до річки (Загірня)]. Наклонясь, Наклонившись - нахилившись и т. п.; (нрч.) хильцем, хильці, схилком, згинці, внахилку, насхил(ь). [Хильцем, хильцем попід верби (побіг) (Пісня). Побіг хильці бур'янами та й утік (Кам'янеч.). Схилком, схилком попід тинком в зіллячко сховався (Пісня). Зирк! аж лежить заяць; тоді Петро - згинці, та тихесенько: «Цитьте!» (Звин.). Усю ніч насхил просиділа (Міюс.). Насхиль стіл стоїть (Червоногр.)]. Наклонившийся - що нахилився и т. п., нахилений, похилений, схилений и т. п., похилий. [Нахилена постать (Черкас.). Похилені хати (Грінч.). Верби сумні і похилі (Грінч.). Похилий баркан (Коцюб.)].

* * *

несов.; сов. - наклон`иться

1) нахиля́тися, нахилитися, -хилю́ся, -хи́лишся и мног. понахиля́тися, похиля́тися, похили́тися; схили́тися, схили́тися и мног. посхиля́тися; нагина́тися, нагну́тися и мног. понагина́тися; прихиля́тися, прихили́тися; перехиля́тися, перехили́тися и мног. поперехиля́тися, сов. перехня́битися, -блюся, -бишся

2) (проявлять наклонность, склонность) схиля́тися, схили́тися

нрч. навстяж, на(в)стіж, (пров. навстяжи, на(в)стежи, навстяжень, навстежень навстежей), нарозтіж, (зап.) нарозтвір, наотвір. [Навстяж двері одчинили (Котл.). Двері покинули розчинені навстяж (Крим.) І сіни й хата перед тобою настіж (Куліш). Я двері навстіж: - «Іди!» (Кониськ.). Двері настежи розчинені (Л. Укр.). Нащо двері одчинили навстяжень? (Київщ.). Двері у передпокій - нарозтіж (Коцюб.). У нього всі двері нарозтвір (Франко). Покинуті наотвір двері (Л. Укр.)]. Открытый -стежь - від[роз]чинений навстяж, (зап.) розтвором, отвором. [Хата стояла розтвором (Франко). Двері в возівню стоять отвором (Коцюб.)].

* * *

I. сущ. ж. р., ум. печка піч (р. печи), ум. пічка, пічечка, (небольшая для варки пищи летом во дворе или в сенях) кабиця, кабичка. Кухонная печь - вариста піч. Печь голландская, комнатная - груба, ум. грубка. Класть печь - становити (ставляти) піч, грубу. Затопить печь - розпалити піч, грубу, запалити, розпалити, затопити, розтопити в печі (в грубі). Из семи печей хлеб едал - бував у бувальцях. В печи уже совершенно погасло - в печі вже ні хуху, ні духу. Что в печи, то на стол мечи - що хата має, тим і приймає; чим хата багата, тим і рада. Печь банная для пара - кам'янка. Обжигальная печь - горен (-рна) и горно (-рна, ср. р.), (для выжига извести) вапнярка, вапельня, (гончарная) ганчарська піч, ганчарський горен; (для обжига кирпичей) гартовня, палянка. Плавильная, доменная печь - гамарна піч, гамарня, гута; (коксовальная) кокусна піч. Стекловарная печь - гута. Печь для гонки смолы - мазарня. Печь для выжигания угля - углярня.

II. и печи гл.

1) пекти (н. вр. печу, -чеш…, -чуть). [І сьогодні хліб печу, і завтра пектиму];

2) (жечь) пекти, палити, пражити, жарити, парити, смалити. Солнце -чёт - сонце пече (палить, пражить и т. д.).

* * *

I. (о здании, стоге) похилитися, перехнябитися. [Хата стара; почорніла, похилилась (перехнябилася). У цьому стіжку добра кладь, то й не перехнябився]; (о дверях, окне, заборе, доске) спачитися, перекоситися; зжолобитися, скривитися. Покосившийся - похилений, похилий, перехняблений; покосяний, спачений, скривлений. [Хата похила. Стіна похилена. Віконечко покосяне (М. Вовч.). Спачені двері]. Срв. ещё Покривиться.

II. Покоситься - (покосить глазом на кого) подивитися на кого скрива (скоса, зукоса); косяка дати кому.

* * *

1) ( скоситься) покоси́тися; ( искривиться) покриви́тися; ( о здании) похили́тися, диал. перехня́битися

2) ( посмотреть искоса) подиви́тися ско́са, покоси́тися

провалиться

1) провалюватися, провалитися, увалюватися, у[за]валитися, западати(ся), запасти(ся), (быстро очень) шурхнути(ся), шугати, шугнути, (проломивши что-л.) заломлюватися, заломитися, (о мн. или местами) попровалюватися, поввалюватися, позападати(ся), позаломлюватися. [Стеля провалилась. Ой, не ходи по льоду; бо увалишся (Мил.). Западає в землю (Куліш). Обоє западаються в землю (Л. Укр.). Чом її грім не вбив, або земля не запалася під нею? (Коцюб.). Рад-би був в тій хвилі запастися під землю (Франко). На клуні солома попровалювалась (Кониськ.). Серед ставу заломився на тонкім леду (Рудан.). Шурхнув у яму (М. Вовч.). Ноги сами зігнулись і шугнули в провалля (Коцюб.)]. Под ногами -лась земля - під ногами запалась земля (Коцюб.). Дом -лился - хата запалася. -литься на льду или под лёд - провалитися, у[за]валитися, заломитися на льоду. Хоть сквозь землю -литься - хоч крізь землю піти. Словно сквозь землю -лся - мов крізь землю пішов (пропав), мов у землю запався; як пійма поняла; як лиз злизав. И где он -лился? - і де він запався, подівся? Пропал, словно -лился - пропав, наче (мов) запався (крізь землю пішов). Чтоб ему -ться - (не)хай він крізь землю піде! щоб (бодай) він запався! щоб (бодай) він крізь землю пішов! [Щоб він запавсь, той Рим (Куліш)]. Провались! - іди к бісу! геть к бісу! згинь!;

2) -литься (на испытании) провалитися (на іспиті). [Другого дня мені трапилось грати на сцені… я провалилась (Л. Укр.)]. -лось наше дело - провалилася (не вкипіла) наша справа;

3) -литься - завалитися - см. Обрушиться. [Хата завалилася]. Провалившийся -

1) запалий. [А он запала могила (Тесл.)];

2) що провалився (на іспиті);

3) що завалився (-лася), завалений.

* * *

несов.; сов. - провал`иться

1) см. Полый 3;

2) порожній, пустий; голий. -той дом, -тая изба, церковь - пустий, порожній будинок, пуста, порожня хата, хата-пустка, пуста, порожня церква. [Привезли вас аж на край села, завели у велику пусту хату й зачинили там (М. Вовч.). Церква була зовсім порожня (Н.-Лев.)]. -тая комната, зал - пуста, порожня кімната (світлиця), заля. [Над тією кімнатою є ще п'ять инших, зовсім порожніх (Л. Укр.). Перша світличка порожня, зовсім без меблів (Кониськ.)]. -той кошелёк, бочёнок, сума - порожній, пустий, гаманець, порожнє, пусте барило (порожня, пуста бочка), порожня, пуста торба (торбина). [Порожня бочка гучить, а повна мовчить (Приказка). І довго ще не міг ніяк втекти від того порожнього млина: порожній млин за мною гнався, і я чув довго ще, як у порожньому млині товчуть порожні ступи й мелють порожнії каміння (Тобіл.). Хоче їсти сіромаха, та пуста торбина (Рудан.)]. -той сундук - порожня скриня. С -тыми вёдрами - з порожніми відрами, упорожні. [Не переходь мені дороги впорожні (Н.-Лев.)]. С -тыми руками - з порожніми (з голими) руками, голіруч, порожняком. [Кождий дає десять процентів свойого зарібку на компанію до рівного поділу. Се на те, щоб один не паношився занадто, коли йому пощастить, а другий щоб не виходив голіруч (Франко)]. -той город - пусте (безлюдне) місто. Улицы были совершенно -ты - вулиці були зовсім пусті (голі), пустісінькі. -тое (не занятое) место - порожнє місце, голе місце. -той желудок - порожній шлунок. -тое пространство -порожнява. -тая полоса (типогр.) - біла сторінка. Переливать из -того в порожнее - воду в ступі товкти, теревені правити. -тая голова - пуста голова. -той человек - пуста (порожня, пустограшня) людина, ледащо, шелихвіст (-хвоста), пустоб'яка. -тое семя, зерно - пужина. [Переточи зерно, нехай пужина відійде (Ум.). Пужину й маленький вітер знесе (Ум.). Сіяв добре зерно без пужини (Кониськ.)]. -той орех - порожній, холостий оріх, дутель, мокляк. [Дутеля взяв (Черк. п.). Цього року нема горіхів, а як є де які, то все мокляки (Поділля)]. -тые щи - нізчимний, голий борщ, (шутл.) нежонатий борщ. [Нізчимний борщ йому обрид (Гліб.). Чи знаєте ви, що то за страва - голий борщ? (Бордуляк)];

3) (тщетный, бесплодный) марний, пустий, порожній, химерний. -тая надежда - марна (пуста, порожня) надія. [Порожня надія твоя (Вовч. п.)]. -тые издержки - марні трати. -тая мечта - химерна мрія, даремна мрія. -тая слава - марна (пуста) слава. -тые радости - марні радощі. -тые сожаления - марні (порожні) жалі. [Смутнії картини не безнадію, не жалі порожні плодять у Грінченковій душі (Єфр.)]. -тая трата времени - марна трата, марне витрачання, марнування часу;

4) (вздорный, ничего не стоящий) порожній, марний, пустий, нікчемний, незначний; срв. Пустячный. [Проти міщанської буденщини, нікчемного й порожнього животіння серед мізерних утіх знайдеться у Чернявского потужне слово (Єфр.)]. -тая книга - пуста книга. -той разговор - порожня (пуста, марна) розмова, бесіда, балачка. [Розмова була якась порожня (Грінч.). Да ти пусту оце бесіду звів (Федьк.)]. Это пустой разговор - шкода про це й говорити. -тое слово, -тые слова - порожнє (марне, пусте) слово, порожні, марні, пусті, химерні слова, пустословні речі. [За всяке порожнє слово, котре промовить чоловік, воздасться йому в день судний (Куліш). У мене син марного слова не скаже (Звяг.). Химерні слова (Шевч.). Хто-б же подумав, що сі пустословні речі прорвуть на рідній землі велике джерело води живої (Куліш)]. -тая похвала - порожня хвала. -тые отговорки - пусті вимовки, викрути. -тое любопытство - пуста (порожня) цікавість. Под самым -тым предлогом - за найменшим приводом, за аби-що. -тое дело, -тая работа - пуста, дрібна, незначна справа, пусте, марне діло, пуста робота. [Розгнівався мій миленький та за марне діло (Чуб.)]. За -тую вы работу взялись, -тое вы затеяли - за пусту ви роботу взялися, пуста вас робота взялася, дурницю робите. -тая забава - марна іграшка, мізерна втіха. Пустое! -пусте! дурниця! марниця! нікчемниця! пустяковина! дарма! байка! срв. Пустяк. [Кажуть - діти щасливі: дитина не знає біди, не знає лиха! Пусте! Скільки сягає його пам'ять в час дитинства, - усе не вбачає він себе щасливим (Коцюб.). Ну, це - дарма, це пройде, мотнула вона байдуже головою (Гр. Григор.)].

* * *

1) ( ничем не заполненный) поро́жній, пусти́й; безлю́дний

2) ( полый) пусти́й, поро́жнистий

3) (бессодержательный, легкомысленный; бесполезный) пусти́й, поро́жній; (тщетный, напрасный) ма́рний

1) дірка (відтулина) (в стіні або в стелі) для диму, димове вікно (віконце);

2) (дерев. труба над дым. окном: дымница) - димар (р. -ря);

3) (курная, изба) хата без комина й димаря, курна хата.

1) (на-бок) набік, на один бік. С[На]клоняться, с[на]клониться -ну - похилятися, похилитися (набік, на один бік), (пров.) перехняблюватися, перехнябитися. [Низько-низько похилилась наша рідна хата (Грінч.). Хата стара, вже аж перехнябилась (Харківщ.). Очіпок їй на одно вухо перехнябився (Богодух.)];

2) на чужину, між чужі люди; на заробітки. Идти, ходить зарабатывать -ну - іти, ходити на заробітки, ходити по заробітках, заробляти не вдома.

1) (об одежде) безполий;

2) (о поле мужчины или женщины) безснастий. [Безснаста істота];

3) без помосту, без підлоги (хата и т. п.).

* * *

1) (размерами в пространстве) великий, здоровий, сильний. [Велике місто (город). Він знає, яке сонце здорове. Сильний ліс. Сніги сильні. Сильна вода];

2) (силой, значением и т. д.) великий, сильний. [Громада - великий чоловік. Були на селі сильні багачі];

3) (взрослый) здоровий, великий; см. Взрослый. [Ти вже не маленька, а здорова дівчина. Мусіли працювати, по 16 або 18 годин не тільки здорові, а й діти. Ти вже великий хлопець. Так великі роблять]. Довольно -шой (порядочный) - чималий, величенький. [Чимала хата. Чимала сім'я. Величенький млин]. Самое большое если - од сили. [Цим чоботям од сили три карбованці ціна. Йому од сили трицять років = самое большое если ему тридцать лет]. С -шим трудом - на превелику силу.

* * *

1) великість, більшина, (огромная) величінь (р. -іни); розмір, міра. Одной величины - однієї міри, однаковий завбільшки. Звезда первой величины - першорядна зоря. Величиною - завбільшки, завбільш, убільшки, збільшки, більшиною з кого, з що, як хто, як що, (редко) в що. [Убільшки з вола, з теля. Завбільшки як хата. Намисто більшиною в горіх лісовий];

2) (матем.) величина.

* * *

1) ( объём) величина́, вели́кість, -кості, величі́нь, -ні; ( размер) ро́змір, -у

2) мат. величина́

3) перен. величина́