інструменталіст

См. также в других словарях:

• інструменталізм — іменник чоловічого роду …   Орфографічний словник української мови

• інструменталіст — іменник чоловічого роду, істота …   Орфографічний словник української мови

• інструменталістка — іменник жіночого роду, істота …   Орфографічний словник української мови

• інструменталістка — и. Жін. до інструменталіст …   Український тлумачний словник

• інструменталізм — у, ч. Різновидність суб єктивно ідеалістичної філософії прагматизму, що вважає свідомість одним із знарядь (інструментів) пристосування організму до середовища, яке постійно змінюється …   Український тлумачний словник

• інструменталіст — а, ч. 1) Музикант, що грає на якому небудь музичному інструменті. || Автор інструментального твору; композитор. 2) Фахівець, що виготовляє музичні інструменти …   Український тлумачний словник

• віртуоз-інструменталіст — віртуо/за інструменталі/ста, ч. Музикант, який досконало володіє технікою гри на музичному інструменті …   Український тлумачний словник

• слюсар-інструменталіст — іменник чоловічого роду, істота …   Орфографічний словник української мови

• вокальний — а, е. 1) Стос. до співу, признач. для співу; співочий. 2) лінгв. Стос. до вокалізму. •• Вока/льна му/зика музика для голосу (солістів чи хору) з інструментальним супроводом або без нього. Вока/льна те/хніка комплекс умінь і навичок для свідомого… …   Український тлумачний словник

• гусан — а, ч. Середньовічний вірменський народний професійний співець та музикант інструменталіст …   Український тлумачний словник

• децимет — а, ч. 1) Ансамбль з 10 музикантів виконавців – інструменталістів або вокалістів. 2) Музичний твір, написаний для 10 інструментів або співочих голосів …   Український тлумачний словник