іноземець

См. также в других словарях:

• іноземець — мця, ч. Громадянин, підданий іншої держави, країни; чужоземець, чужинець …   Український тлумачний словник

• іноземець — [інозе/меиц ] мц а, ор. мцеим, м. (на) мцеив і/ мц у, мн. мц і, мц іў …   Орфоепічний словник української мови

• іноземець — іменник чоловічого роду, істота …   Орфографічний словник української мови

• тлъковин — іноземець …   Зведений словник застарілих та маловживаних слів

• гувернер — а, ч. Вихователь і домашній учитель дітей у буржуазних і дворянських родинах, перев. іноземець …   Український тлумачний словник

• іноземка — и, ж. Жін. до іноземець; чужоземка, чужинка …   Український тлумачний словник

• консульський — а, е. Прикм. до консул і консульство. •• Ко/нсульська екзеквату/ра дозвіл держави перебування на реалізацію консульських функцій. Ко/нсульська легаліза/ція встановлення і засвідчення справжності підписів на документах та актах і відповідності їх… …   Український тлумачний словник

• резидент — а, ч. 1) За часів середньовіччя – дипломатичний представник, що постійно перебував у даній країні. 2) Іноземець, який постійно проживає у якій небудь державі; офіційне представництво країни за кордоном, крім того, представництво підприємства,… …   Український тлумачний словник

• форестьєр — а, ч., заст. Іноземець мандрівник в Італії …   Український тлумачний словник

• чужинець — нця, ч. 1) Громадянин, підданий чужої держави, країни; іноземець. || Загарбник, ворог (у 2 знач.). 2) Чужа, нетутешня, захожа людина. || Людина, далека від кого небудь своїми поглядами, духом і т. ін …   Український тлумачний словник

• чужоземець — мця, ч. Людина родом із чужих земель, представник чужої країни, держави; іноземець …   Український тлумачний словник