Перевод: со всех языков на все языки

со всех языков на все языки

індивідуальність

  • 1 індивідуальність

    identity, individuality, selfhood, singularity

    Українсько-англійський юридичний словник > індивідуальність

  • 2 індивідуальність

    Українсько-англійський словник з аналітичної хімії > індивідуальність

  • 3 індивідуальність

    ж
    identity, selfhood, individuality, personality

    Українсько-англійський словник > індивідуальність

  • 4 індивідуальність

    Українсько-російський словник > індивідуальність

  • 5 індивідуальність

    indywidual'nist'
    ж.

    Українсько-польський словник > індивідуальність

  • 6 індивідуальність

    ინდივიდუალობა

    Українсько-грузинський словник > індивідуальність

  • 7 індивідуальність

    Короткий українсько-англійський словник термінів із психології > індивідуальність

  • 8 самосвідомість особистості

    САМОСВІДОМІСТЬ ОСОБИСТОСТІ - усвідомлення індивідом своєї природної, інтелектуально-духовної, особистісної специфіки, національної і професійної приналежності, місця в системі суспільного виробництва, розподілу і відносин. С. о. може розглядатися в етичному, класовому, професійному, національному аспектах. Термін "С. о." вперше вжитий в давньоінд. епосі (IX ст. до н. е.), зустрічається в давньокит. та давньогрецьк. філософії і на пізніших фазах історичного поступу - як феномен ідеалістичного та матеріалістичного пояснення світу та його вибудови відповідно до рівня пізнавальної духовно-практичної діяльності людини. С. о. виступає необхідним компонентом як структури особистості в цілому, так і її свідомості зокрема. Специфіка самосвідомості полягає в тому, що вона виражає сутність внутрішнього світу особистості, опосередковане відношення суб'єкта до об'єктивного світу через безпосереднє відношення його до самого себе. В свідомості фіксується усвідомлення особистістю свого зв'язку із зовнішнім світом, що, в свою чергу, є загальною ознакою буття особистості. Основними ознаками С. о., на думку дослідників, виступають: усвідомлення особистістю зовнішнього світу і своєї єдності з ним; усвідомлення "самості" і неповторності свого духовного світу; усвідомлення й оцінка особистістю свого місця в системі природних і соціальних закономірностей, соціального статусу, а також потреб, інтересів, мети, соціально-етичного обліку і мотивів поведінки в повсякденній життєдіяльності; оцінка і самооцінка особистістю себе як суб'єкта діяльності, свідомості та спілкування. Особистість у самосвідомості сприймає себе як суспільно значущу цілісність, неповторну індивідуальність, як носія і творця суспільних відносин. С.о. зароджується і знаходить свій вияв лише в процесі суспільних взаємовідносин як між окремими людьми, так і групами, прошарками, класами, націями у процесі творення матеріальних і духовних цінностей (відповідно до задоволення діапазону своїх потреб, психологічних і фізичних можливостей, соціального статусу). С. о. включає в себе самопізнання (самооцінку), емоційно-ціннісне ставлення до себе і саморегулювання, які виокремлено мають свою структуру і перебувають у тісному взаємозв'язку та формуються відповідно до індивідуально-суспільних ідеалів. С. о. розкривається при здійсненні функціональних характеристик, серед яких насамперед виділяється інтегративно-пізнавальна, ціннісно-орієнтовна, самореалізуюча та ін. функції. С. о. постійно розвивається як відображення сфер життєдіяльності групи, класу, нації в соціально-політичних та економічних структурах на шляхах цивілізаційного інтегрування у відповідну єдність та цілісність.
    І. Надольний

    Філософський енциклопедичний словник > самосвідомість особистості

  • 9 цінність

    ЦІННІСТЬ - термін, що позначає належне та бажане, на відміну від реального, дійсного. Першим кроком до розуміння природи Ц. було усвідомлення того, що з'ясування поняття реальності та істини не дає відповіді на питання - що таке Ц. Істина відповідає на питання - якою є реальність, Ц. відповідає на питання - що є, бажаним або яким щось повинно бути В. ідкриття неможливості вивести Ц. з опису того, що існує (і навпаки), належить англ. філософу Г'юму і стало відомим під назвою "закон Г'юма". Ця різниця між істиною і Ц. набула статусу як проблеми "фактичного - ціннісного". У філософії XX ст. робилися і робляться спроби подолати прірву, яка роз'єднує світ емпіричної реальності і світ Ц. Деякі із сучасних філософів не схильні вважати, що ця прірва є абсолютною. До кінця XIX ст. Ц. розглядали в контексті метафізики, теології або епістемології - тобто природа Ц. не вважалась особливою, а тому філософи не потребували особливого терміна для позначення Ц. XX ст. успадкувало дві основні групи концепцій стосовно пояснення природи Ц. - об'єктивістську та суб'єктивістську Л. інію об'єктивістського розуміння Ц. започаткував Платон: він розумів ідею добра як таку, що в принципі не відрізняється від інших ідей, а, отже, не відрізняється і від істини; винятковість цієї ідеї полягала в тому, що, з погляду Платона, вона увінчує ієрархію всіх інших ідей. У середньовічній томістській теології Ц. вважалися ідеями, які Бог привніс у світ внаслідок акту творення світу та через явлення Христа - зокрема через Божий Заповіт. На противагу античній та середньовічній філософії, в новочасній філософії утвердилося переважно суб'єктивістське розуміння Ц.: у відповідності з цим поглядом Ц. належать до психічних об'єктів - їх джерелом є наші бажання, інтереси, почуття, ставлення. Ця лінія розуміння природи Ц. включає цілу низку видатних філософів Нового часу та поч. XX ст.: Гоббс, Спіноза, Ляйбніц, філософи-утилітаристи, Майнонг, Перрі, логічні позитивісти (Рассел,Айєр), Стівенсон. Усі ці філософи запропонували дещо відмінні варіанти суб'єктивістського розуміння Ц.: джерелом Ц. є бажання і задоволення (утилітаристи), інтереси (Перрі); Ц. є прихованими веліннями або командами (Рассел), джерелом Ц. є почуття (т. зв. емотивізм - Айєр, Стівенсон). До суб'єктивістського розуміння Ц. схилялися також прихильники прагматизму: серед них особливо важливий внесок у теорію Ц. зробив Дьюї. Суб'єктивістська концепція Ц. містить в собі загрозу релятивізму та нігілізму. Початки об'єктивістського розуміння Ц. знаходять у нім. філософа Лотце, а у XX ст. найвідомішими його речниками є Шелер та Гартман А. ле передусім критика емпіричного реалізму, позитивізму та психологізму з боку Гуссерля значною мірою підважила переконливість суб'єктивістської концепції цінностей. Це стало підставою для розвитку об'єктивістської концепції Ц., найвідомішим речником якої на засадах феноменологічного підходу став Шелер В. ін виходив з того, що послідовна теорія Ц. може бути тільки апріорною: бо на основі того, що люди цінують, не можна обґрунтувати, що ж варте поцінування (люди часто цінують те, що не варте поцінування). Але крайня форма інтуїтивізму та апріоризму, і яку маємо в Шелера, на сьогодні зазнала серйозної критики. У філософії кін. XX ст. суперечка двох названих підходів до проблеми Ц. існує у вигляді певних тенденцій. Більшість сучасних філософів у поясненні природи Ц. прагнуть поєднати позитивні елементи обох підходів - як суб'єктивістського, так і об'єктивістського. Ц., за висловом Фрондізі, є результатом напруги між об'єктивним та суб'єктивним. Ця складність цінностей, поєднання в них різнорідних елементів спонукала Фрондізі пояснювати природу Ц. на основі поняття гештальту. Пояснюючи природу Ц., наголошують на різниці між Ц. та її носієм. Носій Ц. - це деяка основа, яка "тримає" на собі Ц., або субстрат, в якому вона втілена. Носієм Ц. може бути не тільки щось матеріальне (скажімо, тканина і фарби у живопису), а також психіка чи інтелект (напр., почуття краси, любові, ідеї, поняття, розуміння). Поняття добра, справедливості, законності і т. д. є ціннісно навантаженими ідеями або поняттями, носієм Ц. у даному разі є розум, інтелект. Переважно Ц. поділяють на дві великі групи: "нижчі", або "матеріальні" Ц. (те, що задовольняє біологічні потреби) і вищі, або духовні Ц. Цьому поділу відповідає поділ на інструментальні або зовнішні Ц. (ті, що є засобом для утвердження інших Ц.) і самодостатні або, інакше, внутрішні Ц. Духовні Ц. є переважно внутрішніми, самодостатніми. Інструментальні (зовнішні) Ц. є засобами для утвердження інших Ц. Самодостатні Ц. володіють більшою мірою ознаками об'єктивних Ц.: їхнє буття як Ц. не залежить від того, цінуємо ми їх чи ні - від яких іде "заклик" шанувати та захищати їх; якщо не чують цього заклику, то наслідком цього є духовна деградація людей. За змістом духовні Ц. поділяють на релігійні, моральні, естетичні, політичні, правові та ін. Відповідно говорять про моральний, політичний та правовий нігілізм. Існує також поділ Ц. на індивідуальні, колективні (партикулярні) та універсальні. Універсальні або, інакше, вселюдські Ц. - це ті, що прийняті (чи мають перспективу бути прийнятими) різними народами, культурами, націями, цивілізаціями (напр., права людини). Ц. партикулярні - це Ц. даного суспільства, самобутньої культури, нації, цивілізації. Зрозуміло, що універсальні Ц. існують як включені в контекст кожної із культур, націй чи цивілізацій. Однією із проблем є дослідження співвідношення та взаємопов'язаності між різними Ц. Ц. містять у собі спонукальний складник. Отож саме тому вони відіграють важливу роль у перетворенні реальності, що виконують роль підстави для дії: спрямовуючи індивідуальну і колективну дії, вони забезпечують граничні (останні) підстави для дії та діяльності. Ц. відіграють провідну роль в об'єднанні індивідів для спільних, колективних дій; є важливими у забезпеченні основи для єднання людей у нації, цивілізації чи навіть людства, оскільки це передбачає наявність деяких базових спільних Ц.
    В. Лісовий

    Філософський енциклопедичний словник > цінність

  • 10 соборність

    СОБОРНІСТЬ - ключове поняття рос. релігійно-філософської думки XIX - XX ст. С. визначалася Хомяковим і пізніше Бердяєвим як подолання кофлікту між індивідуальністю і колективом у спільному діянні любові, як духовне єднання людей безпосередньо один з одним, вільне від диктату державних і політичних структур. Хомяков протиставляв православний тип духовного єднання в любові більш формальної зовнішньо організованим католицькій і протестантській спільнотам. Федоров наголошував, що справжнє духовне єднання людей по типу Божественної Трійці відбудеться в ім'я "спільної справи" - спільної праці задля перемоги над смертю і загального воскресіння. В філософській системі B. Соловйова ідея С. була пов'язана з ідеєю всеєдності: людство розглядалось як соборний або суспільний організм, а C. визначалася як пошук людьми у житті такої форми всеєдності, яку вони мають у Бозі. Рос. релігійно-філософська думка розглядала ідею соборної свідомості як факт слов'янської ментальності. Персонал істичним уособленням С. Соловйов, Булгаков, Флоренський вважали Святу Софію - як соборний, зібраний воєдино Всесвіт, як всесвітнє соборне буття людей, культури і природи. Булгаков визначав С. як віднайдення себе у єднанні з іншими, шукав місце ідеї Святої Софії серед основних ідеалів християнства, формулював ідеї християнського соціалізму як суспільної конкретизації ідеї С. Він писав, що натуральні С. (народ, клас, людство, держава) входять до вищої в порядку ієрархії - С. церковної. Флоренський визначав Софію як всеобіймаючу любов і як художницю при Бозі. Якщо Соловйов робив акцент на глобальній єдності світобудови, всеєдності людства, то Флоренський шукав конкретизації цієї цілісності у множинності проявлених аспектів життя Всесвіту і людства Б. ердяєв підкреслював зв'язок ідеї С. з центральною в християнстві ідеєю загального спасіння. Соборна солідарність людства, де кожний відповідає за всіх, де спасіння можливе лише разом з усіма іншими людьми, мала перевагу перед фактом розділення людей на праведних і грішних. Бердяєв писав, що як в Ісусі Христі відбулося індивідуальне втілення Бога в людині, так у християнському людстві відбудеться колективне, соборне втілення Бога. Ідея С. корелювала з історіософічною ідеєю (яку розділяли практично всі представники рос. релігійної філософії від ранніх слов'янофілів до О. Лосева.) про те, що дух індивідуалізації і відчуження, який домінує в сучасній Європі, має бути замінений духом нової органічної епохи людства.
    О. Кіхно

    Філософський енциклопедичний словник > соборність

  • 11 активність

    АКТИВНІСТЬ ( від лат. activus - дієвий, практичний) - одна з характерних рис способу життєдіяльності соціального суб'єкта (особистості, соціальної групи, історичної спільноти, суспільства в цілому), що відображає міру (рівень) спрямованості його здібностей, знань, навичок, прагнень, концентрації вольових, творчих зусиль на реалізацію нагальних потреб, інтересів, цілей, ідеалів. А. здійснюється в індивідуальній, груповій, колективній, масовій, трудовій, політичній, організаційній, управлінській, культурній, дозвільній та інших формах життя суспільства. Як антипод соціальної пасивності, проявляється в діяльності політичних і громадських організацій, рухів, реалізації соціальних ініціатив та ін. Через свою неоднорідність соціальна А. може використовуватися різними суспільними силами і приводити як до позитивних, так і негативних наслідків. Абсолютизація А. виявляється у вигляді формального активізму, запереченні споглядальності, ототожненні смислу життя тільки з активністю суб'єкта. Як наукова категорія, А. застосовується в різних галузях гуманітарного пізнання для дослідження динамізму історичних подій, соціальних проблем особи і суспільства, групової поведінки, політичного життя суспільства.

    Філософський енциклопедичний словник > активність

  • 12 individuality

    English-Ukrainian psychology dictionary > individuality

  • 13 ინდივიდუალობა

    індивідуальність

    Грузинсько-український словник > ინდივიდუალობა

  • 14 индивидуальность

    індивідуальність (-ности). [Трьох хлопців змальовано майстерно, - рисами, що мов на долоні показують індивідуальність кожного, своєрідну вдачу (Єфр.)].
    * * *
    індивідуа́льність, -ності

    Русско-украинский словарь > индивидуальность

  • 15 indywidualność

    [індивідуальношьчь]
    f

    Słownik polsko-ukraiński > indywidualność

  • 16 individuality

    індивідуальність, ідентичність

    English-Ukrainian law dictionary > individuality

  • 17 individuality

    n
    1) індивідуальність
    2) звич. pl особливість, індивідуальна риса
    3) індивідуальність, окремість
    4) особистість
    5) неподільність, невіддільність
    * * *
    n
    2) особливість, індивідуальна риса
    4) особистість, окрема особа
    5) icт. невіддільність

    English-Ukrainian dictionary > individuality

  • 18 spirit

    1. n
    1) дух; душа

    in (the) spirit — в думці, в душі

    poor in spiritбібл. убогі духом

    Holy S. pen. — Дух Святий

    2) натура; особистість; індивідуальність; розум
    3) моральна сила, енергія, рішучість; хоробрість
    4) жвавість; запал, запальність, завзяття; натхнення

    to go at smth. with spirit — енергійно взятися за щось

    5) часто pl настрій, душевний стан

    to keep up smb.'s spirits — підносити чийсь настрій, підбадьорювати когось

    6) суть, справжній смисл
    7) тенденція, загальний напрям; загальний характер; дух
    8) прихильність
    9) привид, примара, дух
    10) фея, ельф; домовик
    11) поет. подув, подих, вітерець
    12) дихання
    13) звич. pl спирт, алкоголь, спиртний напій
    14) заст. кислота
    15) розм. бензин
    16) текст. фарбувально-обробний розчин

    spirit fresco — спосіб фрескового живопису фарбами, розтертими зі скипидаром, воском тощо

    2. v
    1) таємно винести (викрасти) (звич. spirit away, spirit off)
    2) пожвавлювати; підбадьорювати; надавати сміливості (рішучості); надихати, запалювати (тж spirit up)
    * * *
    I ['spirit] n
    1) душа; дух

    the world of spirit — духовний світ, духовне життя

    2) натура, особистість, індивідуальність; розум; людина, індивідуум
    3) моральна сила, енергія, рішучість; жвавість, гарячність, запал
    4) часто pl настрій, душевний стан

    animal spirits — життєрадісність, бадьорість

    in spirits — в ( гарному) настрої

    5) дух, сутність, істинний смисл
    6) тенденція, загальний напрямок, загальний характер

    spirit of the age — дух епохи; прихильність, відданість (нaпp., традиціям)

    7) намір, мета; сприйняття; розуміння
    8) peл. ( the Spirit) Бог; Дух святий ( the Holy Spirit); ангел; біс ( evil spirit); possessed by spirits одержимий нечистим
    9) ( безсмертна) душа
    10) дух, примара, привид; фея; ельф

    water spirit — водяник; русалка

    11) пoeт. подув, вітерець
    II ['spirit] v
    1) таємно віднести, забрати, викрасти (кого-небудь; spirit away, spirit off)
    2) пожвавлювати; підбадьорювати, надавати сміливості, рішучості; надихати ( spirit up)
    III ['spirit] n
    1) pl спирт

    methylated spirit (s) — денатурований спирт, денатурат

    spirit (s) of ammonia /of hartshorn/ — нашатирний спирт

    spirit (s) of turpentine — скипідар; pl спиртний напій, алкоголь

    3) тeкcт. фарбувально-оздоблювальний розчин

    English-Ukrainian dictionary > spirit

  • 19 Михайловський, Микола Костянтинович

    Михайловський, Микола Костянтинович (1842, С.-Петербург - 1904) - рос. публіцист, соціолог, філософ; теоретик рос. народництва. Закінчив С.-Петербурзьку гірничу академію. В своїх працях обґрунтував етичний персоналізм як "боротьбу за індивідуальність". М. обстоював право людської особистості керуватись у суспільному житті своїми етичними ідеалами. М. розрізняв "правду-істину", яка віддзеркалює закономірності природи, і "правду-справедливість", яка відкриває особистості шлях до етичного самовдосконалення, до формування людини як вільної, цілісної індивідуальності. На думку М., буржуазне суспільство перетворює особистість у різновид спеціалізованого органу соціального життя. М. обстоював права "людини-профана", тобто такої людини, яка не орієнтована на вузьку спеціалізацію і ще не втратила духовної цілісності в професійних знаннях і вміннях. М. вважав, що природничі науки повинні об'єктивно досліджувати природні закономірності і продукувати позитивні знання. Але такий "позитивний" підхід не дає можливості вивчати суспільні явища належним чином, бо суспільство підлягає не лише закономірностям; у ньому діють особистості, на які впливають бажання, цілі, уявлення про ідеали. М. - один із фундаторів "суб'єктивного методу" в соціальному пізнанні, згідно з яким емотивно-ціннісні чинники входять як у процес пізнання соціальних явищ, так і в структуру соціальної істини. Останню він тлумачив як "сплав" об'єктивного знання та суб'єктивно-ціннісного ставлення до суспільних явищ. М. - автор літературно-естетичних праць про творчість Достоєвського, Тургенєва, Толе того та інших рос. письменників, які вплинули на рос. соціально-критичну думку.
    [br]
    Осн. тв.: "Боротьба за індивідуальність" (1885); "Нариси профана" (1894); "Теорія Дарвіна і суспільна наука" (1896).

    Філософський енциклопедичний словник > Михайловський, Микола Костянтинович

  • 20 distinctness

    n
    1) характерність; своєрідність; індивідуальність
    2) ясність, виразність, чіткість; певність, точність
    * * *
    n
    1) характерність; своєрідність; індивідуальність
    2) ясність, виразність; визначеність, точність

    English-Ukrainian dictionary > distinctness

См. также в других словарях:

  • індивідуальність — 1 іменник жіночого роду сукупність психічних властивостей, характерних рис і досвіду кожної особистості, що відрізняють її від інших індивідуумів індивідуальність 2 іменник жіночого роду, істота про людину …   Орфографічний словник української мови

  • індивідуальність — ності, ж. 1) тільки одн. Сукупність психічних властивостей, характерних рис і досвіду кожної особистості, що відрізняють її від інших індивідуумів. 2) Людина як носій індивідуальних властивостей, певних характерних ознак і рис; особистість …   Український тлумачний словник

  • особистість — тості, ж. Конкретна людина з погляду її культури, особливостей характеру, поведінки і т. ін.; індивідуальність, особа. •• Дина/міка особи/стості псих. загальний термін, що його вживають для позначення вивчення складних аспектів мотивації, емоцій… …   Український тлумачний словник

  • особистість — іменник жіночого роду конкретна людина з погляду її культури, особливостей характеру, поведінки і т. і.н.; індивідуальність, особа книжн …   Орфографічний словник української мови

  • особа — I 1) (окрема людина серед інших / як одиниця ліку людей), людина, одиниця, персона, індивід, душа 2) перев. з означенням (людина як член суспільства; конкретна людина як носій яких н. індивідуальних властивостей, рис, певних ознак), особистість,… …   Словник синонімів української мови

  • особа — и, ж. 1) Окрема людина, індивід. || перев. з означ. Людина, що посідає певне, перев. високе, становище в суспільстві, у колективі і т. ін. || з присв. займ. або прикм. власний. Уживається замість зворотного займ. себе. Дійова особа. Культ особи.… …   Український тлумачний словник

  • людина — 1) (особа як утілення високих моральних й інтелектуальних властивостей), особистість, індивідуальність, (жива) душа, індивід, індивідуум, суб єкт, персона; елемент, тип (про особу перев. з неґативними рисами) 2) див. особа I, 1) …   Словник синонімів української мови

  • виховання — я, с. 1) Дія за знач. виховувати I, виховати I. •• Нове/ вихова/ння течія в педагогіці (виникла наприкінці 19 ст.), представники якої вважали, що вчитель повинен спиратись у навчанні та вихованні дітей на їхній досвід, поважати їхні… …   Український тлумачний словник

  • перо — а/, с. (мн. пе/ра, пер). 1) Рогове нашкірне утворення з порожнистим стрижнем і легкими пухнастими відростками з обох боків, яке вкриває більшу частину тіла птахів. || збірн. Пір я, оперення. •• Ні пу/ху ні пера/ а) традиційна формула побажання… …   Український тлумачний словник

  • самовиражатися — а/юся, а/єшся, недок. Розкривати своє я , свою індивідуальність; виявляти (перев. у художній творчості, в художньому образі) свої думки, настрої, переконання …   Український тлумачний словник

  • вибухові речовини — взрывчатые вещества (ВВ) explosives, blasting agents *Sprengstoffe хімічні сполуки або механічні суміші речовин, здатні під впливом зовнішньої дії (початкового імпульсу) до швидкого самопоширюваного перетворення (вибуху) з виділенням великої… …   Гірничий енциклопедичний словник

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»